8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2755/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Дуброва Андрія Аркадійовича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 )
про стягнення 31321,74 грн
без виклику учасників справи
08.08.2025 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дуброва Андрія Аркадійовича про стягнення 31321,74 грн, з яких: заборгованість за невиконання зобов'язань за споживання теплової енергії без укладання договору в сумі 5133,64 грн за період: листопад 2020 - листопад 2021; заборгованість за невиконання зобов'язань по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 20973,43 грн за період: грудень 2021 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,62 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 4849,05 грн за період: липень 2022 - вересень 2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2755/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.
27.08.2025 року відповідач надав до суду заяву про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№19665), в якій просить суд надати відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №922/2755/25, а також надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву та всі додані до неї документи на електронну адресу: asd48621739@gmail.com.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 задоволено заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву, постановлено продовжити відповідачу строк на подання відзиву на 7 днів - до 18.09.2025 року.
В ухвалі суду також зазначалось про обов'язок відповідача повідомити суд про актуальну адресу місцезнаходження (адресу для листування) для отримання процесуальних документів по справі. Також суд звертав увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку суду надсилати копії позовної заяви та доданих до неї документів на електронні адреси учасників справи.
07.10.2025 року на електронну пошту суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву (вх.№23208), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно частини 1 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Частиною 6 статті 165 ГПК України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Надалі відповідач надав до суду заяву про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№19665).
Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 задоволено заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву, постановлено продовжити відповідачу строк на подання відзиву на 7 днів - до 18.09.2025 року.
З вищевикладеного слідує, що встановлений відповідачу ухвалою суду від 28.08.2025 року строк для подання відзиву на позов, навіть, з урахуванням поштового перебігу, сплив 23.09.2025 року.
Разом з тим, відповідачем в порушення вимог статей 165,119 Господарського процесуального кодексу України надано відзив на позов лише 07.10.2025 року.
Згідно з статтями 113, 114 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Приписами частини 1 статті 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Положеннями частини 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому відповідачем разом з відзивом не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та не наведено жодних причин пропуску строку на подання відзиву.
Крім того, відповідачем всупереч ч.5 ст.165 ГПК України, до відзиву не надано належних доказів направлення копії відзиву на адресу позивача, з урахуванням ч.7 ст.42 ГПК України (шляхом надсилання до електронного кабінету чи направлення засобами поштового зв'язку). Надсилання копій процесуальних документів на електронну пошту учасників справи чинним ГПК України не передбачено, отже, не є належним доказом направлення копії відзиву позивачеві.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до вимог частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем подано відзив з порушенням строків на його подання, та враховуючи те, що відзив на позовну заяву не містить пояснень поважності причин неподання відзиву у встановлений судом строк, з урахуванням продовження, беручи до уваги, що відзив на позов є заявою по суті справи, а відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, поважних причин пропуску строку не навів, суд керуючись статтею 118 ГПК України, вважає за необхідне відзив на позов залишити без розгляду.
Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
13.08.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61050, м.Харків, просп.Героїв Харкова, буд.43, кв.27.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
25.08.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач у поданій заяві про продовження строку на подання відзиву зазначав, що вже більше місяця перебуває у місті Києві та не отримував ні копії позовної заяви з додатками, ні ухвали суду про відкриття провадження у справі.
При цьому, відповідач не повідомив суд адреси місця перебування у місті Києві для листування та направлення судом процесуальних документів, однак, зазначив місце проживання у м.Харкові - 61001, м.Харків, Аерокосмічний просп., буд.1, кв.13).
Судом було направлено ухвалу від 28.08.2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 та на адресу місця проживання, яка була зазначена в заяві відповідача, а саме: АДРЕСА_2 .
Таким чином, повідомлення відповідача про рух справи здійснювалось судом на відомі адреси.
Ухвала суду від 28.08.2025 року, направлена за адресою місця проживання, повернулась до суду без вручення, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвала суду від 28.08.2025 року, направлена за адресою реєстрації відповідача, була отримана за довіреністю 02.09.2025 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.115).
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, чч.1,4 ст. 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до чч.1 та 5 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку суду надсилати процесуальні документи на електронні адреси учасників справи.
Чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом поштового направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених статтею 242 ГПК України.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України.
Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особа, яка не має зареєстрованого «Електронного кабінету» - отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 242 ГПК України.
В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду, в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.
Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов'язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.
Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв'язку, та не звільняє суд обов'язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України.
Подібний висновок викладений у Постанові ВП ВС від 10.04.2024 №454/1883/22 (14-117цс23).
В ухвалі Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 року відповідача було повідомлено про його обов'язок повідомити суд про актуальну адресу місцезнаходження (адресу для листування) для отримання процесуальних документів по справі.
