13 жовтня 2025 року Справа № 915/1444/25
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,
розглянувши матеріали
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області
до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області,
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал»,
про: визнання недійсними додаткових угод, стягнення пені та штрафу, -
Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал», з такими вимогами:
- визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 20.09.2024, якою внесено зміни до п.1.4 Договору №79 від 15.03.2024, укладену між Комунальним некомерційним підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал»;
- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 31.12.2024, якою внесено зміни до п.1.4, 10.1 Договору №79 від 15.03.2024, а також затверджено у новій редакції Додаток №1 «Календарний графік виконання робіт» та №2 «План фінансування» до нього, укладену між Комунальним некомерційним підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал» на користь Ніжинської міської територіальної громади пеню у розмірі 1479360,85 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал» на користь Ніжинської міської територіальної громади штраф у розмірі 660297,63 грн.
В обґрунтування вимог прокурор вказує, що додаткові угоди №1 від 20.09.2024 та №2 від 31.12.2024 до договору №79 від 15.03.2024 підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, адже такими змінено істотні умови договору (строк виконання робіт та строк дії договору) за відсутності документального підтвердження об'єктивних для того обставин, що суперечить п.5 ч.4 ст.11 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 11.2 договору.
Крім того, прокурор зазначає, що відповідач-2 не виконав роботи у встановлені договором №79 від 15.03.2024 строки, у зв'язку з чим прокурор на підставі п.6.1 такого договору здійснив нарахування 1479360,85 грн пені та 660297,63 грн штрафу, які просить стягнути з відповідача-2 на користь Ніжинської міської територіальної громади.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма ст.27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб'єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.
Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.
Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.
Частиною 3 ст.30 ГПК України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що спір у даній справі стосується нерухомого майна, а саме частини будівлі головного корпусу №1 та №2 Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, капітальний ремонт якого під відділення реабілітації повинен був виконати відповідач-2 за адресою: Чернігівська обл., м.Ніжин, вул.Академіка Амосова, 1. Саме вказана будівля визначена об'єктом договору підряду №79 від 15.03.2024, додаткові угоди до якого прокурор просить визнати недійсними та за прострочення зобов'язання за яким він просить стягнути із відповідача-2 пеню та штраф.
Відповідно до п.1.2 договору №79 від 15.03.2024, роботи з капітального ремонту вказаного нерухомого майна повинні були проводитися за адресою: Чернігівська обл., м.Ніжин, вул.Академіка Амосова, 1.
Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна - частини будівлі головного корпусу №1 та №2 Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, яка знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м.Ніжин, вул.Академіка Амосова, 1.
Згідно ч.9 ст.176 ГПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст.31 ГПК України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч.6 ст.31 ГПК України).
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав учасників справи, а, навпаки, є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява №7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, а у даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий позов.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна - частини будівлі головного корпусу №1 та №2 Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, яка знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м.Ніжин, вул.Академіка Амосова, 1; суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Чернігівської області.
Керуючись ч.1 ст.27, ч.3 ст.30, п.1 ч.1 ст.31, ст.ст.234, 235 ГПК України, суд,-
1. Матеріали справи №915/1444/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області до відповідачів Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Реал» про визнання недійсними додаткових угод, стягнення пені та штрафу, - передати до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва