8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2811/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2811/25
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801),
до відповідача ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІНВЕСТОР ЕЛІТ СЕРВІС» (63421, Харківська область, Чугуївський район, село Бірки, вулиця Набережна, будинок 52; код ЄДРПОУ: 32336557),
про стягнення компенсації вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 13 708,92 грн, 3% річних у розмірі 741,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 671,53 грн, -
Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРТРАНСГАЗ» через систему «Електронний Суд» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 2811/25 від 14.08.2025) до відповідача - ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІНВЕСТОР ЕЛІТ СЕРВІС», в якій просить суд стягнути заборгованість на загальну суму 17122,30 грн, з яких:
- 13 708,92 грн компенсації вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року;
- 741,85 грн 3% річних;
- 2 671,53 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з компенсації вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року. Як стверджує позивач, вказаний обов'язок виник у відповідача на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Також позивач просить судові витрати, які складаються з судового збору, покласти на відповідача.
18 серпня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТРАНСГАЗ» (вх. № 2811/25 від 14.08.2025) та відкрито провадження у справі № 922/2811/25. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України.
При цьому, означеною ухвалою повідомлено відповідача (ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТОР ЕЛІТ СЕРВІС») про обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу засобами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер 0610275175466), який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв'язку за датою 04.09.2025 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Із повідомленням про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався. У зв'язку із вищевикладеним, судом скеровано ухвалу про відкриття провадження саме на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/2811/25 направлена судом до зазначеного реєстру 18.08.2025 та оприлюднена 19.08.2025 року.
Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.
Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві, а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 19.09.2025 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позовній заяві, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу»).
Дочірнє підприємство "Інвестор Еліт Сервіс" є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). Діяльність Відповідача, серед іншого, пов'язана з управлінням нерухомим майном за винагороду. Для здійснення такої діяльності Відповідач отримував природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, Відповідач використовує природний газ, постачати який було зобов'язано ПАТ НАК «Нафтогаз України».
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17» від 04.10.2017 р. №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» покладено на НАК «Нафтогаз України» обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, відповідачу.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», від 04.10.2017 р. №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018 покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії».
Зважаючи на викладені норми, саме на Позивача покладено обов'язок прийняти номінацію, а на замовника послуг транспортування - подати номінацію.
Обставини наявності договірних відносин Відповідача з АТ «НАК «Нафтогаз України» підтверджуються копією договору №2213/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 року на постачання природного газу, на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 р. №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року».
Відповідно до п.1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов'язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу. За результатом опрацювання поданих номінацій, Позивачем було встановлено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» в межах укладених договорів та спеціальних обов'язків для потреб населення здійснило поставку природного газу відповідачу, зокрема, 15,010 тис.куб.м у лютому 2016 року.
Натомість Відповідач отримав природний газ у більшому обсязі, зокрема, у лютому 2016 року 50,866 тис.куб.м., що свідчить про використання різниці у 35,856 тис.м.куб обсягу природного газу, які не охоплюється договорами з АТ «НАК «Нафтогаз України» та спеціальними обов'язками такого постачальника. Разом з тим, Позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) на таку різницю в обсязі природного газу 35,856 тис.м.куб у період лютого 2016 на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Відповідача.
Також, позивач посилається на преюдиційні обставини щодо отримання відповідачем природного газу в лютому 2016 року в обсязі 35,856 тис.куб.м., встановленими рішенням Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2024 у справі № 922/3786/24, відтак позивач зазначає, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставина щодо відбору відповідачем у лютому 2016 року в обсязі 35,856 тис. куб. м природного газу встановлена рішенням суду не потребує доказування.
Предметом розгляду у справі № 922/3786/24 був саме обсяг відібраного без номінації природного газу, тоді як предметом розгляду цієї справи є компенсація вартості послуг з транспортування природного газу відібраних без номінацій обсягів природного газу.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути заборгованість на загальну суму 17122,30 грн, з яких: 13 708,92 грн компенсації вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року; 741,85 грн 3% річних; 2 671,53 грн інфляційні втрати.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За твердженнями позивача, відповідач отримав природний газ у лютому 2016 року у розмірі 50,866 тис.куб.м, з них:
- 15,010 тис.куб.м отримані від АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором на постачання природного газу №2213/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 року;
- 35,856 тис.м.куб не охоплюється договорами з АТ «НАК «Нафтогаз України» та спеціальними обов'язками такого постачальника та є обсягом природного газу відібраного без номінацій обсягів природного газу.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 року у справі № 922/3786/24 (суддя Погорелова О.В.), що набрало законної сили, за результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем було встановлено, що АТ “НАК “Нафтогаз України» в межах укладених договорів та спеціальних обов'язків для потреб населення здійснило поставку природного газу в необхідних обсягах, зокрема, 15,010 тис.куб.м у лютому 2016, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі природного газу. Натомість Відповідач отримав природного газу у більшому обсязі, зокрема, у лютому 2016 року 50,866 тис.куб.м. На підставі цього, суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача (Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Сервіс") компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період, зокрема, лютого 2016 року.
Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 року у справі № 922/3786/24 встановлено обставину отримання природного газу відібраного без номінацій обсягів природного газу в лютому 2016 року в обсязі 35,856 тис.куб.м.
В свою чергу, в межах справи № 922/2811/25 позивачем заявлено до стягнення кошти, що є компенсацією вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року.
Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 24.07.1998 №1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» основними видами діяльності ПАТ «Укртрансгаз» є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зберігання природного газу.
Постановою НКРЕКП від 28.02.2013 №211 «Про видачу ліцензії з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами на території України.
Відповідно до п. 1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 882 "Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України" на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України. ПАТ «Укртрансгаз» є природним монополістом щодо транспортування природного газу магістральними газопроводами та його зберігання у підземних газосховищах.
У зв'язку зі зміною типу Товариства на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 №2210-19 рішенням НАК «Нафтогаз України» №186 від 21.05.2018 було прийнято рішення про перейменування юридичної особи з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на Акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Згідно з п. 1 гл. 1 (загальні умови надання номінацій) розділу XI (номінація та реномінація) Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС; тут і далі в редакції станом на лютий 2016 року) для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та/або точках виходу в установленому цим розділом порядку.
Відповідно до п. 2 гл. 1 розділу XI Кодексу ГТС номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та/або виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів. Для побутових споживачів допускається визначення в номінації загального обсягу постачання газу, але із зазначенням їх ЕІС-кодів.
Пунктом 5 гл.1 розділу I Кодексу ГТС визначено, що номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Беручи до уваги встановлені преюдиційні обставини рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 року у справі № 922/3786/24, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд вважає доведеними обставини фактичного споживання відповідачем 35,856 тис.м.куб, що не охоплюється договорами з АТ «НАК «Нафтогаз України» та спеціальними обов'язками такого постачальника та є обсягом природного газу відібраного без номінацій обсягів природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
В даному випадку, вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу розраховуються із застосовування тарифів, установлених відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства ПАТ «Харківгаз» постановою НКРЕКП від 29.12.2015р. №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини з врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій.
Також визначено порядок компенсації - оплата протягом 72 місяців починаючи з 01.10.2021 щомісяця рівними частинами вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу - особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019.
У зв'язку із зазначеним, за розрахунком Позивача вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у загальному обсязі 35,856 тис.куб.м. за цінами, встановленими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 № 3159 загалом складає 21 457,67 грн, яку Відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити Позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 298,02 гривень.
Станом на 11.08.2025 строк оплати (за 10.2021 - 07.2025) вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому Відповідач зобов'язаний був компенсувати 13 708,92 гривень вартості вказаних послуг. Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній не здійснив оплату вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь Позивача, чим допустив прострочення строку для оплати, порушуючи відповідне зобов'язання.
Беручи до уваги, що відповідач не надав суду будь-яких доказів сплати платежів, що є компенсацією вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року в порядку, визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 13 708,92 грн - компенсації вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
В даному випадку, враховуючи встановлений під час розгляду справи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та періоди фактичного прострочення, суд також визнає законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 741,85 грн 3% річних, 2 671,53 грн інфляційних втрат за прострочення внесення платежів щодо компенсації з оплати вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період березень 2016 року. За таких обставин, позов в даній частині вимог також підлягає задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІНВЕСТОР ЕЛІТ СЕРВІС» (63421, Харківська область, Чугуївський район, село Бірки, вулиця Набережна, будинок 52; код ЄДРПОУ: 32336557) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) компенсацію вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період лютого 2016 року у розмірі 13 708,92 грн, 3% річних у розмірі 741,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 671,53 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 13.10.2025 року.
Суддя Н.А. Новікова