13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3982/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Бердник І. С., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння
особа, яка зверталася із апеляційною скаргою - ОСОБА_1 .
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", в якій просила суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг";
- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674743012101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка комунальної власності не передавалась у користування іншим особам.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 позов задоволено частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23А, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг"; в решті позову відмовлено.
4. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1,2, І споруди, загальна площа 10052 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", відмовити; в частині припинення права власності (володіння) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д -вбиральня, № 1,2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674743012101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 позовні вимоги задовольнити, викласти в мотивувальній частині судового рішення висновок суду про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674743012101, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як права власності на неіснуючий об'єкт.
Одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , попри той факт, що судове рішення, на його думку, прийнято відносно належного йому майна, він не був залучений до участі у цій судовій справі, процесуальних документів, заяв та скарг не отримував, про оскаржуване судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05.07.2025 випадково.
5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.08.2025) визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.), оскільки у відповідному клопотанні відсутні відомості про ОСОБА_1 як про фахівця в галузі права, так і про обставини, які спонукали його до звернення до Єдиного реєстру судових рішень. Відповідну апеляційну скаргу залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.
6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.08.2025) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24.
Ухвалу мотивовано тим, що причини наведені в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку (з уточненням) визнано судом апеляційної інстанції неповажними в розумінні частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд апеляційної інстанції також зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулася з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути під час звернення з апеляційною скаргою; належних і допустимих доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з апеляційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з апеляційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки апелянтом не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 904/3982/24 за скаргою ОСОБА_1 , справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Скаржник наголошує на тому, що оскаржувану ухвалу, прийнято з порушенням норм процесуального права, зокрема статей частини 1 та частини 2 статті 2, статті 4, частини 1 статті 254 ГПК України, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Закону України "Про судоустрій та статус суддів", тому вона підлягає скасуванню. Маючи у своєму провадженні справу № 904/3982/24, Центральний апеляційний господарського суд, приймаючи те чи інше рішення, в тому числі з процесуального питання поновлення пропущеного апелянтом строку, має керуватися покладеним на нього завданням щодо здійснення справедливого та всебічного судового розгляду, забезпечувати захист порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, встановити обставини справи, які дійсно мали місце, в тому числі, на які сторони спору не посилалися, але про які суду стало відомо. Проте Центральний апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 04.08.2025 про відмову у поновленні скаржнику пропущеного процесуального строку унеможливив справедливий та об'єктивний розгляд справи, що не сумісне із завданням господарського судочинства як такого. На думку скаржника, відмова у прийнятті судом його апеляційної скарги до розгляду є проявом "надмірного формалізму" про що також зазначає Європейський суд з прав людини у пункті 97 рішення від 05.04.2018 у справі "Зубац проти Хорватії", оскільки таким чином право на ефективний судовий захист права скаржника було порушене непропорційним шляхом.
Узагальнені доводи інших учасників справи
9. Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 904/3982/24 та постановлено здійснювати перегляд ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 904/3982/24 у письмовому провадженні.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.
12. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена судом на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.
13. Таким чином, з'ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.
14. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
15. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
16. Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
17. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).
18. Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
19. Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 ГПК України).
20. У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).
21. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, від 20.06.2011).
22. За змістом статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
23. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
24. Згідно із частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
25. Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
26. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
27. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
28. Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку
29. Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
30. Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
31. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
32. Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
33. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
34. Відмовляючи у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та у відкритті апеляційного провадження у справі № 904/3982/24 за скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд зазначив, що в своїй заяві про поновлення пропущеного процесуального строку (з уточненням) вх.№ 46128 ОСОБА_1 не наводить нових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, а лише деталізував, ті обставини за яких він дізнався про існування оспорюваного судового рішення, які, відповідно, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі №904/3982/24 визнані неповажними причинами для поновлення процесуального строку. Тому суд зробив висновок про відсутність об'єктивних причин, які перешкоджали вчасно звернутися з апеляційною скаргою на оскаржене рішення.
35. Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.
36. Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06.12.2007).
37. Статтею 119 ГПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
38. Відхиляючи клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на факт того, що ОСОБА_1 копію рішення суду першої інстанції не отримував; пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним, що свідчить про дійсний намір ОСОБА_1 оскаржити судове рішення; відсутність інших дій, що свідчать про зловживання процесуальними правами.
39. Таким чином, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, тому Суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмови у відкритті апеляційного провадження.
40. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. За змістом частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
43. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
44. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
45. За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Розподіл судових витрат
46. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, якою відмову у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмову у відкритті апеляційного провадження, у справі № 904/3982/24 скасувати.
Справу № 904/3982/24 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді І. С. Берднік
Н. О. Багай