Справа № 147/1770/25
Провадження № 1-кп/147/353/25
10 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000392 від 17.04.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України,
у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000392 від 17.04.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою від 03 жовтня 2025 року у справі призначено підготовче судове засідання.
10 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.10.2025. Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності. У той же час, ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та за сукупності наведених обставин, прокурор вважає за доцільне продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та просить його задоволити, при цьому навів доводи викладені в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 просить застосувати домашній арешт так як він хоче побути з сім'єю та повернутися на військову службу.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просить обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_4 має намір продовжити проходити військову службу.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 15 жовтня 2025 року.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може ухилятись від суду, адже обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, як про це просить захисник, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому слід задоволити.
Враховуючи вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, які наведені вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення обвинуваченому іншого запобіжного заходу. Натомість, суд наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.
Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.
Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про направлення справи до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності справи за Гайсинським районним судом Вінницької області, оскільки інкриміновані ОСОБА_4 дії вчинені в с. Рахни Гайсинського району Вінницької області, що не підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Обвинувачений та його захисник підтримали клопотання прокурора.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 314 КПК України суд в разі виявлення, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням територіальної підсудності повинен направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності.
Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення; у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення; якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч.2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
3 огляду на обвинувальний акт, місцем вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є с. Рахни Гайсинського району Вінницької області, а тому ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Гайсинського районного суду Вінницької області.
За таких обставин матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000392 від 17.04.2024, про обвинуваченн ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, відповідно до п.1 ч.2 ст. 34 КПК України підлягають направленню для вирішення територіальної підсудності до Вінницького апеляційного суду.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст.34, 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та вручення обвинуваченому.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про направлення справи для визначення підсудності задовольнити та направити матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000392 від 17.04.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.
На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено о 08.30 год. 13 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1