18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/961/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу
за позовом керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає
позивач - Міністерство оборони України,
до відповідача - Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп",
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 322 271,69 грн.
До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає позивач - Міністерство оборони України з вимогами:
- визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (далі - ПП НВФ "Імекс Хімгрупп"), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України 322 271,69 грн, з яких: 259 855,38 грн безпідставно сплачені кошти у виді ПДВ, 49 943,25 грн - інфляційні втрати та 12 473,06 грн - 3 % річних.
18.08.2025 представниця відповідача - адвокат Тарасенко О.В. подала заяву про вступ у справу як представника з вимогою надати доступ до електронної справи № 925/961/25 в підсистемі "Електронний суд".
Ухвалою від 19.08.2025 суд відкрив провадження у справі №925/961/25, задовольнив клопотання керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Визнав справу № 925/961/25 малозначною. Постановив справу № 925/961/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 17.09.2025. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
19.08.2025, згідно з відміткою на відповідній заяві, представниці відповідача надано доступ до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд".
19.08.2025 представниця відповідача - адвокат Тарасенко О.В. подала повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі.
Згідно з відміткою на поданому повідомленні, 20.08.2025 представницю відповідача повідомлено про наявність всіх документів в електронній справі.
01.09.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.
Суд враховує, що відзив, відповідно до наданих відповідачем квитанцій № 4365726 та № 4365727 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТ, доставлено до електронних кабінетів Міністерства оборони України та Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони 01.09.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив строк - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для надання відповіді на відзив.
Прокурор та позивач своїм правом не скористались, відповідь на відзив суду не надали.
Учасники справи про розгляд справи належно повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (копій ухвали суду про відкриття провадження у справі) до їх електронних кабінетів.
17.09.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у зв'язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що триває наразі.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" внесена низка законодавчих змін до Законів України "Про публічні закупівлі", "Про оборонні закупівлі" тощо.
З метою відсічі агресору, на виконання покладених на Міністерство оборони України функцій, останнє 20.09.2023 уклало з ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" договір № 286/1/23/52 про оборонну закупівлю на постачання хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4 Mullerol 5 л) на суму 1 560 000 грн, у тому числі ПДВ - 260 000 грн.
На виконання умов договору товариство здійснило поставку товару військовим частинам згідно рознарядки, а Міністерство оборони України оплатило її вартість у розмірі 1 560 000 грн, у тому числі ПДВ - 260 000 грн.
Прокурор зазначає, що згідно з п. 1.1. Договору № 52 постачальник, яким є відповідач, зобов'язався поставити замовнику (позивачу) хімічну продукцію згідно специфікації в кількості 8 тон за ціною 1 560 000 грн, у тому числі ПДВ - 260 000 грн. Пунктом 3.1. Договору № 52 визначена ціна правочину, до якої безпідставно включено й ПДВ у розмірі 260 000 грн.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору одержувачами товарів є військові частини згідно з рознарядкою Замовника. Додатком 13.2 до договору № 52 МО України визначило конкретні військові частини, що є отримувачами товару, їх місцезнаходження та обсяги постачання кожній. При цьому об'єм постачання товару відповідав визначеному п. 1.1 Договору № 52, а саме: 8 тон.
Підпунктами 4.2.2-4.2.5 п. 4.2 договору № 52 установлено, що Постачальник зобов'язаний надати Замовнику після постачання товарів комплект документів. зокрема: акти приймання-передачі військового майна (додаток 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України від 17.08.2017 № 440), видаткову накладну постачальника, акт прийому-передачі товару (додаток 13.3. Договору №52), повідомлення-підтвердження (додаток 13.4 до договору №52), оформлені одержувачами Замовника, відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом МО України від 31.12.2016 № 757.
На виконання договірних зобов'язань за договором №52 відповідач, відповідно до актів прийому-передачі товару, здійснив постачання 7,99555 тонн товару на суму 1 559 132, 26 грн, у тому числі ПДВ - 259 855,38 грн. Позивачем сплачено відповідачу бюджетні кошти у розмірі 1 559 132,26 грн, у тому числі ПДВ - 259 855,38 грн.
Водночас, прокурор зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Прокурор зазначає, що гальмівна рідина DOT 4 - це синтетична рідина на основі гліколевих ефірів, яка використовується в гальмівних системах автомобілів. Вона призначена для забезпечення надійного гальмування, особливо в умовах високих температур та навантажень. DOT 4 має вищі показники температури кипіння, ніж DOT 3, що робить її більш придатною для сучасних автомобілів з системами ABS та ESP. Тобто, технічна рідина для транспорту, що також підпадає під перелік товарів, визначений у вказаній постанові КМУ №178.
Прокурор наполягає на тому, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку. При цьому, застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
За таких обставин, на переконання прокурора, Договір № 52 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 259 855,38 грн має бути визнаний судом недійсним, а сплачені безпідставно кошти як ПДВ у вказаному розмірі мають бути повернуті позивачу із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову у відзиві відповідач, покликаючись на положення ст. 16, 215, 217 ЦК України зазначає, що слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. (постанова Верховного Суду у справі № 910/22319/16 від 12.03.2018)
Відповідач зауважує, що в преамбулі постанови Кабінету Міністрів України №178 передбачено, що вона приймається з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. У листі ДПС України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, отриманим Державною аудиторською службою України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю, повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою № 178.
За твердженням відповідача, в приписах пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписах постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 не значиться Міністерство оборони України.
Відповідач стверджує, що з огляду на вказане, беручи до уваги, що спірний Договір був укладений між Міністерством оборони та відповідачем після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) та з його змісту слідує, що він укладений не за типовою формою, спірний Договір не є договором, що укладається на виконання мобілізаційних завдань. Вказане, на думку відповідача, засвідчує відсутність підстав застосування вимог постанови КМУ № 178 до порядку визначення ціни за спірним Договором.
Відповідач звертає увагу на те, що Договір №52, згідно преамбули, укладено керуючись вимогами Господарського і Цивільного кодексів України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (далі - Постанова №1275). Постановою №1275 затверджено "Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану".
Покликаючись на "Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану", затверджені Постановою № 1275, відповідач зазначає, що він, як учасник спрощеної закупівлі якого визнали переможцем, підписавши державний контракт (договір) не має права змінювати його істотні умови, а ціна договору в розумінні законодавства є істотною умовою договору. Проект договору, з його додатками та істотними умовами, включаючи ціну договору погоджено всіма структурними підрозділами департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, про що свідчить листок погодження з переліком цифрових підписів.
Відповідач зауважує, що в позовній заяві позивач посилається на п. 1 Постанови № 178, яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Доказами підстави позову позивач вказує Лист Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, індивідуальну податкова консультацію Державної податкової служби України від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-0, роз'яснення ГУ ДПС у Житомирській області від 09.01.2023№169/5/06-30-04-03-17.
Однак, відповідач звертає увагу на те, що предметом закупівлі є хімічна продукція, а саме: гальмівна рідина DOT - 4Mullerol 5 л. Гальмівна рідина DOT - 4 використовується в гідравлічних гальмівних системах автомобілів, мототехніки, а також в системах зчеплення, де виробником передбачено використання цієї рідини. Вона також підходить для транспортних засобів з ABS, ESP,ASR та іншими системами безпеки. DOT - 4 не є товаром для заправки та дозаправки. Також вказана хімічна продукція не є товаром виключно для забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України. Підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України не дає вичерпний перелік товарів, які підпадають під розуміння забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України. Більше того, Постанова 178 також не дає вичерпний перелік товарів, які підпадають під розуміння забезпечення транспорту Збройних Сил України.
Посилання позивача, в обґрунтування своїх позовних вимог на Лист Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, індивідуальну податкова консультацію Державної податкової служби України від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-0, роз'яснення ГУ ДПС у Житомирській області від 09.01.2023 року №169/5/06-30-04-03-17, як джерела права, на думку відповідача, є безпідставними, оскільки індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому така консультація надана. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування. Враховуючи вищенаведене, в контексті положень статей 14 та 52 Податкового кодексу України - податкові консультації не мають сили нормативно-правового акту. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків.
В противагу Листам роз'ясненням, та Податковій консультації, на яку посилається позивач, відповідач зазначає про наявність Листа роз'яснення ДПС України у Львівській області від 05.06.2023, який оприлюднено на офіційному порталі, про те, що нормами пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та Постанови №178 не визначено ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД. Листом ДПС України № 8271/6/99-00-21-03-02-06 від 29.07.2022 наголошує, що ст. 14 розділу І Кодексу не містить визначення терміну "забезпечення транспорту".
Так відповідач доходить висновку про те, що лише Міністерство оборони України, як головний орган у системі органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, при заключенні договорів на поставку товарів, виходячи з призначення та подальшого використання придбаного за таким договором товару, приймає рішення про застосування норм пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178. При укладенні Договору №52, Міністерством оборони, до його умов було включено п.1.1., 1.3., що в свою чергу свідчить про те, що придбаний за цим договором товар буде використано не з метою виконання мобілізаційних завдань.
Відповідач зауважує, що здійснивши системний аналіз пп. "г" пп.195.1.2 п.195.1 ст. 195 ПКУ та Постанови №178, відсутність ознак недійсності оспорюваного правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки відповідач виконував Закон, а виконання закону повністю відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та той факт, що спірний Договір не є договором на виконання мобілізаційних замовлень (завдань), відсутні підстави для визнання недійсним пп. 1.1., 3.1. Договору №286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (2400000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та ПП НВФ "Імекс Хімгрупп", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, та стягнення з ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України ПДВ в сумі 259 855,38 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 49 943,25 грн. і 3% річних у сумі 12 473,06 грн, відповідач зазначає, що правові висновки що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, на які покликається прокурор, не є подібними до правовідносин у цій справі.
Відповідач звертає увагу, що Вимога на повернення безпідставно отриманих коштів у загальній сумі 259 855,38 грн на адресу відповідача не надходила. Доказів надсилання цієї вимоги відповідачу, позивачем не надано.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №910/9544/19. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов'язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Разом із тим, як слідує з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від11.08.2021 у справі №344/2483/18 та від 12.04.2023 у справі №461/4066/21, зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов'язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.
Отже, враховуючи те, що позивач у цій справі перерахував відповідачу суму ПДВ у розмірі 259 855,38 грн, на підставі укладеного між сторонами договору, зокрема пунктів 1.1 та 3.1, але господарським судом встановлений факт недійсності цих пунктів, тому обов'язок з повернення цих коштів виникає у відповідача з моменту набрання законної сили рішенням, яким було встановлено недійсність частини правочину, а тому у прокурора немає підстав для застосування статті 625 Цивільного Кодексу у частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат з моменту сплати спірної суми покупцем.
Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги прокурора у частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат є передчасними та необґрунтованими, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи суд встановив таке.
20.09.2023 керуючись вимогами Господарського і Цивільного кодексів України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та з метою забезпечення відсічі й стримування збройної агресії російської федерації проти України, Міністерство оборони України (Замовник) та Приватне підприємство наукового-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (Постачальник) підписали Договір № 286/1/23/52 про постачання для державних потреб хімічної продукції (24000000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), (за кошти Державного бюджету України). (далі - Договір)
Постачальник зобов'язується постачати у 2023 році хімічну продукцію (24000000-4) (гальмівна рідина класу DОT-4), (лот2. Хімічна продукція різна (24960000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), а саме: Гальмівна рідина DОT-4 Mullerol5 л (далі - Товар) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а Замовник забезпечує приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Гальмівна рідина DОT-4Mullerol5 л (011-233-152), строк постачання - до 30.09.2023 (включно), загальна кількість - 8,0 тонн, вартість товару без ПДВ - 1 300 000 грн, крім того ПДВ 20 % - 260 000 грн, загальна вартість товару з ПДВ - 1 560 000 грн. (п. 1 Договору)
Одержувачами Товару є військові частини (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (Додаток 13.2 до Договору). (п. 2.2. Договору)
Прийняття Товару за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем Замовника в присутності представника Постачальника та оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 До Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач Замовника у термін до 3 діб після отримання паспорту якості випробувальної лабораторії, яка проводила фактичну перевірку фізико-хімічних показників Товару на відповідність вимогам нормативного документу під час прийняття Товару. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договору, є підтвердженням прийняття Товару. (п. 2.5. Договору)
Ціна Договору становить: без ПДВ 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп.. крім того ПДВ 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 1 560000 (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч) грн, 00 коп., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати. (п. 3.1. Договору)
Розрахунок за фактично постачений Товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим Договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року. (п. 4.1. Договору)
Відповідно до п. 4.2. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Замовнику після постачання Товару комплект наступних документів:
4.2.1. Рахунок-фактуру на відвантажений Товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
4.2.2. Акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).
4.2.3. Видаткову накладну Постачальника. яка містить обов'язкові реквізити та підписана Постачальником та Одержувачем Замовника із зазначенням Одержувачами Замовника фактичної дати надходження Товару.
4.2.4. Акт прийому-передачі Товару (додаток 13.3. Договору).
4.2.5. Повідомлення-підтвердження (додаток 13.4. Договору), оформлене одержувачами Замовника, у відповідності до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 №757.
Постачальником Товар постачається на умовах DDP до складу Замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами. (п. 5.1. Договору)
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (п. 10.1. Договору)
У додатку №13.2 до Договору - Рознарядці на постачання ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" гальмівної рідини DОT-4Mullerol5 л, отримувачами товару визначено відповідні військові частини.
На виконання умов Договору відповідач поставив 8 тонн гальмівної рідини DОT-4Mullerol 5 л:
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1214 від 29.11.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000375 від 27.09.2023, видатковою накладною № РН-0000373 від 27.09.2023 - 2 тонни на суму 390 000 грн, у т. ч. ПДВ - 65 000 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1213 від 29.11.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000384 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000382 від 28.09.2023 -1,99555 тони на суму 389 132,26 грн, у т. ч. ПДВ - 64 855,38 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1223 від 05.12.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000383 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000381 від 28.09.2023 - 2 тони на суму 390 000 грн., у т. ч. ПДВ - 65 000 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару № 1264 від 12.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000385 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000383 від 28.09.2023 - 2 тони на суму 390 000 грн., у т. ч. ПДВ - 65 000 грн.
Крім того, на підтвердження отримання товару, визначеними у Рознарядці військовими частинами прокурор надав повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від визначених у Рознарядці військових частин.
Оплата позивачем поставленого відповідачем товару підтверджується наданими прокурором платіжними інструкціями:
- від 04.12.2023 № 286/1/538 про сплату 779 132,26 грн, в т.ч. ПДВ - 129 855,38 грн;
- від 07.12.2023 № 286/1/546 про сплату 390 000 грн, в т.ч. ПДВ - 65 000 грн;
- від 15.12.2023 № 286/1/566 про сплату 390 000 грн, в т.ч. ПДВ - 65 000 грн.
Отже, позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу 1 559 132,26 грн, у т.ч. ПДВ - 259 855,38 грн.
Так прокурор зазначає, що в зв'язку з тим, що пункти Договору, які передбачають включення до договірної ціни податку на додану вартість є недійсними, оскільки суперечать положенням законодавства, у відповідача наявний обов'язок повернути отримані в складі ціни товару грошові кошти в розмірі 259 855,38 грн, втрати від інфляції - 49 943,25 грн та три проценти річні - 12 473,06 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Суд враховує, що відповідно до п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 зроблено висновок про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Таким чином, оскільки предметом спору є вимоги про визнання недійсними пунктів договору в частині (тобто з моменту укладення) та враховуючи правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, закінчення строку (терміну) дії правочину не перешкоджає зверненню з відповідним позовом про визнання недійсним такого правочину в повному обсязі або в частині.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України)
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч. 1-5 ст. 203 ЦК України)
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 215 ЦК України)
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. (ст. 217 ЦК України)
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України)
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч. 1 ст. 638 ЦК України)
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. (ч. 1 ст. 632 ЦК України)
У ст. 180 Господарського кодексу України, який був чинним на момент підписання сторонами Договору та, керуючись яким, відповідно до преамбули Договору, було укладено останній (далі - ГК України), деталізовано істотні умови господарського договору.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. (ч. 1 ст. 180 ГК України)
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. (ч. 3 ст. 180 ГК України)
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. (ч. 5 ст. 180 ГК України)
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. (пп. а), б) п. 185.1. ст. 185 ПК України)
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, передбачених п. 187.1. ст. 187 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Таким чином, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).
Отже, ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються ПК України, та не залежить від волі сторін договору.
У пп. 193.1. ст. 193 ПК України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. (пп. 194.1. ст. 194 ПК України)
За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. (пп. "г" пп. 195.1.2. п. 195.1. ст. 195 ПК України)
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". (далі - Постанова № 178)
У Постанові №178 в редакції, чинній на момент підписання сторонами спірного Договору, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановлено установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом.
У постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 Верховний Суд зазначив: "Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині."
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, в ухвалі від 23.05.2024 у справі №918/587/23.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 №831, яка набрала чинності 01.08.2024, внесено зміни до Постанови №178, а саме:
- у вступній частині постанови слова і цифри "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні", замінено словами "З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації";
- пункт 1 викладено в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою".
Суд враховує, що предметом спірного Договору є гальмівна рідина Mullerol DOT-4 - це синтетична гальмівна рідина, призначена для використання у гідравлічних гальмівних системах сучасних легкових, вантажопасажирських автомобілів та іншої техніки, зокрема з антиблокувальною системою (ABS). Вона виготовлена на основі полігліколевих ефірів з додаванням інгібіторів окислення та інших присадок для забезпечення стабільної роботи гальм.
Щодо твердження відповідача про те, що DOT-4 не є товаром для заправки та дозаправки, суд зауважує таке.
У листі Державної податкової служби щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість №12537/5/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022 зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови №178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178.
Водночас, нормами пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанови №178 не визначено відповідного переліку із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД.
Водночас суд враховує, що функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про Збройні Сили України".
Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. (абз. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України")
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" до структури Збройних Сил України входять, в тому числі, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством. (абз. 1 ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України")
Отже, враховуючи функції та обов'язки, які покладені на військові частини, у тому числі і на військові частини, які є одержувачами товару за спірним Договором у цій справі, всі заходи, які здійснюються останніми спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканість держави Україна, що не потребує документального підтвердження, оскільки випливає з аналізу норм чинного законодавства та фактичного введення на території України воєнного стану.
Такими заходами, зокрема, є закупівля відповідних товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, що, в свою чергу, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У ст. 195 ПК України визначено ті господарські операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, до яких віднесено операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту.
Як зазначено вище, нормами пп. 195.1.2. п. 195.1. ст. 195 ПК України не визначено ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД.
У Постанові Кабінету Міністрів України №831 від 18.07.2024 визначено перелік товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, зокрема, але не виключно: запасні частини, акумуляторні батареї, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, комплектуючі, додаткове обладнання тощо), які визначені нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильні матеріали.
Прокурор зазначає, що гальмівна рідина DOT-4 - це синтетична рідина на основі гліколевих ефірів, яка використовується в гальмівних системах автомобілів. Вона призначена для забезпечення надійного гальмування, особливо в умовах високих температур та навантажень. DOT 4 має вищі показники температури кипіння, ніж DOT 3, що робить її більш придатною для сучасних автомобілів з системами ABS та ESP.
У свою чергу відповідач зазначає, що гальмівна рідина DOT-4 використовується в гідравлічних гальмівних системах автомобілів, мототехніки, а також в системах зчеплення, де виробником передбачено використання цієї рідини. Вона також підходить для транспортних засобів з ABS, ESP, ASR та іншими системами безпеки.
Отже, сторони визнають той факт, що гальмівна рідина DOT-4, що є предметом спірного Договору, використовується для обслуговування та надійної роботи гідравлічних гальмівних систем автомобілів, зважаючи на те, що отримувачем такого товару є, безпосередньо, військові частини, суд доходить висновку, що такий товар призначений для потреб забезпечення оборони України, а операцію з поставки цього товару віднесено до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту, тому ця господарська операція оподатковується за нульовою ставкою.
Щодо доводів відповідача про заборону зміни ціни товару після його виконання та покликань на положення Постанови Кабінету Міністрів України №1275, суд зауважує, що, як встановлено вище, ПДВ, яке включається до ціни товару, не є умовою про ціну у розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23)
З огляду на викладене та зважаючи на те, що предметом спірного Договору є постачання гальмівної рідини для техніки спеціального призначення військових частин, тобто забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірні умови договору, в частині сплати ПДВ суперечать положенням ПК України та Постанови №178, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання недійсними пп. 1.1 та 3.1 Договору.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 259 855,38 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ суд зазначає таке.
Як уже встановлено судом, позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу 1 559 132,26 грн, у т.ч. ПДВ - 259 855,38 грн.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1 ст. 1212 ЦК України)
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. (п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України)
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 259 855,38 грн отримана та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.
На підставі викладеного суд задовольняє вимогу прокурора про стягнення з відповідача 259 855,38 грн безпідставно збережених коштів у виді ПДВ.
Крім цього, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з повернення суми ПДВ прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача три проценти річних у сумі 12 473,06 грн та інфляційні втрати в сумі 49 943,25 грн, що нараховані за загальний період 01.01.2024 - 07.08.2025.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зазначене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України)
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, в якій зазначено про те, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення, в цьому випадку, є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Щодо доводів відповідача про те, що правові висновки, що містяться у постанові Великої палати Верховного Суд від 07.02.2024 у справі № 925/3831/22, на яку покликається прокурор, не є подібними до правовідносин у цій справі, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 06.05.2025 у справі № 910/15124/23 за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про визнання недійсними пунктів договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн, виснував:
"З постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 вбачається, що, підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила про наявність виключної правової проблеми, а саме, що в судовій практиці склалися протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна:
1) початком нарахування прострочення виконання зазначеного зобов'язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18, від 12.04.2023 у справі №461/4066/21 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1313/18);
2) нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред'явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 330/2142/16-ц та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 17.08.2021 у справі № 913/371/20);
3) моментом початку нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19).
Вирішуючи виключну правову проблему з цього питання Велика Палата Верховного Суду зазначила:
"84.…зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
85. Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі № 910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов'язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.
86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов'язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.
87. При цьому Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 905/1313/18, про те, що зобов'язання продавця повернути кошти, сплачені йому за розірваним договором купівлі-продажу, виникло з набранням чинності рішенням суду від 16 січня 2017 року у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тоді як договір купівлі-продажу був розірваний судовим рішенням від 31 серпня 2010 року у справі №905/3512/13, цим же рішенням покупця було зобов'язано повернути придбане за договором майно. Отже, саме з набранням законної сили рішенням суду у справі № 905/3512/13 про розірвання договору та зобов'язання покупця повернути придбане майно відпала підстава набуття продавцем коштів, сплачених йому покупцем за це майно. Саме з цього моменту у продавця виник обов'язок повернути безпідставно утримані кошти покупцю, а не з моменту набранням чинності рішенням суду у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, яке в цьому випадку було механізмом примусового виконання продавцем свого обов'язку з повернення безпідставно утриманих коштів, який він не виконав добровільно.
88. Також Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі № 913/371/20, про те, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна має бути виконане особою протягом 7 днів з дня направлення/отримання нею вимоги про виконання такого зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України.".
Отже, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення ч. 2 ст. 530 та ст. 1212 ЦК дійшла до висновку, що норма ч. 2 ст. 530 ЦК до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст. 1212 ЦК не застосовується та відступила від висновків, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі № 330/2142/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 17.08.2021 у справі № 913/371/20 (тобто від другого підходу щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна).".
Однак у даній справі № 910/15124/23 підлягає застосуванню саме третій підхід до визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, який також застосувала Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/3831/22 при вирішенні спору по суті.
Так, у справі № 910/3831/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 570 893,00 грн, а саме: 2 357 423,49 грн інфляційних втрат і 1 213 469,51 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не повернув позивачу безпідставно отримані від нього кошти у розмірі 18 454 848,76 грн (що встановлено судовими рішеннями у справі №910/17567/19), протиправно користувався ними з 26.02.2019 по 07.05.2021, тому саме за цей період позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 погодилася з висновками та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, які вказали, що обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який ці кошти були перераховані, тобто 25.02.2019. Тому відповідач після отримання зазначених коштів був зобов'язаний повернути їх одразу, тобто прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня, а саме з 26.02.2019.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно."
Верховний Суд у постанові від 06.05.2025 у справі № 910/15124/23 зазначає, що позиція Верховного Суду щодо застосування положень ст. 625, 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах є сталою та послідовно підтримується у постановах від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23, від 07.08.2024 у справі № 916/2914/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23, від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23, від 27.03.2025 у справі № 914/2947/23.
Враховуючи наведену сталу правову позицію суд дослідив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений прокурором на суму боргу 259 855,38 грн за період 01.01.2024 - 07.08.2025 та встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а вимога прокурора про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 12 473,06 грн та інфляційні втрати в сумі 49 943,25 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У спірних правовідносинах необхідність захисту інтересів держави полягає у тому, що обставини вчинення даного правочину та його наслідки для економіки держави вказують на його невідповідність як правовій природі та меті встановлення податкових пільг в умовах воєнного стану, так і забезпеченню обороноздатності держави. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання під час дії правового режим) воєнного стану, що не може визнаватися допустимим.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії. Основи організації оборони та повноваження державних органів з її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України". Статтею 3 цього Закону передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
Тому порушені інтереси держави в цьому випадку полягають, насамперед, у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.
Крім того, видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України)
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету в умовах воєнного стану досягається завдяки комплексу податкових пільг, зокрема й тих, які встановлені пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постановою № 178. Проте, недотримання зазначених положень законодавства суб'єктами господарювання нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
До справи прокурор додав докази листування, які свідчать про такі обставини справи.
15.04.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 15-178вих-25, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо укладених між МО України та приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, їх подальшого виконання, серед яких також спірний Договір.
У відповідь 25.04.2025 Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України надало Полтавській Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону лист, в якому зазначило, що Департаментом неодноразово наголошувалося щодо недоцільності ведення претензійно-позовної роботи з огляду на внесення у 2024 році змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та те, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком постачальника, і сплата Міноборони ПДВ, який у подальшому справляється до державного бюджету України, не може свідчити про порушення інтересів держави. За інформацією Департаменту та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, ціна Договору від 20.09.2023 № 286/1/23/52 складає 1 560 000,00 грн, сума ПДВ складає 260 000,00 грн, розрахунки по договору проведені в обсязі 1 559 132,26 грн.
05.05.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 2159ВИХ-25, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила надати належним чином засвідчені копії документів, а саме: копію укладеного між МО України та ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" договору від 20.09.2023 №286/1/23/52 з додатками; належним чином завірені копії первинних документів - платіжних доручень, виписок з клієнтських рахунків, які підтверджують оплату за вказаним договором; рознарядок на поставку товару, а також видаткових накладних за вказаним договором; листувань щодо поставки товару за вказаним договором, а також листів (претензій), які направлялися сторонам. Серед іншого прокурор просив вказати чи вживалися оборонним відомством заходи претензійно-позовного характеру відносно ПП НВФ "Імекс Хімгрупп", з яким укладено вказаний вище договір про повернення суми сплаченого ПДВ.
У відповідь 16.05.2025 Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України надало Полтавській Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону лист, в якому повідомило, що Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України (далі - Департамент), як підрозділом, відповідальним за бюджетну програму (підпрограму) та супроводження Договору, надано інформацію про те, що претензійна робота щодо повернення ПДВ Департаментом не проводилася. Договірні та претензійні матеріали для ведення позовної роботи у порядку, визначеному Інструкцією, до юридичної служби Міноборони не передавалися. Під час опрацювання інших запитів (повідомлень) спеціалізованих прокуратур по поверненню сплачених коштів ПДВ, Департамент неодноразово висловлював позицію щодо недоцільності ведення претензійно-позовної роботи з огляду на внесення у 2024 році змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та те, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком постачальника, і сплата Міноборони ПДВ, який у подальшому справляється до державного бюджету України, не може свідчити про порушення інтересів держави.
07.08.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 3410ВИХ-25, в якому зазначила, що Полтавською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" про визнання недійсним Договору №286/1/23/52 від 20.09.2023 у частині, стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив, що вищевказана позовна заява буде подана до Господарського суду Черкаської області.
Зі змісту наведеного листування випливає, що Міністерство оборони України не здійснило заходів для звернення до суду з позовом.
Отже, враховуючи, що Міністерство оборони України наділене повноваженнями як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання, нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 233, 236-241, 247, 251-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України (ідентифікаційний код 00034022, просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168) та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (ідентифікаційний код 36584093, вул. Волкова, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська обл., 18016), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (ідентифікаційний код 36584093, вул. Волкова, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська обл., 18016) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168) 259 855,38 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ, 49 943,25 грн інфляційних втрат та 12 473,06 грн - 3% річних.
Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (ідентифікаційний код 36584093, вул. Волкова, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська обл., 18016) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (ідентифікаційний код 38347014, вул. Болбочана Петра, буд. 8, м. Київ, 01014, рахунок UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 7 862,08 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати учасникам справи за допомогою системи "Електронний суд".
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА