Справа №461/3729/23
Провадження №2/461/43/25
/заочне/
06 жовтня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
17.05.2023 представник позивача АТ «Ідея Банк» Заставна О.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 263354,23 грн, а також судовий збір в розмірі 3950,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.02.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №ЛБ01.00610.009410253, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 200000 грн зі сплатою 0,01% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.
Зазначає, що банк у повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору.
Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки та інші платежі за кредитним договором.
Останню сплату відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 11.08.2022, у зв'язку із чим сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 13.04.2023 становить: основний борг - 114287,16 грн, прострочений борг - 85695,66 грн, прострочені проценти - 13,27 грн, строкові проценти - 8,14 грн, нарахована плата за обслуговування кредиту - 24500 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 38850 грн, а всього - 263354,23 грн.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 13.04.2023.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 01.03.2023. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідача було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 18.05.2023 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 07.06.2023 клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено, зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Ухвалою суду від 11.08.2025 у зв'язку з тим, що з відповіді командира військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2025 №1316 не вбачається, що військова частина, з дислокацією в АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, переведена на воєнний стан або відповідач залучений військовою частиною до виконання завдань у зоні бойових дій, поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.
01.09.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі, оскільки перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ), яка переведена на воєнний стан.
05.09.2025 представником позивача АТ «Ідея Банк» Лубоцькою Н.І. долучено до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ЛБ01.00610.009410253 від 03.02.2022 без плати за обслуговування кредитної заборгованості та із зарахуванням раніше сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст.19 Закону України «Про споживче кредитування».
Представник позивача АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 18.05.2023 про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Зі згоди представника позивача, яка у позовній заяві вказала, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Так, Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та такий продовжує діяти на даний час.
З огляду на імперативність припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, єдиною умовою для вирішення процесуального питання зупинення провадження у справі на підставі цієї норми є наявність доказів перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій, та є обов'язковим для суду.
Такий підхід є усталеним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 09.11.2022 у справі №753/19628/17, від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 13.03.2025 у справі №557/1226/23.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №466/8799/22, провадження №61-14262св23.
Відповідачем в обґрунтування наявності підстав для зупинення провадження у справі долучено до матеріалів справи витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.05.2023 №124, згідно якої ОСОБА_1 , який призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, призначений до військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Разом з тим, жодних доказів того, що ОСОБА_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій суду не надано.
Більше того, відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2025 №1316, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 , станом на момент надання відповіді в районах проведення бойових дій не перебуває.
Окрім цього, суд враховує, що згідно з ст.58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на участь у судовому процесі через свого представника, забезпечивши таким чином дотримання основоположних принципів цивільного судочинства таких як: рівність учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність.
Також, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений можливості приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою власних технічних засобів, чи у приміщенні іншого суду, однак таким правом не скористався.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 03.02.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №ЛБ01.00610.009410253.
Відповідно до п.1 кредитного договору, банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - ЛЕГКИЙ БІЗНЕС (п.1.1. договору), сума кредиту - 200000 грн (п.1.2. договору), процентна ставка - 0,01% річних (фіксована) (п.1.3. договору), строк кредиту - 24 місяці (п.1.4. договору).
Відповідно до п.1.6. договору, строк дії договору та дата повернення кредиту - 03.02.2024. Повернення заборгованості здійснюється через рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно додатку №1 до договору.
Пунктом 1.7. договору визначено, що на період прострочення платежу за договором діє процентна ставка 0,01, яка нараховується на прострочену суму кредиту.
Згідно п.1.10. договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 195217,18 грн на рахунок НОМЕР_4 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк».
Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також Графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальними ордерами №1224651 від 03.02.2022, №1224653 від 03.02.2022, №1224654 від 03.02.2022, та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).
Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 01.03.2023. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.
Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість останнього станом на 13.04.2023 становить: основний борг - 114287,16 грн, прострочений борг - 85695,66 грн, прострочені проценти - 13,27 грн, строкові проценти - 8,14 грн, нарахована плата за обслуговування кредиту - 24500 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 38850 грн, а всього - 263354,23 грн.
У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі.
Однак позивачем в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім основного боргу, простроченого боргу, прострочених процентів, строкових процентів, включена нарахована та прострочена плата за обслуговування кредиту в сумі 63350 грн.
Згідно п.1.9. договору кредиту №ЛБ01.00610.009410253 від 03.02.2022, під час користування кредитом банк надає клієнту послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом (далі - додаток №1) як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті банку.
Згідно п.п.2.1., 2.4. договору кредиту, нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та Публічну оферту на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку, які зберігаються на офіційному сайті банку: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts; підтверджує, що в день укладення цього договору у відділенні банку або кредитного посередника, за його вибором йому надано ДКБОФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід?ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (додаток №1 до договору) є невід?ємними складовими цього договору та зобов?язується виконувати їх умови.
Відповідно до п.п.9.8.2., п.9.8. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку за договором кредиту, що включає в себе:
- надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;
- інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;
- послуг з розрахунку суми чергового платежу за договором та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за договором, що надаються: на відділенні, з використанням телефонног зв'язку, в Контакт-центрі банку;
- послуг з уточнення, повернення, анулювання, змін умов переказів на погашення кредитної заборгованості згідно з запитом позичальника, тощо.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредиту є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
При розрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приймає як належний та допустимий доказ долучений представником позивача детальний розрахунок заборгованості за договором кредиту №ЛБ01.00610.009410253 від 03.02.2022 без плати за обслуговування кредитної заборгованості та із зарахуванням раніше сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого розмір заборгованості відповідача станом на 13.04.2023 становить: прострочений основний борг - 199982,82 грн, прострочені проценти - 21,42 грн, а всього - 200004,24 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 3000,07 грн.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №ЛБ01.00610.009410253 від 03.02.2022 у розмірі 200004,24 грн (двісті тисяч чотири гривні двадцять чотири копійки).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3000,07 грн (три тисячі гривень сім копійок) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 10.10.2025.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11;
представник позивача: Заставна Ольга Василівна, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, офіційна електронна адреса: www.ideabank.ua , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв'язку НОМЕР_5 ;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон НОМЕР_7 .
Суддя Ольга КРОТОВА