Однак, відповідач свого обов'язку, передбаченого ч.7 ст.120 ГПК України не виконав.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Фізичній особі-підприємцю Дуброву Андрію Аркадійовичу (далі - Відповідач) на праві власності належать нежитлові приміщення загальною площею 395,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Миру, 40/5.
Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки Позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2020-2021, 2021-2022 Позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення Відповідача.
Споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: м.Харків, вул. Миру, 40/5 до 01 грудня 2021 року здійснювалося відповідачем без укладання договору.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
Як вказує позивач, відсутність письмового договору між відповідачем та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" не є підставою для не оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Будинок за адресою: м. Харків, вул. Миру, 40/5 обладнаний приладом обліку, а тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався відповідно до показників приладу обліку.
Як стверджує позивач, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача (17000- 8798) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення без укладання договору в сумі 5133,64 грн, яка утворилася за період: листопад 2020 - листопад 2021.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені не були.
Щодо надання послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором позивач зазначає, що 31 жовтня 2021 року на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року N830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року N1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року N1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року N 1023), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (індивідуальний договір).
Згідно з пунктом 1 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 індивідуального договору інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05 червня 2018 року № 130.
Згідно з пунктом 51 індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 52 індивідуального договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно з ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Миру, 40/5 розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 4 індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
За твердженням позивача, факт отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022; 2022-2023 є фактом приєднання Відповідача до умов Договору-1 (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 років.
Згідно з пунктом 5 індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до пункту 32 індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до пункту 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пунктом 30 індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Як стверджує позивач, станом на подання позовної заяви, по особовому рахунку Відповідача (17001-8798) обліковується заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 21339,05 грн., де: заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 20973,43грн, яка утворилася за період: грудень 2021 - квітень 2023; абонентська плата за спожиту теплову енергію в сумі 365,62 грн, яка утворилася за період: грудень 2021 - вересень 2023.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.07.2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022 року.
Відповідно до положень п.30 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
За умовами п.4 публічного договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами готовності до опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Відповідно до п.5 публічного договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.
Відповідно до п.6 публічного договору технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 №150.
Відповідно до п.13 публічного договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду.
Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами готовності житлового будинку до опалювального періоду.
Позивач зазначає, що станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача (17001- 9798) обліковується заборгованість за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду в сумі 4849,05 грн, яка утворилася за липень 2022 - вересень 2023.
Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, складає 31321,74 грн, з яких: заборгованість за невиконання зобов'язань за споживання теплової енергії без укладання договору в сумі 5133,64 грн за період: листопад 2020 - листопад 2021; заборгованість за невиконання зобов'язань по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 20973,43 грн за період: грудень 2021 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,62 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 4849,05 грн за період: липень 2022 - вересень 2023.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтями 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Положення ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).
При цьому, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Так, позивачем в обґрунтування суми заборгованості відповідача за бездоговірне користування тепловою енергією за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії за вказаний період, акти підключення та відключення споживача, відомості обліку споживання теплової енергії та рахунки-фактури разом із доказами їх направлення відповідачу.
Таким чином, позивачем належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у період з листопада 2020 року по листопад 2021 року.
При цьому, неукладення відповідачем договору в порушення вимог чинного законодавства України з теплопостачальною організацією не звільняє відповідача від оплати теплової енергії, яку він фактично споживає.
По особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення без укладання договору у сумі 5133,64 грн, яка утворилась за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року.
Доказів оплати вказаної заборгованості чи спростування її наявності відповідач не надав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" про стягнення вартості спожитої відповідачем теплової енергії без укладання договору за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 5133,64 грн обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в цій частині.
Разом з цим, на підставі ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021.
Відповідно до пп.1-3 ч. 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на власному вебсайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Таким чином, з 01.12.2021 на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у багатоквартирних будинках м. Харкова набрав чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що надає КП "Харківські теплові мережі", та який є публічними договорами приєднання.
Відповідно до п.1 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно з п.2. індивідуального договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на вебсайті виконавця www.hts.kharkov.ua
Відповідно до п.5 індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 32 індивідуального договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п.33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п.34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 14, ст. 550), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або вебсайті виконавця https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-2019-п#Text. (п.30 індивідуального договору).
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;
- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Згідно з ст.24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов'язків споживача теплової енергії відноситься своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до положень ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на споживачів покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до п. 4 індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Матеріали справи не містять заяви-приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії позивачем.
Проте, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці відповідних опалюваних сезонів.
З огляду на зазначене, з 01.12.2021 надання послуги Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" з постачання теплової енергії Фізичній особі-підприємцю Дуброву Андрію Аркадійовичу до нежитлових приміщень загальною площею 395,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Миру, 40/5, здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, проведення нарахувань за яким виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.
При цьому, як встановлено судом, протягом місяця з дня розміщення позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду із умовами договору до позивача у письмовому вигляді не направив, втім споживав надану позивачем теплову енергію, а тому відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають типовому договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу у період з грудня 2021 по квітень 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який набрав чинності 01.12.2021.
Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, а праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Як вбачається з матеріалів справи, по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за індивідуальним договором за спожиту теплову енергію у сумі 20973,43 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися відповідні рахунки-фактури за послугу з постачання теплової енергії.
Проте, відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої у спірний період теплової енергії.
З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 20973,43 грн за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов індивідуального договору та вимоги чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 20973,43 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування абонентської плати в розмірі 365,62 грн, суд зазначає наступне.
Cтаттею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до п.32 індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за абонентську плату за період з грудня 2021 по вересень 2023 року.
Доказів оплати відповідачем зазначених рахунків матеріали справи не містять.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірний, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам індивідуального договору, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.
Відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.
З 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опубліковано на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.
Відповідно до положень пункту 30 вказаного договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Згідно з п.4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Відповідно до п.5 Договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.
Відповідно до пунктів 12-15 Договору вартість послуги з поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання у разі його здійснення обраховується за окремим кошторисом по кожному багатоквартирному будинку та зазначається у рахунку пропорційно опалювальній площі квартири споживача.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем Виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для плати завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у разі наявності).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15.08.2018 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11 серпня 2021 року № 197) (надалі - Наказ).
Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п.4. розділу 1 Наказу).
Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (п.5.Наказу).
Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (п.6. розділу 1 Наказу).
Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п.7. розділу 1 Наказу).
Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом (п.8. розділу 1 Наказу).
Згідно з п.1 розділу 2 Наказу основними заходами технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем є:
- визначення технічного стану внутрішньобудинкових систем;
- усунення дрібних несправностей елементів систем з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв;
- перевірка готовності внутрішньобудинкових систем до сезонної експлуатації;
- визначення обсягів та видів ремонтних робіт внутрішньобудинкових систем для врахування під час формування плану проведення робіт з поточного ремонту на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року;
- поновлення витратних матеріалів, змащення, регулювання, перевірка справності елементів систем тощо.
Якщо обслуговування внутрішньобудинкової системи здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, умови такого обслуговування включаються до індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги (п.2 розділу 2 Наказу).
Відповідно до п.5 розділу 2 Наказу перед укладенням договору виконавець повинен здійснити обстеження внутрішньобудинкових систем шляхом проведення візуального огляду або огляду за допомогою технічних пристроїв, за результатами якого надає уповноваженому представнику співвласників:
- акт огляду технічного стану системи у довільній формі із зазначенням оцінки її поточного стану;
- перелік обладнання та елементів системи і перелік невідкладних (першочергових, аварійних) робіт з усунення дефектів системи з визначенням вартості робіт та матеріалів;
- перелік робіт з поточного ремонту систем;
- графік робіт з технічного обслуговування системи із зазначенням видів та періодичності виконання робіт.
Розмір плати виконавцю формується за результатами обстеження з урахуванням стану систем, періодичності робіт з технічного обслуговування, погодженого із співвласниками переліку робіт з поточного ремонту та зазначенням витрат на ліквідацію аварій (п.6 розділу 2 Наказу).
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснюється виконавцем згідно з погодженим співвласниками графіком. Такий графік складається виконавцем у п'ятнадцятиденний строк з дати набрання чинності договором (п.7 розділу 2 Наказу).
Підготовка внутрішньобудинкових систем до опалювального періоду здійснюється виконавцем з дотриманням вимог Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року № 620/378, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1310/16001 (п.8 розділу 2 Наказу).
В актах технічного огляду внутрішньобудинкових систем зазначаються технічні несправності внутрішньобудинкових систем, виявлені в процесі технічного обслуговування, що враховуються під час виконання робіт з підготовки до опалювального періоду та складання плану робіт з поточного ремонту (п.10 розділу 2 Наказу).
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023.
Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
По особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності у сумі 4849,05 грн, яка утворилась за період з липня 2022 по вересень 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу відповідні рахунки-фактури.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 4849,05 грн матеріали справи не містять.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач не надав доказів оплати технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 по вересень 2023 року та не спростував факт отримання відповідних послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" про стягнення з відповідача вартості технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022 за період з липня 2022 по вересень 2023 року у розмірі 4849,05 грн є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та не надав доказів на підтвердження сплати ним заборгованості.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуброва Андрія Аркадійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, буд.11; код ЄДРПОУ 31557119; на р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823) заборгованість в сумі 31321,74 грн, з яких:
- 5133,64 грн - заборгованість за невиконання зобов'язань за споживання теплової енергії без укладання договору за період: листопад 2020 - листопад 2021;
- 20973,43 грн - заборгованість за невиконання зобов'язань по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - квітень 2023;
- 365,62 грн - заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - вересень 2023;
- 4849,05 грн - заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період: липень 2022 - вересень 2023,
крім того, 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" жовтня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт