Справа №461/1856/24
06 жовтня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мисько Х.М.,
за участі секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним,
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути на користь заборгованості за кредитним договором №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року в розмірі 69 884 грн.34 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.04.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.144.75192.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z62.144.75192 від 24.07.2017 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТзОВ «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно п.2.1 Договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступає, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає право вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цих Договором. Відповідно до п.2.2 Договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТЗОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді у день укладення цього Договору та надсилається клієнтом Фактору в електронному вигляді в день укладення цього Договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року у сумі 69884,34 грн., з яких 14232,47 грн. - заборгованість за основним боргом, 55651,87 грн. - заборгованість за відсотками. Представник позивача вказує, що всі нарахування, які відбувались до дати отримання ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги здійснювалось безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалось додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.04.2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, укладений між АТ «Ідея Банк», право вимоги за яким, відповідно до договору факторингу №07072023 року перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що підпис відповідача на кредитному договорі № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року є підробленим. Крім цього відповідач зазначає, що він не підписував долучених до кредитного договору ордеру - розпорядження №1 на суму 43477,39 грн., заяви № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року про приєднання до договору добровільного старування життя, згоди - повідомлення фізичної особи - клієнта Банку, заяви - анкети до кредитного договору № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, копії паспортних даних та РНОКПП ОСОБА_1 , які долучені до кредитного договору, згоди фізичної особи - суб'єкта кредитної історії, довідки - повідомлення від 24.04.2017 року. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що кредитний договір № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року є фіктивним, оскільки сторони жодних дій щодо його виконання не вчиняли, а саме позивачем за первісним позовом не долучено доказів про отримання ОСОБА_1 за кредитним договором грошових коштів у сумі 50 000,00 грн. Позивач за зустрічним позовом вважає, що підпис на кредитному договорі від його імені виконаний іншою особою, якою і отримано грошові кошти. За наведених підстав, просить у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити повністю.
09.04.2024 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого з вимогами позову не погоджується, вважає такий безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.
В обґрунтування відзиву покликається на те, що підпис відповідача на кредитному договорі № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року є підробленим. Крім цього відповідач зазначає, що він не підписував долучених до кредитного договору ордеру - розпорядження №1 на суму 43477,39 грн., заяви № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року про приєднання до договору добровільного старування життя, згоди - повідомлення фізичної особи - клієнта Банку, заяви - анкети до кредитного договору № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, копії паспортних даних та РНОКПП ОСОБА_1 , які долучені до кредитного договору, згоди фізичної особи - суб'єкта кредитної історії, довідки - повідомлення від 24.04.2017 року. Крім того, відповідач зазначає, що з п.6.1. Договору № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року щомісячні платежі сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_1 та зазначено дату першого платежу; 24.05.2017 року на суму 1257,34 грн., процентів на суму 616,44 грн., комісії 160,55 грн., а всього 3474,33 грн., та дата останнього платежу 24.04.2019 року на суму 3142,83 грн., процентів на суму 40,04 грн., комісії 450,55 грн., а всього на суму 3633,42 грн. Відповідач вважає, що позовна даність тривалістю три роки закінчилась, як для першого платежу 24.05.2020 року, так і для останнього 24.09.2022 року. За наведених підстав, просить у задоволенні первісного позову відмовити повністю.
24.04.2024 року від представника позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що жодних заперечень з умовами кредитного договору № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року під час підписання, чи про зарахування та розподілення сплачених коштів, відповідачем висловлено не було, а отже укладення договору відповідає вимогам чинного законодавства. Представник позивача зазначає, що нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов кредитного договору та додатків до нього, а виписка по рахунку підтверджує користування кредитними коштами. Крім того, відповідачем не долучено до відзиву на позовну заяву власного розрахунку заборгованості та доказів, що він не користується кредитними коштами.
Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначає, що 07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.144.75192 від 24.07.2017 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТзОВ «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів». Таким чином, строк позовної давності починає відраховуватись з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 року, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань. Відтак позивач, звернувшись до суду у березні 2023 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред'явлення позовних вимог був пропущений - відсутні.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним, - прийнято до розгляду. Об'єднано в одне провадження первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним, присвоєно справі номер - 461/1856/24, провадження №2/461/1317/24. Призначено підготовче судове засідання з розгляду цивільної справи.
31.05.2024 року представником позивача за первісним позовом ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» скеровано на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву. В обгрунтування відзиву, представник позивача покликається на те, що внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підвтердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальникам може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями заповнення заявки на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2024 року підготовче провадження у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним закрито та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.09.2024 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» оригінал кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, ордеру - розпорядження №1 без дати на суму 43477,39 грн., заяви №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року на приєднання до договору добровільного страхування життя, згоди - повідомлення фізичної особи - клієнта банку, заяви - анкети до кредитного договору № Z62.144.75192, копії паспортних даних та РНОКПП ОСОБА_1 , завірені копії яких долучені до кредитного договору, згоди фізичної особи - суб'єкта кредитної історії, довідку - повідомлення від 24.04.2017 року, які долучені до кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року.
17.09.2024 року на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04.09.2024 року представником позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» долучено до матеріалів справи оригінал кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, ордеру - розпорядження №1 без дати на суму 43477,39 грн., заяви №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року на приєднання до договору добровільного страхування життя, згоди - повідомлення фізичної особи - клієнта банку, заяви - анкети до кредитного договору № Z62.144.75192, копії паспортних даних та РНОКПП ОСОБА_1 , завірені копії яких долучені до кредитного договору, згоди фізичної особи - суб'єкта кредитної історії, довідку - повідомлення від 24.04.2017 року, які долучені до кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року.
26.11.2024 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано письмові пояснення, з яких вбачається, що між ним та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредитний договір не укладався, оскільки підпис, який на ньому міститься йому не належить.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.01.2025 року призначено у справі №461/1856/24 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
27.06.2025 року Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз за №5470/84/07/ вих 25 від 23.06.2025 року скеровано висновок експерта за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №1541-Е від 23.06.2025 року.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», згідно заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти вимог первісного позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити, а зустрічний позов підтримав повністю, просив такий задовольнити.
Заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до положень ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст.629, 638 ЦК України).
24.04.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.144.75192.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТзОВ «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно з п.2.1 Договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступає, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає право вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цих Договором.
Відповідно до п.2.2 Договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТЗОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді у день укладення цього Договору та надсилається клієнтом Фактору в електронному вигляді в день укладення цього Договору.
Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року у сумі 69884,34 грн., з яких 14232,47 грн. - заборгованість за основним боргом, 55651,87 грн. - заборгованість за відсотками.
При розгляді даного спору, враховуючи обґрунтування позовних вимог та заперечень учасників справи, суд враховує такі норми.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов'язань в строки, передбачені умовами кредитних договорів, доказів погашення заборгованості за укладеними кредитними договорами відповідачем ОСОБА_1 суду не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеними вище кредитними договорами.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитами, наданими позивачем, з таких підстав.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у статті 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається зі змісту договору про надання фінансового кредиту №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: предмет договору (п. 1.1 Договору), строк договору (п. 1.2 Договору), інформація про відсотки за користування кредитом (п.п. 1.3-1.4 Договору, Додаток №1 до Договору, паспорт споживчого кредиту), права та обов'язки сторін, розрахунок сукупної вартості та терміни платежів за кредитом тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами.
Доказів того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування чи що є інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять.
Зі спірного договору вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні.
Належних та допустимих доказів того, що в момент підписання даного кредитного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на підставу позовних вимог щодо недійсності договору, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтовані та недоведені, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08.01.2025 року Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз скеровано висновок експерта за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №1541-Е від 23.06.2025 року, відповідно до якого, підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані на нижньому правому куті на першому та другому аркушах кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року; під друкованим текстом «Місце основної роботи « ОСОБА_1 » та перед друкованим текстом «ПІБ « ОСОБА_1 » на третьому аркуші кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року;перед рукописним записом « ОСОБА_3 » у згоді - повідомленні фізичної особи - клієнта Банку, угоді фізичної особи - суб'єкта кредитної історії;перед друкованим текстом « ОСОБА_3 » у заяві - анкеті до кредитного договору №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року;довідці - повідомленні від 24.04.2017 року;перед рукописним записом « ОСОБА_1 » зі зворотної сторони у верхній частині, після рукописного запису « ОСОБА_1 » з лицевої та зворотної сторони у середній частині електронографічної копії паспортних даних та РНОКПП ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відтак, висновок експерта слугує належним джерелом доказів, оскільки містить повні та об'єктивні дані, які спростовують позицію відповідача, що підпис у кредитному договорі №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року виконано не ним, а іншою особою.
Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, предмет та підстави позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути заборгованість: за кредитним договором №Z62.144.75192 від 24.04.2017 року в розмірі 69884,34 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; уразі відмовив позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медичко - соціальною експертною комісією серії 12ААГ №628480.
Таким чином, обов'язок відповідача ОСОБА_4 з відшкодування позивачу витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК та п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» переходить до держави і має бути здійснений у встановленому законом порядку.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитнимидоговорами задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № Z62.144.75192 від 24.04.2017 року року в розмірі 69 884,34 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028,00 грн. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.10.2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Мисько Х.М.