13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8317/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп» (далі - ТОВ “777 Трейдінг Груп», товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2025 між ТОВ “777 Трейдінг Груп» (Україна) та фірмою Rios Sp.z o.o. (Республіка Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2401pl, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити покупцеві автобус, що був у використанні, марки DAF IRIZAR, VIN НОМЕР_1 . Вартість товару визначена сторонами у розмірі 51 000 євро. Умови поставки - FCA Kielce (Польща) згідно з Правилами Інкотермс 2020 року, форма розрахунків - передоплата.
Для здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту 04.03.2025 позивач подав до Волинської митниці митну декларацію №25UA205050008591U1, у якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту), тобто відповідно до статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України).
Разом із декларацією позивач подав пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025, зовнішньоекономічний контракт, сертифікат походження форми EUR.1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжні інструкції №8 від 31.01.2025та №9 від 04.02.2025, калькуляцію транспортних витрат, копію митної декларації країни відправлення №25PL341010000BIAB0 від 21.02.2025, висновок спеціалізованої експертної організації про якісні характеристики товару, а також договір про надання послуг митного брокера.
Позивач зазначає, що всі подані документи відповідають вимогам законодавства, містять повні відомості, необхідні для підтвердження митної вартості, не мають ознак підробки та не суперечать одне одному. На думку позивача, підстав для коригування митної вартості не існувало, а рішення митного органу прийнято з порушенням статей 49, 52, 53, 54 та 55 МК України, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов Волинська митниця заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні.
Відповідач послався на те, що під час перевірки правильності визначення митної вартості встановлено розбіжності між відомостями, поданими у документах. Зокрема, продавцем у контракті є фірма Rios Sp.z o.o., зареєстрована у Республіці Польща, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №2016ВТ63986 від 21.04.2016 видане у Франції на ім'я компанії AUTOCARS LAURENT CAIZZA, що, на думку митниці, свідчить про відсутність підтвердження переходу права власності між цими особами та ставить під сумнів достовірність заявленої ціни придбання транспортного засобу.
Крім того, в експортній декларації країни відправлення від 21.02.2025 зазначено інвойс №05/01/2025, тоді як декларант подав інвойс №02/02/2025, що також розцінено як розбіжність.
Митниця звернула увагу, що платіжні документи, надані позивачем, не відповідають вимогам Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених цим актом, зокрема підписів уповноважених осіб.
Також митниця послалася на Закон України від 21 червня 2018 року №2473-VIII “Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, Наказ Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 “Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», а також Наказ Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи».
На думку відповідача, з урахуванням виявлених розбіжностей митний орган діяв у межах повноважень, передбачених статтями 54 та 58 МК України, і обґрунтовано здійснив коригування митної вартості за резервним методом.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи Волинської митниці, викладені у відзиві, є необґрунтованими і не підтверджені належними доказами. На думку позивача, митниця фактично підмінила законодавчо встановлену процедуру перевірки достовірності митної вартості припущеннями про можливу недостовірність окремих документів, не здійснивши жодного фактичного дослідження обставин справи.
Позивач наголосив, що подані ним документи повністю відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України, містять відомості про ціну договору, умови поставки, транспортні витрати та фактичну оплату товару, а тому створюють можливість для перевірки правильності визначення митної вартості. Жодних об'єктивних розбіжностей між ними митним органом не встановлено.
Щодо доводів відповідача про відсутність зв'язку між продавцем у контракті (Rios Sp.z o.o.) та власником транспортного засобу, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію (AUTOCARS LAURENT CAIZZA), позивач пояснив, що відповідно до законодавства власник і продавець не зобов'язані бути однією особою. Право розпорядження транспортним засобом може переходити на підставі цивільно-правових угод, які не підлягають державній реєстрації у країні попереднього користувача. Така обставина не впливає на визначення митної вартості, оскільки остання базується виключно на ціні угоди між сторонами контракту.
Розбіжність між інвойсами №05/01/2025 і №02/02/2025 позивач пояснив тим, що перший інвойс був попереднім, а другий - остаточним розрахунковим документом, який відображає узгоджену сторонами ціну, що фактично сплачена. Така технічна відмінність не змінює вартості товару та не впливає на можливість перевірки митної вартості.
Щодо платіжних інструкцій №8 та №9, позивач зазначив, що вони оформлені відповідно до вимог чинного валютного законодавства, містять усі обов'язкові реквізити, а саме факт переказу коштів, ідентифікацію платника та отримувача, суму і валюту платежу. Вимоги Постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 регулюють порядок дій банківських установ, а не клієнтів, тому відсутність підписів або печаток банку не впливає на дійсність платіжного документа.
Позивач також підкреслив, що всі транспортні витрати були документально підтверджені договором перевезення, актом виконаних робіт та калькуляцією. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України, такі документи є достатніми для підтвердження витрат, пов'язаних із доставкою товару до місця перетину митного кордону України.
Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що на вимогу митного органу ним було надіслано додаткові пояснення та документи листом від 26.04.2025, які були отримані митницею 06.05.2025. Доказом цього є квитанції АТ “Укрпошта». Водночас митниця не виконала обов'язок щодо їх належної реєстрації у Автоматизованій системі обліку документів (АСАОД), що прямо порушує вимоги Інструкції з діловодства у Державній митній службі України, затвердженої наказом ДМС від 29.06.2021 №470.
Позивач вважає, що наведені митницею розбіжності не мають жодного впливу на числове значення митної вартості, а тому не можуть бути підставою для коригування. Дії митного органу суперечать статтям 53-58 МК України, оскільки відсутні докази недостовірності відомостей чи неповноти документів, а застосування резервного методу без доведення неможливості використання основного є неправомірним.
З огляду на це позивач просив суд не брати до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позов у повному обсязі, визнавши рішення Волинської митниці від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Позивач у додаткових поясненнях наголосив, що на адресу Волинської митниці ним було направлено лист-пояснення від 26.04.2025 з додатковими документами на підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 55 МК України. Позивач стверджує, що цей лист стосуються відповідних митних декларацій, у тому числі тієї, що є предметом спору, а тому твердження відповідача про їх ненадходження не відповідає дійсності.
У запереченнях на відповідь на відзив Волинська митниця послалася на Інструкцію з діловодства у Державній митній службі України та її територіальних органах, затверджену наказом Державної митної служби України від 29 червня 2021 року №470, якою передбачено, що всі документи, які надходять до митниці, підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі обліку документів (АСАОД). За відомостями із системи, на адресу Волинської митниці дійсно надходив лист від 26.04.2025, проте він стосувався іншої митної декларації - №25UA205050010634U1, а не тієї, що є предметом судового розгляду.
На це позивач у запереченнях на додаткові пояснення зазначив, що митниця неналежно веде облік кореспонденції, адже ним було направлено кілька листів із різними номерами декларацій, що підтверджується поштовими квитанціями. Крім того, у процесі митного оформлення всі документи, передбачені статтею 53 МК України, були подані, визнані дійсними, і на їх підставі товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією №25UA205050008782U0 від 05.03.2025.
Позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 22.10.2019 у справі №140/231/19 та від 21.08.2019 у справі №520/9022/18, у яких наголошено, що митний орган зобов'язаний дотримуватися принципу обґрунтованості при визначенні методу розрахунку митної вартості та при витребуванні додаткових документів, а будь-які сумніви повинні бути належно мотивовані та підтверджені доказами.
З огляду на наведене, спір у справі полягає у з'ясуванні, чи були у Волинської митниці об'єктивні підстави для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості автобусу, що імпортувався ТОВ “777 Трейдінг Груп», і, відповідно, чи були правомірними її дії щодо коригування митної вартості за резервним методом.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
24.01.2025 між ТОВ “777 Трейдінг Груп» (покупець) та фірмою Rios Sp.z o.o. (продавець) (Республіка Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №2401pl, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити покупцеві автобус, що був у використанні, марки DAF IRIZAR, VIN НОМЕР_1 , за ціною 51 000 євро на умовах FCA Kielce (Польща) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року. Форма оплати - передоплата.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 04.03.2025 декларантом ТОВ “777 Трейдінг Груп» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію (далі - також МД) №25UA205050008591U1 з описом товару “Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником - IRIZAR модель згідно з довідником - 16 12.35 - (кузов, шасі, рама) №VS916AD00B1016012 - кількість сидячих місць, враховуючи місце водія - 59 - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування - тип двигуна - дизель - робочий об'єм циліндрів двигуна 12902 см. куб. - номер двигуна - невизначений - потужність - 300 kw - колісна формула - 4х2 - календарний рік виготовлення - 2012 - модельний рік виготовлення - 2012. Країна виробництва - (ES). Торгівельна марка “IRIZAR».
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 51 000,00 євро та з урахуванням витрат на транспортування товару до кордону України на суму 11 020,00 грн.
Страхування товару за кошти ТОВ “777 Трейдінг Груп» не проводилось, затрат на навантаження та розвантаження не було.
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: рахунок-фактуру (інвойс) №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. №PL/MF/AU0060655 від 21.02.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.04.2016; платіжну інструкцію №8 від 31.01.2025, платіжну інструкцію №9 від 04.02.2025; калькуляцію транспортних витрат від 04.03.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №560 від 04.03.2025; контракт купівлі-продажу №2401pl від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №24/01 від 24.01.2022; довідку №040325019 від 04.03.2025; фото від 04.03.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL341010000BIAB0 від 21.02.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно до частини восьмої статті 55 МК України декларант на вимогу митниці надав проформу 24.01.2025 №05/01/2025, яку не було надано разом з МД №25UA205050008591U1 та не відображено в графі 44 МД №25UA205050008591U1. Дану проформу, яка зазначає митниця, було надано лише після повідомлення митного органу щодо наявної розбіжності щодо номеру інвойсу, поданого до митного оформлення, та номеру інвойсу, вказаного в копії митної декларації країни відправлення. Окрім того, на дату оформлення митної декларації країни відправлення №25PL341010000BlAB0 від 21.02.2025, інвойс №VAT 02/02/2025 був вже виписаний, та повинен був подаватися для оформлення експорту оцінюваного товару. Окрім того, в митній декларації країни відправлення №25PL341010000BIAB0 документ №05/01/2025 вказаний саме за кодом №380 - інвойс, що, на думку митного органу, ставить під сумнів автентичність проформи №05/01/2025.
Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 05.03.2025 б/н.
Внаслідок цього Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000165.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.
Продавець товару відповідно до контракту від 24.01.2025 №2401 pl (далі - Контракт) - фірма Rios Sp.z o.o., зареєстрована в Республіці Польща, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.04.2016 №2016BT63986 видане у Франції та виписане на AUTOCARS LAURENT CAIZZA. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару. Договору з третіми особами про перехід права власності на транспортний засіб декларантом не надано. В копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2025 №25PL341010000BIAB0 вказано інвойс №05/01/2025, тоді як оцінюваний товар подано до митного оформлення згідно інвойсу №02/02/2025, що може свідчити про надання до митного оформлення неправдивих відомостей та документів. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України). Пунктом 5 Контракту передбачена передоплата за товар. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIІІ “Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), передбачено обов'язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право роз
Зважаючи на вищевикладене, митним органом зроблено висновок, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам ст. 59, 60, 61 МК України, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (відповідно до п. 5 даного Наказу використана інформація, отримана з мережі Інтернет, щодо вартості подібного транспортного засобу (сайт www.machinio.com). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - бувшого у використанні пасажирського автобуса марки VAN HOOL, моделі - TX 16, країна походження - EU, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, технічні характеристи
Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205050008782U0 від 05.03.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД від 04.03.2025 №25UA205050008591U1 декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. №PL/MF/AU0060655 від 21.02.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.04.2016; платіжну інструкцію №8 від 31.01.2025, платіжну інструкцію №9 від 04.02.2025; калькуляцію транспортних витрат від 04.03.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №560 від 04.03.2025; контракт купівлі-продажу №2401pl від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №24/01 від 24.01.2022; довідку №040325019 від 04.03.2025; фото від 04.03.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL341010000BIAB0 від 21.02.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом купівлі-продажу №2401pl від 24.01.2025 визначено ціну товару, яка узгоджується із наданими митниці інвойсом №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025 та платіжними інструкціями №8 від 31.01.2025, №9 від 04.02.2025.
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025 (51 000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 04.03.2025 №25UA205050008591U1 (графа 22). До митної вартості також включено витрати на транспортування товару до митного кордону України у сумі 11 020,00 грн, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 04.03.2025, яка була подана митному органу під час декларування товару. Відповідно до цієї калькуляції страхування товару за рахунок ТОВ “777 Трейдінг Груп» не проводилось, затрат на навантаження та розвантаження не було.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на вимогу митниці також надано проформу від 24.01.2025 №05/01/2025, яка ще раз підтверджує ціну товару (51 000,00 євро).
Додатково, відповідно до порядку положень ч. 8 ст. 55 МК України, позивач листом від 26.04.2025 надав митниці копії договору про надання послуг №07/03 від 07.03.2025 та акта прийому-передачі №07/03 від 12.03.2025 до договору про надання послуг №07/03 від 07.03.2025, що підтверджують обставини транспортування товару власним ходом із залученням виконавця (водія). Вказаний лист був отриманий митницею 06.05.2025, що підтверджується роздруківкою із сайту АТ “Укрпошта» про вручення поштового відправлення №4300712411153.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 04.03.2025 №25UA205050008591U1 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №VAT 02/02/2025 від 06.02.2025 та відображена в контракті купівлі-продажу №2401pl від 24.01.2025, а також додатково підтверджена проформою від 24.01.2025 №05/01/2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Вартість транспортування до кордону України включена до митної вартості.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надана калькуляція транспортних витрат від 10.12.2024 відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат від 04.03.2025 містить відомості про маршрут перевезення (Kielce (Польща) - Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (290 км) та по митній території України (60 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (38,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТОВ “777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування товару є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу №559.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.
Продавець товару відповідно до контракту від 24.01.2025 №2401pl - фірма Rios Sp.z o.o., зареєстрована в Республіці Польща, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.04.2016 № НОМЕР_2 видане у Франції та виписане на AUTOCARS LAURENT CAIZZA. Договору з третіми особами про перехід права власності на транспортний засіб декларантом не надано. Вказане, на думку відповідача, свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару.
Наданими митниці документами підтверджено, що транспортний засіб ТОВ “777 Трейдінг Груп» придбано у фірми Rios Sp.z o.o. відповідно до контракту від 24.01.2025 №2401pl.
Відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (в рамках справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Товари, імпортовані з Польської Республіки, що є країною-членом Європейського Союзу, відповідно на цю країну також поширюються норми Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЕС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів, де вказано про можливість неперереєстрації транспортних засобів на нових власників у випадку подальшого продажу.
Митниця в оскаржуваному рішенні також зауважила, що в копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2025 №25PL341010000BIAB0 вказано інвойс №05/01/2025, тоді як оцінюваний товар подано до митного оформлення згідно інвойсу №02/02/2025, що може свідчити про надання до митного оформлення неправдивих відомостей та документів.
Як зазначалося судом вище, позивач на вимогу митниці надав проформу 24.01.2025 №05/01/2025, яку не було надано разом з МД №25UA205050008591U1 та не відображено в графі 44 МД №25UA205050008591U1. Дану проформу надано на підтвердження відображення її у митній декларації країни відправлення №25PL341010000BlAB0 від 21.02.2025, де вона зазначена як інвойс, що, на думку митного органу, ставить під сумнів автентичність проформи №05/01/2025.
З цього приводу суд повторює, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а не проформа, яка лише є попереднім, інформаційним документом, схожим на рахунок-фактуру, який надає покупцеві деталі майбутньої угоди, але не створює зобов'язання оплати ані для покупця, ані для продавця. Вона слугує для оголошення вартості товарів чи послуг, узгодження умов, або як основа для оформлення остаточного, комерційного рахунку-фактури.
Відтак, надана митниці і суду проформа лише визначає попередній розмір оплати за товар, а тому не впливає на визначення митної вартості. Помилковість відображення її в декларації країни відправлення №25PL341010000BlAB0 від 21.02.2025 як інвойсу не змінює ціну товару, яка визначена контрактом та інвойсом, які надані митниці. Більш того, зазначена в ній сума узгоджується із сумою, відображеною в цих документах. Відтак, розбіжності у поданих документах щодо ціни товару відсутні.
Щодо поданих під час декларування копій платіжних інструкцій в іноземній валюті від 31.01.2025 №8, від 04.02.2025 №9 суд зазначає наступне.
Митниця посилається на те, що одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України). Пунктом 5 Контракту передбачена передоплата за товар. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIІІ “Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), передбачено обов'язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 31.01.2025 №8, від 04.02.2025 №9 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216.
З матеріалів справи вбачається, що декларантом під час декларування надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 31.01.2025 №8 на суму 31 000,00 євро, від 04.02.2025 №9 на суму 20 000,00 євро, що підтверджують оплату товару відповідно до контракту від 24.01.2025 №2401pl. Вказані платіжні інструкції містять інформацію про проведення відповідних оплат банком (відмітка про виконання).
Відсутність підпису уповноваженої особи платника обумовлена тим, що надані копії платіжних інструкцій є лише роздруківкою проведеного платежу в електронному вигляді, тобто із використанням електронного підпису уповноваженої особи платника, а тому відсутній фізичний підпис такої особи.
Таким чином, митниця не мала правових підстав сумніватися у сплаті товару, яка ще раз підтверджує фактурну вартість.
Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 04.03.2025 б/н, яка, як зазначав суд вище, є достатнім документом для підтвердження витрат на транспортування товару власним ходом, про що додатково повідомлено митниці листом від 26.04.2025 та надано копії договору про надання послуг №07/03 від 07.03.2025 та акта прийому-передачі №07/03 від 12.03.2025 до договору про надання послуг №07/03 від 07.03.2025.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування товару не здійснювалося, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 04.03.2025. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Як зазначалося вище, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару були надані декларантом на вимогу митниці.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі інформації, отриманої з мережі Інтернет, щодо вартості подібного транспортного засобу (сайт www.machinio.com). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - бувшого у використанні пасажирського автобуса марки VAN HOOL, моделі - TX 16, країна походження - EU, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, технічні характеристики - 12902 см3, 300 кВт, 57 місць, який ввозився з Польщі на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт.). Рівень митної вартості визначено: 74000 євро за шт. (МД від 19.01.2024 №UA205140/2024/003639).
На вимогу суду в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 30.07.2025 митниця не надала усіх документів, на підставі яких здійснила коригування митної вартості товару, зокрема не надала МД від 19.01.2024 №UA205140/2024/003639, яку взяла за основу для збільшення митної вартості. В той же час, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3028,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 07.07.2025 №275.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.03.2025 №UA205050/2025/000054/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп» судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124; ідентифікаційний код 44356571).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Н. В. Стецик