06 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/605/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області (Шумський І.П.)
від 27.02.2025
на постанову Західного апеляційного господарського суду (Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
від 25.08.2025 (повний текст складений 01.09.2025)
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до: Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"
про стягнення 452145,75 грн боргу, 54807,88 грн пені, 31781,16 грн 7% штрафу, 92876,61 грн 3% річних, 558343,78 грн інфляційних нарахувань
1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Скаржник) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1163450,90 грн, з яких: 425641,47 грн основний борг, 54807,88 грн пеня, 31781,16 грн штраф, 92876,61 грн 3% річних та 558343,78 грн інфляційні втрати.
2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі №921/605/24, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 425641,47 грн боргу, 48771,18 грн пені, 29794,84 грн 7% штрафу, 36209,30 грн 3% річних, 170888,36 грн інфляційних нарахувань, 8535,66 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
3. 19 вересня 2025 року, Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:
- прийняти касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025 року у справі №921/605/24 до розгляду та відкрити касаційне провадження;
- скасувати вищезазначені рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 452145,75 грн в тому числі: 6036,70 грн - пені, 1986,32 грн - 7% штрафу, 56667,31 грн - 3% річних, 387455,42 грн - інфляційних нарахувань;
- прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Скаржника в повному обсязі;
- судові витрати покласти на Відповідача по справі.
4. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень Скаржник визначив пункт 1 та пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. В обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував:
1) статтю 14 ГПК України та не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №920/874/22 та від 10.06.2019 у справі №903/581/18;
2) статтю 46 ГПК України та не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №902/743/18 та від 23.01.2020 у справі №925/186/19;
3) статтю 75 ГПК України та не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/19256/16;
4) статтю 79 ГПК України та не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі №902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; від 25.06.2020 у справі №924/233/18; від 24 червня 2021 року у справі №910/10275/20; від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20;
5) статтю 86 ГПК України та не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 та у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6981/19, від 14.12.2018 у справі №914/809/18;
6) статтю 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15, від 13.11.0219 у справі №922/3095/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та у постановах Верховного Суду від від 05.07.2019 у справі №905/600/18 від 29.04.2020 у справі №915/641/19; від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22;
7) статтю 629 ЦК України та не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.
6. Водночас, у тексті касаційної скарги Скаржник вказує на порушення судом норм процесуального права - статей 14, 46, 73, 75, 76, 79, 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
7. Натомість Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає, що невиконання судом положень ГПК України та фактично ухилення суду від розгляду справи в межах заявлених позовних вимог на підставі поданих доказів стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також вирішення даного питання має виняткове значення для Скаржника.
8. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
9. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 12 ГПК України).
11. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
12. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становив 3028 грн.
14. Предметом позову в цій справі є стягнення 1163450,90 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік (500 х 3 028,00 грн = 1514000,00 грн).
15. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
16. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на Скаржника.
17. Скаржник обмежився викладенням власної правової позиції у межах обраних підстав касаційного оскарження, проте не обґрунтовує підстави, передбачені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України належним чином.
18. Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності, Верховний Суд не вправі самостійно тлумачити касаційну скаргу та визначити зі змісту доводів скаржника конкретну(і) підставу(и) з переліку пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
19. У цьому контексті Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
21. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції" ("LevagesPrestationsServices v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
23. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом розгляду справи судом першої інстанції та надалі - апеляційної інстанції.
24. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
25. Верховний Суд дослідив та оцінив предмет і ціну позову, складність справи. Водночас, оскільки касаційна скарга не містить належного обґрунтування підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що Скаржник не дотримався умов допуску до касаційного оскарження.
26. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
27. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025 року у справі №921/605/24, оскільки вони не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025 року у справі №921/605/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова