Справа № 683/2536/25
2/683/1447/2025
13 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого -судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/2536/25, 2/683/1447/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
21 серпня 2025 року Усенко М.І. в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза договором про споживчий кредит №3388974 від 23.12.2020 року в розмірі 15 628 грн., з яких: 5 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 528 грн. - заборгованість по відсотках, та стягнути понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 23 грудня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3388974.
Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «М840955».
За умовами вказаного кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 5 100 грн. на строк 30 днів (з 23.12.2020 року по 22.01.2021 року) на умовах платності користування та зобов'язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами в розмірі 1,90% в день та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак, в подальшому відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитом у зв'язку із чим станом на 20.09.2021 року її заборгованість по кредиту становила 15 628 грн., з яких: 5 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 528 грн. - заборгованість по відсотках.
21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №3388974 від 23.12.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 ..
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Сума заборгованості відповідача становить 15 628 грн., з яких: 5 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 528 грн. - заборгованість по відсотках.
05 серпня 2025 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості. Однак відповідачем не було вчинено дій на погашення заборгованості, у зв'язку з чим товариство змушене звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року не скористався.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 грудня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3388974, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 5 100 грн. (п.1.3 кредитного договору) зі строком кредитування 30 днів (п.1.4 кредитного договору), який складається зі: зниженої процентної ставки 0,01% в день від суми кредитування, застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п.1,4 договору (без пролонгації), якщо в цей строку споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів , що слідують за датою закінчення такого строку; стандартної процентної ставки, яка становить 1,90 % в день від суми кредиту, та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України (п.1.5.1-1.5.2 кредитного договору).
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору (п.2.2 кредитного договору).
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).
Відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором 23.12.2020 року 20:50:16 ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Загальна вартість кредиту складе 5 115 грн. 30 коп., що вбачається із Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3388974 від 23.12.2020 року, який був також підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора Мельничук О.Е. 23.12.2020 року.
Згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/13177 від 18.07.2025 року відповідно до договору на переказ коштів № 087/20-П від 08.07.2020 року, укладеного між товариством та ТОВ «Авентус Україна» 23.12.2020 року було здійснено переказ коштів в сумі 5 100 грн. на карту НОМЕР_1 , номер транзакції 893920821. Даний факт також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250916/43104-БТ від 21.09.2025 року.
21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №3388974 від 23.12.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 ..
Згідно копії витягу з реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15 628 грн., з яких: 5 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 528 грн. - заборгованість по відсотках.
05 серпня 2025 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості.
Усупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 100 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
Щодо стягнення відсотків слід зазначити наступне.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 та розрахунку заборгованості за кредитним договором №3388974 від 23.12.2020 року, вбачається, що сума нарахованих відповідачу відсотків становить 10 528 грн.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що строк дії договору укладеного між сторонами становить 30 днів, тобто з 23.12.2020 року по 22.01.2021 року (пункт 1.4 Договору).
Пунктом 1.5.1 договору передбачено: знижену процентну ставку 0,01% в день від суми кредитування, яка застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п.1,4 договору (без пролонгації), якщо в цей строку споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів , що слідують за датою закінчення такого строку; та стандартну процентну ставку, яка становить 1,90 % в день від суми кредиту, та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України (п.1.5.1-1.5.2 кредитного договору).
Крім того згідно п. 3.1 договору, сторони погодили, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
З урахуванням вище зазначеного, судом встановлено, що з 23.12.2020 року по 22.01.2021 року розмір відсотків за користування кредитом становить 15 грн. 30 коп. (5 100 грн. х 0,01% х 30 днів) в межах строку кредитування.
Крім того, розмір відсотків на залишок фактичної заборгованості, за користування кредитом, з урахування пролонгацій погоджених при підписанні ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору №3388974 від 23.12.2020 року, в межах строку кредитування (з 23.01.2021 року по 22.04.2021 року), з урахуванням п.п. 1.5.2, 3.1 договору, становить 8 721 грн., (5 100 грн. х 1,90% х 90 днів), що також підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №3388974 від 23.12.2020 року.
Виходячи з викладеного проценти за користування кредитом в сумі 8 736 грн. 30 коп. (8 721 грн. +15 грн. 30 коп.) підлягають стягненню з відповідача. Проценти нараховані після 22.04.2021 року стягненню не підлягають.
Щодо судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №18345 від 19.08.2025 року, які просило стягнути із відповідача.
Позов заявлено з ціною 15 628 грн. 00 коп., а підлягає стягненню в сумі 13 836 грн. 30 коп., що складає 88,53 % (13 836 грн. 30 коп. х 100 : 15 628 грн. 00 коп.).
Тому, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2 144 грн. 55 коп. судового збору (2422 грн. 40 коп. х 88,53 %).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити. Такі висновки були зроблені неодноразово Верховним судом у постановах від 03.10.2019 р. (справа №922/445/19), від 09.06.2020 р. (справа №5020-961/2012) та від 02.09.2020 р. (справа №329/766/18).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акту №993 наданих послуг від 05.08.2025 року, згідно якого сума витрат на професійну правничу допомогу становить 8 000 грн., детальний опис наданих послуг, ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 року.
Враховуючи, що позов задоволено частково, а саме на 88,53 %, судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 7 082 грн. 40 коп. (8 000 грн. х 88,53 %).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 7 082 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №3388974 від 23.12.2020 року в розмірі 13 836 грн. 30 коп., з яких: 5 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 736 грн. 30 коп. - заборгованість по відсотках.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 144 грн. 55 коп. судового збору та 7 082 грн. 40 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місцезнаходження: 79018, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: