79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.10.2025 Справа № 914/2602/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пресс-Кур'єр Україна», місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпрес», місто Львів
про стягнення 186 588,56 грн.
За участю представників
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Пресс-Кур'єр Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпрес» про стягнення 186 588,56 грн заборгованості.
Крім того, позивач, керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві просить суд при прийнятті рішення зазначити в резолютивній частині про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Ухвалою від 29.08.2025 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Пресс-Кур'єр Україна» та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв'язку з усуненням 02.09.2025 позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 08.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 25.09.2025 о 10:00 год.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 25.09.2025 на 10:30 год., була доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 08.09.2025.
Протокольною ухвалою від 25.09.2025 суд відклав судове засідання на 07.10.2025 на 11:45 год, відсутнім в судовому засіданні учасникам процесу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Вищезазначеною ухвалою суд ухвалив представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пресс-Кур'єр Україна» забезпечити участь в судовому засіданні 07.10.2025 у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою.
03.10.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про надання оригіналів документів для огляду з додатками (вх.№26189/25).
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 07.10.2025 через підсистему “Електронний суд» (документ сформований в підсистемі 07.10.2025) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з технічними проблемами (вх.№26430/25). Явка представника позивача в судове засідання 07.10.2025 не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи, від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 07.10.2025 не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№26430/25 від 07.10.2025), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи є достатньо доказів, тому розгляд справи проводиться на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 07.10.2025 ухвалено рішення у справі.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 01.04.2013 між сторонами укладено договір №104/D про розповсюдження друкованої продукції, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити друковану продукцію (видання) розповсюджувачу (відповідачу), а розповсюджувач (відповідач) зобов'язувався прийняти поставлений позивачем товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, згідно розрахунків позивача у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.01.2024 по 12.05.2025 в сумі 186 588,56 грн по оплаті основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач, керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві просив суд при прийнятті рішення зазначити в резолютивній частині про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пресс-Кур'єр Україна» в особі директора Кабанова Євгена Миколайовича, що діє на підставі статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес», в особі директора Чміля Романа Львовича, який діє на підставі статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - розповсюджувач) було укладено договір про розповсюдження друкованої продукції №104/D (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник поставляє друковану продукцію (видання) розповсюджувачу, а розповсюджувач приймає та реалізує їх від свого імені.
Відповідно до пункту 1.2. договору термін постачання, кількість, мінімальна партія, відпускна ціна за одиницю, загальна вартість постачання, рекомендована роздрібна ціна, максимально допустимий відсоток списання, рекомендований відсоток списання та інше визначається за погодженням сторін.
Згідно з п. 3.1. договору видання поставляються розповсюджувачу силами і за рахунок постачальника. Місце постачання м. Львів, вул. Стрийська, 104.
Приймання видання здійснюється згідно з супровідними документами (накладними постачальника, в яких зазначаються дані про назву видання, дату виходу, кількість екземплярів, відпускну ціну та вартість поставки). Здача-приймання завіряється підписом розповсюджувача на супровідних документах (п.2.2 договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору про зміни, а саме: день доставки, ін. (за винятком змін щодо положень, передбачених в п.1.2. договору), постачальник сповіщає розповсюджувача не пізніше як за один день до поставки даного видання.
Згідно з п. 3.1. договору у випадку відсутності або виявлення браку в певній кількості товару тих, що зазначені в накладній, розповсюджувач складає акт, один примірник якого направляє постачальнику. З моменту виявлення бракованої продукції розповсюджувач зобов'язаний у тижневий термін повернути її постачальнику.
Відповідно до пункту 2.5. договору постачальник зберігає право власності на поставлену продукцію до моменту його передачі розповсюджувачу (у випадку передоплати), чи реалізації розповсюджувачем (у випадку післяоплати).
Термін реалізації продукції - згідно графіку з дня поставки розповсюджувачу (п. 3.1. договору)
Згідно з п. 3.2. договору після закінчення терміну реалізації продукція знімається з реалізації.
Сторони п. 3.4. договору узгодили, що списання оформляється актом списання нереалізованої продукції та накладною на повернення, які складаються в двох примірниках. По одному примірнику з зазначених документів розповсюджувач надсилає постачальнику не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за тим, за який проводиться списання документах на списання вказується назва продукції, номер, кількість та вартість повернутої нереалізованої продукції згідно з відпускною ціною.
Згідно з п. 4.1. договору оплата реалізованої продукції постачальнику проводиться розповсюджувачем за відпускною ціною згідно специфікації, у термін не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п.4.2. договору, сума, яка визначається як різниця між ціною реалізації і відпускною ціною, становить винагороду розповсюджувача.
Даний договір вступає в силу з 01 квітня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року (п. 7.2. договору). Додатковою угодою до договору поставки №104/D від 01 квітня 2013 року від 31 грудня 2013 року сторони продовжили дію договору до 31 грудня 2014 року.
Сторони продовжували працювати до 2024 року за фактом постачання товару, що підтверджується видатковими накладними на поставку товару, письмових угод щодо продовження дії договору не укладалось.
Сторони п.7.3. договору узгодили, що договір вважається продовженим на наступний термін, якщо жодна із сторін за тридцять днів до завершення терміну його дії в письмовій формі не повідомила іншу сторону про відмову від участі в цьому договорі.
Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
На підставі замовлень відповідача позивач здійснював поставки товару за видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №36 від 12 січня 2023 року на суму 17 852,50 грн, видаткова накладна №96 від 19 січня 2023 року на суму 13270, 00 грн, видаткова накладна №156 від 26 січня 2023 року на суму 14870,50 грн, видаткова накладна №36 від 12 січня 2023 року на суму 17 852,50 грн, видаткова накладна №273 від 09 лютого 2023 року на суму 13 342,50 грн, видаткова накладна №323 від 16 лютого 2023 року на суму 9 412,50 грн, видаткова накладна №395 від 23 лютого 2023 року на суму 12 810,50 грн, видаткова накладна №446 від 02 березня 2023 року на суму 13 860,00 грн, видаткова накладна №502 від 09 березня 2023 року на суму 12 212,50 грн, видаткова накладна №36 від 12 січня 2023 року на суму 17 852,50 грн, видаткова накладна №566 від 16 березня 2023 року на суму 6 127,50 грн, видаткова накладна №624 від 23 березня 2023 року на суму 9 706,00 грн, видаткова накладна №687 від 30 березня 2023 року на суму 10 880,00 грн, видаткова накладна №746 від 06 квітня 2023 року на суму 10 332,50 грн, видаткова накладна №795 від 13 квітня 2023 року на суму 7 950,00 грн; видаткова накладна №924 від 27 квітня 2023 року на суму 14 742,50 грн, видаткова накладна №970 від 04 травня 2023 року на суму 12 697,50 грн, видаткова накладна №1026 від 11 травня 2023 року на суму 11 397, 50 грн, видаткова накладна №1081 від 18 травня 2023 року на суму 13 581,50 грн, видаткова накладна №1149 від 25 травня 2023 року на суму 14 995,00 грн. видаткова накладна №1205 від 01 червня 2023 року на суму 14 195,00 грн, видаткова накладна №1260 від 08 червня 2023 року на суму 12597,50 грн, видаткова накладна №1314 від 15 червня 2023 року на суму 12064, 00 грн, видаткова накладна №1361 від 22 червня 2023 року на суму 14410,00 грн, видаткова накладна №1426 від 29 червня 2023 року на суму 12 797,50 грн, видаткова накладна №1476 від 06 липня 2023 року на суму 12 762,50грн, видаткова накладна №1542 від 13 липня 2023 року на суму 12 672,00 грн, видаткова накладна №1619 від 20 липня 2023 року на суму 14 545,00 грн, видаткова накладна №1676 від 27 липня 2023 року на суму 12 312,50 грн, видаткова накладна №1741 від 03 серпня 2023 року на суму 12 597,50 грн, видаткова накладна №1806 від 10 серпня 2023 року на суму 10 214,00 грн, видаткова накладна №1872 від 17 серпня 2023 року на суму 11 762,50 грн, видаткова накладна №1943 від 24 серпня 2023 року на суму 11 280,00 грн, видаткова накладна №2009 від 31 серпня 2023 року на суму 9 797, 50 грн. видаткова накладна №36 від 12 січня 2023 року на суму 17 852,50 грн, видаткова накладна №2083 від 07 вересня 2023 року на суму 10 414,00 грн, видаткова накладна №2143 від 14 вересня 2023 року на суму 12 460,00 грн, видаткова накладна №2215 від 21 вересня 2023 року на суму 9 362,50 грн, видаткова накладна №2288 від 28 вересня 2023 року на суму 10 230, 00 грн, видаткова накладна №2353 від 05 жовтня 2023 року на суму 9 216, 50 грн, видаткова накладна №2415 від 12 жовтня 2023 року на суму 12 760, 00 грн, видаткова накладна №2484 від 19 жовтня 2023 року на суму 12 430, 00 грн, видаткова накладна №2555 від 26 жовтня 2023 року на суму 8 065,00 грн, видаткова накладна №2693 від 09 листопада 2023 року на суму 9 362,50 грн, видаткова накладна №2763 від 16 листопада 2023 року на суму 7 932,50 грн, видаткова накладна №2831 від 23 листопада 2023 року на суму 7 302,50 грн, видаткова накладна №2900 від 30 листопада 2023 року на суму 9 181,50 грн, видаткова накладна №2979 від 07 грудня 2023 року на суму 8 197,50 грн, видаткова накладна №3043 від 14 грудня 2023 року на суму 8 112,50 грн, видаткова накладна №3111 від 21 грудня 2023 року на суму 6 332,50 грн, видаткова накладна №3189 від 28 грудня 2023 року на суму 14 411,50 грн, видаткова накладна №26 від 11 січня 2024 року на суму 10 547, 50 грн, видаткова накладна №98 від 18 січня 2024 року на суму 7 365, 00 грн, видаткова накладна №166 від 25 січня 2024 року на суму 10 496, 50 грн, видаткова накладна №245 від 01 лютого 2024 року на суму 9 492,50 грн, видаткова накладна №315 від 08 лютого 2024 року на суму 11 830,00 грн, видаткова накладна №385 від 15 лютого 2024 року на суму 5 232,50 грн, видаткова накладна №450 від 22 лютого 2024 року на суму 10 531,50 грн, видаткова накладна №535 від 29 лютого 2024 року на суму 8 877,50 грн, видаткова накладна №597 від 07 березня 2024 року на суму 9 197, 50 грн, видаткова накладна №678 від 14 березня 2024 року на суму 7 830, 00 грн, видаткова накладна №751 від 21 березня 2024 року на суму 10 899,00 грн, видаткова накладна №902 від 04 квітня 2024 року на суму 11 330,00 грн, видаткова накладна №968 від 11 квітня 2024 року на суму 8 745,00 грн, видаткова накладна №1042 від 18 квітня 2024 року на суму 12 377, 50 грн, видаткова накладна №1120 від 25 квітня 2024 року на суму 13 000, 00 грн. видаткова накладна №1187 від 02 травня 2024 року на суму 15 452, 50 грн, видаткова накладна №1252 від 09 травня 2024 року на суму 11 657, 50 грн, видаткова накладна №1325 від 16 травня 2024 року на суму 13 790, 00 грн, видаткова накладна №1399 від 23 травня 2024 року на суму 13 625,00 грн, видаткова накладна №1467 від 30 травня 2024 року на суму 14 982, 50 грн, видаткова накладна №1532 від 06 червня 2024 року на суму 9 705, 00 грн, видаткова накладна №1602 від 13 червня 2024 року на суму 18 232, 50 грн, видаткова накладна №1678 від 20 червня 2024 року на суму 12 532, 50 грн, видаткова накладна №1765 від 27 червня 2024 року на суму 14 185, 00 грн, видаткова накладна №1813 від 04 липня 2024 року на суму 12 530, 00 грн, видаткова накладна №1885 від 11 липня 2024 року на суму 14 145, 00 грн. ,видаткова накладна №2091 від 01 серпня 2024 року на суму 14 492, 50 грн, видаткова накладна №2159 від 08 серпня 2024 року на суму 21 532,50 грн, видаткова накладна №2227 від 15 серпня 2024 року на суму 23 040, 00 грн, видаткова накладна №2299 від 22 серпня 2024 року на суму 20 797,50 грн, видаткова накладна №2435 від 05 вересня 2024 року на суму 20102,50 грн, видаткова накладна №2509 від 12 вересня 2024 року на суму 19 275, 00 грн, видаткова накладна №2571 від 19 вересня 2024 року на суму 19 155,00 грн, видаткова накладна №26 від 11 січня 2024 року на суму 10 547,50 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору нереалізована у встановлений у п. 3.1. договору термін продукція підлягає списанню розповсюджувачем. Списана продукція підлягає поверненню постачальнику. Неповернута постачальнику продукція вважається такою, що реалізована.
Відповідачем повернуто продукцію відповідно до наступних накладних на повернення: накладна на повернення №ІП-000000014 від 23.03.2023 на суму 15 168,80 грн, накладна на повернення №ІП-000000012 від 28.04.2023 на суму 11 067,40 грн, накладна на повернення №ІП-000000012 від 16.05.2023 на суму 5936,80 грн, накладна на повернення №ІП-000000005 від 08.06.2023 на суму 13 886,40 грн, накладна на повернення №ІП-000000005 від 12.07.2023 на суму 6 498,00 грн, накладна на повернення №ІП-000000022 від 27.06.2023 на суму 9740,50 грн, накладна на повернення №ІП-000000020 від 31.07.2023 на суму 10 358,70 грн, накладна на повернення №ІП-000000010 від 17.08.2023 на суму 7 473,50 грн, накладна на повернення №ІП-000000022 від 31.08.2023 на суму 7 433,10 грн, накладна на повернення №ІП-000000017 від 30.09.2023 на суму 7226,70 грн, накладна на повернення №ІП-000000013 від 30.10.2023 на суму 6 714,00 грн, накладна на повернення №ІП-000003 від 10.10.2023 на суму 5 105,00 грн, накладна на повернення №ІП-0000015 від 24.11.2023 на суму 6 619,10грн, накладна на повернення №ІП-0000018 від 31.12.2023 на суму 7 164,30 грн, накладна на повернення №ІП-00000008 від 18.12.2023 на суму 7 946,40 грн, накладна на повернення №ІП-0000017 від 31.03.2024 на суму 11 666,20 грн, накладна на повернення №ІП-0000008 від 18.07.2024 на суму 9496,60 грн, накладна на повернення №ІП-000000007 від 25.06.2024 на суму 7257,20 грн, накладна на повернення №ІП-000000011 від 30.08.2024 на суму 9443,10 грн. накладна на повернення №ІП-000000004 від 30.09.2024 на суму 22141,70 грн.
29.02.2024 сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 191 425,62 грн.
Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, звертався до відповідача з претензією вих№36 від 06.06.2025, в якій просив, погасити існуючу заборгованість протягом семи днів з моменту отримання зазначеної претензії. В додаток до даної претензії позивачем було долучено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість становить 186 588,56 грн.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та повністю не оплатив позивачу вартості отриманого товару, відтак, за відповідачем залишаються повністю неоплачені поставки товару на загальну суму 186 588,56 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 186 588,56 грн основного боргу.
Крім того, позивач, керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві просить суд при прийнятті рішення зазначити про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №104-D про розповсюдження друкованої продукції від 01.04.2013 та додаткова угода до договору №104-D від 01.04.2013.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт поставки позивачем товару на загальну суму 186 588,56 грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.
Відповідачем повернуто продукцію відповідно до наступних накладних на повернення: накладна на повернення №ІП-000000014 від 23.03.2023 на суму 15 168, 80 грн, накладна на повернення №ІП-000000012 від 28.04.2023 на суму 11 067, 40 грн, накладна на повернення №ІП-000000012 від 16.05.2023 на суму 5936, 80 грн, накладна на повернення №ІП-000000005 від 08.06.2023 на суму 13 886, 40 грн, накладна на повернення №ІП-000000005 від 12.07.2023 на суму 6 498, 00 грн, накладна на повернення №ІП-000000022 від 27.06.2023 на суму 9740, 50 грн, накладна на повернення №ІП-000000020 від 31.07.2023 на суму 10 358, 70 грн, накладна на повернення №ІП-000000010 від 17.08.2023 на суму 7 473, 50 грн, накладна на повернення №ІП-000000022 від 31.08.2023 на суму 7 433, 10 грн, накладна на повернення №ІП-000000017 від 30.09.2023 на суму 7226, 70 грн, накладна на повернення №ІП-000000013 від 30.10.2023 на суму 6 714, 00 грн, накладна на повернення №ІП-000003 від 10.10.2023 на суму 5 105, 00 грн, накладна на повернення №ІП-0000015 від 24.11.2023 на суму 6 619,10 грн, накладна на повернення №ІП-0000018 від 31.12.2023 на суму 7 164,30 грн, накладна на повернення №ІП-00000008 від 18.12.2023 на суму 7 946,40 грн, накладна на повернення №ІП-0000017 від 31.03.2024 на суму 11 666, 20 грн, накладна на повернення №ІП-0000008 від 18.07.2024 на суму 9496,60 грн, накладна на повернення №ІП-000000007 від 25.06.2024 на суму 7257, 20 грн, накладна на повернення №ІП-000000011 від 30.08.2024 на суму 9443,10 грн. накладна на повернення №ІП-000000004 від 30.09.2024 на суму 22141,70 грн.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним договору договір №104-D про розповсюдження друкованої продукції від 01.04.2013 та додаткової угоди до договору №104-D від 01.04.2013 чи визнання їх неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Відповідач, отримання товару згідно договору №104-D про розповсюдження друкованої продукції від 01.04.2013 та додаткової угоди до договору №104-D від 01.04. на загальну суму 186 588,56 грн не заперечив.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарським кодексом України.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом, які надіслано до суду представником позивача за вих№59 від 30.09.2025, поступили до суду 03.10.2025 вх.№26189/25).
Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.
Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, звертався до відповідача з претензією вих№36 від 06.06.2025, в якій просив, погасити існуючу заборгованість протягом семи днів з моменту отримання зазначеної претензії.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений йому товар в період не провів.
Отже, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар на загальну суму 186 588,56 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 186 588,56 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 186 588,56 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зазначення у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Оскільки, положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, то суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача трьох процентів річних починаючи з 07.10.2025 (сума основного боргу 186 588,56 грн) з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4526 від 01.08.2025 на суму 2240,00 грн та платіжною інструкцією.№4592 від 02.09.2025 на суму 182,40 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» (79004, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи 23948055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пресс-Кур'єр Україна» (юридична адреса: 04073, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7; фактична адреса: 04073, місто Київ, проспект Бандери, будинок 6, корпус 1, офіс 43; ідентифікаційний код юридичної особи 34494387) 186 588,56 грн основного боргу та 2 422,40 грн судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2025 у справі №914/2602/25 проводити нарахування трьох процентів річних на суму несплаченого основного боргу, яка підлягає стягненню, починаючи з дати ухвалення рішення 07.10.2025 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 % х Д : К : 100, де: С - сума залишку боргу (станом на день ухвалення цього рішення сума основного боргу складає 186 588,56 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 13.10.2025
Суддя Сухович Ю.О.