07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 278/2493/24
провадження № 61-12303ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами позики,
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки заборгованість за договорами позики в розмірі 243 992,68 грн, а також відшкодувати понесені судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначила, що перебувала із відповідачкою у дружніх і довірливих відносинах. У 2022 році ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням позичити кошти для власних потреб. Такі звернення були неодноразові, а обіцянки щодо повернення боргу переконливі, що сформувало помилкову довіру до платоспроможності відповідача.
Так, між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_3 , як позикодавцем, укладено договори позики, за якими відповідачка отримувала в борг грошові кошти, які зобов'язалася повернути у визначені дати. На підтвердження укладення договорів позики та отримання коштів відповідачем, як позичальником, складено відповідні розписки:
- 06 грудня 2022 року відповідачкою отримано в борг грошову суму в розмірі 65 000,00 грн та 67 000,00 грн (в загальному 132 000,00 грн) з обов'язком повернення до 01 грудня 2023 року;
- 03 березня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 24 500,00 грн з обов'язком повернення до 01 червня 2023 року;
- 31 березня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 10 000,00 грн з обов'язком повернення до 01 червня 2023 року;
- 21 квітня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 10 000,00 грн з обов'язком повернення до 01 червня 2023 року;
- 04 травня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 10 000,00 грн з обов'язком повернення до 01 червня 2023 року;
- 22 червня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 5 025,00 грн з обов'язком повернення до 15 липня 2023 року;
- 07 липня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 5 200,00 грн з обов'язком повернення до 20 липня 2023 року;
- 03 серпня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 5 000,00 грн з обов'язком повернення до 15 серпня 2023 року;
- 21 вересня 2023 року отримано в борг грошову суму в розмірі 10 050,00 грн з обов'язком повернення до 01 жовтня 2023 року;
- 20 січня 2024 року отримано в борг грошову суму в розмірі 36 967,68 грн з обов'язком повернення до 01 квітня 2024 року.
Таким чином, в загальному відповідачкою отримано позику в розмірі 248 742,68 грн, строк повернення якої сплив.
08 березня 2024 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про добровільне виконання зобов'язань, після чого 20 квітня 2024 року відповідачка повернула за позиченими коштами лише 4 750,00 грн. Отже, залишок неповернутого боргу становить 243 992,68 грн (248 742,68 грн - 4 750,00 грн).
Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 243 992,68 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 439,92 грн.
Додатковим рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року заяву ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року та додаткове рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу під час апеляційного розгляду у розмірі 4 000,00 грн.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2., звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення з неї боргу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 243 992,68 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами позики відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник