8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2809/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н. А.
за участю секретаря судового засідання Базаки А. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури (62103, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави в особі першого позивача - Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) (61002, вул. Сумська, 64, м. Харків, код ЄДРПОУ 23912956)
другого позивача - Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (62103, пл. Соборності, 2, м. Богодухів, Харківська область, код ЄДРПОУ 04058640)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, вул. Космічна, 21, м. Харків, код ЄДРПОУ 01038594)
до Приватного підприємства «Забрибгосп» (62103, Богодухівський район, Харківська область, село Москаленки, вулиця Москаленки, будинок, 9а, код ЄДРПОУ 41785565)
про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення об'єкту водного фонду та земельних ділянок під ним
за участю представників учасників справи:
прокурора - Стецюка Т. І.,
першого позивача - не з'явився,
другого позивача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
відповідача - не з'явився, -
Керівник Богодухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (першого позивача) та Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (другого позивача) до Приватного підприємства «Забрибгосп» (відповідач по справі) про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення об'єкту водного фонду та земельних ділянок під ним, в якому просить суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання ПП «Забрибгосп» (код ЄДРПОУ 41785565, адреса: 62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Москаленки, вул. Москаленки, 9А) звільнити водний об'єкт - Забродівське водосховище, розташоване на території Богодухівського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га та повернути його у відання Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04058640, адреса: 62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, пл. Соборності, 2).
В обґрунтування позову посилається на те, що: ПП «Забрибгосп» 25.06.2018 Державним агентством рибного господарства України затверджено режим рибогосподарської експлуатації Забродівського водосховища, розташованого на території Богодухівського району Харківської області, строк дії режиму встановлено до 31.12.2027; відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 17.05.2023 № 7592/5/20-40-04- 07-06 в базах даних ДПС України відсутня інформація щодо подання ПП «Забрибгосп» податкової звітності з плати за землю; згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 10.05.2023 № 1-3-9/662-23, користувач водних біоресурсів ПП «Забрибгосп» веде рибогосподарську діяльність відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, який погоджено Держрибагентством 25.06.2018 (термін дії режиму від 25.06.2018 до 31.12.2027) на водосховищі площею 135 га, розташованому в Богодухівському районі Харківської області, дотримуючись його вимог та за наявності дозвільних документів; листом від 10.04.2024 № 02-23/2276 Богодухівська міська рада поінформувала Богодухівську окружну прокуратуру, що на виконання розпорядження голови Богодухівської міської ради від 27.03.2024 № 58-ОД «Про створення тимчасової комісії з обстеження земельної ділянки водного фонду та її прибережної смуги» здійснено виїзд на місцевість та проведено обстеження земельних ділянок водного фонду (кадастрові номери 6320888000:01:007:0101, 6320882500:01:002:0617, 6320810100:01:004:0189) та суміжних земельних ділянок розташованих поблизу міста Богодухів, сел. Москаленки, Заброди та Шийчине Богодухівської територіальної громади Богодухівського району Харківської області, біля гідротехнічної споруди водосховища на предмет можливого виявлення ознак господарської діяльності на водосховищі та в прибережній захисній смузі, про що складено відповідний акт обстеження; Богодухівську окружну прокуратуру додатково поінформовано, що звернення щодо надання дозволу на проведення земляних робіт, будівництва чи реконструкції на даній земельній ділянці або суміжних з нею земельних ділянках будь-яких тимчасових чи капітальних споруд до Богодухівської міської ради не надходили, погодження проектів будівництва або реконструкції міською радою не здійснювалося; вказане підтверджує фак користування ПП «Забрибгосп» Забродівським водосховищем та земельними ділянками, що знаходяться під ним; ПП «Забрибгосп» у водному об'єкті - Забродівському водосховищі, що розташоване на території Богодухівського району Харківської області здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов; згідно даних Публічної кадастрової карти України вказаний водний об'єкт розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га; кошти за користування (орендної плати) даним водним об'єктом від ПП «Забрибгосп» за період з 01.01.2022 по теперішній час до бюджету міської ради не надходили; отже, починаючи з 2018 року за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди у фактичному користуванні ПП «Забрибгосп» перебуває водний об'єкт - Забродівське водосховище, розташоване на території Богодухівського району Харківської області та земельні ділянки, на яких він розташований, з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га; отже, режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об'єкта - Забродівського водосховища, розташованого на території Богодухівського району Харківської області, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об'єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом; зазначене відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, є підставою для заявлених вимог прокурора.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 позовну заяву Керівника Богодухівської окружної прокуратури (вх. № 2809/24 від 09.08.2024) залишено без руху; встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення ухвали, прокурору у встановлений строк необхідно подати до Господарського суду Харківської області: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін по справі; відомості про повну адресу місцезнаходження Богодухівської окружної прокуратури; документальні докази на підтвердження повноважень керівника Богодухівської окружної прокуратури прокурора Коптєва Я. Ю.; засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії або оригінали наданих до позовної заяви документів.
14.08.2024 (вх. № 20448/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Керівника Богодухівської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2809/24; справу № 922/2809/24 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 18.09.2024; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, вул. Космічна, 21, м. Харків, код ЄДРПОУ 01038594); залученій третій особі встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання господарському суду письмових пояснень щодо позову прокурора; встановлено позивачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання господарському суду письмових пояснень щодо позову прокурора; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; прокурору та позивачам, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив, з дня його отримання; суд повідомив відповідача - Приватне підприємство «Забрибгосп» - про його обов'язок відповідно до статті 6 ГПК України зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами; роз'яснено учасникам справи положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
29.08.2024 (вх. № 21652/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) про залишення позову без розгляду.
29.08.2024 (вх. № 1659/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, в якій другий позивач позов підтримала, просила суд його задовольнити а справу розглядати без участі представника Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.
12.09.2024 (вх. № 22965/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Приватного підприємства «Забрибгосп» про долучення до матеріалів справи копії листа про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації.
Протокольною ухвалою суду від 18.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) про залишення позову без розгляду (вх. № 21652/24 від 29.08.2024), відкладено підготовче судове засідання на 09.10.2024.
26.09.2024 (вх. № 24198/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» (вх. № 24198/24 від 26.09.2024) про зупинення провадження у справі, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 922/2809/24 до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 922/1168/23, яка перебуває в провадженні судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
01.10.2024 (вх. № 24551/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив Приватного підприємства «Забрибгосп», в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що: відповідач має Режим рибогосподарської експлуатації на водний об'єкт - Забродівське водосховище (Режим), що розроблений Інститутом рибного господарства НААН, погоджений 06.06.2018 року Управлінням Державного агентства рибного господарства України в Харківській області, погоджено 25.06.2018 Державним агентством рибного господарства України, строком з 25.06.2018 по 31.12.2027; на вказане водосховище відповідач також має дозвіл № 39 від 23.07.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (її частинах), вид спеціального використання (промислове рибальство. Строк дії дозволу встановлено з 23.07.2018 по 22.07.2023); проте, відповідно до постанови КМУ № 314 від 18 березня 2022 року строки дії чинних строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично подовжуються на період воєнного стану, таким чином, вказаний дозвіл є чинним і на теперішній час; відповідач діє у формі спеціальних товарних рибних господарств на підставі Режиму, і на нього не розповсюджується Закон України «Про аквакультуру»; до липня 2024 року єдиним нормативно-правовим актом, який регулював діяльність спеціальних товарних рибних господарств (надалі - СТРГ) була Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, що затверджено наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, яка на сьогоднішній день втратила чинність; промислове рибальство, яке є видом спеціального використання водних біоресурсів за діючим законодавством України здійснюється на підставі відповідного Дозволу, отже, режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів дають можливість відповідним суб'єктам здійснювати свою діяльність в межах відповідних водойм; діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів, а законами закріплено розмежування режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта від аквакультури (рибництва); при визначенні підстав та предмету позову прокурором не розмежовано даних положень законодавства та протиправно ототожнено діяльність ПП «Забрибгосп», яка заснована на режимі рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, з аквакультурою, оскільки у даному випадку має місце використання водних біоресурсів, а не використання води чи земельної ділянки; різні нормативні акти містять вимоги про оформлення права оренди на рибогосподарські водні об'єкти, однак Забродівське водосховище має статус водосховища комплексного призначення, що підтверджено Водогосподарським паспортом, в положення якого з 1981 року зміни не вносились; саме на розпорядника земельної ділянки, а не користувача, покладено обов'язок з оформлення та коригування паспорта водного об'єкта, тому бездіяльність з даного питання не може покладати на ПП «Забрибгосп» обов'язку із самостійного внесення змін до технічного документа та оформлення права оренди; таким чином, до земельних відносин з оформлення права користування водосховища комплексного призначення діє спеціальне нормативне регулювання, яке виключає застосування ст. 59 ЗК України, інших частин ст. 51 Водного Кодексу України та абз. 5 ст. 53 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»; просить суд врахувати, що з 2018 року жодних претензій з боку органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило, відповідач у своїй діяльності суворо дотримується приписів Режиму, щорічно органом екологічної інспекції та рибоохоронним патрулем проводяться перевірки, за результатами яких порушень у діяльності не встановлено, відповідач сплачує податки, подає звітність, в зв'язку із чим вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає.
01.10.2024 (вх. № 24554/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про залучення до участі у справі № 922/2809/24 спеціаліста Громадської ради при Державному агентстві меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, сільськогосподарського експерта-дорадника Черемісіна Сергія Олександровича для надання роз'яснень у галузі оформлення право користування водосховищами комплексного призначення, діяльності спеціальних товарних рибних господарств.
08.10.2024 (вх. № 25323/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло доповнення до клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» (вх. № 24198/24 від 26.09.2024) про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» (вх. № 24198/24 від 26.09.2024) про зупинення провадження у справі задоволено; зупинено провадження у справі № 922/2809/24 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/1168/23; вирішено учасникам справи повідомити Господарський суд Харківської області про набрання законної сили та оприлюднення повного тексту судового рішення судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/1168/23.
13.06.2025 (вх. № 14081/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Богодухівської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі, в якому прокурор просить вирішити питання щодо поновлення провадження у справі № 922/2809/24 у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 провадження у справі № 922/2809/24 поновлено; призначено підготовче судове засідання у справі на 30.06.2025; вирішено учасникам справи в строк до 26.06.2025 надати господарському суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду по справі № 922/1168/23 від 10.04.2025.
27.06.2025 (вх. № 15174/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли пояснення Приватного підприємства «Забрибгосп» по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду по справі № 922/1168/23 від 10.04.2025.
30.06.2025 (вх. № 15284/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про залучення до участі у справі третьої особи.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2025: відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі спеціаліста (вх. № 24554/25 від 01.10.2025); відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про встановлення строку для подання доказу (заявленого у додаткових поясненнях вх. № 15174/25 від 27.06.2025); відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи (вх. № 15284/25від 30.06.2025); визнано, що строк підготовчого провадження по даній справі, визначений ГПК України, є нерозумним в межах даної конкретної справи в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових пояснень з окремого питання та продовжено строк підготовчого провадження до 06.08.2025; зобов'язано сторони надати господарському суду за п'ять днів до призначеного судового засідання додаткові пояснення з окремого питання, зокрема, стосовно розгляду Богодухівською міською радою Богодухівського району Харківської області листа Приватного підприємства «Забрибгосп» (від 11.09.2024 вих. № 2, вх. № 4338/8 від 11.09.2024 Богодухівської міської ради - копія листа на аркуші справи 56 другого тому справи) щодо надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на земельні ділянки, що є предметом спору по даній справі; відкладено підготовче судове засідання на 06.08.2025.
28.07.2028 (вх. № 17367/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли пояснення Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на виконання вимог ухвали сулу від 30.06.2025.
30.07.2025 (вх. № 17613/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли пояснення прокурора на виконання вимог ухвали сулу від 30.06.2025.
01.08.2025 (вх. № 17764/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про долучення до матеріалів справи доказів із клопотанням про поновлення строку на подання доказів у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 в зв'язку з відрядженням судді Новікової Н. А. призначено судове засідання по справі на 20.08.2025.
19.08.2025 (вх. № 19128/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про зупинення провадження у справі.
20.08.2025 (вх. № 19164/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суду від 20.08.2025: відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 19128/25); залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 19164/25); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
10.09.2025 суд відкрив розгляд справи по суті та протокольною ухвалою суду від 10.09.2025 враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, з метою надання йому можливості реалізувати свої процесуальні права, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 17.09.2025.
10.09.2025 (вх. № 20730/25) після судового засідання на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про відкладення судового засідання в зв'язку із поганим самопочуттям представника відповідача.
16.09.2025 (вх. № 21363/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про відкладення судового засідання в зв'язку із перебуванням представника на лікарняному, а директора підприємства в лікарні.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2025, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, з метою надання йому можливості реалізувати свої процесуальні права, суд задовольнив клопотання Приватного підприємства «Забрибгосп» про відкладення розгляду справи (вх. № 21363/25 від 16.09.2025) та оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.10.2025.
23.09.2025 (вх. № 22008/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просить суд забезпечити проведення засідання, що призначено на 01.10.2025 на 12 годину 30 хвилин, та всіх судових засідань по справі № 922/2809/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю адвоката Корнієнко О. В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 заяву представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 22008/25 від 23.09.2025) поза межами приміщення суду задоволено частково; вирішено провести судове засідання по справі № 922/2809/24, призначене на 01.10.2025 об 12:30, за участю представника Приватного підприємства «Забрибгосп» адвоката Корнієнко О. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням можливостей підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, електронна адреса, яка використовується представником: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в задоволенні заяви представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
01.10.2025 (вх. № 22748/25) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Приватного підприємства «Забрибгосп» про відкладення судового засідання в зв'язку із перебуванням представника на лікарняному.
В судове засідання 01.10.2025 з'явився прокурор, інші учасники справи не забезпечили явку своїх повноважних представників в призначене судове засідання, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про викладення розгляду справи (вх. № 22748/25 від 01.10.2025). Суд продовжив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення. Після перерви суд в даному судовому засіданні проголосив вступну та резолютивну частину рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, об'єктивно оцінивши надані суду документальні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На території Богодухівського району Харківської області розташоване Забродівське водосховище.
Згідно наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області водогосподарського паспорта площа дзеркала вказаного водного об'єкта становить 135 га, об'єм - 2,08 млн. м3. Водосховище закінчене будівництвом та прийняте в експлуатацію у 1962 році, слугує для цілей зрошення, риборозведення та рекреації.
Із даних Публічної кадастрової карти України вбачається, що вказаний водний об'єкт розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області, до переліку користувачів водних біоресурсів, які здійснюють рибогосподарську діяльність згідно з Режимами рибогосподарської експлуатації водойм на території Богодухівського району Харківської області, віднесено ПП «Забрибгосп» (код ЄДРПОУ 41785565), яким використовується Забродівське водосховище.
ПП «Забрибгосп» 25.06.2018 Державним агентством рибного господарства України затверджено режим рибогосподарської експлуатації Забродівського водосховища, розташованого на території Богодухівського району Харківської області. Строк дії режиму встановлено до 31.12.2027.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Забрибгосп» (код ЄДРПОУ 41785565) зареєстровано 06.12.2017, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є 03.12 Прісноводне рибальство (основний); 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 17.05.2023 № 7592/5/20-40-04- 07-06 в базах даних ДПС України відсутня інформація щодо подання ПП «Забрибгосп» податкової звітності з плати за землю.
Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 10.05.2023 № 1-3-9/662-23, користувач водних біоресурсів ПП «Забрибгосп» веде рибогосподарську діяльність відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, який погоджено Держрибагентством 25.06.2018 (термін дії режиму від 25.06.2018 до 31.12.2027) на водосховищі площею 135 га, розташованому в Богодухівському районі Харківської області, дотримуючись його вимог та за наявності дозвільних документів.
Листом від 10.04.2024 № 02-23/2276 Богодухівська міська рада поінформувала Богодухівську окружну прокуратуру, що на виконання розпорядження голови Богодухівської міської ради від 27.03.2024 № 58-ОД «Про створення тимчасової комісії з обстеження земельної ділянки водного фонду та її прибережної смуги» здійснено виїзд на місцевість та проведено обстеження земельних ділянок водного фонду (кадастрові номери 6320888000:01:007:0101, 6320882500:01:002:0617, 6320810100:01:004:0189) та суміжних земельних ділянок розташованих поблизу міста Богодухів, сел Москаленки, Заброди та Шийчине Богодухівської територіальної громади Богодухівського району Харківської області, біля гідротехнічної споруди водосховища на предмет можливого виявлення ознак господарської діяльності на водосховищі та в прибережній захисній смузі, про що складено відповідний акт обстеження. На момент обстеження станом на 05.04.2024 (орієнтовно о 10.00 год.) господарська діяльність біля водосховища, а саме вилов риби, не здійснювалась. Поряд з водосховищем знаходились громадяни, які називалися представниками приватного підприємства «Забрибгосп». Поблизу водосховища, в прибережній смузі зі сторони лівого масиву, виявлено розташування вагончиків, тимчасової споруди (навісу) та купи запасних частин.
Також, Богодухівську окружну прокуратуру додатково поінформовано, що звернення щодо надання дозволу на проведення земляних робіт, будівництва чи реконструкції на даній земельній ділянці або суміжних з нею земельних ділянках будь-яких тимчасових чи капітальних споруд до Богодухівської міської ради не надходили, погодження проектів будівництва або реконструкції міською радою не здійснювалося.
Крім того, Богодухівським РВП ГУНП в Харківській області на адресу окружної прокуратури надано матеріали ЄО за № 230 від 19.01.2024, з яких вбачається, що 19.01.2024 о 11:14 год. до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла електрона картка від оператора « 102» ГУНП в Харківській області про те, що за адресою: Богодухівський район, с. Москаленки, на водоймищі «Перемога» двоє невідомих чоловіків встановлювали тенти, також в матеріалах є пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що у нього у власності «Спецрежим» перебуває ставок «Перемога» в м. Богодухів, Харківської області, 19.01.2024 на вищезазначеному водоймищі він виявив двох чоловіків, які поставили сітки, в ході розмови ОСОБА_1 також повідомив чоловікам, що водоймище у його власності. Крім цього, матеріали ЄО містять акт приймання-передачі ПП «Забрибгосп» відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв частку у статутному капіталі ПП «Забрибгосп» у розмірі 100% та статут підприємства у новій редакції.
Отже наведене вище підтверджує фак користування ПП «Забрибгосп» Забродівським водосховищем та земельними ділянками, що знаходяться під ним.
Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 10.05.2023 № 1-3-9/662-23 надано інформацію щодо обсягу вилову та вселення ВБР у Забродівське водосховище станом на 10.05.2023. Так, згідно вказаної інформації протягом 2020 - 2023 року вселення та вилов водних живих ресурсів ПП «Забрибгосп» на території Забродівського водосховища здійснювались у наступних обсягах: 2020 рік: вселення 0,0473 млн. Екземплярів, вилов 14,200 тон водних біоресурсів, 2021 вселення - 0 млн. Екземплярів, вилов - 22,476 тон водних біоресурсів, 2022 вселення - 0 млн. Екземплярів, вилов - 1,055 тон водних біоресурсів, 2023 - вилов та вселення не здійснювалось. Починаючи з 2021 року обсяги зариблення не відповідають обсягам, встановленим п. 10 Режиму рибогосподарської експлуатації Забродівського водоймища.
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що ПП «Забрибгосп» у водному об'єкті - Забродівському водосховищі, що розташоване на території Богодухівського району Харківської області здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
Згідно даних Публічної кадастрової карти України вказаний водний об'єкт розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з (Державний реєстр) щодо об'єкта нерухомого - земельні ділянки з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101, 6320882500:01:002:0617, 6320810100:01:004:0189 перебувають у власності Богодухівської РДА (код ЄДРПОУ 04059616).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101, 6320882500:01:002:0617, 6320810100:01:004:0189 в реєстрі не зареєстровано.
За інформацією Богодухівської міської ради Харківської області від 10.04.2024 № 02.23/2276 та від 24.05.2023 № 02-23/3067, Богодухівською міською радою не укладались договори оренди чи додаткові угоди щодо користування земельною ділянкою водного фонду (землі під водним дзеркалом, прибережні захисні смуги, гідротехнічні споруди, тощо) Забродівського водосховища, будь-які рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га або їх передачі в користування, в тому числі земель під водним дзеркалом, прибережних захисних смуг, гідротехнічних споруд, тощо для ведення рибогосподарської діяльності приватному підприємству «Забрибгосп» (ЄДРПОУ 41785565) не приймалися.
Вказані обставини підтверджуються інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 24.04.2024, інформацією з Національної кадастрової системи станом на 18.03.2024 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.03.2024 №№ 370258599, 370258161, 370257684.
Кошти за користування (орендної плати) даним водним об'єктом від ПП «Забрибгосп» за період з 01.01.2022 по теперішній час до бюджету міської ради не надходили.
Отже прокурор стверджує, що починаючи з 2018 року за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди у фактичному користуванні ПП «Забрибгосп» перебуває водний об'єкт - Забродівське водосховище, розташоване на території Богодухівського району Харківської області та земельні ділянки, на яких він розташований, з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га, при цьому Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не надають ПП «Забрибгосп» права користування ставком, як водним об'єктом, та земельною ділянкою під ним.
Водночас заперечуючи проти позову відповідач вказує, що Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів дають можливість відповідним суб'єктам здійснювати свою діяльність в межах відповідних водойм, а Забродівське водосховище має статус водосховища комплексного призначення, відтак до земельних відносин з оформлення права користування водосховища комплексного призначення діє спеціальне нормативне регулювання, яке виключає застосування ст. 59 ЗК України, інших частин ст. 51 Водного Кодексу України та абз. 5 ст. 53 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
При цьому Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у ВК України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
ВК України в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.
В такий спосіб ВК України по відношенню до системи водного законодавства виступає рамковим та системоутворюючим законом, а його приписи щодо регулювання водних правовідносин у співвідношенні з нормами інших галузей права мають спеціальний характер, що випливає зі змісту його статті 2, відповідно до якої завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
В статті 1 Водного Кодексу України надано визначення його основних термінів, зокрема: води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 ВК України).
ВК України передбачено випадки необхідності розробки паспортів водних об'єктів: для визначення цілей та параметрів водосховища комплексного призначення та технологічної водойми (стаття 1 цього Кодексу); паспортизації річок і джерел питного водопостачання (стаття 16 цього Кодексу); надання водних об'єктів у користування на умовах оренди (стаття 51 цього Кодексу); оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (стаття 81 цього Кодексу) тощо.
Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.
Замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України (далі - розпорядник земельної ділянки під водою).
Складовою паспорта водного об'єкта є коротка пояснювальна записка, де зазначаються: назва водного об'єкта; назва річки (водотоку), на якій (якому) розташований водний об'єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об'єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об'єкта (водосховища, ставка) відповідно до проєкту будівництва; тип водного об'єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об'єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди.
Хоча ВК України не дає вичерпного переліку видів цільового призначення водних об'єктів (в т. ч. водосховищ), а їх цільове призначення може визначатися, зокрема, проєктами їх будівництва, однак аналіз його положень дає можливість виокремити серед основних видів їх призначення: задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, рекреаційних, сільськогосподарських (у тому числі зрошення), промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури), протипожежних та інших державних і громадських потреб.
Згідно з водогосподарським паспортом Забродівське водосховище має статус водосховища комплексного призначення, тобто підпадає під ознаки рибогосподарського водного об'єкта.
При цьому ПП «Забрибгосп» у водному об'єкті - Забродівському водосховищі, що розташоване на території Богодухівського району Харківської області, - здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
В силу статті 51 ВК України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах.
Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.
Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, ЗК України та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
Тобто цією статтею врегульовано правовідносини саме з оренди водного об'єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об'єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об'єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об'єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку.
Суд виходить з того, що спірні правовідносини мають складну юридичну природу та регулюються (залежно від встановлених судами обставин) екологічним (природоохоронним, земельним, водним та фауністичним) та/або аграрним законодавством.
Статтею 59 ЗК України передбачено, що: 1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. 3. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:
1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;
2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;
3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);
4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.
Водночас судом встановлено, що ПП «Забрибгосп» не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, то відповідно до положень статті 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.
Отже, для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду судам необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності: ведення аквакультури або рибальство.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).
За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
При цьому гідно зі статтею 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).
Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята).
Відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що відповідачем у даній справі здійснюється саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства, водночас здійснення відповідачем цієї діяльності на водному об'єкті без отримання в установленому ЗК України або Законом України "Про аквакультуру" порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною.
При цьому, як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується сторонами, позивачами, як розпорядниками спірної земельної ділянки водного фонду рішень про передачу ПП «Забрибгосп» у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об'єкт - Забродівське водосховище, що розташоване на території Богодухівського району Харківської області, не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося, згоди або погодження щодо користування земельною ділянкою не надавалося.
Також ПП «Забрибгосп» не надано документів, які отримані ним в установленому порядку та підтверджують виникнення в нього права на здійснення промислового рибальства на спірному водному об'єкті, натомість відповідач за зовнішніми ознаками здійснює саме діяльність в сфері аквакультури.
Також суд враховує, що відповідач вважає, що зазначені документи надають йому право здійснювати рибогосподарську діяльність у Забродівському водосховищі (комплексного призначення), а законодавча заборона щодо передачі таких водосховищ в оренду створює йому перешкоди в здійсненні його діяльності, а отже для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності: ведення аквакультури або рибальство.
Аналізуючи доводи відповідача щодо наявності в нього дозволу № 39 від 23.07.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (її частинах), вид спеціального використання (промислове рибальство) суд звертається до Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" в редакції, чинній станом на дату його видачі.
Так, за змістом статті 23 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає, зокрема, такий документ дозвільного характеру, як дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, крім видів водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України.
Строк дії дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) становить п'ять років.
Підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу згідно з установленим Кабінетом Міністрів України переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; відсутність науково обґрунтованої інформації щодо спеціального використання водних біоресурсів (рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства); відсутність частки нерозподіленого ліміту водних біоресурсів; систематичні (три і більше) грубі порушення протягом року законодавства з охорони, використання та відтворення водних біоресурсів; несплата на час розгляду питання про видачу дозволу штрафних санкцій або наявність невідшкодованої шкоди, завданої рибному господарству; наявність простроченої заборгованості перед державним або місцевим бюджетом; використання виділеної кількості водних біоресурсів менш як на 75 відсотків протягом попередніх чотирьох років.
Водночас в статті 27 цього Закону розкривається поняття спеціального використання водних біоресурсів:
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з'ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів. Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.
Статтею 30 цього Закону передбачено розподіл лімітів на квоти спеціального використання водних біоресурсів та прогнозів допустимого вилову. Зокрема, у ній визначено, що після затвердження у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, лімітів або прогнозів допустимого вилову центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) з користувачами строком на п'ять років. Квоти розраховуються пропорційно до даних державної статистики за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) кожним користувачем водних біоресурсів у середньому за рік. Відповідно до заявки користувача за ним може закріплюватися квота менша, ніж розрахована до принципів, визначених у цій статті.
Договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) можуть укладатися за результатами аукціонів, що проводяться для реалізації квот або прогнозів допустимого вилову, що вивільняються внаслідок припинення права користувачів на спеціальне використання водних біоресурсів, або з резерву.
Типовий договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.
Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Порядок проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.
Отже саме в такий спосіб для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) крім дозволу законом визначено й необхідність укладення відповідного договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), проте відповідачем було надано суду лише дозвіл без підтвердження укладення відповідного договору.
Більше того, статтею 31 зазначеного Закону передбачено, що правила промислового рибальства розробляються на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Правилами промислового рибальства визначаються райони, способи і строки вилучення (вилову, добування, збирання) водних біоресурсів, типи, розміри та кількість рибопромислових суден, знаряддя вилову, їх кількість, допустимі до вилову розміри об'єктів промислу, вимоги щодо їх охорони, а також умови користування промисловими ділянками рибогосподарських водних об'єктів (їх частинами), навантаження на кожний водний об'єкт за кількістю та потужністю плавзасобів.
З метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України були затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.99 № 33 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 10.04.2023 № 785).
Пунктами 5.1, 5.2 було передбачено, що промисел водних живих ресурсів здійснюється користувачами за плату в межах виділених їм у встановленому порядку квот за дозволами та талонами встановленого зразка, виданими їм державними органами рибоохорони.
З метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об'єктах.
Рибалкам, які відповідають за вилучення водних живих ресурсів у виробничих підрозділах користувачів (ланки, судна, дільниці, бригади тощо), державними органами рибоохорони видаються промислові квитки та талони; іншим рибалкам, які здійснюють вилучення водних живих ресурсів у зазначених підрозділах, користувачі зобов'язані видати посвідчення рибалки.
При цьому підпунктом 9.14.9 Правил користувачам водних живих ресурсів заборонялося проводити на рибогосподарських водних об'єктах та їхніх ділянках роботи з розведення та вирощування водних живих ресурсів.
Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах була затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 09.07.2024 № 2012).
Цією Інструкцією було передбачено, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта (далі - Режим) - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об'єкта або його ділянки.
При цьому було передбачено, що для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України у тому числі заяву (додаток 1), погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об'єкт (його ділянка) та Режим (додаток 2), погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об'єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.
У пункті 2.3 Інструкції також зазначено, що Режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання. Якщо Режим не погоджується, то в місячний термін він надсилається користувачу з мотивованим повідомленням та відправляється на доопрацювання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач має Режим рибогосподарської експлуатації на водний об'єкт - Забродівське водосховище (Режим), що розроблений Інститутом рибного господарства НААН, погоджений 06.06.2018 року Управлінням Державного агентства рибного господарства України в Харківській області, погоджено 25.06.2018 Державним агентством рибного господарства України, строком з 25.06.2018 по 31.12.2027.
Водночас сама лише наявність такого Режиму не надає правових підстав для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) у Забродівському водосховищі для здійснення промислового рибальства.
Також суд звертає увагу на те, що відносини щодо рибальства регулюються й законодавством України про тваринний світ (фауністичним законодавством).
Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, Законом України "Про тваринний світ", законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.
До об'єктів тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" є, в тому числі, дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (стаття 3 Закону України "Про тваринний світ").
Стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" визначає умови спеціального використання об'єктів тваринного світу. Так, до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.
Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.
Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, є одним з видів використання об'єктів тваринного світу, який може здійснюватися за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів (стаття 20 Закону України "Про тваринний світ").
Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.
На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.
Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 25 Закону України "Про тваринний світ").
Статтею 26 цього ж Закону врегульовано засади здійснення промислового рибальства.
Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України.
До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.
Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов'язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.
В такий спосіб норми законодавства про тваринний світ встановлюють особливості використання об'єктів тваринного світу для здійснення рибальства, водночас за змістом їх правових приписів вони не регулюють порядку надання водних об'єктів та/або земельних ділянок, на яких вони розташовані, у користування.
Крім рибальства, зокрема промислового рибальства, іншим різновидом здійснення рибогосподарської діяльності є рибництво (аквакультура).
18.09.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про аквакультуру", який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.
За змістом цього Закону аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Водночас цей закон також визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою. Так статтею 14 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.
Частини рибогосподарського водного об'єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об'єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.
Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.
Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства. Об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму. Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України.
При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до ЗК України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.
При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.
Договір оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об'єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об'єкта оренди суб'єкту аквакультури; умови збереження стану об'єкта оренди; умови повернення суб'єктом аквакультури об'єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови. Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб'єктам господарювання забороняється. У договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов'язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо. Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про аквакультуру" "Рибальство для цілей аквакультури" визначено, що добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.
При цьому суд звертає увагу, що правова позиція щодо застосування Закону України "Про аквакультуру" в контексті використання водних об'єктів та необхідності укладення договору оренди вже висловлювалась у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 12.05.2024 у справі № 916/1719/22.
Як встановлено судом, відповідачем здійснюється діяльність, яка підпадає під ознаки рибництва (аквакультури) - рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідно до встановлених обставин справи та фактичних дій відповідача ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема, права ПП «Забрибгосп» водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури.
Зазначені висновки підтверджуються постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23.
В силу частини другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом положень ст. 317, 319 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Об'єктами цивільних прав є речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
Згідно зі ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст. 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, та визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на вищезазначені норми матеріального права, обрання способу захисту у кожному конкретному випадку та з огляду та особливості певних правовідносин є законним правом позивача або прокурора. Разом з тим, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже наведена норма права передбачає такий спосіб захисту як пред'явлення позову про звільнення самовільно зайнятого водного об'єкта разом із землею під ним.
Приписами ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Зокрема, відповідно до п. б ч. 3 цієї норми передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1); власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, відповідно до положень норм ст. 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями ст. 16, 386, 391 ЦК України, вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об'єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.
Як зазначалось вище, одним із способів захисту прав на земельні ділянки, передбачених ч. 3 ст. 152 ЗК України та ч. 2 ст. 16 ЦК України, є серед іншого, відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Разом з цим, відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно з ч. 2 ст. 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Прокурором в даній справі встановлено, що ПП «Забрибгосп» у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташований водний об'єкт - Забродівське водосховище, розташоване на території Богодухівського району Харківської області за відсутності документів, що надають право користування водним об'єктом та земельною ділянкою під ним, у зв'язку з чим ним подано відповідний позов до суду в інтересах держави.
Суд зазначає, що поняття "інтереси держави" визначено Конституційним Судом України (рішення від 8 квітня 1999 року МоЗ-рп/99 у справі № 1-1/99), який зазначив, зокрема, про те, що:
- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення);
- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. 3 п. 4 рішення);
- із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення). Таким чином, Конституційний Суд України наголосив, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями і принципами.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 зазначив, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
За Конституцією України (стаття 13) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Водний кодекс України визначає, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
У преамбулі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Користування водним об'єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду всупереч встановленому законодавством порядку суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.
Український народ є визначеним Конституцією України суб'єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом із іншими суб'єктами права власності.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. 1, 3, 6-8, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності під час користування землями, водними та іншими природними ресурсами, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме всіх можливих законних способів та засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на дане майно.
Отже, правовідносини, пов'язані з користуванням природними ресурсами беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає, відтак звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення саме державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об'єкта та зайнятої земельної ділянки водного фонду, а відповідачем не доведено належними доказами правомірність використання спірного водного об'єкту.
Беручи до уваги, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема, права ПП «Забрибгосп» водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури, враховуючи, що відповідачем у даній справі здійснюється саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства, а отже здійснення відповідачем цієї діяльності на водному об'єкті без отримання у встановленому ЗК України або Законом України "Про аквакультуру" порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконно, а також з огляду на те, що позивачами, як розпорядниками спірної земельної ділянки водного фонду, рішень про передачу ПП «Забрибгосп» у користування земельної ділянки водного фонду не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося, згоди або погодження щодо користування земельною ділянкою не надавалося, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог прокурора, в зв'язку із чим в наявності правові підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання Приватного підприємства «Забрибгосп» звільнити водний об'єкт та повернути його у відання Богодухівської міської ради.
Також суд при прийнятті рішення виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем позовні вимоги прокурора не спростовано, в зв'язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір по справі виник саме з його вини.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання Приватного підприємства «Забрибгосп» (код ЄДРПОУ 41785565, 62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Москаленки, вул. Москаленки, 9А) звільнити водний об'єкт - Забродівське водосховище, розташоване на території Богодухівського району Харківської області разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6320888000:01:007:0101 площею 5,3020 га, 6320882500:01:002:0617 площею 94,6594 га та 6320810100:01:004:0189 площею 62,5315 га та повернути його у відання Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04058640, 62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, пл. Соборності, 2).
3. Стягнути з Приватного підприємства «Забрибгосп» (код ЄДРПОУ 41785565, 62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Москаленки, вул. Москаленки, 9А) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2025.
Суддя Н.А. Новікова