13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7242/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII); зобов'язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву від 16.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII та з урахуванням висновків суду прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 тричі (12.12.2024, 26.02.2025 та 16.06.2025) звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (позивач здійснює постійний сторонній догляд за своєю матір'ю). Однак на заяви від 12.12.2024 та від 16.06.2025 позивач не отримав жодної відповіді від відповідача щодо надання чи ненадання йому відстрочки, а на заяву від 26.02.2025 позивач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2025 за вх. № 4048, яким повідомлено про необхідність особисто з'явитись для оформлення відстрочки від призову та проходження військово-лікарської комісії. Також представник позивача неодноразово (28.03.2025 та 24.06.2025) зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з адвокатськими запитами про надання інформації щодо того, яке рішення було прийнято при розгляді заяв позивача від 26.02.2025 та від 16.06.2025 та отримання копії відповідного документа, однак відповіді на такі запити відповідач не надав.
На переконання позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання його заяв від 12.12.2024, від 26.02.2025 та від 16.06.2025 повинен був за наслідком їх розгляду прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому. Однак відповідач ухилився від розгляду по суті порушеного ним у заявах питання, чим допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що позивач ОСОБА_1 17.12.2024 подав заяву про надання відстрочки на ім'я голови Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки здійснює постійний сторонній догляд за своєю матір'ю. 20.12.2024 за № 19912 позивачу було надіслано повідомлення, в якому Комісія його заяву розглянула, та відповідно протоколом від 20.12.2024 № 31 Комісія ухвалила рішення, яким відмовила у наданні відстрочки ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК про потребу в сторонньому постійному догляду. При цьому, зазначив, що долучений позивачем до матеріалів заяви на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII висновок ЛКК № 3932 від 29.11.2024 не визначає потребу в сторонньому постійному догляду за матір'ю позивача, а встановив потребу в догляді вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відтак позивачем не було надано доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі частини 1 статті 23 Закону №3543-XII. З урахуванням наведеного вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
12.12.2024 позивач ОСОБА_1 направив поштовим зв'язком на ім'я голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву від 12.12.2024 (зареєстровано за вх. №22518 від 17.12.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, до якої долучив відповідний перелік документів (а.с. 10-11, 42-43).
У позовній заяві представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 жодної відповіді на вказану заяву так і не отримав.
В той же час відповідач до відзиву на позовну заяву долучив повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2024 №19912, адресоване позивачу, яким повідомлено, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протоколом від 20.12.2024 №31 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, причина: відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому постійному догляду (а.с.45).
26.02.2025 позивач направив поштовим зв'язком на ім'я голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву від 26.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, до якої долучив відповідний перелік документів (а.с. 12-14).
Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду такої заяви від 26.02.2025 матеріали справи не містять.
Поряд з тим, листом від 14.03.2025 № 4048 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії, та подальшого вирішення питання мобілізації чи надання відстрочки від призову по заяві (а.с. 22 зворот).
16.06.2025 позивач повторно направив поштовим зв'язком відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, до якої долучив відповідний перелік документів (а.с. 15).
У відповідь на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 23.06.2025 №8052 повідомив позивача, що відповідно до рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, протокол №14 від 04.04.2025, заяви надіслані на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 поштою - не будуть розглядатись. Одночасно роз'яснено, що відповідно до пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), позивачу необхідно особисто прибути для подання заяви з військово-обліковим документом та оригіналами відповідних документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування на військовому обліку (а.с. 34).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як передбачено частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 затвердив Порядок №560 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Як передбачено пунктом 58 Порядку №560 (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Пунктом 60 Порядку передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560 можна дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на подання до комісії ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку (тобто, за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання) заяви за встановленою формою (згідно з додатком 4) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Перелік документів, які підтверджують таке право, визначений в додатку 5 та залежить від передбачених законом підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Одночасно військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Така заява підлягає обов'язковій реєстрації та розгляду утвореною при ТЦК та СП комісією.
Натомість комісія при ТЦК та СП для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язана вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження (але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади) з ухваленням одного із рішень, що оформляється протоколом: про надання відстрочки (якщо наданими документами підтверджено право військовозобов'язаного на відстрочку від призову за заявленими підставами та наслідком такого рішення є видача довідки із зазначенням строку відстрочки) або про відмову у наданні відстрочки; у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нерозгляду заяв позивача (від 12.12.2024, від 26.02.2025 та від 16.06.2025) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII .
В першу чергу, суд зазначає, що заява ОСОБА_1 від 12.12.2024 (зареєстровано за вх. №22518 від 17.12.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (а.с. 10-11, 42-43) була розглянута у порядку та строки, що визначені пунктом 60 Порядку № 560, про що свідчить повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2024 №19912, яким позивача повідомлено, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 20.12.2024 №31 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, причина: відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому постійному догляду (а.с.45).
Отже, доводи позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви від 12.12.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються наведеними вище письмовими доказами.
Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів розгляду заяв позивача від 26.02.2025 та від 16.06.2025 комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 у порядку, встановленому пунктом 60 Порядку №560 з прийняттям відповідного рішення - про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в її наданні з обґрунтуванням підстав для такої відмови. Натомість у відповідь на заяву позивача від 26.02.2025 відповідач листом від 14.03.2025 № 4048 вказав про необхідність позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії, та подальшого вирішення питання мобілізації чи надання відстрочки від призову по заяві (а.с. 22 зворот), а листом від 23.06.2025 №8052, у відповідь на заяву від 16.06.2025, знову вказав про необхідність особисто позивачу прибути для подання заяви з військово-обліковим документом та оригіналами відповідних документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34).
Проаналізувавши зміст відповідей відповідача, норми чинного законодавства, суд зазначає, що скористатися відстрочкою від призову на військову службу є правом військовозобов'язаного. Подання заяви особисто не є тотожним прибути особисто до районного територіального центру комплектування та підтримки, щоб таку заяву подати, на що вказує також і пункт 59 Порядку №560, яким передбачено можливість оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд наголошує, що Порядок №560 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов'язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.
Ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Закону №3543-XII, ні Порядком №560 не передбачено обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку.
Передбачений пунктом 58 Порядку №560 обов'язок особисто подати заяву разом з документами (їх копіями), що підтверджують право на відстрочку, не означає особисто прибути.
У спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів той факт, що заяви позивача від 26.02.2025 та від 16.06.2025 про відстрочку були направлені позивачем особисто.
З огляду на наведене, суд зазначає, що позивач, надіславши особисто поштовим зв'язком такі заяви та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (чинний з 16.01.2025, далі Порядок №1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (пункт 20 Порядку №1487).
Як визначено пунктом 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, чинної з 18.05.2024 (далі - Порядок №559, зі змінами), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 цієї постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
За приписами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Пунктом 9 Порядку №559 передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Суд зазначає, що зі змісту описів поштових відправлень про надіслання заяв від 26.02.2025 та від 16.06.2025 відповідачу (а.с.12-15) слідує, що позивач до вказаних заяв долучив копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 (а.с. 16) та роздрукований військово-обліковий документ в електронній формі, сформований за допомогою мобільному застосунку «Резерв+» (а.с. 28). Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , подавши особисто поштовим зв'язком заяви від 26.02.2025 та від 16.06.2025, виконав вимогу пред'явлення військово-облікового документа, яка передбачена абзацом другим пункту 58 Порядку №560.
З огляду на приписи Порядку №560 заяви позивача від 26.02.2025 та від 16.06.2025 незалежно від способу їх подання підлягали розгляду. Отримавши такі заяви, відповідач (відповідна комісія), до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком їх розгляду по суті.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що роз'яснення відповідача про необхідність особистого подання заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються із вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку розглянути заяву позивача на комісії, що діє при ІНФОРМАЦІЯ_4 , з прийняттям акта владно-управлінського характеру (рішення) по суті.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка полягає в не прийнятті рішення.
У цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно та не може утриматись від прийняття рішення за результатами розгляду звернень військовозобов'язаних, що входить до його виключної компетенції.
У постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 Верховний Суд виснував, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання розглянути заяву від 16.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та з урахуванням висновків суду прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, суд зазначає наступне.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації. У спірному випадку відповідач взагалі не розглядав заяву позивача від 16.06.2025 по суті звернення, не надавав жодної правової оцінки документам заявника та підставам для надання відстрочки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 16.06.2025 (разом з поданими до неї документами) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно квитанції від 24.06.2025 в сумі 1211,20 грн (а.с. 7), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 26.02.2025 та від 16.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ).
Суддя О. О. Андрусенко