09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7335/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Удалової О. Г.
від 27 грудня 2024 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченка Б. О., Гаврилюка О. М., Суліма В. В.
від 08 травня 2025 року (повний текст складений 09 червня 2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС"
до: 1) ОСОБА_1 ,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС",
3) Закритого акціонерного товариства "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (SILVERILL TRADING LIMITED),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА",
про визнання недійсними договорів та актів,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
від відповідача-3: Халупко В. М.
від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися
від третьої особи на стороні відповідача: Ковальчук Р. М.
від третьої особи на стороні відповідача-3: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" та Закритого акціонерного товариства "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД" про:
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС Україна") від 16 лютого 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГ", яке на підставі договору застави частки в статутному капіталі товариства від 03 листопада 2018 року діяло від імені SILVERILL TRADING LIMITED, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС";
- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" від 16 лютого 2024 року, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГ", яке діяло на підставі договору застави частки в статутному капіталі товариства від 03 листопада 2018 року від імені Компанії, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" від 22 лютого 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" і Закритим акціонерним товариством "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД";
- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" від 22 лютого 2024 року, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" і Закритим акціонерним товариством "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір про відступлення права вимоги за договорами позики та застави суперечить статтям 512 та 514 Цивільного кодексу України, оскільки його предметом було неіснуюче право вимоги за договором застави частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС Україна") від 03 листопада 2018 року. В обґрунтування відсутності у Первісного кредитора права вимоги за зазначеним договором застави позивач послався на те, що цей договір СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, як заставодавцем, не укладався, був підписаний від імені Компанії неуповноваженою особою, волевиявлення на вчинення цього правочину Компанія не давала, з огляду на що з неукладеного договору не виникло жодних договірних зобов'язань та договір не породив жодних цивільних правовідносин, внаслідок чого ОСОБА_1 , як первісний кредитор не мав права відступати неіснуюче право вимоги за зазначеним договором застави. Як наслідок недійсності договору відступлення права вимоги є недійсними є вчинені в подальшому договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" від 16 лютого 2024 року та від 22 лютого 2024 року та складені на підставі цих договорів акти.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16 липня 2024 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/7335/24.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
03 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений договір позики (далі по тексту - договір позики), відповідно до пунктів 1, 2 якого Позикодавець передав у власність Позичальника, а Позичальник прийняв від Позикодавця грошові кошти в розмірі 550 000,00 доларів США, що за домовленістю сторін в еквіваленті склало 15 488 000,00 грн, та зобов'язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у визначений цим договором строк.
Договором позики визначено, що сума позики надається позичальнику строком на п'ять років з дня укладення цього договору, а саме: до 02 листопада 2023 року.
03 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , як заставодержателем, ОСОБА_2 , як позичальником, та СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, як заставодавцем, був укладений договір застави частки у статутному капіталі товариства (далі по тексту - договір застави), за умовами якого Заставодавець передав Заставодержателю у заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з договору позики (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними, так і такими, що будуть укладені в майбутньому), укладеного Заставодержателем і Позичальником, частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" (код ЄДРПОУ: 41929902), зокрема, корпоративні права, що належать Заставодавцю, як учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ", який володіє на праві приватної власності часткою у розмірі 99,9% статутного капіталу цього товариства, що складає 11 988 000,00 грн.
09 січня 2024 року між ОСОБА_1 , як первісним кредитором, і Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС", як новим кредитором, був укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги (далі по тексту - договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС" перейшло право вимоги за договором позики та договором застави.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 суму позики у розмірі 550 000,00 доларів США не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС" у порядку статті 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернуло стягнення на предмет застави шляхом продажу від імені Заставодавця предмета застави третій особі - покупцю.
16 лютого 2024 року між СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, від імені якого на підставі договору застави та договору відступлення права вимоги діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС", як з покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" (далі по тексту - договір купівлі-продажу частки від 16 лютого 2024 року), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком О. Д. за реєстровим № 75. Відповідно до пункту 1.1. цього договору Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" вартістю 11 988 000,00 грн, що складає 99,9% статутного капіталу товариства, а Покупець зобов'язався прийняти цю частку та оплатити її вартість, визначену у цьому договорі.
На виконання умов договору купівлі-продажу частки від 16 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" вартістю 11 988 000,00 грн, що складає 99,9% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ", на підтвердження чого сторонами цього договору був складений та підписаний акт приймання-передачі частки на бланку нотаріальних документів.
21 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС Україна".
22 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС", як продавцем, та Закритим акціонерним товариством "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" (далі - договір купівлі-продажу частки від 22 лютого 2024 року), за яким Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД" вартістю 11 988 000,00 грн, що складає 99,9% статутного капіталу Товариства, а Покупець зобов'язався прийняти цю частку та оплатити її вартість, визначену у цьому договорі.
На виконання умов договору купівлі-продажу частки від 22 лютого 2024 року його сторони склали та підписали на бланку нотаріальних документів акт приймання-передачі частки у статутному капіталі, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" передало, а Закрите акціонерне товариство "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД" прийняло частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" вартістю 11 988 000,00 грн, що складає 99,9% статутного капіталу вказаного товариства.
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" та Закритого акціонерного товариства "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД" про визнання недійсними:
- договору про відступлення права вимоги від 09 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГС";
- договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" від 16 лютого 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГ", яке на підставі договору застави частки в статутному капіталі товариства від 03 листопада 2018 року діяло від імені SILVERILL TRADING LIMITED, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС";
- акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" від 16 лютого 2024 року, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ ХОЛДІНГ", яке діяло на підставі договору застави частки в статутному капіталі товариства від 03 листопада 2018 року від імені Компанії, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС";
- договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" від 22 лютого 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" і Закритим акціонерним товариством "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД";
- акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" від 22 лютого 2024 року, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕСТ САПС" і Закритим акціонерним товариством "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД".
