07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1167/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Салюка С. М. (адвокат),
відповідача - Суткової Р. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Л-Транс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 (головуючий - Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Л-Транс"
до Приватного акціонерного товариства "Фінпрофіль"
про стягнення 2 541 074,05 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 08.05.2024 Приватне підприємство "Л-Транс" (далі - ПП "Л-Транс", Підприємство, покупець, позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фінпрофіль" (далі - ПрАТ "Фінпрофіль", Товариство, постачальник, відповідач, боржник) про стягнення з відповідача 2 541 074,05 грн, з яких: 2 445 953,60 грн попередньої оплати за контрактом від 27.12.2018 № S-76/2018 (далі - контракт № S-76/2018, Контракт); 95 120,45 грн штрафу, посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 532, 610- 612, 655, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням ПрАТ "Фінпрофіль" зобов'язання з виготовлення та поставки обладнання за контрактом № S-76/2018 у встановлений строк (до 06.07.2019), позаяк частково оплачене Підприємством (у розмірі більше 90 % від вартості) та виготовлене Товариством обладнання не було поставлено покупцю за його місцезнаходженням, тобто постачальником не виконано як пункт 3.6 Контракту, так і рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21 (між тими самими сторонами), яке набрало законної сили.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2024 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2024 скасовано в частині стягнення 2 445 953,60 грн попередньої оплати та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині позовних вимог зазначене рішення залишено без змін.
4. Постанова мотивована посиланням на положення статті 61 Конституції України, статей 629, 655, 693, 712 ЦК України, статей 173, 174, 193, 265 ГК України, статей 10, 18, 39, 60, 63 Закону України "Про виконавче провадження", статей 75, 277, 331 ГПК України (в редакції, чинній з 19.12.2024), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача спірної суми попередньої оплати за непоставлене обладнання з огляду на те, що:
1) ураховуючи висновки щодо застосування норм частин 1, 2 статті 693 ЦК України (в контексті можливості альтернативних дій покупця вимагати від продавця передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати), викладені в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, серед двох способів судового захисту Підприємство в межах справи № 922/1109/21 (предмет зустрічного позову) вже скористалося своїм правом обрання такого способу судового захисту, як передача покупцю оплаченого товару (обладнання), в зв'язку з чим за наявності нескасованого судового рішення від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21 Товариство (постачальника) не може бути притягнуто до відповідальності двічі за одне й те ж саме порушення господарського зобов'язання - невиконання умов договору щодо поставки товару, чим спростовується помилковий висновок суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення щодо поставки товару є підставою для пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати за товар;
2) закінчення виконавчого провадження в справі № 922/1109/21 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 та частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", тобто в разі надіслання повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, не є підставою для ухвалення будь-яких додаткових нових судових рішень;
3) на підставі частини 3 статті 331 ГПК України (в редакції, чинній з 19.12.2024, тобто на час ухвалення апеляційним судом постанови в цій справі) позивач мав звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про зміну способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, а не звертатися із новим позовом;
4) стягувач шляхом подання нового позову до суду фактично змінив обраний відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України спосіб виконання зобов'язання боржником, проте це не вирішує питання відповідальності боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили. Тим більше, що питання невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, повинно вирішуватися в порядку судового контролю над виконанням судового рішення відповідно до норм ГПК України, а не пред'явленням до суду нового позову та ухваленням нових судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Л-Транс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статті 302 ГПК України, а зазначену постанову скасувати та залишити в силі скасоване та змінене рішення місцевого господарського суду у частині відмови в стягненні 2 445 953,60 грн попередньої оплати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) необхідно відступити від висновку щодо застосування положень частини 2 статті 693 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, яке (відступлення) позивач аргументує тим, що наведений вище висновок Верховного Суду щодо застосування норми права не регулює в повному обсязі правовідносин, що в дійсності виникли між сторонами цієї справи, обмежуючи при цьому в певній мірі права покупця, який, обравши один із можливих варіантів дій на підставі частини 2 статті 693 ЦК України (вимога передати оплачений товар), за умови подальшого знищення обладнання, виготовленого та непоставленого внаслідок бездіяльності продавця, позбавлений можливості як отримати таке обладнання, так і стягнути з продавця суму попередньої оплати;
2) апеляційним судом не враховано того, що в ході оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 922/1109/21 у касаційному порядку безпосередньо представником ПрАТ "Фінпрофіль" було доведено до відома Верховного Суду обставину щодо знищення 23.06.2022 обладнання, виготовленого за Контрактом, що відображено в пункті 32 постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 922/1109/21;
3) посилання відповідача та суду апеляційної інстанції на положення абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставними, оскільки судове рішення в справі № 922/1109/21 як з огляду на його зміст, так і на положення пунктів 3.3, 3.6, 3.9, 3.10, 3.13- 3.15 контракту № S-76/2018 підлягає виконанню безпосередньо та за участі боржника - ПрАТ "Фінпрофіль";
4) суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що передбачений частиною 3 статті 331 ГПК України (в редакції, чинній з 19.12.2024) спосіб захисту прав стягувача не існував як на час примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21, так і на час судового розгляду цієї справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Л-Транс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 912/1167/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 в зв'язку з перебуванням судді Зуєва В. А. у відпустці визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 27.12.2018 між ПрАТ "Фінпрофіль" (постачальник) і ПП "Л-Транс" (покупець) укладено контракт №/2018, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Контрактом відповідно до Технічного завдання (Додаток № 1), виготовити та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання відповідно до наступної специфікації: лінія поздовжньо-поперечної різки рулонної сталі, зав. № 096, рік вип. 2019 з ЧПУ, маркування ЛППР, компл., кількість 1, ціна без ПДВ 2 264 770 грн, ПДВ 20 % - 452 954 грн, всього з ПДВ - 2 717 724 грн.
У пункті 2.1 Контракту сторони погодили, що оплату за обладнання, що підлягає поставці за цим Контрактом покупець здійснює відповідно до графіку: 40 % (1 087 091,60 грн) від вартості обладнання покупець сплачує протягом 20 календарних днів після підписання Контракту; 30 % (815 317,20 грн) від вартості обладнання покупець сплачує протягом 60 календарних днів після підписання Контракту; 20 % (543 544,80 грн) від вартості обладнання покупець сплачує протягом 105 календарних днів після підписання Контракту; 5 % (135 886,20 грн) від вартості обладнання покупець сплачує протягом 5 календарних днів після підписання акта випробувань на виробничій базі постачальника, але до фактичного відвантаження обладнання з виробничої бази постачальника; 5 % (135 886,20 грн) від вартості обладнання покупець сплачує протягом 5 календарних днів після підписання акта виконання шеф-монтажних робіт на виробничій базі покупця.
За змістом пунктів 2.2, 2.3 контракту № S-76/2018 оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Загальна вартість Контракту: 2 717 724 грн, включаючи ПДВ в розмірі 452 954 грн, що на момент підписання Контракту становить еквівалент 99 660 доларів США. Якщо курс гривні до долару США на день платежу зміниться в порівнянні з курсом на день укладення Контракту, то відповідно зміниться ціна Контракту та сума платежу.
Пунктами 3.1- 3.4 Контракту передбачено, що строк поставки обладнання становить 175 (сто сімдесят п'ять) календарних днів з дня внесення оплати у розмірі 40 % від вартості обладнання, а саме 1 087 091,60 грн відповідно до пункту 2.1 цього Контракту. В разі затримки покупцем строку сплати платежів постачальник має право відкласти час поставки на відповідну кількість днів без яких-небудь санкцій (запізнення будуть підсумовуватися, якщо такі будуть за декількома платежами). Після виготовлення обладнання на протязі трьох робочих днів постачальник направляє по факсу або електронній пошті повідомлення про готовність обладнання до випробувань та здачі-прийманні на території постачальника. У повідомленні повинні бути зазначені дата, час та місце проведення випробувань та здачі-приймання обладнання. Постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця по електронній пошті, зазначеній в цьому Контракті, про готовність провести контрольні випробування та здачі-приймання обладнання не менш ніж за 7 робочих днів до дати проведення. У разі неявки покупця в зазначену дату постачальник вправі перенести час випробувань та здачі-приймання обладнання та призначити іншу дату з відповідним збільшенням строку поставки, про що зобов'язується повідомити покупця по електронній пошті, зазначеній в Контракті. По закінченню випробувань сторони підписують акт випробувань обладнання на території постачальника. Акт випробувань не є документом, що підтверджує здійснення поставки обладнання згідно з умовами цього Контракту. Документом, що підтверджує здійснення поставки обладнання згідно з умовами цього Контракту є підписання акта приймання-передачі обладнання сторонами на території постачальника. У разі вмотивованої відмови покупця від підписання акта випробувань сторонами складається двосторонній протокол з переліком необхідних доопрацювань та строків їх усунення. Вмотивована відмова визнається відмова, підставою для якої є встановлене двостороннім протоколом невідповідності обладнання вимогам технічної документації, доданої до обладнання та/або технічному завданню (Додаток № 1).
Згідно з пунктами 3.6, 10.1 контракту № S-76/2018 постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DAP 25006, Україна, м. Кропивницький, вул. Покровська, 50, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010". Цей Контракт вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
10. На виконання умов Контракту ПП "Л-Транс" здійснило оплату за поставку обладнання за платіжними дорученнями від 11.01.2019 № 69 (1 087 091,60 грн, у т. ч. ПДВ 181 181,93 грн), від 01.03.2019 № 264 (815 317,20 грн, у т. ч. ПДВ 135 886,20 грн), від 17.04.2019 № 341 (543 544,80 грн, у т. ч. ПДВ 90 590,80 грн), від 14.05.2021 № 681 (135 886,20 грн, у т. ч. ПДВ 22 647,70 грн), від 16.08.2021 № 876 (135 886,20 грн, у т. ч. ПДВ 22 647,70 грн), від 06.10.2021 № 912 (135 886,20 грн, у т. ч. ПДВ 22 647,70 грн).
Грошові кошти за платіжними дорученнями від 14.05.2021 № 681, від 16.08.2021 № 876, від 06.10.2021 № 912 в сумі 135 886,20 грн Товариство повернуло платнику (Підприємству), що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21.
11. Таким чином, постачальник відповідно до пункту 3.1 контракту № S-76/2018 зобов'язаний виготовити та поставити обладнання в строк до 06.07.2019, чого відповідачем не було вчинено.
12.11.2019 відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Контракту сторонами підписано акт випробувань лінії поздовжньо-поперечної різки рулонної сталі, зав. № 096 та акт приймання-передачі обладнання.
12. У січні 2020 року Приватне підприємство "Л-Транс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПрАТ "Фінпрофіль" про розірвання контракту № S-76/2018 та стягнення з Товариства на користь Підприємства 2 541 074,05 грн, з яких: 2 445 953,60 грн попередньої оплати за Контрактом і 95 120,45 грн штраф.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі № 912/353/20, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 08.12.2020, відмовлено ПП "Л-Транс" в задоволенні позову з тих підстав, що: 1) укладені між сторонами контракти № S-76/2018 та № S-77/2018 не пов'язані між собою, як на цьому наполягав позивач, оскільки їх предметом є різне, різне за вартістю та промисловим використанням обладнання; 2) матеріали справи не містять доказів щодо оплати ПП "Л-Транс" на користь ПрАТ "Фінпрофіль" платежу в сумі 135 886,20 грн згідно з підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 Контракту, а отже, в цьому випадку наявне прострочення кредитора (Підприємства), на час якого відповідно до частини 2 статті 613 ЦК України відстрочене зобов'язання ПрАТ "Фінпрофіль" з поставки товару за контрактом № S-76/2018; 3) ПП "Л-Транс" на підставі пункту 3.2 Контракту був зобов'язаний поставити відповідачу необхідний матеріал для проведення контрольних випробувань обладнання в строк не пізніше 11.05.2019, проте матеріал для контрольних випробувань поставлений покупцем лише 12.07.2019, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 12.07.2019; Підприємство жодним чином не підтвердило належного виконання ним умов Контракту в частині додержання порядку поставки необхідних матеріалів, адже саме на їх підставі Товариство мало здійснити випробування та відповідно до пункту 3.5 контракту № S-76/2018 після підписання акта випробувань та з урахуванням оплати постачальником грошових коштів поставити обладнання позивачу.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 04.03.2021 у справі № 912/353/20 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Л-Транс" на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 912/353/20.
13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 14.09.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 відмовлено у задоволенні первісного позову ПрАТ "Фінпрофіль". Зустрічний позов ПП "Л-Транс" задоволено. Зобов'язано ПрАТ "Фінпрофіль" виконати умови контракту № S-76/2018, укладеного з ПП "Л-Транс", а саме: здійснити поставку та передачу Підприємству обладнання - лінії поздовжньо-поперечної різки рулонної сталі, зав. № 096, рік випуску 2019, з ЧПУ, маркування - ЛППР, на умовах DAP - 25006, Україна, м. Кропивницький, вул. Покровська, 50, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс-2010", з передачею покупцю оригіналів рахунку-фактури (рахунку), видаткової накладної, паспорта на обладнання (що містить розділи з інструкцією з експлуатації та електросхеми) та гарантійного сертифіката.
Підставою зустрічного позову в справі № 922/1109/21 було те, що ПП "Л-Транс" належним чином виконало свої зобов'язання за контрактом № S-76/2018 щодо сплати на користь ПрАТ "Фінпрофіль" платежів за обладнання, передбачених підпунктами 2.1.1- 2.1.4 Контракту, а саме сплатило на його користь суму в загальному розмірі 2 581 839,80 грн, проте Товариство не виконало зобов'язання з поставки товару в установлений Контрактом строк.
Судовими рішеннями в справі № 922/1109/21 встановлено таке: 1) у зв'язку зі сплатою ПП "Л-Транс" на користь ПрАТ "Фінпрофіль" платежів за вказаними вище платіжними дорученнями та надходженням грошових коштів на рахунок останнього зобов'язання ПП "Л-Транс" зі сплати платежу, передбаченого пунктом 2.1 контракту № S-76/2018, у розумінні частини 1 статті 598, статті 599 ЦК України та пункту 2.2 Контракту вважаються такими, що виконані належним чином; 2) акт приймання-передачі обладнання за контрактом № S-76/2018 сторонами підписано 12.11.2019, однак, приймання-передачі обладнання за цим актом відбулося на території постачальника, тому підписання цього акта не підтверджує виконання Товариством зобов'язань за Контрактом у повному обсязі, оскільки за умовами цього контракту виготовлене обладнання мало бути поставлено на територію покупця та постачальник зобов'язався провести шеф-монтажні роботи на виготовленому обладнанні.
14. На виконання рішення суду у справі № 922/1109/21 державним виконавцем ВДВС складено акти від 22.02.2024 та від 18.03.2024, якими встановлено, що боржником не виконано зобов'язання з поставки та передачі ПП "Л-Транс" обладнання - лінії поздовжньо-поперечної різки рулонної сталі, зав. № 096, рік випуску 2019, з ЧПУ, маркування - ЛППР.
15. 18.03.2024 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Кропивницькому винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 71855263 з виконання наказу від 22.12.2021 № 922/1109/21, де боржником є ПрАТ "Фінпрофіль". У зазначеній постанові встановлено, що рішення суду боржником не виконано. До органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди позивача із постановою суду апеляційної інстанції саме в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 445 953,60 грн попередньої оплати, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначеної постанови лише у відповідній частині.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
18. В основу висновку апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 2 445 953,60 грн попередньої оплати за Контрактом покладено сформульований в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23 правовий висновок про те, що частиною 2 статті 693 ЦК України допускається можливість двох альтернативних дій покупця - вимагати від продавця передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, ураховуючи який (висновок) Підприємство в межах справи № 922/1109/21 вже скористалося своїм правом обрання такого способу судового захисту, як передача продавцем покупцю оплаченого товару (обладнання), внаслідок чого за наявності нескасованого судового рішення від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21 Товариство (постачальника) в разі повного задоволення позову в цій справі може бути притягнуто двічі за одне й те ж саме господарське порушення - невиконання умов договору щодо поставки товару.
19. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
20. За змістом частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
21. Згідно з частинами 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
22. Суд апеляційної інстанції на обґрунтування оскаржуваної постанови послався на викладені в пунктах 22, 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 такі висновки щодо застосування норми частини 2 статті 693 ЦК України в подібних правовідносинах:
"22. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
23. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову".
Схожі за змістом висновки щодо необхідності обрання покупцем одного з двох альтернативних способів захисту своїх прав у разі неналежного виконання продавцем зобов'язання зі своєчасної передачі передплаченого товару покупцю викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 (пункт 5.2.4), від 31.10.2018 у справі № 910/13318/16, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 (пункт 5.22), від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 (пункти 54, 55), від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23 (пункти 52, 53) зі спорів, що виникли з договірних правовідносин поставки.
23. Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржником, серед двох можливих способів судового захисту, передбачених частиною 2 статті 693 ЦК України, Підприємство спочатку обрало такий спосіб судового захисту, як передача покупцю оплаченого товару (обладнання), подавши відповідний позов у справі № 922/1109/21, у зв'язку з чим, ураховуючи наведений вище усталений правовий висновок Верховного Суду, апеляційний суд спростував помилковий висновок суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення щодо передачі товару покупцю є підставою для пред'явлення іншої вимоги - про повернення продавцем суми попередньої оплати за товар.
Адже в разі задоволення позову за наявності чинного рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021, яким зустрічний позов ПП "Л-Транс" у справі № 922/1109/21 було задоволено, відповідача (постачальника) може бути притягнуто до відповідальності двічі за одне й те ж саме порушення зобов'язання - невиконання умов договору щодо поставки товару, що не відповідатиме вимогам статті 61 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
24. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
25. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
26. Так, необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень частини 2 статті 693 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, яке (відступлення) позивач аргументує тим, що наведений вище висновок Верховного Суду щодо застосування норми права не регулює в повному обсязі правовідносин, що в дійсності виникли між сторонами цієї справи, обмежуючи при цьому в певній мірі права покупця, який, обравши один із можливих варіантів дій на підставі частини 2 статті 693 ЦК України (вимога передати оплачений товар), за умови подальшого знищення обладнання, виготовленого та непоставленого внаслідок бездіяльності продавця, позбавлений можливості як отримати таке обладнання, так і стягнути з продавця суму попередньої оплати.
27. Проте колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність відступлення від зазначеного правового висновку з огляду на таке.
28. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
29. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).
30. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
31. Колегія суддів також зазначає, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
Відступ від правових позицій Верховного Суду, які були сформовані нещодавно, з одного і того самого питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо відсутні вагомі зміни у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов'язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.
32. Згідно з пунктами 6, 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
33. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
34. Так, частинами 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
35. У пунктах 8.4- 8.11, 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 (предмет оскарження - дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження в разі направлення правоохоронному органу повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення) сформульовано такі загальні висновки щодо застосування норм статей 10, 60, 63 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII):
"8.4. Отже, відповідно до частини третьої cтатті 63 Закону № 1404-VIII повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (див. підпункт 8.2 постанови КГС ВС від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).
8.5. В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої cтатті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої cтатті 63 Закону № 1404-VIII). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом № 1404-VIII заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.
8.6. При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20.
8.7. Разом із цим судове рішення про зобов'язання передати предмети може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону № 1404-VIII, а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін'юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 4.18 постанови від 13.09.2021 у справі № 902/862/15).
8.8. Відповідно до пункту 3 частини першої cтатті 10 Закону № 1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішення є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
8.9. Частиною першою cтатті 60 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
8.10. Відповідно до пунктів 22, 23 та 24 розділу VIII Інструкції в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
8.11. Аналіз наведених положень Закону № 1404-VIII та Інструкції дозволяє дійти висновку, що судове рішення про передачу предметів може бути виконано без участі боржника, зокрема, шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.
8.14. На переконання Великої Палати Верховного Суду, та обставина, що саме Товариство (боржник) за Судовим рішенням зобов'язане передати ОСББ документи, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини третьої cтатті 63 Закону № 1404-VIII. Хоч Судове рішення і зобов'язує саме Товариство вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з його особою та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статтею 60 Закону № 1404-VIII. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, викладені у пункті 12 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.6 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17".
36. Таким чином, визначені пунктами 6 і 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII підстави закінчення виконавчого провадження є різними за своїм змістом і правовими наслідками і не підлягають ототожненню.
Більше того, передбачена абзацом 2 частини 3 статті 63 Закону № 1404-VIII можливість виконання судового рішення без участі боржника та направлення виконавцем відповідного звернення до правоохоронних органів виключає підстави для закінчення виконавчого провадження, тобто зобов'язує виконавця продовжувати вживати передбачені цим Законом заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.
37. Ураховуючи викладений в пункті 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 правовий висновок, колегія суддів відхиляє помилкове твердження скаржника про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на положення абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону № 1404-VIII, оскільки, на думку скаржника, судове рішення в справі № 922/1109/21 як з огляду на його зміст, так і на положення пунктів 3.3, 3.6, 3.9, 3.10, 3.13- 3.15 контракту № S-76/2018 підлягає виконанню безпосередньо та за участі боржника - ПрАТ "Фінпрофіль".
38. Крім того, наведеним вище підтверджується обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що закінчення виконавчого провадження в справі № 922/1109/21 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 та абзацу 3 частини 3 статті 63 Закону № 1404-VIII, тобто в разі надіслання повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, не є підставою для ухвалення будь-яких додаткових нових судових рішень.
39. У зв'язку з цим колегія суддів не бере до уваги покладене в основу доводів щодо відступлення від правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, посилання скаржника на незахищеність прав покупця у випадку подальшого знищення обладнання, виготовленого та непоставленого внаслідок бездіяльності продавця, що позбавляє Підприємство можливості як отримати таке обладнання, так і стягнути з продавця суму попередньої оплати, оскільки, по-перше, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Кропивницькому постанову від 18.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 71855263 з виконання наказу від 22.12.2021 № 922/1109/21, боржником за яким є ПрАТ "Фінпрофіль", винесено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, а не в зв'язку зі знищенням обладнання, яке підлягає передачі стягувачу.
По-друге, з матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено складання виконавцем акта про неможливість виконання судового рішення в справі № 922/1109/21 в зв'язку зі знищенням предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, як це передбачено частиною 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".
40. При цьому Верховний Суд відхиляє передчасні посилання скаржника на положення частини 4 статті 75 ГПК України на обґрунтування того, що в ході оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 922/1109/21 у касаційному порядку безпосередньо представником ПрАТ "Фінпрофіль" було доведено до відома Верховного Суду обставину щодо знищення 23.06.2022 обладнання внаслідок дії форс-мажорних обставин (бойових дій), виготовленого за Контрактом, що відображено в пункті 32 постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 922/1109/21, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (частина 1 статті 300 ГПК України). Отже, суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиціальне значення, є помилковим (схожий правовий висновок викладено в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі № 916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15, від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21).
41. Водночас наявні доводи скаржника не містять будь-яких посилань на зміни суспільного контексту в період із 07.02.2018, через які застосований в постанові Верховного Суду в справі № 910/5444/17 усталений підхід очевидно застарів унаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання, що свідчить про відсутність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 693 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 (пункт 5.2.4), від 31.10.2018 у справі № 910/13318/16, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 (пункт 5.22), від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 (пункти 54, 55), від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23 (пункти 52, 53).
42. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині передчасності посилання суду апеляційної інстанції на передбачений частиною 3 статті 331 ГПК України (в редакції, чинній з 19.12.2024) такий спосіб захисту прав стягувача, як зміна способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, який (спосіб захисту) не існував як на час примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/1109/21, так і на час звернення Підприємства з позовом у цій справі.
43. Адже відповідний висновок апеляційного суду ґрунтується на передчасному застосуванні до спірних правовідносин норми частини 3 статті 331 ГПК України в редакції, чинній з 19.12.2024 (всупереч незворотності дії закону в часі), яка на час подання цього позову (08.05.2024) та ухвалення рішення судом першої інстанції не була чинною, тобто відповідний спосіб захисту (без подання нового позову) покупець об'єктивно не міг обрати в травні 2024 року.
При цьому за змістом частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Разом з тим із мотивів, наведених у пунктах 29- 41 цієї постанови, колегія суддів зауважує, зазначене помилкове посилання суду апеляційної інстанції не призвело до ухвалення неправильної по суті постанови (в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 445 953,60 грн попередньої оплати) та в силу положень частини 2 статті 309 ГПК України не може бути достатньою підставою для її скасування з одних лише формальних міркувань, оскільки наразі немає підстав для відступлення від усталеного висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 693 ЦК України, що, в свою чергу, зумовлено закінченням державним виконавцем виконавчого провадження в справі № 922/1109/21 (постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.03.2024) не в зв'язку зі знищенням предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі (пункт 6 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII), а із зовсім іншої підстави (пункт 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII), що зумовлює недоведеність неможливості виконання відповідного судового рішення саме з причин знищення непоставленого обладнання внаслідок бойових дій.
45. За наведених вище обставин колегія суддів констатує, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від зазначеного усталеного правового висновку Верховного Суду, правомірно врахованого судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, що виник з подібних правовідносин.
46. Отже, зазначена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави.
47. У зв'язку з цим колегія суддів відхиляє, як необґрунтоване, клопотання скаржника про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в порядку статті 302 ГПК України, оскільки передумовою для його задоволення могла би бути наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, тоді як відповідна підстава касаційного оскарження не підтвердилася..
Водночас вказане клопотання не містить жодних доводів і обґрунтувань щодо наявності передбачених частинами 4- 6 статті 302 ГПК України підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
48. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 445 953,60 грн попередньої оплати в зв'язку з її необґрунтованістю.
49. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
52. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 2 445 953,60 грн попередньої оплати, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
54. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 445 953,60 грн попередньої оплати, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Л-Транс" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 912/1167/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай