08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 279/262/25
провадження № 61-12143ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Коростенська окружна прокуратура, Коростенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про відшкодування шкоди, спричиненої надмірною тривалістю кримінального провадження,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Коростенська окружна прокуратура, Коростенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про відшкодування шкоди, спричиненої надмірною тривалістю кримінального провадження.
Позов мотивовано тим, що в провадженні сектору дізнання Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області) з 15 грудня 2012 року перебуває кримінальне провадження № 120112012060060000305 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 384, частиною першою статті 358 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває більше 12 років без прийняття остаточного рішення.
Будучи потерпілим у цьому кримінальному провадженні, вважає, що має право на відшкодування шкоди у зв'язку із систематичним прийняттям відповідних рішень без проведення належної перевірки його заяви про злочин, як це передбачено нормами КПК України. Вказане свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідачів, що призвело до надмірної тривалості досудового розслідування.
Зазначав, що постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у цивільній справі № 279/343/24 стягнуто з Державного бюджету України на його користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Однак, надмірна тривалість досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжується, що завдає йому майнової та моральної шкоди.
Так, постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 05 січня 2024 року зазначене кримінальне провадження закрито. Проте, ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року вказану постанову скасовано.
Також постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 26 квітня 2024 року закрито кримінальне провадження №120112012060060000305. Ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року вказану постанову скасовано.
Постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 24 вересня 2024 року вказане кримінальне провадження закрито.
Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 січня 2025 року зазначену постанову скасовано.
На час розгляду справи № 279/343/24 судом не досліджувалися вказані постанови органів досудового розслідування та ухвали слідчих суддів.
ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів він був змушений докладати додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Надмірна тривалість досудового розслідування призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування судових органів та органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Він постійно перебуває в стані хронічної психоемоційної напруги, вразливості, розчарування, відчуття несправедливості і постійного стану тривоги та невизначеності. Це призводить до виснаження як фізичних, так і психічних сил, знижуючи тим самим емоційну вольову стійкість та адаптаційний ресурс. У зв'язку з цим він неодноразово звертався за медичною допомогою. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінював у 101 300,00 грн. Загальна сума майнової шкоди становить 4 438,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження 101 300,00 грн та стягнути у рахунок відшкодування майнової шкоди 4 438,00 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратура задоволено. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильні застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі становить розмірі провадження 105 738,00 грн (101 300,00 грн + 4 438,00 грн), що станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 80 = 242 240,00 грн).
Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, зазначені заявником у касаційній скарзі доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а суд першої інстанції правильно відніс справу до категорії малозначних.
Касаційна скарга також містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Коростенська окружна прокуратура, Коростенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про відшкодування шкоди, спричиненої надмірною тривалістю кримінального провадження відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник