09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10001/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited)
про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Графітінвест",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський Графіт",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Фаунд",
4) Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited) (далі - Компанія)
про стягнення (витребування з володіння) часток та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі товариств.
1. У цій додатковій постанові Верховний Суд вирішував питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції.
Обставини справи та ухвалені судами рішення
2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.04.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, задовольнив клопотання Компанії про залишення позову без розгляду; позов залишив без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки договір купівлі-продажу часток у товариствах від 23.04.2021 містить арбітражне застереження.
3. 01.07.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, в якій просить їх скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
4. Верховний Суд ухвалою від 21.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 20.08.2025.
5. 08.08.2025 надійшов відзив Компанії, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
6. У відзиві відповідач повідомив, що у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 дол. США (що еквівалентно 167 057,60 грн); відповідні докази будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК.
7. Верховний Суд постановою від 20.08.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а оскаржувані рішення залишив без змін.
Короткий зміст вимог заяви
8. 22.08.2025 Компанія через систему Електронний суд подала заяву про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Компанії судові витрати у розмірі 166 026,30 грн, що включають витрати на професійну правничу допомогу та накладні витрати.
9. У вказаній заяві Компанія вказує, зокрема, таке:
- Компанія у відзиві на касаційну скаргу попередньо оцінила свої судові витрати у розмірі 4 000,00 доларів США, що є витратами на правничу допомогу адвокатів в Україні; загальна сума судових витрат становить 166 026,30 грн, із яких: 4 000 доларів США (еквівалентно 164 874 грн відповідно до курсу НБУ станом на 22.08.2025) - вартість юридичних послуг, надана станом на 22.08.2025; та 1 152,30 грн - інші витрати (поштові та транспорті витрати);
- адвокатське об'єднання належним чином і в повному обсязі надало Компанії професійну правничу допомогу;
- понесені Компанією витрати на професійну правничу допомогу є повністю співмірними зі: 1) складністю справи та наданої професійної правничої допомоги; 2) часом, витраченим на надання правничої допомоги; 3) обсягом наданої правничої допомоги; та 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони;
- надана адвокатським об'єднанням правнича допомога у межах цієї справи була складною та відповідальною; справа мала ширше, стратегічне значення для Компанії, оскільки арбітражне застереження у цьому договорі є типовим для інших угод відповідача з контрагентами; рішення суду могло б створити небезпечний прецедент, який потенційно підірвав би можливість реалізації арбітражних застережень і захист інтересів Компанії в майбутніх правовідносинах; адвокати мали не просто відстояти позицію у поточному спорі, а й забезпечити критично важливий захист бізнес-моделі клієнта;
- на надання правничої допомоги адвокатське об'єднання витратило 15,21 годин, що підтверджується звітом про надані послуги; також були понесені накладні витрати у розмірі 1 152,30 грн, що включають поштові та транспорті витрати;
- у зв'язку з важливістю справи для Компанії, адвокатське об'єднання залучило адвокатів, які мають значний досвід представництва інтересів клієнтів, зокрема, досвід Олексія Маслова та Олександри Сєрової - понад 10 років, досвід Крістіни Мисенко та Тетяни Завалько - понад 5 роки;
- дії ОСОБА_1 були недобросовісними та штучно сконструйованими; незважаючи на наявність у договорі арбітражного застереження, він звернувся до суду та міг завчасно усвідомити, що позов пред'явлено до іншого органу, ніж той, що погоджений у Договорі; ОСОБА_1 діяв недобросовісно, оскільки мав розуміти безпідставність позову вже після рішення суду першої інстанції, однак він продовжив розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції з тотожними аргументами.
10. На підтвердження судових витрат Компанія надала копії:
- ордера на надання правничої допомоги;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- Договору про надання правничої допомоги від 07.08.2024 (далі - Договір про ПД);
- додаткової угоди №1 від 07.08.2024 до Договору про ПД;
- угоди №1 від 05.02.2025 про внесення змін до додаткової угоди №1;
- звіту про надані послуги;
- квитанцій про надсилання заяви сторонам.
Короткий зміст письмових пояснень іншої сторони стосовно заяви про ухвалення додаткового судового рішення
11. 12.09.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся з запереченнями на заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції; просить відмовити у задоволенні такої заяви, а у разі прийняття судом рішення про необхідність покладення на нього судових витрат - визначити їх розмір у сумі, що не перевищує 4 000 грн.
12. У вказаній заяві ОСОБА_1 вказує, зокрема, таке:
- представник Компанії помилково застосовує в своїй заяві положення ст.126 ГПК, яка визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у цьому випадку справа не була розглянута по суті, тому необхідно застосувати положення ст.130 ГПК, яка визначає розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду;
- Компанія в силу ч.5 ст.130 ГПК мала право заявити вимоги про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача; однак, Компанія подала заяву про відшкодування судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу), керуючись статтями 126, 129 ГПК; посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17;
- у заяві Компанії не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд;
- Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.05.2025 у цій справі №910/10001/24 відмовив у задоволені аналогічної заяви представника Компанії про відшкодування судових витрат;
- розмір заявлених Компанією витрат на професійну правничу допомогу у сумі 164 874,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивачів становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат;
- незрозуміло, на чому ґрунтується розмір витраченого часу представниками Компанії, а саме 15,21 години (згідно звіту про надану професійну правничу допомогу від 22.08.2025), і як вказаний загальний обсяг витраченого адвокатами часу корелюється з визначеною в заяві сумою судових витрат);
- незрозумілим є те, чому у звіті вказано про витрачений робочий час п'яти адвокатів; вказані у звіті роботи нічим не підтверджені, і в більшій мірі є надуманими;
- немає жодного іншого документа (наприклад акти приймання-передачі наданих послуг тощо) на підтвердження надання вказаних у звіті послуг саме в рамках участі в судовому провадженні при розгляді справи №910/10001/24 у Верховному Суді; Компанія не надала до суду доказів оплати нею вказаних послуг, а також хоча б виставляння рахунку (інвойсу) або інших подібних рахунків за надані адвокатами послуги з професійної правничої допомоги на вказану у заяві суму.
- побудована адвокатами відповідача схема захисту в цілому не потребувала забагато використаного часу та ресурсів на аналіз нормативно-правових актів, встановлення певних висновків тощо, адже весь захист було побудовано на твердження щодо неможливості розглядати позовні вимоги;
- представник Компанії в заяві про відшкодування судових витрат вказує, що обсяг послуг адвокатського об'єднання, відповідно до п.1.1 угоди про внесення змін №1 до додаткової угоди до Договору про ПД включає представництво Компанії у справі №910/4133/24 та справі №910/10001/24;
- Компанія не надала доказів на підтвердження здійснення інших витрат в розмірі 1 152,30 грн (поштові та транспортні витрати).
Надходження заяви до Верховного Суду
13. Верховний Суд ухвалою від 11.09.2025 призначив заяву Компанії про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду у порядку письмового провадження.
Щодо розподілу судових витрат з урахуванням залишення позову без розгляду
14. Компанія у заяві про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на ч.5 ст.130 ГПК вказує, що дії ОСОБА_1 були недобросовісними та штучно сконструйованими; незважаючи на наявність у договорі арбітражного застереження, він звернувся до суду та міг завчасно усвідомити, що позов пред'явлено до іншого органу, ніж той, що погоджений у Договорі; ОСОБА_1 діяв недобросовісно, оскільки мав розуміти безпідставність позову вже після рішення суду першої інстанції, однак він продовжив розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції з тотожними аргументами.
15. ОСОБА_1 вважає, що судові витрати не можуть бути розподілені, оскільки Компанія не зазначила, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд.
16. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.05.2025 у цій справі №910/10001/24 відмовив у задоволенні аналогічної заяви представника Компанії про відшкодування судових витрат.
17. Верховний Суд щодо можливості розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі зазначає таке.
18. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
19. Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
20. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК).
21. В силу приписів ч.1 ст.126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
22. Згідно з ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
23. Верховний Суд звертає увагу, що положення статей 126, 129 ГПК є загальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
24. Разом з тим у ст.130 ГПК встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, а саме випадків, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
25. У цій справі Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.04.2025, залишеною без змін постановами апеляційного та касаційного господарських судів, задовольнив клопотання Компанії про залишення позову без розгляду та залишив позов без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК.
26. Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
27. Положення ч.5 ст.130 ГПК є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
28. При цьому, за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу, здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача, що зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
29. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
30. Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22, від 19.03.2025 у справі №918/634/24.
31. Верховний Суд також зазначав, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
32. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
33. Водночас підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
34. Оскільки ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
35. Отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на ч.5 ст.130 ГПК, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
36. При цьому, відповідач має довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
37. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.
38. Верховний Суд не заперечує того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України, і саме лише звернення до суду з позовом не свідчить про необґрунтованість його дій.
39. Однак Верховний Суд враховує таке.
40. Ознайомившись з результатом реалізованого ним права на звернення до суду з позовом, а саме з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 про залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
41. Не погодившись також із постановою апеляційного господарського суду про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
42. При цьому Верховний Суд погоджується із Компанією, що позивач:
(І) усвідомлюючи факт наявності в договорі арбітражного застереження звернувся до національного суду, у зв'язку із чим повинен був розуміти, що позов пред'явлено до іншого органу, ніж той, що погоджений сторонами;
(ІІ) враховуючи результат апеляційного перегляду мав передбачати ймовірність негативного для себе результату касаційного перегляду, однак, не зважаючи на це, ініціював перегляд справи у суді касаційної інстанції, при цьому наводячи у касаційній скарзі фактично ідентичні вже розглянутим судами попередніх інстанцій аргументи.
43. Саме звернення ОСОБА_1 з касаційною скаргою зумовило необхідність отримання відповідачем правничої допомоги адвоката, яка, в свою чергу, потребує оплати. ОСОБА_1 мав усвідомлювати всі негативні наслідки, які можуть настати для нього у випадку ймовірного залишення його скарги без задоволення, зокрема і те, що Компанія як юридична особа, зареєстрована за законодавством Австралії, користуватиметеся правничою допомогою і такі витрати можуть бути покладені на нього
44. Також, Верховний Суд у постанові від 20.08.2025 у цій справі за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 вказав таке:
"67. Сторони у цій справі добровільно уклали Договір, який містить арбітражне застереження.
68. При цьому відповідач, як іноземний інвестор, мав розумні очікування, що спори, що можуть виникнути з Договору будуть розглядатися в міжнародному арбітражі відповідно до норм англійського права.
69. Втім, подальша поведінка позивачів не відповідає їх попереднім діям щодо укладення арбітражного застереження, що може свідчити про їхню недобросовісність, що у свою чергу, не допускається".
45. З урахуванням цього, Верховний Суд вважає за можливе розглянути заяву Компанії про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, зокрема на правничу допомогу, на підставі статей 126, 129 та ч.5 ст.130 ГПК.
46. Посилання ОСОБА_1 на те, що представник Компанії подав заяву про розподіл судових витрат, керуючись виключно статтями 126, 129 ГПК, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки зі змісту самої заяви вбачається, що Компанія чітко послалася на положення ч.5 ст.130 ГПК як на можливість стягнення витрат на свою користь, а також навела відповідне обґрунтування на підтвердження цих доводів.
Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат
47. Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
48. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
49. Компанія у першій заяві по суті в суді касаційної інстанції (відзиві на касаційну скаргу) зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 4 000,00 доларів США, тобто вказала суму, яку очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.
50. Отже, Компанія дотрималася вимог, передбачених ч.1 ст.124 ГПК.
Щодо подання доказів понесення судових витрат
51. Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду
52. Компанія у відзиві на касаційну скаргу вказала, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
53. Верховний Суд ухвалив постанову у цій справі 20.08.2025, а з відповідною заявою про стягнення судових витрат Компанія звернулася 22.08.2025, що свідчить про дотримання встановленого у ч.8 ст.129 ГПК строку.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу
54. Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
55. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК).
56. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
57. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
58. Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
59. Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
60. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
61. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
62. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 ГПК, Компанія надала копії: ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договору про ПД, додаткової угоди №1 від 07.08.2024 до Договору про ПД, угоди №1 від 05.02.2025 про внесення змін до додаткової угоди №1, звіту про надані послуги.
63. 07.08.2025 Адвокатське об'єднання "Авеллум" (далі - АО "Авеллум") та Компанія (як клієнт) уклали Договір про ПД, за умовами якого:
- клієнт доручає, а АО "Авеллум" приймає на себе зобов'язання надавати правову (професійну правничу) допомогу клієнту з питань, що пов'язані з захистом прав та законних інтересів клієнта (послуги) (п.1.1);
- АО "Авеллум" має право представляти інтереси клієнта у будь-яких судах України в кримінальних провадженнях, цивільних, адміністративних та господарських справах, а також у справах про адміністративні правопорушення, справах про банкрутство, а також у виконавчому провадженні, а також перед будь-якими фізичними та юридичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, нотаріусами, приватними та державними виконавцями тощо (п.2.4.1)
- гонорар АО "Авеллум" за послуги з надання правової допомоги встановлюється додатковою угодою до цього договору, яка в становитиме невід'ємну частину цього договору (п.4.1);
- якщо інше не передбачено у додатковій угоді, АО "Авеллум" надсилає клієнту рахунки та звіти про послуги, що містять: (1) опис робіт, (2) вартість наданих послуг та (3) суму всіх фактичних витрат, понесених АО "Авеллум" у зв'язку з виконанням завдань клієнта (п.4.2);
- валютою цього договору є долари США (п.4.4).
64. 07.08.2025 АО "Авеллум" та Компанія уклали додаткову угоду №1 до Договору про ПД, в якій погодили таке:
- відповідно до цієї додаткової угоди АО "Авеллум" зобов'язується надати клієнту послуги, пов'язані з представництвом клієнта у суді першої інстанції у справі №910/4133/24 (п.1.1);
- загальна погоджена вартість послуг АО "Авеллум" складає 25 000 доларів США (гонорар) (п.1.2);
- гонорар не включає вартість будь-яких послуг третіх осіб (підрядників), включно з послугами іноземних юридичних фірм, консультації яких можуть бути необхідні для надання послуг клієнту; адвокатське об'єднання зобов'язується погоджувати вартість таких послуг завчасно (пп.а п.1.3);
- гонорар не включає суми будь-яких відшкодувань накладних витрат (судові збори, офіційні державні мита та платежі, витрати на судові збори, службові поїздки, кур'єрські послуги, телефонні конференції та нотаріальні послуги, переклади тощо) і українського ПДВ (якщо такий застосовується); адвокатське об'єднання готове до попереднього узгодження з клієнтом накладних витрат, що перевищують 500 доларів США (пп.b п.1.3).
65. 05.02.2025 АО "Авеллум" та Компанія уклали угоду №1 про внесення змін до додаткової угоди №1 до Договору про ПД, в якій погодили розширити п.1.1 додаткової угоди таким чином: адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту такі послуги: (a) представництво клієнта у суді першої інстанції у справі №910/4133/24 та (b) представництво клієнта у суді першої інстанції у справі №910/10001/24.
66. У звіті про надану професійну правничу допомогу від 22.08.2025 АО "Авеллум" навело опис наданих послуг щодо представництва інтересів Клієнта у справі №910/10001/24 у Верховному Суді; вказало, що всього представники Компанії витратили 15,21 год. часу:
- юрист Мисенко Крістіна проаналізувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі №910/10001/24 - 0,43 год, 13.06.2025;
- юрист Мисенко Крістіна повідомила клієнта про надходження касаційної скарги та проінформувала про подальші кроки у справі - 0,42 год, 22.07.2025;
- юрист Завалько Тетяна проаналізувала касаційну скаргу; написала відзив на касаційну скаргу - 5,43 год; 30.07.2025;
- юрист Мисенко Крістіна проаналізувала касаційну скаргу; відредагувала відзив на касаційну скаргу - 1,25 год; 31.07.2025;
- юрист Сєрова Олександра відредагувала відзив на касаційну скаргу, підписала та організувала подання касаційної скарги до Верховного Суду - 3,4 год; 03.08.2025;
- юрист Сєрова Олександра підготувалась до судового засідання, прийняла участь у судовому засіданні - 2,08 год; 20.08.2025;
- юрист Маслов Олексій підготувався до та прийняв участь у судовому засіданні, написав результат судового засідання клієнту - 2,2 год; 20.08.2025.
67. З наданих Компанією документів вбачається, що за надання послуг з представництва у справах №910/4133/24 та №910/10001/24 АО "Авеллум" та Компанія погодили гонорар у фіксованому розмірі 25 000 доларів США, без прив'язки до судової інстанції, в якій надаватиметеся допомога, та без вказівок про погодинну оплату послуг адвокатів.
68. Визначивши фіксований розмір гонорару, АО "Авеллум" та Компанія окремо не погодили, яка саме сума коштів підлягає сплаті у разі надання послуг з представництва інтересів клієнта у суді касаційної інстанції.
69. У звіті про надану правничу допомогу від 22.08.2025 наведений перелік послуг, що надавали представники Компанії, а також час, витрачений на їх надання - 15,21 год. часу.
70. Однак, з наданих Компанією документів не вбачається, що:
- АО "Авеллум" та Компанія погодили можливість обчислення погодинної оплати послуг адвоката;
- АО "Авеллум" та Компанія погодили фіксований розмір гонорару за представництво у суді касаційної інстанції.
71. Вказане унеможливлює встановлення того, як саме була визначена сума витрат у розмірі 4 000 доларів США та як обсяг витраченого адвокатами часу співвідноситься з цією сумою.
72. Саме лише зазначення, що орієнтовна сума понесених у суді касаційної інстанції витрат становитиме 4 000 доларів США, автоматично не свідчить про те, що саме така сума була погоджена АО "Авеллум" та Компанією.
73. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що залучення п'яти адвокатів не було необхідним.
74. Зі звіту про надану професійну правничу допомогу від 22.08.2025 вбачається, що правничу допомогу Компанії надавали такі юристи: Мисенко Крістіна, Завалько Тетяна , Сєрова Олександра , Маслов Олексій .
75. Верховний Суд зауважує, що ГПК не обмежує учасників справи у можливості вибору представника, а також кількості таких представників, тому необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 , що залучення Компанією вказаних у звіті адвокатів не було необхідним.
76. ОСОБА_1 вважає, що розмір заявлених Компанією витрат на професійну правничу допомогу у сумі 164 874,00 грн не відповідає критеріям реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру; вказує, що вони неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, їх розмір - необґрунтованим, а їх стягнення становитиме надмірний тягар на нього.
77. Верховний Суд враховує, що звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду із касаційною скаргою було визнано необґрунтованим; за наслідком розгляду такої скарги Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій. Компанія скористалася правом подати до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, а її представники адвокати Сєрова О.О. та Маслов О.С. взяли участь у судовому засіданні у Верховному Суді.
78. Тому витрати Компанії на правничу допомогу, які полягали у складанні та направленні відзиву на касаційну скаргу, а також участі представників у судовому засіданні були неминучими та безпосередньо пов'язані із розглядом справи. В матеріалах справи наявні докази вчинення представниками Компанії вказаних дій щодо представництва клієнта, а тому такі витрати є реальними.
79. Втім, Верховний Суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та пропорційним до предмета спору.
80. Відповідаючи на доводи Компанії та ОСОБА_1 про складність справи та співмірність витрат, Верховний Суд враховує, що предметом касаційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами перегляду цієї ухвали.
81. При цьому, саме Компанія ініціювала питання про залишення позову без розгляду, звернувшись із відповідним клопотанням. Крім того, у заяві про стягнення судових витрат Компанія вказала, що ОСОБА_1 в апеляційній та касаційній скаргах наводив тотожні аргументи щодо спірного питання.
82. Отже, питання, яке постало перед Верховний Судом, не було складним, практика щодо цього питання у подібних правовідносинах є сформованою (викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №924/497/22), а позиція Компанії у суді касаційної інстанції щодо спірного питання (щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК) була незмінною.
83. Підсумовуючи, Верховний Суд з урахуванням критеріїв, визначених у ч.4 ст.126 ГПК та ч.5 ст.129 ГПК, вважає, що заявлений розмір понесених Компанією витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та пропорційним до предмета спору, оскільки:
- Компанія не обґрунтувала, на підставі чого була сформована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 доларів США;
- питання, яке постало перед судом касаційної інстанції, не було складним, рішення судів попередніх інстанцій не стосувалися суті спору, єдине питання яке вирішив суд - це підсудність спору господарському суду за наявності арбітражного застереження, оскільки щодо цього питання вже існували висновки Верховного Суду, то спір не був складним, а був вирішений в одному судовому засіданні.
84. При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що Компанія не надала до суду доказів оплати нею вказаних послуг, оскільки усталеною є позиція, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
85. Враховуючи зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та клопотання про їх зменшення, виходячи з наведених вище критеріїв та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява Компанії про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 000 грн.
Щодо інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції
86. Компанія у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначила, що вона понесла накладні витрати у розмірі 1 152,30 грн, що включають поштові та транспорті витрати.
87. ОСОБА_1 вважає, що поштові та транспорті витрати не можуть бути розподілені, оскільки Компанія не надала доказів понесення таких витрат.
88. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.123 ГПК).
89. Верховний Суд враховує, що до відзиву на касаційну скаргу Компанія додала докази його направлення іншим учасникам справи, а саме:
- ОСОБА_1 : опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270411, платіжна інструкція на суму 50,00 грн;
- ОСОБА_10 : опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270403, платіжна інструкція на суму 50,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАФІТІНВЕСТ": опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270390, платіжна інструкція на суму 50,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ": опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270381, платіжна інструкція на суму 50,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "СТОУН ФАУНД": опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270373, платіжна інструкція на суму 50,00 грн;
- ОСОБА_2 : опис вкладення у цінний лист, накладна №0101049270365, платіжна інструкція на суму 50,00 грн.
90. Таким чином, в матеріалах справи наявні докази понесення Компанією у суді касаційної інстанції судових витрат на відправку поштової кореспонденції, які сукупно становлять 300,00 грн.
91. Однак, доказів понесення транспортних витрат під час розгляду справи у Верховному Суді Компанія не надала, тому такі не підлягають стягненню на її користь.
92. Враховуючи зазначене, заява Компанії про відшкодування судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 300 грн, з яких: 50 000 грн - витрати на правничу допомогу, 300 грн - поштові витрати.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited) про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи №910/10001/24 у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited) (Реєстраційний номер 2132208149, місцезнаходження: Австралія, 6000, місто Перт, вулиця Джордж Терас, буд. 108, поверх 25) 50 300 (п'ятдесят тисяч триста) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи №910/10001/24 у суді касаційної інстанції.
3. В іншій частині заяву Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited) залишити без задоволення.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець