08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 336/4042/24
провадження № 61-6234св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радостєвої Марини Володимирівни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2025 року,постановлену у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Гончар М. С., Полякова О. З.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» (далі - АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ»), в якому просив суд визнати протиправними Акт про порушення № ZP003494 від 28 квітня 2023 року, протокол засідання комісії АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» з розгляду заяв про порушення від 14 квітня 2023 року та складений на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу з 28 березня 2022 року до 27 березня 2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 та скасувати їх, а також стягнути з відповідача на його користь 2 073,80 грн, сплачених за проведення експертизи побутового лічильника газу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів задоволено частково.
Визнано такими, що не відповідають закону дії АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» щодо проведення перерахунку (донарахування) ОСОБА_1 необлікованого об'єму природного газу у сумі 149 439,06 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнуто з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 844-24 у цивільній справі 336/4042/24 у розмірі 12 116,48 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року в цій справі залишено без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 рокуна підставі частини п'ятої статті 370 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Радостєва М. В. брали участь в апеляційному розгляді справи, предметом судової перевірки було також і питання розподілу судових витрат, оскільки доводи апеляційної скарги позивача зводились до неправильного їх розподілу, а тому відсутні передбачені законом підстави для повторного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року на підставі частини п'ятої статті 370 ЦПК України, не врахував висновків апеляційного суду, які викладені у постанові Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, а саме, що недоліки помилкового розподілу судових витрат можуть бути усунуті шляхом подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року в частині розподілу судових витрат.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Радостєвої М. В. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
На підставі статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на частину третьою статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Стаття 370 ЦПК України визначає порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. При цьому, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов'язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 370 ЦПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору.
Невідповідність (неповнота) мотивів постанови суду апеляційної інстанції поданій апеляційній скарзі надає апелянту право оскаржити відповідне судове рішення суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції у встановлених законом випадках. При цьому таке порушення не обмежує іншу особу, яка має право подати апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, просити суд апеляційної інстанції розглянути відповідні мотиви, що їх викладено в апеляційній скарзі первісного апелянта і які не було належно розглянуто судом апеляційної інстанції під час розгляду первісної апеляційної скарги/скарг.
Аналогічне правило діє і у тому випадку, якщо судове рішення суду апеляційної інстанції містить опис аргументів первісного скаржника в описовій частині власного судового рішення, але не містить висновків суду апеляційної інстанції як результату судового розгляду таких аргументів.
Такий правовий висновок щодо порядку розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, міститься у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 320/7396/16-ц (провадження № 61-38488св18).
У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів задоволено частково.
Визнано такими, що не відповідають закону дії АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» щодо проведення перерахунку (донарахування) ОСОБА_1 необлікованого об'єму природного газу у сумі 149 439,06 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнуто з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 844-24 у цивільній справі 336/4042/24 у розмірі 12 116,48 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів відмовлено.
Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» подало апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
ОСОБА_1 , не погодившись зухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву про ухвалення додаткового рішення, вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме, стягнути з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на його користь судові витрати за проведення експертизи у розмірі 12 116,48 грн.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що саме він сплатив витрати на проведення експертизи в розмірі 12 116,48 грн, що підтверджено квитанцією про оплату експертизи, однак суд першої інстанції, не вирішивши питання про розподіл судових витрат, відмовив і в ухваленні додаткового рішення, що суперечить частині третій статті 259 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України.
Водночас рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржував.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року в цій справі залишено без змін.
Постанова апеляційного суду, зокрема, мотивована тим, що ухвала про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відповідає нормам процесуального права, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року вже вирішено питання про стягнення судових витрат, зокрема, стягнуто з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 844-24 у цивільній справі № 336/4042/24 у розмірі 12 116,48 грн. Отже, у розумінні статей 133, 141 ЦПК України, суд першої інстанції вирішив питання розподілу судових витрат, що унеможливлює ухвалення ним додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України, адже призведе до фактичної зміни змісту судового рішення, що є неприпустимо.
Водночас у постанові апеляційний суд зазначив, що вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року в частині розподілу судових витрат. Однак, станом на час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_1 відповідної апеляційної скарги не подав, що позбавляє апеляційний суд вирішити вказане питання.
15 квітня 2025 року, тобто після закінчення апеляційного розгляду справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М. В. подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року, в якій просила змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, стягнути з АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь позивача витрати за проведення судової трасологічної експертизи № 844-24 у цивільній справі № 336/4042/24 у розмірі 12 116,48 грн
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М. В. посилалась на те, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судові витрати на проведення судової експертизи на користь експертної установи, а не на користь позивача, хоча саме позивач сплатив витрати на проведення експертизи.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року на підставі частини п'ятої статті 370 ЦПК України, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Радостєва М. В. брали участь в апеляційному розгляді справи, предметом судової перевірки було також і питання розподілу судових витрат, оскільки доводи апеляційної скарги позивача зводились до неправильного їх розподілу.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки, доводи апеляційних скарг АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» та ОСОБА_1 на рішенняШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року різняться та не є тотожними.
Наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року доводи не досліджувалися апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року, а обставини, зазначені в його апеляційній скарзі, не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Проте апеляційний суд вказаного вище не врахував, не проаналізував та не співставив тотожність доводів апеляційних скарг АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року на підставі частини п'ятої статті 370 ЦПК України, чим фактично позбавив права останнього на апеляційне оскарження судового рішенняяк складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини п'ятої статті 370 ЦПК України, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радостєвої Марини Володимирівни задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасувати, справунаправити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець