Справа № 307/3486/25
Провадження № 2-а/307/82/25
06 жовтня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката Майстренко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, сержанта поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Тяско В.В. та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправних дій, визнання протиправною та скасування постанови серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, сержанта поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Тяско В.В. про визнання протиправних дій, визнання протиправною та скасування постанови серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачка посилається на те, що її дворогосподарство знаходиться у безпосередній близькості до прибережної смути річки Тересва у с. Калини, де спірним детальним планом території запроектовано будівництво об'єкту - дві міні гідроелектростанції дериваційного типу. 02 вересня 2025 року нею здійснено телефоном через лінію «102» виклик поліції з Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, оскільки на території біля протипаводкової дамби виявлено зміну конфігурації та меж території, переданої Дубівською селищною радою Тячівського району Закарпатської області в користування товариству з обмеженою відповідальністю «ГІДОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», що могло свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки вказаним товариством.
Наряд поліції на виклик 02 вересня 2025 року не прибув. На наступний день, 03 вересня 2025 року, вона перебуваючи на дамбі у с. Калини, знову зателефонувала на лінію «102», поскаржилася, що наряд поліції за її викликом 02 вересня 2025 року так і не прибув, та хотіла дізнатися, чи прибуде таки за попереднім викликом наряд поліції чи слідчо-оперативна група Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, щоб зафіксувати ймовірне вчинення протиправних дій невідомими особами на території біля пилорами у с. Калини.
Впродовж 15-20 хвилин після дзвінка, здійсненого 03 вересня 2025 року, в районі 13 годин 30 хвилин до неї підійшов поліцейський Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Тяско В.В., який відразу почав складати відносно неї постанову. Пояснення слухати не бажав, відмовився приймати заяву і фіксувати обставини згідно з викликом. Проте склав і вручив їй постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення.
Вважає дії працівника поліції - сержанта поліції Тяска Василя Васильовича незаконними, такими, що не узгоджуються із приписами КУпАП щодо дотримання прав особи, щодо якої розглядається справа про притягнення до адміністративної відповідальності; а постанову ЕТА N1863644 від 03 вересня 2025 року незаконною, прийнятою із порушенням адміністративної процедури, передбаченої законодавчо. Вказує, що сержант поліції Тяско В.В. не вислухав позивачку як заявницю, діяв упереджено, відмовився отримати пояснення, з'ясувати суть правопорушення, про яке вона намагалась пояснити та щодо якого фактично здійснено нею виклик.
Заперечує, що 03 вересня 2025 року нею було вчинено виклик поліції безпідставно, а відтак і вчинення нею дій, відповідальність за які передбачено статтею 183 КУпАП. Вказує, що в її діях відсутні умисел та об'єктивна сторона правопорушення, оскільки її звернення 03 вересня 2025 року на лінію «102» полягало у з'ясуванні причин неприбуття на місце наряду поліції за викликом 02 вересня 2025 року. Крім цього, виклик наряду поліції 2 вересня 2025 року зумовлений реалізацією захисту її прав, зокрема права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, та пов'язане із довгостроковим протистоянням мешканців с. Калини будівництву міні ГЕС на р. Тересва, біля прибережної захисної смуги якої вона мешкає, проти незаконних будівельних робіт без позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, одержання якого як дозвільного документу передбачено Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Тому, на її переконання, відсутні подія та склад адміністратвиного правопорушення.
Позивачка зазначає, що під час розгляду адміністративної справи сержантом поліції Тяском В.В. не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, не зачитано як особі, яку притягають до відповідальності, про права та обов'язки, не надано можливості подати пояснення з приводу нібито протиправних дій, що свідчить про упередженість сержанта поліції Тяска В.В. як особи, що розглядала справу, та про відсутність всебічного і неупередженого її розгляду уповноваженю особою.
У зв'язку з вищезазначеним, просить визнати дії сержанта поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Тяска Василя Васильовича щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 03 вересня 2025 року у с. Калини Тячівського району Закарпатської області повідомлення про кримінальне правопорушення та безпідставного складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 03 вересня 2025 року серії ЕТА N?1863644 неправомірними та визнати неправомірною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025 року серії ЕТА N?1863644 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, складену в с. Калини Тячівського району Закарпатської області сержантом поліції Тяском Василем Васильовичем.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві. У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна в частині позовних вимог до сержанта поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Тяска В.В. про визнання його дії щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 3.09.2025 у с. Калини, Тячівського району Закарпатської області, повідомлення про кримінальне правопорушення неправомірними, відмовлено.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.09.2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Національної поліції в Закарпатській області.
06.10.2025 року до канцелярії суду від представника відповідача Чубелка О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначив, про те що під час здійсненого телефонного дзвінка ОСОБА_1 скаржилась на працівників поліції, які неналежно відреагували на заяву жителів с. Калини щодо незаконного будівництва ГЕС. Звертає увагу суду, на телефонну лінію «102» протягом 02-03 вересня неодноразово телефонують жителі с. Калина, які скаржаться на будівництво ГЕС. Відповідно працівниками поліції здійснювалось реагування на відповідні повідомлення.
Однак, як встановлено відеодоказом з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 по приїзду працівників поліції повідомила інші відомості, які є відмінними від здійсненого телефонного дзвінка. Зокрема, ОСОБА_1 просить здійснити реагування з приводу події, які мали місце 2.09.2025 року, де було здійснено виїзд на місце події слідчо-оперативної групи Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області. Відеодоказом підтверджується, що ОСОБА_1 просить відібрати пояснення по події, що мала місце 02.09.2025 року. Однак, дана подія зафіксована слідчо-оперативною групою та перебуває на розгляді в Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Звертає увагу суду, що безпідставні виклики поліції дестабілізують роботу працівників поліції в умовах воєнного стану. Крім того, у разі незгоди з зафіксованою подією працівниками поліції від 02.09.2025 року, де було здійснено виїзд на місце слідчо-оперативної групи - слід звертатись з безпосередніми зверненням для вжиття заходів у правоохоронні органи. Крім того, дзвінок на спеціальні номери швидкої допомоги, поліції чи пожежної служби (101, 102, 103) є екстреною подією, яка передбачає необхідність надання термінової допомоги, повідомлення про кримінальні чи адміністративні правопорушення, а також інші події, що потребують негайного реагування правоохоронних органів. Використання цих номерів є законним у разі реальної небезпеки або потреби в допомозі, але за неправдивий виклик передбачена відповідальність у вигляді штрафу згідно ст. 183 КУпАП.
Виклик зроблений 3.09.2025 ОСОБА_1 не відноситься до екстреної події та несе в собі незгоду з зафіксованою подією працівниками поліції 02.09.2025 року. А тому, такі дії заявниці розцінюються, як свідоме відволікання поліцейських від виконання ними основних завдань.
Представник відповідача зазначає, що формальна відсутність у змісті складеної постанови відмітки про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Майстренко Н.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві доводи.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією постанови серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. В постанові зазначено, що 3.09.2025 року в с. Калини, Тячівського району, Закарпатської області по вулиці Калініна ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик на лінію сто два та повідомила про факт якого насправді не було, ураховуючи, що громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП (а.с.6-9).
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з положень п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу.
Відповідно дост. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. В постанові зазначено, що 03.09.2025 року в с. Калини, Тячівського району Закарпатської області по вулиці Калініна здійснила неправдивий виклик на лінію сто два та повідомила про факт якого насправді не було, ураховуючи, що громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Вищевказану постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Як вбачається з вимог ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
У відзиві представник відповідача вказує, що виклик зроблений 03.09.2025 року ОСОБА_1 не відноситься до екстренної події та не несе незгоду з зафіксованою подією працівниками поліції 02.09.2025 року, а тому дії заявниці розцінюються як свідоме відволікання поліцейських від виконання ними основних завдань.
На відеозаписі номер 1 доданого до матеріалів справи, видно позивачку ОСОБА_1 , яка перебуває на місці виклику працівників поліції. Особа, щодо якої складено протокол, просить щоб працівники поліції повідомили їй причини не прибуття за викликом на телефонну лінію «102» 2.09.2025 року, стверджуючи, що 02.09.2025 слідчо-оперативна група за її викликом не прибула. На відеозаписі також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово намагається пояснити працівникам поліції, про те що виклик поліції вона здійснила шляхом телефонного дзвінка та телефонну лінію «102» лише 02.09.2025 року. При цьому стверджує, що 03.09.2025 вона не здійснювала виклик поліції, а телефонувала для того, щоб дізнатися про причини не реагування на здійснений нею виклик поліції, який мав місце 2.09.2025 року.
З відеозаписів №2 та №3 доданих до матеріалів справи також вбачається, як працівник поліції повідомляє позивачці про те, що відносно неї складено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП, а саме безпідставний виклик працівника поліції, а також про право оскарження цієї постанови.
При цьому, ОСОБА_1 зауважує, що жодних пояснень від неї не відібрано. З наведеного, вбачається, що по приїзду на місце події, працівники поліції жодних обставин, про існування яких ОСОБА_1 заявляла як в повідомлення 2.09.2025 так і 3.09.2025, не встановлювали та взагалі не з'ясували, чи мали місце події та факти через, які вони були викликані 2.09.2025.
Проте, із вказаних відеозаписів, можливо встановити, причини здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_1 на телефонну лінію "102" 3.09.2025 за що її притягнуто до адміністратвиної відповідальності згідно оскаржуваної постанови, а саме те, що остання просила повідомити її про причини не прибуття за викликом на телефонну лінію «102», який вона здійснила 02.09.2025 року, а не 3.09.2025.
Відтак судом встановлено, що зміст телефонного дзвінка на лінію "102", який мав місце 3.09.2025 не зводився до виклику працівників поліції, а лише щодо оскарження дії, які стосувалися не прибуття за викликом згідно повідомлення, яке мало місце 2.09.2025.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.
Сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення заст. 183 КУпАП.
Завдання поліції поліцейські послуги, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію України»).
Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.
Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.
Указане відповідає принципу: Neminem laedit qui suo jure utitur (нікого не ображає той, що користується своїм правом). Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 10/5026/995/2012.
До того ж, постанова про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року в справі № 489/4827/16-а.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , метою виклику працівників поліції був факт того, що на території біля протипаводкової дамби виявлено зміну конфігурації та меж території, переданої Дубівською селищною радою Тячівського району Закарпатської області в користування товариству з обмеженою відповідальністю «ГІДОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», що могло свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки вказаним товариством.
З відеозапису доданого до матеріалів справи також не вбачається, що позивачка бажала безпідставного виїзду на місце виклику працівників поліції та мала прямий умисел на завідомо неправдивий виклик поліції. Судом встановлено, що могли мали місце факти, які потребували втручання правоохоронних органів та відповідного реагування.
У відповідності до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.
В адміністративному позові позивачка категорично заперечила свою вину у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак в порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до п. п. 1, 3 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідачем в порядку ст. 77 КАС України не подано доказів в спростування доводів позивача.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, є такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду було встановлено, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не була доведена поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, а тому ним було безпідставно притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на неї стягнення за вчинення вказаного правопорушення адміністративне у виді штрафу, що призвело до порушення прав останньої. З цих підстав, постанова серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
У своїх позовних вимогах позивачка просить також оскаржувану постанову визнати протиправною.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправною оскаржуваної постанови, тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позов до поліцейського Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Тяско В.В. та Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 183 КУпАП.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.
Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною 2 статті 126 та частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до поліцейського Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Тяско Василя Васильовича та Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, які є неналежними відповідачами, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до цих відповідачів.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, 132, 139, 241- 246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕТА №1863644 від 03.09.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та сержанта поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Тяско Василя Васильовича - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Тячівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, адреса: м. Тячів, вул. Нересенська, 1, Тячівського району, Закарпатської області.
Відповідач: сержант поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Тяско В.В., м. Тячів, вул. Нересенська, 1, Тячівського району, Закарпатської області.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 40108913, адреса: 88000, вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород.
Визначити дату та час складення та проголошення повного тексту постанови о 15 год. 30 хв 10 жовтня 2025 року.
Головуючий Бряник М.М.