Єдиний унікальний номер судової справи 462/7677/25
Номер провадження 2-о/462/258/25
про залишення заяви без руху
13 жовтня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
встановив:
І. Рух справи.
Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Матушек В. В., 02.10.2025 року (вх. № 22048) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просить суд:
- встановити факт, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_3 );
- встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , у якій зазначено « ОСОБА_4 », належить ОСОБА_1 ;
- встановити факт, що свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.01.1983 року, у якому зазначено « ОСОБА_3 », належить ОСОБА_1 ;
- встановити факт, що диплом про вищу освіту серії НОМЕР_3 від 28.12.1991 року, у якому зазначено « ОСОБА_1 », належить ОСОБА_1 ;
- встановити факт, що після укладення шлюбу з ОСОБА_5 прізвище заявника було змінено з « ОСОБА_6 / Рудая / Руда» на « ОСОБА_1 ».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
У порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1882686 від 13.10.2025 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.
Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 177, 318 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо визначення кола заінтересованих осіб.
Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Всупереч наведеному, у заяві відсутні заінтересовані особи.
Так, суд зазначає, що усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
ІV. Щодо підтвердження факту звернення до відповідних організацій.
В узагальненні Верховного Суду України від 01.01.2013 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено що при звернення із заявою про встановлення фактів, необхідно довести, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Так, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідна позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 року у справі № 641/5187/20.
Однак заявником не надано інформації, що вона зверталася до органів, які видали зазначені документи із прохання виправити описку і що такими їй було відмовлено.
Заявником не додано відповідних письмових доказів, які б підтверджували неможливість одержання або відновлення нею документів, що посвідчують факт, який заявник просить встановити, та неможливість вирішення даного питання в позасудовому порядку.
Законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін. Згідно чинного законодавства оскарження відмови органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис до суду проводиться у порядку адміністративного судочинства.
V. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 95, 177, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення - залишити без руху.
2. Роз'яснення суду.
Заявнику надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву - вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко