01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 136/1192/14-ц
провадження № 61-3273св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Брицька сільська рада Липовецького району Вінницької області (правонаступник Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області),
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Стадника І. М., Рибчинського В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області (правонаступник Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області) про визнання права власності на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 26 листопада 2005 року рішенням загальних зборів уповноважених членів спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Промінь» с. Брицьке було виділено у вартість належних йому майнових паїв будівлю зерноскладу НОМЕР_1, згідно з технічним паспортом загальною площею 1 578,3 кв. м, що розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 1 115 442 грн.
Вказані будівлі були передані йому на підставі акту приймання-передачі від 25 грудня 2005 року.
Оскільки вказана будівля була збудована у 1976 році без дозволу на виконання будівельних робіт, будь-які документи на неї були відсутні, тому він виготовив технічний паспорт, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі, що встановлюють відповідність будівлі вимогам надійності та безпечної експлуатації.
У подальшому при оформленні права власності на вказану будівлю та реєстрації її в передбаченому чинним законодавством порядку в Державній реєстраційній службі листом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області йому роз'яснено, що відповідно до положень статті 134 ЗК України для того, щоб оформити земельну ділянку під будівлею, спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці.
Наведені норми законодавства прямо суперечать вимогам пункту 30 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496-VI, в якому зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об'єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.
Державна реєстраційна служба у Липовецькому районі відмовила йому у прийнятті та реєстрації права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості, чим було порушено його права та охоронювані законом інтереси, що стосуються його права власності на нерухоме майно.
За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будівлю зерноскладу НОМЕР_1 загальною площею 1 578,3 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 , та складається з: зерноскладу літера «Й-1», загальною площею 1 524,9 кв. м, комори літера «Й-2» загальною площею 8,8 кв. м, комори літера «Й-3» загальною площею 5,7 кв. м, коридору літера «Й-4» загальною площею 6,5 кв. м, підсобного приміщення літера «Й-5» загальною площею 11,5 кв. м, коридору літера «Й-6» загальною площею 6,6 кв. м, комори літера «Й-7» загальною площею 5,8 кв. м, комори літера «Й-8» загальною площею 8,5 кв. м, 1976 року побудови.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року в складі судді Кривенка Д.Т. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю зерноскладу НОМЕР_1, що значиться згідно з технічною документацією під літерою «Й», загальною площею 1 578,3 кв. м., розташоване в АДРЕСА_1 та складається з: зерноскладу літера «Й-1», загальною площею 1 524,9 кв. м, комори літера «Й-2» загальною площею 8,8 кв. м, комори літера «Й-3» загальною площею 5,7 кв. м, коридору літера «Й-4» загальною площею 6,5 кв. м, підсобного приміщення літера «Й-5» загальною площею 11,5 кв. м, коридору літера «Й-6» загальною площею 6,6 кв. м, комори літера «Й-7» загальною площею 5,8 кв. м., комори літера «Й-8» загальною площею 8,5 кв. м, 1976 року побудови.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно набув об'єкт нерухомості, який відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації, що є предметом даного спору.
Задля офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно позивач звернувся до Державної реєстраційної служби з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному чинним законодавством, проте йому було неправомірно відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував наведені позивачем обставини, а також відсутність правових норм щодо узаконення об'єкта нерухомості органами, які здійснюють державну реєстрацію у разі відсутності прав на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, тобто прогалини чинного законодавства, що вказує на оспорення прав власника на правомірно набуте ним нерухоме майно.
ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, 13 грудня 2024 року подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду.
Посилався на те, що він є співвласником права на майновий пай КСП «Промінь», участі у розгляді справи не брав, про існування оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 10 грудня 2024 року. Крім того, з 21 вересня 2009 року до 06 червня 2014 року перебував у місцях позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року ОСОБА_2 було поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, а також доручено Липовецькому районному суду Вінницької області відновити знищене провадження в цивільній справі №136/1192/14-ц.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі № 136/1192/14-ц.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційне провадження у справі було зупинено до надходження відновленого судового провадження від Липовецького районного суду Вінницької області, а ухвалою від 13 лютого 2025 року поновлено апеляційне провадження у справі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року задоволено апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 .
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 731,63 грн, понесені ним у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 як співвласника права на майновий пай члена КСП «Промінь», і відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності до Брицької сільської ради не можуть бути задоволені у зв'язку із пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції із урахуванням заперечень на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), від 24 січня 2024 року у справі № 2-7772/10 (провадження № 61-14837св23), від 30 жовтня 2020 року у справі № 683/3147/17 (провадження № 61-2225св19), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 09 грудня 2020 року у справі № 675/2134/18-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 567/862/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказав, що при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд мав би встановити, яким чином рішення стосується прав, свобод, інтересів та (або) інтересів ОСОБА_2 і лише якщо рішення стосувалося його прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, за наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження, міг би його поновити.
Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження ОСОБА_2 , який не надав жодного належного та допустимого доказу того, що у нього існували об'єктивні, істотні порушення для звернення з позовом до суду у строк, коли йому стало відомо про оскаржуване рішення, тобто 10 грудня 2024 року (зі спливом 10 років).
Крім того, заявник зазначав, що отримавши спадщину у вигляді права на майновий пай члена КСП «Промінь», ОСОБА_2 не звертався із заявою про виділення йому у передбаченому законом порядку конкретного майна, що свідчить про свідоме нехтування ним своїх обов'язків, як власника.
Поведінка ОСОБА_2 та нехтування ним своїми обов'язками свідчить про фактичне самоусунення від реалізації прав власника майнового паю, в тому числі й щодо участі в управлінні пайовим майном, що унеможливлювало як повідомлення його про відповідні збори, так і залучення до участі у справі. Тому ці обставини недбалості ОСОБА_2 не можуть лягати тягарем як на заявника, так і на суд. ОСОБА_2 не надав суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування у нього права власності на спірне майно.
До виділення власникам паїв конкретного майна особи не є співвласниками майна, тому і положення статті 362 ЦК України на них не поширюються, тобто підстав вважати, що вони є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства. немає.
Отже, ОСОБА_2 не довів, що оскаржуване рішення місцевого суду стосується майна, яке належить йому на праві власності або на яке він отримав свідоцтво про право на майновий пай.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи інших учасників справи
У травні 2025 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою з її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Водночас заявник просить закрити касаційне провадження у справі як помилково відкрите, оскільки ціна позову в цій справі складає 115 442 грн (вартість спірного нерухомого майна), а не 1 115 442 грн як помилково визначила особа, що звернулась до суду із касаційною скаргою.
На обґрунтування доводів відзиву заявник також вказав, що позивач зобов'язаний був залучити до участі в розгляді справи усіх 200 співвласників КСП «Промінь», оскільки правову долю спірного нерухомого майна мають визначати саме ці особи, а не орган місцевого самоврядування, який позивач безпідставно залучив у якості відповідача.
Поза увагою судів залишився той факт, що власником сертифікату на майновий пай є ПСП «Фортуна», а не ОСОБА_1 , який є неналежним позивачем.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 на підставі протоколу зборів № 3 уповноважених членів спілки співвласників майна КСП «Промінь» від 26 листопада 2005 року передано в рахунок майнових паїв об'єкт нерухомого майна, що підтверджено актом приймання-передачі від 25 грудня 2005 року, в якому зазначено перелік майна та його загальну вартість в обсязі майнових прав, належних ОСОБА_1 .
Згідно з технічною документацією на виробничий будинок, місце розташування - АДРЕСА_1 , що складена 17 липня 2013 року ТОВ «Вінстратегія-будекспертиза», вартість приміщення становить 1 115 442 грн та складається з: зерноскладу НОМЕР_1 літера «Й-1» загальною площею 1 524,9 кв. м; комори літера «Й-2» загальною площею 8,8 кв. м; комори літера «Й-3» загальною площею 5,7 кв. м; коридору літера «Й-4» загальною площею 6,5 кв. м; підсобного приміщення літера «Й-5» загальною площею 11,5 кв. м; коридору літера «Й-6» загальною площею 6,6 кв. м; комори літера «Й-7» загальною площею 5,8 кв. м; комори літера «Й-8» загальною площею.
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Брицької сільської ради Липовецького району від 24 квітня 2014 року, адреса приміщення зерноскладу: АДРЕСА_1 .
За результатами проведеного ТОВ «Вінстратегія-будекспертиза» технічного обстеження нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 встановлено відповідність технічного стану наведених вище нежитлових будівель вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд.
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 листопада 2024 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є власником права на майновий пай (серія НОМЕР_2) члена КСП «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області, виданого Брицькою сільською радою 06 грудня 2001 року, розміром 2 863 грн, що становить 0,091 відсотків від загальної вартості майна КСП «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області. Вартість спадкового майна складає 2 863 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 222 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення, копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.
Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.
Згідно зі статтею 292 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).
Частиною третьою статті 354 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги, передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Виходячи з наведеної норми, слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім виключних випадків, що чітко визначені.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи - вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься в постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/3381/14-ц (провадження № 61-1949св19), від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та від 18 березня 2020 року у справі № 303/7719/16-ц (провадження № 61-107св17).
У справі, що переглядається, з апеляційною скаргою на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся 13 грудня 2024 року та долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що він не був обізнаний про існування цієї справи, перебував у місцях позбавлення волі у період з 21 вересня 2009 року до 06 червня 2014 року, а тому пропустив вказаний процесуальний строк із поважних підстав.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі від 19 грудня 2024 року зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційний суд вважав, що клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню, оскільки згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 16 листопада 2021 року ОСОБА_2 на підставі заповіту є спадкоємцем права на майновий пай після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу в межах тридцятиденного строку з дня вручення йому повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим апеляційний суд не навів належних мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тривалістю майже 10 років, поважними.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , обґрунтовуючи причини пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вказав, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину на підставі заповіту він є спадкоємцем права на майновий пай члена КСП «Промінь» після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стаття 41 Конституції України встановлює, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, а також погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Це означає, що право власності, хоч і є непорушним, не є абсолютним і має свої обмеження, адже власність зобов'язує власника дотримуватися суспільних інтересів та певних норм.
Врахування судом апеляційної інстанції факту перебування ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі як поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є переконливим, оскільки останній як з моменту відкриття спадщини (14 серпня 2006 року) і до початку перебування у місцях позбавлення волі (21 вересня 2009 року), так і після звільнення у червні 2014 року більше 10 років не цікавився реалізацією свого права як власник майнового паю, а звернувся до суду за захистом своїх прав лише у грудні 2024 року.
Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, поданих особою, яка звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції зі спливом 10 років після ухвалення цього рішення, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності об'єктивних, істотних причин, які завадили ОСОБА_2 у передбачений законом строк подати апеляційну скаргу, належним чином не мотивувавши судове рішення, яким вказаний процесуальний строк було поновлено.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) викладено висновок про те, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
Сама по собі вказівка про наявність підстав для поновлення строку та/або погодження з доводами ОСОБА_2 щодо порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в ухвалі апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
За таких обставин апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду містяться доводи про необґрунтованість ухвали апеляційного суду від 19 грудня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.
Відповідно до вимог статей 389, 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, про відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду, скарги на такі ухвали розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на судові рішення.
З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а тому не підлягають оцінці доводи касаційної скарги по суті спору, таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження у справі
У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття касаційного провадження у справі, оскільки ціна позову в цій справі складає 115 442 грн (вартість спірного нерухомого майна), а не 1 115 442 грн, як помилково визначила особа, що звернулась до суду із касаційною скаргою. Отже, справа, що переглядається, є справою незначної складності, що на переконання заявника свідчить про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (стаття 396 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що заявник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження у справі, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Надаючи оцінку доводам заявника про те, що справа, яка переглядається, є справою незначної складності, оскільки ціна позову в цій справі складає 115 442 грн (вартість спірного нерухомого майна), а не 1 115 442 грн як на переконання заявника помилково визначила особа, що звернулась до суду із касаційною скаргою, колегія суддів зазначає, що згідно із встановленими судом першої інстанції обставинами справи, а саме відповідно до технічної документації на виробничий будинок на АДРЕСА_1 , що складений 17 липня 2013 року ТОВ «Вінстратегія - будекспертиза», вартість приміщення, яке є предметом позову в цій справі, становить 1 115 442 грн.
Інших відомостей не містять ані матеріали справи, ані встановлені судом апеляційної інстанції за невідновленого втраченого судового провадження обставини.
З огляду на зазначене колегія дійшла висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_2 клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Врахувавши, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року порушено вимоги статті 358 ЦПК України під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та необґрунтовано відкрито апеляційне провадження у справі, а постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року переглянуте судове рішення, яке набрало законної сили, за скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 411 ЦПК України це є підставою для скасування судових рішень, ухвалених на стадії відкриття апеляційного провадження, з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович