Справа № 461/8073/25
Провадження № 1-кп/461/660/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
09.10.2025 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Львові клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , вдівця, на утриманні неповнолітніх дітей чи будь-яких інших осіб немає, з вищою освітою, пенсіонера, раніше не судимого, та відносно якого в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4, 5 ст.190 КК України,
у кримінальному провадженні, внесеному 03.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141430000290, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України, -
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
потерпілої ОСОБА_12 ,
потерпілої ОСОБА_13 ,
потерпілої ОСОБА_14 ,
потерпілого ОСОБА_15 ,
потерпілої ОСОБА_16 ,
потерпілої ОСОБА_17 ,
потерпілої ОСОБА_18 ,
потерпілої ОСОБА_19 ,
потерпілого ОСОБА_20 ,
потерпілої ОСОБА_21 ,
потерпілого ОСОБА_22 ,
потерпілої ОСОБА_23 ,
потерпілого ОСОБА_24 ,
потерпілого ОСОБА_25 ,
представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_35 ,
представника потерпілих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_18 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_13 , ОСОБА_40 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_41 , ОСОБА_8 , ОСОБА_42 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_43 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Історія провадження.
02.10.2025 в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141430000290 від 03.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України.
Згідно ч. 2 ст.334 КПК України, у разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2025, розпорядження керівника апарату від 06.10.2025 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2025, вказана справа розподілена до провадження колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки цим складом суду вже здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4, 5 ст.190 КК України, - для вирішення питання про їх об'єднання.
Ухвалою колегії суддів від 06.10.2025 по даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 09.10.2025.
08.10.2025 від прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , терміном на 60 діб, з альтернативою визначення застави, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який закінчується 10.10.2025.
Ухвалою суду від 09.10.2025 у зв'язку з неможливістю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_44 прибути в підготовче судове засідання, доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченому ОСОБА_5 для проведення окремої процесуальної дії, а саме вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Зміст та доводи поданого прокурором клопотання
09.10.2025 в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, з альтернативою визначення застави у розмірі 17792 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 874 176 грн, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:прибувати за кожною вимогою суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження; не відлучатися за межі м. Львова Львівської області без дозволу суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження; повідомляти суд, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця проживання (перебування); утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у період часу з 09.12.2021 до 23.12.2023, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_45 , ОСОБА_41 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_46 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_10 , ОСОБА_40 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_39 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_19 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_42 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_36 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_49 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , діючи з корисливих мотивів для власного збагачення, вигадав злочинну схему заволодіння грошовими коштами, яка полягала у наданні потерпілим копій недійсних документів, що нібито мали підтвердити його право на укладення попередніх договорів купівлі-продажу квартир у будинку АДРЕСА_2 , а в подальшому уклав із потерпілими вказані вище договори, заволодівши їх грошовими коштами на загальну суму 55 375 082, 24 гривень, що є особливо великим розміром відповідно до примітки статті 185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які зазначені ним у поданому клопотанні.
Зазначає, що ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.08.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 10.10.2025, з альтернативою внесення застави у розмірі 17792 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Прокурор стверджує, що на даний час є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики, які стали підставою для обрання даного виду запобіжного заходу не минули та не зменшились. Враховуючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченому, він може переховуватись від органів досудового слідства та суду; може знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які судом ще не допитані; перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином; продовжує також існувати ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Більш м'які запобіжні заходи не унеможливлять вказані ризики, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суму збитків, а також інші обставини.
Оцінюючи майновий стан підозрюваного, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить кілька нежитлових приміщень, 15 квартир та житловий будинок із земельною ділянкою.
Також про майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 свідчить сума, якою заволодів останній внаслідок вчинення злочину, а саме 55 375 082, 24 гривень.
Також у 2015 році ОСОБА_5 було придбано автомобіль MERCEDES- BENZ G 350 TD, 2013 p.в., який у 2023 році з метою недопущення конфіскації перереєстровано цивільну дружину ОСОБА_50 .
А відтак, вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок та заставу слід визначити у розмірі, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 може застава в раніше визначеному слідчим суддею розмірі 53 874 176 грн, який відповідатиме майновому стану обвинуваченого, обставинам кримінального провадження та розміру заподіяної шкоди.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав своє клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити його.
Потерпілі та представники потерпілих - адвокати ОСОБА_35 та ОСОБА_51 підтримали клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу, просили суд з метою досягнення дієвості кримінального провадження не зменшувати розмір застави. Зазначили, що встановлені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати та є актуальними. Просять врахувати, що заподіяна шкода потерпілим не відшкодована, та обвинувачений навіть не намагається її відшкодувати.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення вказаного клопотання заперечила, покликаючись на не доведення прокурором того, що ризики не зменшились. Звертає увагу суду, що ризики зазначені в клопотанні про продовження строку тримання під вартою є ідентичними тим, що зазначалися стороною обвинувачення під час досудового розслідування. На даний час справа перебуває в провадженні суду, усі докази стороною обвинувачення уже зібрані, що свідчить про те, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення перестав існувати. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином взагалі нічим необґрунтований та прокурором не зазначено в чому він полягає. Інші ж ризики з врахуванням того, що досудове розслідування завершене також зменшилися. Просить суд врахувати, що ОСОБА_5 будучи обізнаним з тим, що відносно нього внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вживав заходів для переховування від слідства та перебуваючи за межами України - повернувся в Україну, з'явився до органів досудового розслідування, давав показання, а відтак сприяв слідству. Просить застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а у разі продовження запобіжного заходу тримання під вартою, зменшити розмір застави, та визначити таку в розмірі у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначає, що вихід за межі розмірів застави, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, при визначенні застави можливий лише як виключний випадок, а не як загальне правило. У даному випадку застава в розмірі 53 874 176 грн є завідомо непомірною для ОСОБА_5 та призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення обвинуваченим застави. Вважає безпідставними покликання прокурора на наявність в обвинуваченого нерухомого майна, оскільки таке перебуває під арештом, а тому не може бути реалізованим для забезпечення можливості сплатити заставу. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 є пенсіонером, та окрім пенсії інших доходів немає.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника, просить зменшити йому розмір застави.
Щодо застосованого запобіжного заходу.
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду м. Львова від 11.08.2025, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 18.09.2025, відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів (діб), а саме до 10.10.2025, з визначенням застави у розмірі 17792 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53874176 грн, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися за межі м. Львова Львівської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або перебування; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Правове регулювання
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст.131 КПК України).
Положення статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6 та 8 ст.176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 4-5 ст.182 КПК України).
Мотиви та висновки суду.
ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідає умовам для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України.
У клопотанні прокурора йде мова про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , спираючись на докази, зібрані під час досудового розслідування. Однак, враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред'явленого обвинувачення не може на цій стадії кримінального провадження бути предметом розгляду суду, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися відповідно до параграфу 3 глави 28 КПК України, і тільки за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність/не доведеність обвинувачення. У той же час, під час підготовчого провадження суд оцінює характер, тяжкість та наслідки кримінальних правопорушень, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку лише в частині продовження чи існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість, на що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини.
У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.1, 2, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується), не зменшились та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, та залишити раніше визначений розмір застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що ризик переховування від суду, який суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_5 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, відсутність зареєстрованого місця проживання, засоби до існування, неодноразовий виїзд за межі території України ) продовжує існувати.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України, які є особливо тяжкими злочинами у розумінні ст.12 КК України, санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Крім цього, як вбачається з клопотання прокурора, на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.5 ст.190, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 - ч.2 ст.384 КК України.
Також, в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.190, ч.5 ст.190 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 переховувався від органу досудового розслідування, оскільки більш ніж півроку часу перебуваючи в статусі підозрюваного знаходився за кордоном та про своє місцезнаходження органу досудового розслідування не повідомляв.
Так, саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, те, що ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово виїжджав за кордон, в тому числі, у період дії воєнного стану, та перебуваючи в статусі підозрюваного.
Крім того факт неодноразового перетину кордону також може оцінюватися як доказ достатнього фінансового забезпечення обвинуваченого та наявності соціальних зв'язків в інших країнах.
Також слід зазначити, що з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення рф на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Водночас суд звертає увагу на те, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території країни, а воєнні дії очевидно є дестабілізуючим в державі фактором, який може полегшити можливість особі переховуватися від суду у разі прийняття такого рішення.
А відтак, сукупність усіх цих обставин свідчить про істотність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, він не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.
Щодо ризику знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України), то суд зазначає, що досудове розслідування цього кримінального провадження завершено, усі необхідні докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а тому цей ризик на переконання суду перестав існувати.
Суд погоджується з тим, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
На даний час обвинуваченому ОСОБА_5 вже були відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків.
Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився.
В обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), прокурор наводить ті обставини, що злочини вчинені у період воєнного стану, що свідчить про відсутність у обвинуваченого моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_5 розуміючи невідворотність покарання намагатиметься у будь який спосіб уникнути відповідальності.
Однак, прокурором не зазначено та не доведено, яким саме іншим чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, не конкретизовано можливих способів та можливих наслідків такого перешкоджання. Щодо можливості обвинуваченого з метою уникнення від відповідальності переховуватись від суду, то такий ризик є по суті ризиком, встановленим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, з яким суд погоджується та оцінку якому вже було надано вище.
Суд вважає доведеним прокурором ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності. Враховуючи особу обвинуваченого, характер та обставини злочинів, у яких він обвинувачується, в нього немає достатніх стримуючих факторів, які б могли вплинути на його поведінку.
Так, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває ще один обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4, 5 ст.190 КК України, а на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.5 ст.190, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 - ч.2 ст.384 КК України.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що ризик продовжити злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення є небезпідставним.
Таким чином, враховуючи встановлені в ході розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою факти та обставини, суд дійшов висновку, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 5 статті 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, та ступінь ймовірності таких ризиків є високим.
Разом з цим, суд вважає, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином у цьому кримінальному провадженні відсутні з огляду на те, що вже здійснюється судове провадження щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а наявні докази вчинення кримінальних правопорушень відкриті сторонам в порядку статті 290 КПК України.
На виконання вимог закону суд розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності існування інших обставини, а саме:
- ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна;
- станом на дату розгляду клопотання обвинуваченому ОСОБА_5 виповнилось 75 років, жодних документів, які б свідчили про стан здоров'я обвинуваченого сторонами судового провадження не надано;
- міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема такий зареєстрованого у встановленому законом поряду місця проживання немає, вдівець, на утриманні неповнолітніх дітей чи будь-яких інших осіб немає;
- ОСОБА_5 є пенсіонером, інформації про інші джерела доходів сторонами судового провадження не надано;
- щодо репутації обвинуваченого, то соціальна оцінка ОСОБА_5 виражається в осуді, недовірі та негативному ставленні суспільства, оскільки лише в межах в межах цього кримінального провадження потерпілими є 36 осіб;
- обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, разом з тим на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.5 ст.190, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 - ч.2 ст.384 КК України, а в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.190, ч.5 ст.190 КК України;
- кількість епізодів злочинної діяльності, потерпілими від кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження є 36 осіб, розмір майнової шкоди, завданий потерпілим, за версією сторони обвинувачення, складає 55 375 082, 24 грн, яка залишається не відшкодованою.
З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку обвинуваченого, та для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ОСОБА_5 слід продовжити строк тримання під вартою, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків. Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Разом з тим, суд зауважує, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, питання про продовження якого наразі розглядається, не є безальтернативним, оскільки ухвалою слідчого судді передбачено право внести заставу, розмір якої встановлено у сумі 53 874 176 грн.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та їх суспільної небезпеки, часу перебування обвинуваченого під вартою, встановлених ризиків, суми спричиненої шкоди у кримінальному провадженні, майнового, сімейного стану та інших даних, які характеризують особу обвинуваченого та його спосіб життя, міцність його соціальних зв'язків, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, колегія суддів вважає доцільним залишити без змін раніше визначений розмір застави - 17792 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 874 176 гривень, оскільки саме такий розмір, на даній стадії судового провадження, на переконання колегії суддів, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.
Оцінюючи майновий стан обвинуваченого та суму спричиненої шкоди, яка йому інкримінується, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави (як альтернативного запобіжного заходу) співмірний з існуючими ризиками, та не є завідомо непомірним, підстав для зменшення такої на даній стадії судового провадження судом не встановлено.
Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 197, 199, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -
клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07.12.2025.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 17792 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 874 176 /п'ятдесят три мільйони вісімсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість/ гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №UA598201720355219002000000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці:
1)прибувати за кожною вимогою суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;
2)не відлучатися за межі м. Львова Львівської області без дозволу суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;
3)повідомляти суд, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця проживання (перебування);
4)утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти прокурора.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 13.10.2025
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3