07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1793/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Дмитренко А.А.,
від відповідача: Іноземцев Є.С.,
від третьої особи-1: Гаврищук Е.В.,
від третьої особи-2: Юрданов К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК"
на рішення Господарського суду Миколаївської області (Семенчук Н.О.)
від 27.01.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Богатир К.В., Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.)
від 29.05.2025 року (повний текст складений 09.06.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
2. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "ГАЗТЕК" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - Відповідач) про:
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо припинення повноважень голови та членів наглядової ради товариства з дати прийняття цього рішення;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо обрання членів наглядової ради товариства;
- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо припинення повноважень голови та членів наглядової ради товариства з дати прийняття цього рішення;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо обрання членів наглядової ради товариства;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Відповідача від 08.06.2023, щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради товариства.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням спірними рішеннями прав Позивача як акціонера Відповідача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №915/1793/23, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на підставі ухвал Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 та від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к, розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022, договору управління активами №11/2022 від 05.07.2022, як управитель акціями Позивача діяв в інтересах Позивача як акціонера АТ "ОГС "Миколаївгаз" та реалізував отримані за договором права Позивача як акціонера, зокрема щодо скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів АТ "ОГС "Миколаївгаз", формування порядку денного, подання пропозицій щодо кандидатів для обрання в органи управління товариства, участі у зборах, голосування з питань порядку денного;
- оскільки АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» під час скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «ОГС «Миколаївгаз», як управитель акцій Позивача, представляло інтереси останнього як акціонера, власника акцій, то Позивачем не доведено порушення його корпоративних прав щодо управління товариством, у тому числі на участь у таких зборах, на голосування з питань порядку денного зборів, обрання членів органу управління товариства тощо, тому посилання позивача на недотримання вимог закону, статуту про скликання і проведення загальних зборів, не є достатньою і самостійною підставою для визнання таких рішень недійсними.
5. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, також виходив із такого:
- у разі передачі цінних паперів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) реалізація прав на такі цінні папери та прав за ними здійснюється АРМА;
- у разі передачі цінних паперів АРМА в управління Управителю Управитель здійснює повноваження власника таких цінних паперів на підставі договору про управління між АРМА та Управителем з урахуванням вимог та обмежень, встановлених законодавством;
- АРМА набуває повноваження щодо управління такими цінними паперами з дня прийняття їх в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника цінних паперів, копії яких надійшли до АРМА з відповідним зверненням прокурора;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" підтверджується існування та винятковість випадків для застосування процедури передання в управління активів Позивача саме за статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, зокрема відповідно до частини сьомої статті 21 цього Закону позбавляє управителя обов'язку погоджувати свої дії з власником активів у разі здійснення управління активами під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи;
- розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р чинне, у встановленому законом порядку не скасоване;
- доказів визнання недійсним договору від 05.07.2022 № 11/2022 в судовому порядку станом на час розгляду справи суду не надано;
- АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління належні позивачу цінні папери (акції), емітовані відповідачем, та повноваження щодо реалізації як прав на цінні папери, так і прав за цінними паперами, серед яких право на участь в управлінні акціонерним товариством, у тому числі на скликання та проведення загальних зборів акціонерів товариства;
- положення статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися, а тому доводи позивача щодо нікчемності договору не знайшли свого підтвердження;
- АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність управління активами на підставі статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів та діяльність управління активами не є тотожними видами діяльності;
- посилання позивача на неотримання АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" дозволу на концентрацію у контексті заявлених позовних вимог про визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів є безпідставними;
- станом на час розгляду справи суду не подано доказів прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі за ознаками вчинення АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" порушення, передбаченого пунктом 12 частиною першою статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- оскільки АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" під час скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів АТ "ОГС "Миколаївгаз" як управитель акцій Позивача представляло інтереси останнього як акціонера, власника акцій, Позивачем не доведено порушення його корпоративних прав щодо управління товариством, у тому числі на участь у таких зборах, на голосування з питань порядку денного зборів, обрання членів органу управління товариства тощо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. 29 червня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить скасувати їх та направити справу №915/1793/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. У тексті касаційної скарги з урахуванням уточнення підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, а саме:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції неправильно застосував:
1) статтю 8, статтю 129 Конституції України та не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/9448/24 (суб'єкти владних повноважень (АМК) застосовують надані йому у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження);
2) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахував правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19;
3) статтю 5 ГПК України та не врахував правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19;
4) неправильно застосував статті 1166, 1173, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у сукупності із частиною першою статті 20 Закону України "Про прокуратуру" та не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №910/16672/20, від 05.10.2023 у справі №910/4131/22 (Офіс Генерального прокурора та АРМА можуть бути притягнуті до відповідальності, оскільки суд апеляційної інстанції скасував ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно та передання активів в управління АРМА, а отже, встановив наявність протиправної поведінки цих органів);
- щодо пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України - існує потреба відступити від висновку щодо застосування частини тринадцятої статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 75 постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23 (аргументи Скаржника щодо нікчемності договору управління активами (частина тринадцята статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") з підстав вчинення його без участі (посередництва) інвестиційної фірми; відсутності у управителя ліцензії на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами; можливості АРМА обрати управителем арештованих акцій третіх осіб лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, яким не є управитель, не беруться до уваги, оскільки у спірних правовідносинах управління акціями здійснюється шляхом їх передачі підприємству в управління на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", норми якого встановлюють особливий порядок, що застосовується у виняткових випадках. У такому випадку управитель обирається не на конкурсній основі, а за рішенням Кабінету Міністрів України). Скаржник зазначає про існування колізії, яка, на його думку, має бути вирішена на користь застосування частини тринадцятої статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";
- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування:
1) частини шостої статті 41 Конституції України (щодо правомірності передачі в управління активів, які забезпечують контроль над підприємством на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 №429-р, а не на підставі рішення суду);
2) статті 1045 ЦК України (положення якого закону слід вважати такими, що встановлюють особливості управління цінними паперами та мають застосовуватися в подібних правовідносинах);
3) статті 4, статті 5 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (щодо належності договору управління активами до правочинів, які стосуються фінансових інструментів на фондовому ринку, а також щодо визначення правовідносин, що підпадають під регулювання ринку капіталу);
4) пункту 9 частини дванадцятої статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (щодо визначення підстав, за яких правочини з цінними паперами можуть укладатися без участі інвестиційної фірми. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій помилково прирівняли передачу цінних паперів в управління Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до виконання судового рішення);
- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України - суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази щодо наявності виняткових обставин та не взяли до уваги ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024, якою скасовано арешт корпоративних прав, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к, а також встановили обставини на підставі недопустимого припущення про законність висновків Кабінету Міністрів України у розпорядженні від 28.05.2022 3429-р про існування виняткових обставин, які виправдовували передачу корпоративних прав Скаржника в управління Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" без проведення конкурсу, як того вимагає стаття 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
8. 16 вересня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
1) Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Газтек» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №915/1793/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
2) Касаційну скаргу з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених
пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення;
3) Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 року у справі №915/1793/23 залишити без змін.
9. 23 вересня 2025 року Третя особа-1 із використанням підсистеми "Електронний суд" подала письмові пояснення, в яких просить:
1) закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Газтек» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №915/1793/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
2) в іншій частині у задоволенні касаційної скарги ПрАТ «Газтек» на рішення
Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 915/1793/24 відмовити повністю.
3) рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 915/1793/24 залишити без змін.
10. 26 вересня 2025 року Третя особа-2 із використанням підсистеми "Електронний суд" подала письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГАЗТЕК» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 915/1793/23 - залишити без задоволення; рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 915/1793/23 - залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз», оформленим протоколом №19 від 09.04.2019 затверджено Статут Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі Статут).
12. Позивачу на праві власності належать корпоративні права, а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UA4000106512, емітовані Акціонерним Товариством "Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» у кількості 4 056 614 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - ПАТ "Банк "Кліринговий дім", код ЄДРПОУ 21665382), що належать ПрАТ "Газтек" та становлять 50,2205% від загальної кількості, що підтверджується інформаційною довідкою Національного депозитарію України №107683 від 03.04.2023.
13. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к накладено арешт на корпоративні права, заборонивши здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними, що, зокрема, належать на праві власності ПрАТ "Газтек", а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UA4000106512, емітовані Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» у кількості 4 056 614 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - ПАТ "Банк "Кліринговий", код ЄДРПОУ 21665382), що належать ПрАТ "Газтек" та становлять 50,2205 % від загальної кількості.
14. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к клопотання слідчого ДБР про передачу речових доказів у кримінальному провадженні №62021000000000160, на які ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к накладено арешт, в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) задоволено.
15. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2022 №429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, погоджено пропозицію Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Міністерства енергетики щодо передачі в управління Акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
16. Згідно Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №552-р "Деякі питання діяльності Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" попередньо погоджено рішення правління АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо надання згоди на вчинення акціонерним товариством "ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" значного правочину, а саме - укладення з Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, договору управління активами (майном) шляхом погодження рішення акціонера акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".
17. 05 липня 2022 року Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) (далі Установник управління) та Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі Управитель), керуючись ст.ст.1, 9, 10, 19, 21-1, 22, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, ст.6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 №757/11783/22-к, розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р, уклали Договір управління активами (майном) №11/2022 (далі Договір), який містить такі умови:
- У відповідності до п.1.1 Договору, установник управління передає Управителеві на строк, визначений у п.1.2. розділу 1 договору майно (далі Актив/Активи) в управління, а Управитель приймає Активи та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління активами, зокрема, корпоративні права, що належать на праві власності ПрАТ "Газтек", а саме: цінні папери-акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UA4000106512, емітовані Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» у кількості 4 056 614 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - ПАТ "Банк "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", код ЄДРПОУ 21665382), що належать ПрАТ "Газтек" та становлять 50,2205% від загальної кількості (п.1.1.1 Договору).
- Згідно п.1.2 Договору, строк управління активами: з дати підписання договору і до 05.07.2027 або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, про що Управитель отримає повідомлення від установника управління, та перебігу наступних п'яти місяців після такого повідомлення, або до дня одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, яке набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовим рішенням про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні АРМА, або у випадку визначеному у розділі 6 договору. Дані щодо припинення цього договору вносяться до системи депозитарного обліку цінних паперів. На підставі цього договору сторони забезпечують внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо управителя, як керуючого рахунком в цінних паперах на умовах, визначених в пункті 8.3цього Договору.
- Відповідно до п.1.3 Договору, управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери та прав за цінними паперами з дати укладення цього договору.
18. Визнання недійсним договору № 11/2022 від 05.07.2022 про управління майном (активами), укладеного між АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та АРМА було предметом судового розгляду у справі № 921/600/22. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2023 у задоволені позову відмовлено. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 11.07.2023.
19. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 154-р від 17.02.2023 «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» постановлено: «з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері відповідно до статті 21-1 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів:
1) Погодитися із пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо передачі в управління акціонерному товариству Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (код згідно з ЄДРПОУ 00153117) активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу;
2) Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів;
3) Акціонерному товариству Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз, Міністерству енергетики та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжити відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій».
20. Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» направило Наглядовій раді АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» повідомлення №246/23 від 27.04.2023 про прийняття рішення про скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».
21. 05.06.2023 відбулись позачергові дистанційні загальні збори акціонерів АТ "Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»", рішення яких оформлено протоколом від 08.06.2023, згідно якого прийнято рішення з наступних питань порядку денного:
1. Припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства.
2. Обрання членів Наглядової ради Товариства.
3. Затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.
22. По кожному з питань порядку денного складено окремий протокол про підсумки голосування (протоколи №1, №2 та №3 від 08.06.2023).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
23. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
24. Скаржник обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 910/9448/24 (щодо застосування статей 8, 129 Конституції України), від 16.04.2024 у справі № 922/331/23 (щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 5 ГПК України), від 01.03.2023 у справі № 910/16672/20, від 05.10.2023 у справі № 910/4131/22 (щодо застосування статей 1166 1173 1176 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про прокуратуру").
25. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила критерії подібності правовідносин. Так, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
27. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
28. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
29. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
30. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
31. У справі, що розглядається, предметом спору є питання законності / незаконності скликання та проведення позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів акціонерного товариства, оформлення протоколів про підсумки голосування на вказаних дистанційних загальних зборах та прийнятих за результатами загальних зборів рішень.
32. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, ухваленні без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.25 у справі № 910/9448/24, від 01.03.2023 у справі №910/16672/20, від 05.10.2023 у справі №910/4131/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19.
33. Аналізуючи вказані постанови Верховного Суду на предмет релевантності та подібності спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що:
- у справі №910/9448/24 предметом спору було визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України;
- у справі №910/16672/20 предметом позову були вимоги приватного підприємства до АРМА та Офісу Генерального прокурора про солідарне стягнення майнової шкоди на підставі статей 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України;
- у справі №910/4131/22 розглядався спір про стягнення з АРМА та Офісу Генерального прокурора майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправної реалізації належного йому майна;
- у справі № 910/18214/19 перед судом постало питання про відповідність вимогам частин третьої і четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі Закон № 590-IX) обраного позивачем (акціонером неплатоспроможного банку, якого визнано пов'язаною з банком особою) способу захисту прав у вигляді вимоги про визнання недійсними правочинів придбання позивачем за кошти, розміщені на його рахунках, відкритих у банку, акцій додаткової емісії цього неплатоспроможного банку та з відчуження 100 % акцій такого банку на користь держави у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави. Також у цій справі виникло питання щодо дії Закону № 590-IX у часі в контексті обґрунтованості застосування його положень до спірних правовідносин.
34. Верховний Суд звертає увагу, що вказані вище справи визначально відрізняються від справи, яка розглядається, зокрема, предметом, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
35. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
36. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
37. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
38. Тож доводи касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
40. Обґрунтовуючи подання касаційної скарги за пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник стверджує, що існує потреба відступити від висновку щодо застосування частини тринадцятої статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 75 постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23.
41. У зв'язку з цим Верховний Суд відзначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
42. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13).
43. Згідно усталеної практики Верховного Суду обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); ухвалення рішення Конституційним Судом України; нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
44. Скаржник у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтовану необхідність у відступі від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2024 у справі №922/331/23.
45. Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними та вказують на незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.
46. Доводи скаржника не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначеній вище постанові, а зводяться до власного суб'єктивного тлумачення норм права, зокрема, статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та положень статті 21-1 "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
47. З огляду на викладене доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відхиляє, адже підстави, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від правових висновків Верховного Суду відсутні.
48. Обґрунтовуючи подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 41 Конституції України, статті 1045 ЦК України, статей 4, 5, пункту 9 частини дванадцятої статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" в подібних правовідносинах.
49. У зв'язку з цим Верховний Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23 за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про визнання недійсними рішення, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) до: Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", Державного реєстратора Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області Панченко Ірини Валеріївни про визнання рішення правління незаконним.
50. У вказаній справі Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, зазначив таке:
59. У справі, що переглядається, Кабінет Міністрів України передав активи третьої особи в управління державному підприємству у зв'язку з винятковим випадком у порядку, встановленому статтею 21-1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (розпорядження Кабінет Міністрів України від 28 травня 2022 року № 429-р), що породжує відповідні правові наслідки.
Наведене означає, що у спірних правовідносинах Управитель під час здійснення повноважень власника таких активів (акцій) не зобов'язаний погоджувати свої дії у вищих органах управління відповідної юридичної особи з власником таких активів (акціонером).
61. Тому скаржник, як власник арештованих акцій, на які спочатку накладено арешт у кримінальному провадженні із встановленням заборони розпорядження (без окремої вказівки на заборону користування), але надалі ці акції були передані в управління АРМА за ухвалою суду та за рішенням Кабінету Міністрів України у зв'язку з винятковим випадком (особлива процедура за статтею 21-1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"), не може посилатися на порушення свого права на управління, оскаржуючи права Управителя самостійно визначати кандидатури для обрання до складу Наглядової Ради Товариства та рішення виконавчого органу, що було прийнято у складів нових членів, які призначались Наглядовою Раду за участі членів, яких Управитель замінив без узгодження з акціонером.
64. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд, вирішуючи корпоративний спір, що виник за наслідками арешту акцій у кримінальному провадженні, дійшов таких висновків в аспекті аргументів касаційної скарги:
1) арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями, згідно з частиною першою статті 170 КПК України. Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду;
2) господарський суд не має повноважень змінювати чи роз'яснювати ухвали слідчого судді, що постановлені у кримінальному провадженні. Господарський суд може лише дослідити зміст ухвали про арешт та її вплив на спірні правовідносини, тому керуючись принципом правової визначеності, зобов'язаний керуватися буквальним формулюванням резолютивної частини ухвали про арешт щодо встановлених заборон та обмежень;
3) за загальним правилом, якщо акції передані в управління на підставі ухвали слідчого судді, управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління юридичної особи зобов'язаний погоджувати свої дії з власником акцій. Такий обов'язок відсутній - якщо акції передані в управління підприємству за рішення Кабінету Міністрів України у порядку особливої процедури;
4) у спірних правовідносинах правовою підставою обмеження прав акціонера є не лише ухвали слідчого суду про арешт корпоративних прав у спосіб встановлення заборони на реалізацію акцій (на чому помилково наполягає скаржник), а й рішення Кабінету Міністрів України, що дозволяє Управителю діяти у вищих органах управління юридичної особи на власний розсуд без погодження з власником акцій, на які накладено арешт. Власник акцій, чиї права обмежені судовим арештом та рішенням Кабінету Міністрів України, має право оскаржити такі дії в установленому порядку. Господарський суд не має компетенції це переглядати в корпоративному спорі, тому відповідні аргументи скаржника не беруться до уваги.
75. Аргументи скаржника щодо нікчемності договору управління активами (частина тринадцята статі 36 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") з підстав вчинення його без участі (посередництва) інвестиційної фірми; відсутності у Управителя ліцензії на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами; можливості АРМА обрати управителем арештованих акцій третіх осіб лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, яким не є Управитель, не беруться до уваги, оскільки у спірних правовідносинах управління акціями здійснюється шляхом їх передачі підприємству в управління на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до статті 21-1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", норми якого встановлюють особливий порядок, що застосовується у виняткових випадках. У такому випадку управитель обирається не на конкурсній основі, а за рішенням Кабінету Міністрів України.
51. З урахуванням правової природи спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позову у справі, що переглядається, та у справі №922/331/23, вбачається, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2024 у справі №922/331/23, стосуються правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин).
52. За таких обставин, висновок Верховного суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" у подібних правовідносинах сформований і викладений у постанові від 16.04.2024 у справі №922/331/23.
53. Щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази щодо наявності виняткових обставин та не взяли до уваги ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024, якою скасовано арешт корпоративних прав, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к, а також встановили обставини на підставі недопустимого припущення про законність висновків Кабінету Міністрів України у розпорядженні від 28.05.2022 3429-р про існування виняткових обставин, які виправдовували передачу корпоративних прав Скаржника в управління Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" без проведення конкурсу, як того вимагає стаття 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
54. З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд досліджував питання наявності виняткових обставин, у зв'язку з чим зазначив наступне:
«Таким чином розпорядженням Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 та №154-р від 17.02.2023 підтверджується існування та винятковість випадків для застосування процедури передання в управління активів позивача саме за ст.21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, зокрема відповідно до ч.7 ст.21 цього Закону позбавляє управителя обов'язку погоджувати свої дії з власником активів у разі здійснення управління активами під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи.
Розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 та №154-р від 17.02.2023 чинні, у встановленому законом порядку не скасоване.»
55. Також суд апеляційної інстанції досліджував обставину наявності ухвали Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024, якою скасовано арешт корпоративних прав Скаржника, у зв'язку з чим зазначив в оскаржуваній постанові: «Колегія суддів також вважає безпідставним посилання апелянта на те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024 у справі №991/3183/24 скасовано арешт майна у кримінальному провадженні, який став підставою для передачі належним позивачу корпоративних прав в управління, адже на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 була діючою, а договір № 11/2022 від 05.07.2022 чинним. Подальше скасування ухвали про накладення арешту не є підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень загальних зборів.»
56. У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
57. Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
58. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, колегія суддів акцентує, що Верховний Суд виконує функцію "суду права", а не "суду факту" та відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
59. Поряд з тим скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваних рішень на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання таких доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими.
60. Фактично доводи касаційної скарги побудовані на необхідності здійснення судом касаційної інстанції переоцінки законності та обґрунтованості (1) накладення арешту на спірні активи, (2) прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №429-р та (3) укладення договору № 11/2022 від 05.07.2022, що водночас виходить за межі позовних вимог та межі розгляду Судом касаційного провадження.
61. Враховуючи наведене, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України), наведена скаржником у касаційній скарзі, не підтвердилась.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
63. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
65. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. 7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
Судові витрати
67. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 року у справі №915/1793/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 року у справі №915/1793/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 року у справі №915/1793/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова