Справа № 683/2522/25
2/683/1439/2025
13 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого - судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/2522/25, 2/683/1439/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
21 серпня 2025 року адвокат Усенко М.І. в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №520309 від 13.12.2022 року в розмірі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, та стягнути понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13.12.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» (далі ТОВ «Селфі кредит») та ОСОБА_1 укладено договір № 520309 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort». Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит, а він у свою чергу зобов'язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Селфі кредит», в тому числі й до ОСОБА_1 ..
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2025 року, не скористався.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.12.2022 року ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 520309, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 3 500 грн. (п.1.3 кредитного договору) зі строком кредитування 365 днів (п.1.4 кредитного договору), який складається зі стандартної процентної ставки, яка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.4. договору (п.1.5.1 кредитного договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 28 днів (п.1.4 кредитного договору).
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення кредитного договору 13.12.2022 року або 14.12.2022 року (п.2.2 кредитного договору).
Згідно п. 1.8. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 31 528 грн.
Відповідно до п.4.4 Договору № 520309 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» споживач зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
Сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 525 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання, та у розмірі 38 грн. 50 коп. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. (п.6.4 договору).
Крім того, відповідно до п.9.8 Договору № 520309 від 13.12.2022 року підписуючи договір, споживач підтвердив, що він в тому числі ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Перед укладанням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація.
Сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п.9.2 договору).
Відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором 13.12.2022 року 21:00:02 ОСОБА_1 , Т828, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Загальна вартість кредиту складе 31 528 грн., що вбачається із Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 520309 від 13.12.2022 року, який був також підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора Ільчук О.В., 13.12.2022 року.
ТОВ «Селфі кредит» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 3 500 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи листом №20250325-404 від 25.03.2025 року.
Згідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі кредит» за кредитним договором станом на 01.02.2024 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 01.02.2024 року укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» відступило за грошові кошти ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 520309 від 13.12.2022 року в сумі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
08 серпня 2025 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості та повідомлення про зміну кредитора.
Усупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., що підтверджується: копією договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копією акту №242 наданих послуг від 05.08.2025 року згідно якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 грн., детальним описом від 05.08.2025 року наданих послуг до акту №242 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копією ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 року
З урахуванням наведеного та відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 8 000 грн. витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката у даній справі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»), що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №17599 від 19.08.2025 року.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість заборгованості за договором №520309 про надання споживного кредиту по продукту «NewShort» від 13.12.2022 року в розмірі 29 838 грн. 00 коп., з яких: 3 500 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 338 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 8 000 грн. витрат на правничу допомогу .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місцезнаходження: 79018, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .
Суддя: