08 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13377/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів: Хрипун О. О. - головуючий, Іоннікова І. А., Тищенко О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 (суддя Трофименко Т. Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ?
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?ТРАНСХАУС?
2) Приватного підприємства ?Ф.Ф.-СЕРВИС?
3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича
про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
за участю: відповідача-1 Логінов К. Е. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю ?ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ? звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?ТРАНСХАУС?" (далі - відповідач - 1), Приватного підприємства "Ф.Ф.-СЕРВИС" (далі - відповідач - 2), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича (далі - відповідач - 3), який, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/10889/24 про роз'єднання позовних вимог та ухвали цього ж суду від 04.11.2024 у справі № 910/13377/24, був прийняти до розгляду щодо позовних вимог про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 586;
- скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О. В. від 24.04.2017 № 34898317, від 23.09.2021 № 60552964, від 08.10.2021 №№ 60858732, 60858750;
- скасування відкритого розділу № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір спрямований на створення штучних передумов для ініціювання незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, а здійснена реєстрація права приватної власності за відповідачем - 1 на нерухоме майно є незаконною, оскільки відомості реєстру не відповідають фактичному стану майнових прав. Суди констатували відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, у позові відмовлено, скасовані вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/10889/24 заходи забезпечення позову у відповідній частині.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що оскарження дійсності правочину, який був укладений до фактичного утворення позивача, унеможливлює висновок про порушення таким правочином прав та інтересів позивача, оскільки юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов'язків, а при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення). При цьому зазначено, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не наведено, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування будь-яких порушень його права власності з боку відповідачів, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися належним йому майном тим чи іншим способом.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи, рух справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2 Скаржник вважає, що суди не врахували висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норми права, викладених у постановах від 20.11.2024 у справі № 373/2163/21 від 22.07.2021 у справі № 910/12732/20. При цьому заявник вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи - Київської міської ради, про права якої було прийнято судове рішення, а суд апеляційної інстанції ці обставини не перевірив.
3.3 Відповідач - 1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
3.4 У письмовому клопотанні адвоката позивача про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату колегією суддів під час судового засідання 08.10.2025, проведеного із здійсненням повного фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було відмовлено згідно із положеннями частини 5 статті 233 цього Кодексу без оформлення окремого документа із зазначенням мотивів такої відмови.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 21.04.2017 відповідачем - 2 (продавець) та відповідачем - 1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В. за реєстровим № 586, за умовами якого, з урахуванням акта приймання - передачі, покупець на умовах визначених цим договором прийняв у власність нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, загальною площею: 1 863,60 кв. м, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Полярна, будинок 10, що складається з таких складових частин: Є - майстерня, Ж - гараж, З - гараж, И - гараж, І - технічна майстерня, К - приміщення охорони, Л - вагова, М - склад, Н - комора, О - приміщення охорони, П - прохідна, Д - авторемонтна майстерня, Е - електротехнічна майстерня, С - склад, 1, 2, 3, 4 - навіс.
4.2 Відповідно до пункту 1.2 договору майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 продавцем та Відкритим акціонерним товариством трест ?Київміськбуд-1?, та зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації 28.01.1999 у реєстрову книгу № 62-80 за реєстровим № 2525-П.
4.3 Суди встановили, що відповідач - 1 на підставі договору став власником нерухомого майна - неведеного вище комплекус будівель і споруд.
4.4 31.01.2022 Публічним акціонерним товариством ?Акціонерний банк ?УКРГАЗБАНК? (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Лебединське Консалт? (покупець) укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. за реєстровим № 455, відповідно до умов якого, з урахуванням акта приймання-передачі, покупець прийняв і оплатив на умовах цього договору нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею 4 409, 80 кв. м, який складається з: адміністративно-побутового корпусу УМБ (літера А) загальною площею 1282, 00 кв.м, ремонтних майстерень (літера Б) загальною площею 2 149, 50 кв.м, майстерень та гаражів (літера В, Г) загальною площею 978, 30 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер нерухомого майна - 706970780000. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 2, 4140 га, кадастровий номер 8000000000:78:049:0023.
4.5 На підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022 № 455 проведено державну реєстрацію права власності позивача на придбане ним нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 706970780000).
4.6 Позивач вказував, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки 8000000000:78:049:0023, жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки під будівництво об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою ні відповідачу - 1, ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала.
4.7 При цьому позивач наголошував, що жодних об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих за відповідачем - 1 у межах земельної ділянки 8000000000:78:049:0023 не існує, а отже відомості реєстру не відповідають фактичному стану майнових прав, а спірний договір є недійсним, оскільки він порушує публічний порядок.
4.8 Також позивач зазначав, що відповідач - 3 при посвідченні спірного договору не запитав у Комунального підприємства Київської міської ради ?Комунальне міське бюро технічної інвентаризації? відповідної інформації щодо державної реєстрації об'єктів нерухомості, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, тому він не мав правових підстав посвідчувати вказаний договір та приймати рішення щодо державної реєстрації права власності за відповідачем - 1 на об'єкти нерухомого майна.
4.9 Крім того встановлено, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:78:049:0023 позивачем та його правонаступником не оформлювалось, а також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів звернення до відповідних органів з клопотанням про оформлення права користування земельною ділянкою та відмові у її оформленні з підстав укладення відповідачами спірних договорів.
4.10 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.11 Встановивши обставини справи та дослідивши подані сторонами докази, у їх сукупності, апеляційний суд констатував, що оскільки позивач не є стороною оспорюваного ним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 586, а договір укладено до фактичного утворення позивача, позивач не довів у встановленому законом порядку порушення оскаржуваним правочином його прав та інтересів, оскільки юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов'язків, а при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення).
4.12 При цьому, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.1998, укладеного Приватним підприємством ?Ф.Ф.-СЕРВИС? та Відкритим акціонерним товариством трест ?Київміськбуд-1?, тому позивачем не доведено відсутності у відповідача - 3 підстав для посвідчення договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586, відповідно й неправомірного набуття відповідачем - 2 у власність спірного майна.
4.13 Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, про що місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні.
4.14 Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та підстави касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
4.15 Касаційне провадження у справах згідно положень частини першої статті 300 ГПК України здійснюється судом виключно в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.16 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
4.17 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, виходячи із наведених вимог статті 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.18 Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.19 Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.20 Для визначення ?подібності правовідносин? в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
4.21 Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
4.22 При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
4.23 З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
4.24 У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
4.25 Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
4.26 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
4.27 Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 373/2163/21 від 22.07.2021 у справі № 910/12732/20.
4.28 У справі № 373/2163/21 розглядалися позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів, які обґрунтовані тим, що спірні договори укладені за значно завищеною ціною, фінансування на укладення яких здійснено за рахунок Державного бюджету України, оцінка майна проведена із суттєвими порушеннями законодавства про оцінку нерухомого майна та оцінку земель, отже, спірні правочини є такими, які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, така істотна умова договору, як ціна визначена з порушеннями законодавства, що призвело до завдання значних збитків державі. Верховний Суд постановою від 20.11.2024 у справі № 373/2163/21 скасував судові рішення в частині вирішення позовних вимог, заявлених в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що суди не встановили, з якої саме правової підстави прокурор звернувся з позовом та, відповідно, яких результатів з огляду на це він хоче досягнути за наслідками розгляду.
4.29 Натомість, як встановлено у справі, яка переглядається, позивач не є стороною оспорюваного ним договору та цей договір укладений до офіційної державної реєстрації позивача, що є відмінним від обставин справи на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
4.30 При цьому позивач посилаючись у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/12732/20 лише цитує окремі положення її мотивувальної частини та не наводить висновків щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах.
4.31 У вказаній справі Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 передчасним, з огляду на те, що як свідчать матеріали позовної заяви ОСОБА_1 наряду з Прокуратурою міста Києва позивачем був визначений в якості третьої особи та постійно зазначався ним у поданих до суду документах по справі таким учасником справи, утім не зважаючи на зазначене, апеляційним господарським судом в ході апеляційного перегляду не надано належної оцінки наявним матеріалам справи та в повній мірі не перевірено й не проаналізовано доводи ОСОБА_1 щодо наявності в нього статусу учасника справи.
4.32 За вказаних обставин спірні правовідносини, які були предметом розгляду у наведених скаржником справах, очевидно не є подібними за характером урегульованих нормами права прав і обов'язків учасників таких відносин, а також за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи.
4.33 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
4.34 Верховний Суд також зазначає, що інші доводи, викладені у касаційній скарзі, виключними підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
4.35 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.36 Враховуючи викладене, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду не підтвердилися. За таких обставин касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.37 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,
Касаційне провадження у справі № 910/13377/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Н. О. Волковицька
Л. І. Рогач