8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2814/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2814/25
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412),
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ),
про стягнення орендної плати у розмірі 784 981,96 грн та пені у розмірі 379 708,44 грн, -
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, через систему «Електронний Суд» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 2814/25 від 14.08.2025) до відповідача, Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича, в якій просить суд стягнути заборгованість на загальну суму 1 164 690,40 грн, з яких:
- 784 981,96 грн - орендна плата за період з серпня 2018 до лютого 2023;
- 379 708,44 грн - пеня за період з вересня 2018 до лютого 2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати за договором оренди № 3205 від 12.04.2007 року.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 13 976,29 року, а також витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн.
18 серпня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 2814/25 від 14.08.2025) та відкрито провадження у справі № 922/2814/25. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України.
При цьому, означеною ухвалою повідомлено відповідача (Фізичну особу-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича) про можливість зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу засобами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер 0610275175440), який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв'язку про невручення за датою 04.09.2025 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) фізичної особи-підприємця належить до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Із повідомленням про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався. У зв'язку із вищевикладеним, судом скеровано ухвалу про відкриття провадження саме на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/2814/25 направлена судом до зазначеного реєстру 18.08.2025 та оприлюднена 19.08.2025 року.
Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.
Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві, а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 19.09.2025 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позовній заяві, 12 квітня 2007 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дмитренком Ігорем Анатолійовичем (орендар) був укладений Договір оренди № 3205 (надалі - «Договір»). Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1., є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Орендна плата за перший базовий місяць складала 5 641,15 грн без урахування індексів інфляції за квітень та травень 2007. Ставка орендної плати - 5%. Додатковою угодою від 14 серпня 2019 року Договір було викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата становила 27 726,29 грн без ПДВ за серпень 2019. Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується щомісяця протягом 15 (20 - в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019) календарних днів наступного місяця. Відповідно до п. 3.6 Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Умовами Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - «Методика») Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017 року. Дана Методика діяла на момент виконання Договору та втратила чинність вже після виникнення заборгованості за Договором.
Відповідач, відповідно до п. 4.4. Договору, взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі). Проте, відповідачем належним чином не виконано обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 784981,96 грн.
Крім цього, згідно п.п. 3.5, 3.6, 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем. Орендодавець може звернутися з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за Договором, за якими у Орендаря є заборгованість. На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.
Отже, на думку позивача, відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 379 708,44 грн.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем як орендарем своїх зобов'язань за договором оренди № 3205 від 12.04.2007 року щодо своєчасної та у повному обсязі оплати орендних платежів.
За своєю правовою природою договір оренди № 3205 від 12.04.2007 є договором найму (оренди), згідно з яким за приписами ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в актуальних редакціях на момент виникнення відповідних правовідносин), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, що діяла на момент укладення договору) регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У силу вимог ч. 3 ст. 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Зазначене також кореспондується з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Умовами Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - «Методика») Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017. Дана Методика діяла на момент виконання Договору та втратила чинність вже після виникнення заборгованості за Договором.
Пунктом 10 Методики передбачено, що: «перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім, де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн; Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн; Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди». В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = (Вп х Сор)/100; де Опл - розмір річної орендної плати, грн; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики».
Виходячи з положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України, визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Орендна плата за перший базовий місяць складала 5 641,15 грн без урахування індексів інфляції за квітень та травень 2007. Ставка орендної плати - 5%. Додатковою угодою від 14 серпня 2019 року Договір було викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата становила 27 726,29 грн без ПДВ за серпень 2019. Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується щомісяця протягом 15 (20 - в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019) календарних днів наступного місяця. Відповідно до п. 3.6 Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній належним чином не виконав обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 784 981,96 грн.
Судом встановлено, що об'єкт оренди був переданий позивачем відповідачу у відповідності до актів приймання-передачі. Наказом № 711 від 16.11.2023 року позивачем прийнято рішення про припинення Договору, а нарахування орендної плати та пені за Договором з 13.02.2023 року. Як вбачається із представленого розрахунку, позивач дотримався означеного строку під час нарахування орендної плати та пені.
Беручи до уваги надання позивачем доказів наявності заборгованості відповідача за Договором у розмірі 784 981,96 грн, відсутність в матеріалах справи доказів оплати означеної заборгованості відповідачем, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 784 981,96 грн, що є орендною платою за період з серпня 2018 до лютого 2023 року.
При цьому, судом враховується, що позивачем не нараховано оренду плату за період з частини лютого по вересень 2022 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п.п. 3.5, 3.6, 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем. Орендодавець може звернутися з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за Договором, за якими у Орендаря є заборгованість. На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати. Припинення Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку.
Позивачем заявлено до стягнення 379 708,44 грн пені за період з вересня 2018 до лютого 2024.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:
«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що вона здійснена арифметично вірно, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 379 708,44 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) орендну плату за період з серпня 2018 до лютого 2023 року у розмірі 784 981,96 грн, пеню за період з вересня 2018 до лютого 2024 року у розмірі 379 708,44 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 13 976,29 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 13.10.2025 року.
Суддя Н.А. Новікова