Справа № 307/1157/25
Провадження № 1-кп/307/90/25
07 жовтня 2025 рокум. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
з участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000159 від 12.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України,
31.03.2025 року до суду з Тячівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000159 від 12.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.07.2025 року призначено кримінальне провадження до судового розгляду.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» N 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» N 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено мобілізацію.
Згідно ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 12.12.1991 N 1975-XIІ «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби та має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану, як передбачено ч. 2 цієї статті, можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на альтернативну службу згідно зі ст. 2 Закону мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби на яку призивають громадя зазначених у ст. 15 Закону України від 25.03.1992 N 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон N 2232-XII), віком 18-25 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.
ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 був направлений до поліклінічного відділення КНП «Тячівська РЛ» ТМР, де пройшов військово-лікарську комісію, яка на час проведення загальної мобілізації засідає за адресою: АДРЕСА_2 на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 N61/24 від 11.03.2025, виданої відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» N 402 від 14.08.2008, ОСОБА_4 визнано, придатним до військової служби, за результатами якої підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В подальшому, ОСОБА_4 , з метою призову на військову службу, 11.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 був зарахований в команду N A2900 та згідно повістки про відправку йому було наказано з'явитися о 09 год. 00 хв., 12.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , для подальшого призову військовозобов'язаного під час мобілізації на військову службу, однак ОСОБА_4 будучи належним чином попереджений про кримінальну відповідальність, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , 12.03.2025 відмовився від призову на військову службу під час мобілізації, про що начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітаном ОСОБА_6 та страшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_7 , складено акт про відмову від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовозобов'язаним, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, ухилився від виконання свого конституційного обов'язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме призову на військову службу під час мобілізації, тим самим порушивши вимоги ст. 65 Конституції У країни, положення Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не маючи на це законних підстав передбачених ст. 23 цього ж Закону.
У зв'язку з цим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
В судовому засіданні 07.10.2025 року захисник ОСОБА_5 подав клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження.
Клопотання мотивоване тим, що на даний час ОСОБА_4 працює на критичному важливому підприємстві, що підтверджується копією наказу (розпорядження) №1367-ЄСП/ПР-К-ЄСП-014211 від 10.07.2025 року та має відстрочку від призову до Збройних сил України, бронювання до 17.02.2026 року. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 внаслідок зміни обстановки (заброньований на час призову) та малозначності вчиненого ним злочину, не є суспільно-небезпечною особою, а тому є підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.11 та 48 КК України, а провадження підлягає закриттю.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, а кримінальне провадження закрити.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника, вказавши про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ККС ВС від 13.04.2023 у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
На підтвердження наявності підстав для застосування положень ст. 48 КК України та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 336 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, захисник додав копію наказу (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро смарт пауер" №1367-ЄСП/ПР-К-ЄСП-014211 від 10.07.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 , прийнятий на роботу 11.07.2025 року оператором заправних станцій. Також, до клопотання захисником додано витяг з військово-облікового документу Резерв+, з якого вбачається, що ОСОБА_4 військовозобов'язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , тип відстрочки - бронювання, до 17.02.2026 року.
Для встановлення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилась, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення кримінального правопорушення, а й те, в чому саме полягає її зміна на час розгляду справи.
За матеріалами кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 ККУ України, 13.03.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за результатами досудового розслідування, 31.03.2025 року обвинувальний акт скеровано до суду, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання, на особливий період ОСОБА_4 на момент вчинення правопорушення, не мав.
Суд вважає, що прийняття на роботу обвинуваченого ОСОБА_4 , що може бути підставою для надання йому бронювання на час призову на військову службу під час мобілізації, а також надання такого бронювання у встановленому законом порядку, яка обмежується у часі, не співвідносяться з вимогами ст. 48 КК України.
Стороною захисту не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на те, в чому саме полягає зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене ОСОБА_4 діяння перестало бути суспільно небезпечним. Також, судом не встановлено переконливих підстав, які б вказували на те, що ОСОБА_4 та обстановка навколо нього зазнала таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину по закінченню строку наданого йому бронювання.
Окрім цього наданий стороною захисту наказ (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро смарт пауер" №1367-ЄСП/ПР-К-ЄСП-014211 від 10.07.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 , прийнятий на роботу 11.07.2025 року оператором заправних станцій, не містить жодних дат та підписів кервіника підприємства або ж кадрової служби, які б підтверджували дійсність цього документа.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що відсутні достатні, передбачених законом, зокрема, ст. 48 КК України, підстав для висновку про втрату обвинуваченим суспільної небезпечності, внаслідок чого, не має об'єктивних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, слід відмовити.
Керуючись статтею 48 КК України, статтями ст. 3, 285-288, 369-372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 10 жовтня 2025 року о 15 год. 55 хв.
Головуючий ОСОБА_1