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не спростував закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, а саме: договору застави, який за висновком судів, був укладений від імені СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД уповноваженою особою та є дійсним. Встановивши ці обставини, суди дійшли висновку про те, що за договором відступлення права вимоги було відступлене дійсне право вимоги та відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі третя особа на стороні відповідача - СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 травня 2024 року, а справу № 910/7335/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували положення статті 238 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права стосовно необхідності надавати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстави для задоволення позову, викладені у постановах від 11 березня 2025 року у справі № 910/6287/23, від 23 січня 2025 року у справі № 910/3559/21 (№ 910/13507/23), від 14 червня 2022 року у справі № 904/7927/16, від 25 травня 2022 року у справі № 910/3264/19, від 13 травня 2025 року у справі № 913/567/19 (913/196/22);
- не надали належну оцінку доводам скаржника (СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД), наведеним у поясненнях та в апеляційній скарзі;
- неправильно застосували пункт 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, а саме: щодо доводів третьої особи, яка є учасником справи, відсутній.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач-3 - Закрите акціонерне товариство "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС ЛІМІТЕД" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а в частині касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України просить касаційну скаргу СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
За твердженням відповідача-3 висновки Верховного Суду, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник, зроблені у неподібних правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи; суди попередніх інстанцій розглянули справу виключно у межах заявлених позовних вимог та визначних підстав позову, а СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД брала участь у цій справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та жодних вимог щодо предмета спору не заявляла; скаржник, посилаючись на пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження, обмежився лише цитуванням цієї норми права без конкретизації, які саме докази є недопустимими та чим це підтверджується, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами фактичних обставин справи та до незгоди скаржника з ухваленим у справі судовими рішеннями.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД до суду касаційної інстанції не надали.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги позивача та доводи відповідача-3, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановили суди попередніх інстанцій позивач в обґрунтування позову у цій справі визначив єдину підставу недійсності спірних у цій справі правочинів, а саме: те, що за договором про відступлення права вимоги первісний кредитор передав новому кредитору неіснуюче право вимоги за договором застави частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" від 03 листопада 2018 року, оскільки договір застави СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, як заставодавцем, не укладався, був підписаний від імені Компанії неуповноваженою особою, з огляду на що первісний кредитор не мав права відступати неіснуюче право вимоги за зазначеним договором застави.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в зазначеній нормі права закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).
Однак, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним договору застави частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" від 03 листопада 2018 року.
Крім того, суди попередніх інстанцій у цій справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на предмет укладення договору застави та його дійсності, зокрема матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ", встановили, що договір застави був укладений у простій письмовій формі, що відповідає та не суперечить формі договору застави, яка визначена у статті 13 Закону України «Про заставу», був укладений (підписаний) від імені СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (заставодавця) її уповноваженим представником Шамраєм А. В., який діяв на підставі довіреності від 16 березня 2018 року, виданої директором Компанії Антреа Неофіту (Antrea Neofytou). При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт не видачі директором Компанії цієї довіреності від 16 березня 2018 року або її відкликання.
Встановивши ці обставини, суди дійшли висновку про те, що договір застави частки учасника в статутному капіталі товариства від 03 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , як заставодержателем, ОСОБА_2 , як позичальником, та СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, як заставодавцем, є дійсним, позивач не спростував закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності цього правочину, а спірний у цій справі договір відступлення права вимоги передбачав відступлення дійсного права вимоги за договором застави.
Верховний Суд враховує те, що касаційна скарга не містить доводів з посиланням на підстави касаційного оскарження судових рішень, у спростування цих висновків судів попередніх інстанцій. Фактично доводи СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, наведені у касаційній скарзі, зводяться до обставин порушення позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (предмет застави), які не були визначені підставою позовних вимог у цій справі та не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову повністю.
Згідно з частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з частиною п'ятою статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі надали мотивовану оцінку аргументам учасників справи саме в межах заявлених предмета та підстав позову, що узгоджується з наведеними вище вимогами Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД у цій справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, з огляду на що не користувалася і не могла користуватися правами і нести обов'язки позивача у справі, жодних вимог щодо предмета спору не заявляла.
Доводи СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД щодо порушення позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження виходять за межі позовних вимог та підстав позову у цій справі, не відносяться до предмету спору та не підлягають оцінці судами, у зв'язку з чим були правомірно не взяті судами до уваги.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що оскаржувані судові рішення в частині ненадання оцінки зазначеним доводам третьої особи на стороні відповідача (СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД), які не відносяться до предмету спору, не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності надавати мотивовану оцінку кожному аргументу учасників справи щодо наявності чи відсутності підстави для задоволення позову, на неврахування яких судами попередніх інстанцій у цій справі послався скаржник у касаційній скарзі, а доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Верховний Суд не вбачає ні неправильного застосування, ні порушення судами попередніх інстанцій положень пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди при вирішенні спору у цій справі та, зокрема при наданні оцінки доводам учасників справи діяли виключно в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, що унеможливлює необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування цієї норми процесуального права, про який просить скаржник.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження та є необґрунтованими.
Верховний Суд зазначає про те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
З огляду на викладене наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження та є необґрунтованими, що виключає необхідність скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з цих підстав.
З огляду на викладене Верховний Суд, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про необґрунтованість наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що доводи СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а наведені нею підстави касаційного оскарження судових рішень є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2024 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08 травня 2025 року у справі № 910/7335/24.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 травня 2025 року у справі № 910/7335/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй