13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8304/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» (далі - ТОВ “Еколан Інгредієнти», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митна вартість товару - “Прямий ровінг (рівниця) зі скловолокна, торговельна марка SHANDONG FIBERGLASS», - була самостійно визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України).
Всі документи, передбачені статтею 53 МК України, подані митному органу: контракт, інвойс, платіжні документи, транспортні документи, страхові відомості тощо. Позивач наголошує, що здійснив оплату товару у повному обсязі відповідно до умов контракту, що підтверджується банківськими виписками та довідками АТ “Райффайзен Банк».
Позивач посилається також на пункт 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ), ратифікованої Україною Законом №250-VI від 10 квітня 2008 року, згідно з яким митна оцінка повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару або аналогічного товару, а не на довільній чи фіктивній вартості. Аналогічні принципи відображені у положеннях Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов Волинська митниця заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні.
Волинська митниця зазначає, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності й не дають можливості визнати митну вартість за основним методом. Митниця посилається на частину третю статті 53, частину п'яту статті 54, а також частину другу статті 58 МК України, відповідно до яких у разі наявності розбіжностей або відсутності достовірних даних митний орган має право витребувати додаткові документи та, у разі потреби, прийняти рішення про коригування митної вартості.
В обґрунтування своїх дій відповідач посилається на Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», Наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 (Класифікатор митних формальностей) та Наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».
У відповіді на відзив позивач зазначає, що висновки митниці є безпідставними, оскільки всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості, подані в повному обсязі, а будь-які сумніви митного органу не підтверджені доказами.
Позивач посилається на численні постанови Верховного Суду, зокрема: від 14.08.2018 у справі №820/9195/15; від 28.08.2018 у справі №810/3879/17; від 21.12.2018 у справі №815/1670/17; від 15.02.2023 у справі №815/2552/16, у яких зазначено, що наявність у базах даних митниці інформації про вищу митну вартість подібних товарів не є підставою для відмови у визнанні заявленої вартості за ціною контракту.
Крім того, у постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 Верховний Суд дійшов висновку, що спрацювання профілів ризику АСАУР та наявність даних про інші імпортні операції не є доказом недостовірності митної вартості, а лише створює підстави для перевірки, яка має бути обґрунтована й підкріплена доказами.
Позивач також звертає увагу, що митниця у своєму відзиві не надала жодних доказів щодо ідентичності чи подібності товарів, використаних для коригування вартості, та навіть не долучила копію митної декларації від 11.02.2025 №25UA100250200566U3, на яку посилається у спірному рішенні.
Ухвалою суду від 15.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
18.07.2024 між ТОВ “Еколан Інгредієнти» (покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (продавець) укладено контракт №36, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Ціна за одиницю товар та загальна вартість кожної партії, що підлягають поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього контракту, які є невід'ємною частиною контракту. Незалежно від умов поставки ціни включають (окрім інших витрат згідно Incoterms 2010) також вартість упаковки, маркування, піддонів і завантаження. Покупець здійснює оплату за товари згідно з умовами, вказаними, у інвойсі, в доларах США шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, зазначений у п. 10 цього контракту.
Додатковою угодою №1 від 12.11.2024 до Контракту №36 від 18.07.2024 внесено зміни до п. 10 цього контракту щодо банківських реквізитів продавця.
Відповідно до інвойсу від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 продавець поставив покупцю товар на загальну суму 19 117,14 доларів США, які підлягав розмитненню.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 12.05.2025 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію (далі - також МД) №25UA205050018041U4 з описом товару: “Прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, використовується у виробництві конструкційних склопластиків методом намотування й пультрузії, у бабінах: - Roving for pultrusion ECR24-2400D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-10683кг; - Roving for pultrusion ECR24-4800D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-30876кг; Продукція переміщується на клеєних піддонах з фанери. Торгівельна марка SHANDONG FIBERGLASS. Країна виробництва CN. Виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP».
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 19 117,14 доларів США. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 26 118,96 доларів США.
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: пакувальний лист №б/н від 22.02.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE3250218-2 від 22.02.2025; коносамент №ZM25020454B від 02.03.2025; автотранспортні накладні №20250508/01, №20250508/01 від 08.05.2025; декларацiю про походження товару №SDFE3250218-2 від 22.02.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №949, №950 від 09.05.2025; документи, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025; документ, що підтверджує вартість страхування №б/н від 02.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №36 від 18.07.2024; додаткову угоду №1 від 12.11.2024 до Контракту №36 від 18.07.2024; договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024; додаткову угоду №9 від 05.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021; інформацію виробника №601 від 22.02.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом на вимогу митниці було надано: проформу від 18.02.2025 №SDFE3250218-2; копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025 №25, від 16.04.2025 №55; прайс-лист від 15.02.2025 б/н; договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023 №1602; копію митної декларації країни відправлення від 26.02.2025 №422720250000196559; договори-заявки від 05.05.2025 №0705, від 08.05.2025 №0805; судові рішення від 05.03.2025 №380/23637/24, від 04.03.2025 №380/24944/24; лист продавця від 02.05.2025 б/н.
Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від 13.05.2025 №246.
Як зазначає митниця, надані судові рішення не стосуються даного митного оформлення. Договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023 №1602 надано в нечитабельному вигляді. Договір-заявка від 08.05.2025 №0805 не стосується оцінюваного товару, адже вказаний перевізник та номери т/з не відповідають перевізникам та номерами т/з, якими фактично здійснювалося перевезення товарів. Заявки відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М, яка за умовами даного договору є його невід'ємною частиною, декларантом не надано, як і документів від фактичних перевізників товару, що не дає можливості перевірити достовірність нарахування транспортних витрат за перевезення оцінюваного товару, а відповідно, і достовірність числового значення всіх складових заявленої митної вартості товару. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII “Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216). З урахуванням викладеного, надані копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025 №25, від 16.04.2025 №55 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком. Окрім того, загальна вартість товару згідно наданої проформи від 18.02
Внаслідок цього Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2 та сформовала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000400.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.
Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України (далі - також Кодекс)). Інвойсом від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 (далі - інвойс) передбачена передоплата за оцінюваний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, не було надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4, тому їх було витребувано в декларанта. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом було надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М; рахунки на оплату від 09.05.2025 №949, №950; довідки від 09.05.2025 №0905/03, №0905/04. Вказані документи надано від ТОВ “АТСФ», тоді як перевізники товарів автотранспортними засобами відповідно до гр. 16 CMR - LLC TRUCK POLISSYA та PE HALAMAI YURII, а перевізник морем згідно коносаменту - SYNEX LOGISTICS S.R.O. Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М передбачено укладання заявок на кожне перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано. В рахунках на оплату від 09.05.2025 №949, №950 містяться відомості щодо вартості винагороди
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Кодексу) та методу 2б (ст. 60 Кодексу) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам ст. 59, 60 Кодексу (оформлені за ціною договору, та час експорту яких збігається або є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару), методу 2в (ст.62 Кодексу) та методу 2г (ст.63 Кодексу) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - “Рівниця зі склонитки: ровінг скловолоконний прямий», торгова марка - SHANDONG, виробник - SHANDONG JUNTAI INDUSTRY CO., LTD, який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB TIANJIN згідно контракту, укладеного з виробником товару, та митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом. Рівень митної вартості становить 1,52 дол. США за кг (ЕМД від 11.02.2025 № 25UA100250200566U3). Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.
Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205050018200U1 від 13.05.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4 декларант позивача подав наступні документи: пакувальний лист №б/н від 22.02.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE3250218-2 від 22.02.2025; коносамент №ZM25020454B від 02.03.2025; автотранспортні накладні №20250508/01, №20250508/01 від 08.05.2025; декларацiю про походження товару №SDFE3250218-2 від 22.02.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №949, №950 від 09.05.2025; документи, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025; документ, що підтверджує вартість страхування №б/н від 02.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №36 від 18.07.2024; додаткову угоду №1 від 12.11.2024 до Контракту №36 від 18.07.2024; договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024; додаткову угоду №9 від 05.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021; інформацію виробника №601 від 22.02.2025.
Декларантом на вимогу митниці додатково було надано: проформу від 18.02.2025 №SDFE3250218-2; копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025 №25, від 16.04.2025 №55; прайс-лист від 15.02.2025 б/н; договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023 №1602; копію митної декларації країни відправлення від 26.02.2025 №422720250000196559; договори-заявки від 05.05.2025 №0705, від 08.05.2025 №0805; судові рішення від 05.03.2025 №380/23637/24, від 04.03.2025 №380/24944/24; лист продавця від 02.05.2025 б/н.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, рахунком-фактурою (інвойсом) від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 підтверджено ціну товару (19117,14 доларів США), яка узгоджується із наданими митниці копіями платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025 №25 на суму 5520,00 доларів США, від 16.04.2025 №55 на суму 13597,14 доларів США. Тобто, на час розмитнення товару позивач здійснив його оплату (передоплату) відповідно до умов договору.
З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 26 118,96 доларів США. Такі додаткові витрати підтверджуються рахунками на оплату за надання транспортно-експедиційних послуг №949, №950 від 09.05.2025, довідками, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025; документом, що підтверджує вартість страхування вантажу №б/н від 02.03.2025.
Відповідно до частини 8 статті 55 МК України ТОВ “Еколан Інгредієнти» листом від 10.06.2025 №313 для підтвердження заявленої митної вартості надано додаткові документи, а саме: копії довідок про перерахування коштів нерезиденту від 21.02.2025 №81-22/19353, від 18.04.2025 №81-22/19692/4; копії витягу з виписки по особовим рахункам від 19.02.2025 та від 17.04.2025; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2025 №1058; копію платіжної інструкції від 23.05.2025 №780; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2025 №1059; копію платіжної інструкції від 23.05.2025 №779; копії витягів з виписки банку від 23.05.2025 б/н. Однак Волинська митниця листом від 24.06.2025 №7.3-2/15-02/14/7526 повідомила ТОВ “Еколан Інгредієнти» про те, що додатково подані документи не усувають розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні. Внаслідок цього митниця відмовила позивачу в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №SDFE3250218-2 від 22.02.2025 та підтверджена оплатою за товари платіжними дорученнями в іноземній валюті від 18.02.2025 №25, від 16.04.2025 №55. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Вартість транспортування до кордону України (морським та автомобільним шляхом), завантаження товару (обробка контейнеру) та страхування включена до митної вартості відповідно до вищенаведених документів.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.
Інвойсом від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 передбачена передоплата за оцінюваний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, не було надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4, тому їх було витребувано в декларанта.
На цю вимогу декларант надав митниці копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025 №25 на суму 5520,00 доларів США, від 16.04.2025 №55 на суму 13597,14 доларів США, тобто на загальну суму 19117,14 доларів США, що відповідає фактурній вартості, задекларованій у МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4. Вказані платіжні доручення містять інформацію про проведення відповідних оплат банком (відмітка про виконання) на виконання умов контракту №36 від 18.07.2024
Відсутність підпису уповноваженої особи платника обумовлена тим, що надані копії платіжних інструкцій є лише роздруківкою проведеного платежу в електронному вигляді, тобто із використанням електронного підпису уповноваженої особи платника, а тому відсутній фізичний підпис такої особи.
Таким чином, митниця не мала правових підстав сумніватися у сплаті товару, яка ще раз підтверджує фактурну вартість.
В рішенні відповідач зауважив, що загальна вартість товару згідно наданої проформи від 18.02.2025 № SDFE3250218-2, за якою здійснювалася оплата згідно графи 70 платіжного доручення від 18.02.2025 №25, не відповідає загальній вартості товару згідно інвойсу.
Так, дійсно, платіжне доручення від 18.02.2025 №25 містить посилання на проформу від 18.02.2025 № SDFE3250218-2, яка відображає попередню вартість товару на загальну суму 18400,00 доларів США, що не узгоджується із вартістю товару, яка відображена в інвойсі від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 (19117,14 доларів США).
З цього приводу суд зазначає, що на час першої попередньої оплати (18.02.2025) інвойс від 22.02.2025 №SDFE3250218-2 ще складено не було, тобто остаточна вартість товару ще не була узгоджена між сторонами договору.
Суд наголошує на тому, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а не проформа, яка лише є попереднім, інформаційним документом, схожим на рахунок-фактуру, який надає покупцеві деталі майбутньої угоди, але не створює зобов'язання оплати ані для покупця, ані для продавця. Вона слугує для оголошення вартості товарів чи послуг, узгодження умов, або як основа для оформлення остаточного, комерційного рахунку-фактури.
Відтак, надана митниці і суду проформа лише визначає попередній розмір оплати за товар, а тому не впливає на визначення митної вартості. Відображення в проформі іншої вартості товару, ніж в інвойсі, не змінює ціну товару, яка визначена таким інвойсом. Більш того, зазначена в інвойсі сума узгоджується із загальною сумою, відображеною в платіжних документах. Відтак, розбіжності у поданих документах щодо ціни товару відсутні.
Також відповідач вказав на те, що надана копія митної декларації від 26.02.2025 №422720250000196559 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, та декларант не забезпечив її переклад.
Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Як уже було зазначено судом, декларантом до МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4 було надано рахунок-фактуру (інвойс) від 22.02.2025 №SDFE3250218-2, за яким здійснювалась відповідна операція. Рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.
Інші зауваження митниці стосуються документів, що підтверджують вартість транспортування та страхування товару.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом було надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М; рахунки на оплату від 09.05.2025 №949, №950; довідки від 09.05.2025 №0905/03, №0905/04. Вказані документи надано від ТОВ “АТСФ», тоді як перевізники товарів автотранспортними засобами відповідно до гр. 16 CMR - LLC TRUCK POLISSYA та PE HALAMAI YURII, а перевізник морем згідно коносаменту - SYNEX LOGISTICS S.R.O. Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М передбачено укладання заявок на кожне перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано. В рахунках на оплату від 09.05.2025 №949, №950 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. В довідках від 09.05.2025 №0905/03, №0905/04 вказано, що страхування вантажу не здійснювалося. В той же час декларантом включено до митної вартості товару витрати на страхування у сумі 952,35 грн та надано документ за кодом 3008 від 02.03.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.01.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс. Отже, митний орган встановив, що декларантом не надано визначених частиною другою статті 53 МК України страхових док
З цього приводу суд зазначає, що організацію транспортування товару для позивача здійснювало ТОВ “АТСФ» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024.
ТОВ “Еколан Інгредієнти» договорів з перевізниками LLC TRUCK POLISSYA, PE HALAMAI YURII та SYNEX LOGISTICS S.R.O. не укладало і, відповідно, платежів не здійснювало.
Послуги ТОВ “Еколан Інгредієнти» надавало саме ТОВ “АТСФ» по договору про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024.
Надання послуг саме ТОВ “АТСФ» підтверджується також додатковими документами, які надавалися митному органу листом від 10.06.2025 №313.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників га вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати па транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів всіх витрат за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити н. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.
Суд зауважує, що в довідках від 09.05.2025 №0905/03, №0905/04, рахунках на оплату від 09.05.2025 №949, №950 вартість винагороди експедитора за межами території України відображена у формі організації міжнародного морського перевезення, обробки контейнеру та міжнародного автоперевезення. Саме ці складові додатково включені до митної вартості.
Додатково на вимогу митниці було надано договори-заявки від 05.05.2025 №0705, від 08.05.2025 №0805.
Відтак, суд вважає, що відповідачу були надані всі необхідні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 дійшов правового висновку, відповідно до якого МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
У спірному рішенні також йдеться про те, що в довідках від 09.05.2025 №0905/03, №0905/04 вказано, що страхування вантажу не здійснювалося. В той же час декларантом включено до митної вартості товару витрати на страхування у сумі 952,35 грн та надано документ за кодом 3008 від 02.03.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.01.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс.
З цього приводу слід зазначити, що у графі №20 МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4 вказано умови поставки FOB CN Qingdao.
Враховуючи зазначене, страхування вантажу здійснює покупець, а не експедитор. Експедитор лише організовує перевезення та не несе відповідальності за страхування при умовах поставки FOB.
Отже, відсутність інформації про страхування в довідках експедитора №0905/03, №0905/04 є закономірною, оскільки при умовах FOB експедитор не здійснює страхування вантажу та не несе відповідних зобов'язань.
Відтак, декларант правомірно включив витрати на страхування до митної вартості та надав документ за кодом 3008 від 02.03.2025. що підтверджує факт страхування вантажу у сумі 952,35 грн.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України митниця не має права вимагати документи, не передбачені Кодексом. Страховий документ за кодом 3008 від 02.03.2025 містить усі необхідні реквізити та вартість, тому вимога про надання договору генерального страхування від 01.01.2025 №200243786.25 та страхового полісу виходить за межі компетенції митного органу.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування окремих додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця, а тому не підтверджують ціну задекларованого товару.
Як зазначалося вище, банківські платіжні та страхові документи, що стосуються оцінюваного товару були надані декларантом на вимогу митниці. Додатково був наданий прайс-лист від 15.02.2025 б/н.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - “Рівниця зі склонитки: ровінг скловолоконний прямий», торгова марка - SHANDONG, виробник - SHANDONG JUNTAI INDUSTRY CO., LTD, який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB TIANJIN згідно контракту, укладеного з виробником товару, та митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом. Рівень митної вартості становить 1,52 дол. США за кг (ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3). Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.
На вимогу суду в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 30.07.2025 митниця не надала усіх документів, на підставі яких здійснила коригування митної вартості товару, зокрема не надала МД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3, яку взяла за основу для збільшення митної вартості. В той же час, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Крім того, листом продавця товару від 02.05.2025 підтверджено, що ціни були встановлені для даної кількості ровінгу для пултрузії та запропоновані партнеру та клієнту ТОВ “Еколан Інгредієнти» через наступне: 1. великі запаси ровінгу у продавця; 2. низький попит на ровінг.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 7387,11 грн, сплачений платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 04.07.2025 №45.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025 №UA205050/2025/000122/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» судовий збір у сумі 7387,11 грн (сім тисяч триста вісімдесят сім гривень 11 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» (04116, місто Київ, вулиця Митрофана Довнар-Запольського, будинок 5; ідентифікаційний код 34763972).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Н. В. Стецик