13 жовтня 2025 року Справа № 5016/267/2011(18/2)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
учасники справи відсутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5016/267/2011(18/2) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Гольфстрім» (код ЄДРПОУ 33514302), у якій:
кредитори:
1) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020);
2) Публічне акціонерне товариство “Банк Форум» (Бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ, 02100);
3) Миколаївський міський центр зайнятості (вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001);
4) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
5) Товариство з обмеженою відповідальністю “БаГор-Форт» (вул. Карла Лібкнехта, 12, кв. 39, м. Миколаїв, 54001);
6) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );
банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛК Гольфстрім» (код ЄДРПОУ 33514302; вул. Карла Лібкнехта, 12/39, м. Миколаїв, 54001);
ліквідатор: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович (а/с 8, м. Миколаїв, 54017);
заявник (кредитор): Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001)
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа 5016/267/2011(18/2) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Гольфстрім» (далі - ТОВ “ЛК Гольфстрім»).
Наразі у справі здійснюється процедура ліквідації, повноваження ліквідатора здійснює арбітражний керуючий Пляка С.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 465 від 05.03.2013).
У дане судове засідання на розгляд суду призначено: 1) клопотання попереднього ліквідатора Цуріки М.В. від 20.01.2020 № 02/1 про затвердження в даній справі мирової угоди шляхом прощення боргів та закриття провадження у даній справі; 2) заява Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.05.2020 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 8080979,49 грн; 3) клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області від 02.02.2022 про здійснення у даній справі процесуального правонаступництва; 4) клопотання ліквідатора № б/н від 11.07.2025 (вх. №10366/25 від 14.07.2025) про визначення умов продажу майна банкрута.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України “Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд застосовує норми ГПК України та КУзПБ.
Відповідно приписів ст. 198 ГПК України суд встановив порядок розгляду зазначених заяв та клопотань.
У даному судовому засіданні суд ухвалив відкласти розгляд клопотань Головного управління ДПС у Миколаївській області (про грошові вимоги та правонаступництво) та клопотання ліквідатора щодо умов продажу майна.
Разом з цим суд вважає доцільним розглянути у даному судовому засіданні клопотання попереднього ліквідатора Цуріки М.В. від 20.01.2020 № 02/1 про затвердження в даній справі мирової угоди шляхом прощення боргів та закриття провадження у даній справі.
Зазначене клопотання прийняте до розгляду судом 21.01.2020 та встановлено, що клопотання не містить тексту мирової угоди. Ліквідатора зобов'язано усунути цей недолік.
Розгляд клопотання неодноразово було відкладено у т.ч. й з причини відсутності мирової угоди.
Ліквідатором Плякою С.В. до суду подано заперечення на клопотання щодо мирової угоди (сформовані в системі Електронний суд 28.07.2025). Ліквідатор вважає, що рішення, яке оформлено протоколом від 24.10.2019 (щодо затвердження мирової угоди) суперечить інтересам кредиторів. Ліквідатор вважає дивною поведінку кредиторів, які приймають рішення про укладення мирової угоди шляхом прощення боргів на загальну суму 167 522 130,73 грн. без будь-яких наслідків для боржника, за наявності майна боржника (наявність нерухомого майна) та відсутності посадових осіб банкрута. Також ліквідатор наголошує на відсутності самої мирової угоди, що суперечить приписам законодавства.
Інших заяв, клопотань чи пояснень по суті клопотання щодо затвердження мирової угоди суду не надано.
Учасники справи та ліквідатор у судове засідання 13.10.2025 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином. Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку ліквідатора по суті за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, зокрема клопотання щодо мирової угоди, суд дійшов наступних висновків.
Процесуальним законодавством передбачено, що сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу; результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (ч. 7 ст. 46 ГПК України).
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ст. 192 ГПК України).
У свою чергу КУзПБ такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, не передбачає, однак норми КУзПБ вбачають укладення мирової угоди у справах про банкрутство (неплатоспроможність). Так, за приписами КУзПБ (п. 11 ч. 1 ст. 90) господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, такий інструмент як мирова угода застосовується у справах про банкрутство (неплатоспроможність) при досягненні домовленості сторін у справі щодо припинення спірних правовідносин.
У свою чергу мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених усіма сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для усіх сторін умовах.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №922/3106/16 та від 03.10.2018 у справі №917/1269/16, "мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Закон про банкрутство в першу чергу спрямований саме на відновлення платоспроможності боржника та налагодження його господарської діяльності. Укладення мирової угоди, як одна із стадій процедури банкрутства, направлена на відновлення платоспроможності боржника, а відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість сталого функціонування господарюючого суб'єкта, за результатами виконання мирової угоди її учасниками".
З моменту набрання чинності КУзПБ, його положення підлягають застосуванню до процедур банкрутства, зокрема тих, які здійснюються на стадії погашення боргів. КУзПБ не містить заборони щодо укладення Мирової угоди у справах про банкрутство, тому сторони вправі укласти Мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву (клопотання), на будь-якій стадії судового процесу в силу частини другої статті 192 ГПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2020 року у справі № 910/26972/14).
Тобто, для затвердження мирової угоди сторони мають подати до суду спільну заяву та безпосередньо угоду, а суду необхідно дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушуються права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є такі умови невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, виключає закриття провадження у справі з цих підстав.
Всупереч наведеним приписам законодавства станом на 13.10.2025 відповідної спільної письмової заяви щодо затвердження мирової угоди сторонами до суду не подано, як не подано й самої мирової угоди.
За таких обставин, клопотання попереднього ліквідатора Цуріки М.В. від 20.01.2020 № 02/1 про затвердження в даній справі мирової угоди шляхом прощення боргів та закриття провадження не відповідає вимогам статті 192 ГПК України, а тому у його задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 192, 234, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 20.01.2020 № 02/1 про затвердження в даній справі мирової угоди шляхом прощення боргів та закриття провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Суддя Т.М.Давченко