79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.10.2025 Справа № 914/834/25
Господарським судом Львівської області в складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судового засідання Свистуна П.О. розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача1: Приватного підприємства «Алтекс», м. Львів,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська околиця», м. Львів,
про стягнення солідарно безпідставно збережених коштів в сумі 1788163,25грн.
За участіпредставників:
від прокуратури: Слиш Г.С. - прокурор,
від позивача: Шмотолоха О.П. - представник,
від відповідача 1: Крюкова Н.Т. - адвокат,
від відповідача 2: не з'явився.
Суть спору: Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення з Приватного підприємства «Алтекс», м. Львів, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська околиця», м. Львів, 1108742,8 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі, 572890,01 грн. інфляційних та 106530,44 грн. трьох процентів річних.
Стислий виклад позиції прокуратури та позивача.
Прокурор в інтересах позивача посилається на те, що в силу розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ, який набрав чинності 01.01.2020 р., відповідачі, як замовники нового будівництва, мають обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування грошових коштів до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету.
Відповідачі, як замовники будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Дж. Ленона, 41, у м. Львові, цього обов'язку не виконали.
Сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № ЛВ122211213883 від 14.12.2021 р. підтверджується факт завершення будівництва об'єкта та факт введення його в експлуатацію.
Вказаним Сертифікатом та Актом готовності об'єкта до експлуатації, створеним 10.12.2021 р., підтверджується той факт, що замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку є відповідачі у справі. Загальна площа квартир у цьому будинку становить 3685 кв. м.
Будинок збудовано на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:09:001:0040.
Заперечення відповідача 1 проти позову.
Відповідач 1 у відзиві (том справи 1, а.с. 141-151) просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач 1 визнає, що ним та відповідачем 2 11.04.2018 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 112181011359 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Дж. Ленона, 41, у м. Львові. Об'єкт введено в експлуатацію 14.12.2021 р.
На думку відповідача 1, Законом № 132-ІХ з 01.01.2021 р. скасовано обов'язок замовника будівництва брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Правова підстава для укладання договорів і сплати коштів пайової участі по об'єктах будівництва, спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов'язку та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 р., відсутня.
Відповідач 1 зазначає, що прокуратурою та позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту початку його перебігу пройшло 3 роки, 3 місяці і три дні.
Відповідач 1 заперечує щодо використаної прокуратурою та позивачем величини вартості 1 кв. м загальної площі квартир будинку на території Львівської області. На думку відповідача 1, така станом на момент введення об'єкта у експлуатацію (14.12.2021 р.), згідно з Наказом міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 р. № 230, становила 14451 грн., а не 15044 грн. як зазначено у позовній заяві. З огляду на викладене, відповідач 1 вважає необґрунтованим й розмір інфляційних та трьох процентів річних, який заявлено до стягнення.
Відповідач 1 заперечує щодо стягнення з нього солідарно з відповідачем 2 внеску пайової участі, оскільки Договором забудови б/н від 15.12.2015 р. він передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Міська околиця» частину функцій замовника будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:09:001:0040. Право забудови ділянки мав виключно відповідач 2.
Відповідь на відзив прокуратури (том справи 1, а.с. 23-192).
Прокуратура вважає, що в силу підпункту 3 пункту 13 розділу І та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-ІХ, законодавцем передбачено порядок пайової участі замовників будівництва щодо об'єктів, які станом на 01.01.2020 р. ще не були введені у експлуатацію, а договори про сплату пайової участі з органами місцевого самоврядування не були укладені.
Згідно з п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-ІХ пайова участь сплачується грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта у експлуатацію.
Прокуратура вважає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 223 ГК України та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності не сплив.
Щодо розміру пайової участі, то прокуратурою при розрахунку використано показники опосередкованої вартості спорудження житла, які затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 р. № 337, оскільки цим наказом затверджено згадані показники станом на 01 жовтня 2021 р. Тоді як наказом № 230 від 10.09.2021 р. затверджено показники вартості спорудження житла станом на 01.07.2021 р.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Прокурор зазначає, що відповідачі є замовниками будівництва та пов'язані між собою одним об'єктом будівництва, цей обов'язок є неподільним, тому вони несуть солідарний обов'язок з пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Заперечення прокуратури щодо застосування наслідків спливу позовної давності (том справи 2, а.с. 2-5).
Прокурор зазначає, що об'єкт будівництва введено в експлуатацію 14.12.2021 р. і в силу п.п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності станом на 19.03.2025 р. не сплив.
Відповідачем 2 подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмову в зв'язку з цим у задоволенні позову (том справи 2, а.с. 19-23).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в наявній у матеріалах справи ухвалі суду.
Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/834/25 до судового розгляду по суті.
Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування порушення відповідачами встановленого законом обов'язку із сплати ними пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, а також обґрунтованість заявлених до стягнення сум безпідставно збереженого пайового внеску, інфляційних та трьох процентів річних. До предмета доказування відповідачів належить доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.
Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та поданих суду заявах, клопотаннях тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Дозволом на виконання будівельних робіт від 11 квітня 2018 р. № ЛВ 112181011359, Сертифікатом № ЛВ122211213883, який створено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 14.12.2021 р., Актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.12.2021 р. (том справи 1, а.с. 68-76) підтверджується те, що відповідачі є замовниками нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Дж. Ленона, 41, у м. Львові, та спростовуються доводи відповідача 1, які викладено ним у відзиві.
Вказаний об'єкт закінчено будівництвом у листопаді 2021 р. та визнано готовим до експлуатації 10.12.2021 р.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта, розташованого у м. Львові по вул. Дж. Ленона, 41, з загальною площею квартир 3685 м кв. в проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації 14.12.2021 р. (том справи 1, а.с. 70-71).
З цієї дати об'єкт прийнято у експлуатацію, оскільки, згідно зі статтею 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Загальна площа будівлі становила 5439,3 м кв., у тому числі 3685 м кв. складала загальна площа квартир.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-ІХ) з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Однак пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Одночасно цією правовою нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому, зокрема розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Наявними у матеріалах справи та переліченими вище доказами підтверджується та обставина, що новостворений відповідачами житловий будинок не належить до об'єктів будівництва, передбачених п. 2 розділу ІІ«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX, щодо яких пайова участь до місцевого бюджету замовником не перераховується.
Підпунктами 3 та 4 пункту 2 розділу ІІ згаданого Закону України № 132-IX закріплено обов'язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів має надати замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Одночасно передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
В силу п.п. 2.2.2. ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 р. «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» (а.с. 70-71) замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Отже Львівською міською радою не встановлено менший розмір пайової участі, порівняно із Законом № 132-ІХ.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які викладено у його постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 20.07.2022 р. у справі №910/9548/21, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника.
Для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Верховний Суд у справі № 910/9548/21 дійшов висновку, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 р. у справі № 910/3935/24 виклав висновок, що «У підпунктах 1, 3 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX встановлено:
- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);
-порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Отже, обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва».
Суд встановив, що розрахунок розміру пайової участі прокурор провів на підставі Закону № 132-ІХ, Акту готовності об'єкта до експлуатації, який створено 10.12.2021 р., Сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № ЛВ122211213883 від 14.12.2021 р., наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 р. № 337, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (15044 грн. у Львівській області).
Прокурор при здійсненні розрахунку розміру пайової участі відповідачів необґрунтовано застосував норми наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 р. № 337. Вказаний наказ прийнято після закінчення періоду, який встановлено підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 132-ІХ для сплати пайового внеску. Відповідачі мали обов'язок сплатити пайовий внесок грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Тому для розрахунку розміру пайового внеску повинні застосовуватись показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на момент встановленого строку виконання обов'язку із сплати пайового внеску та були належно затверджені компетентним органом держави.
Об'єкт введено у експлуатацію 14.12.2021 р. Станом на 14.12.2021 р. діяв наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 р. № 230, яким затверджено опосередковану вартість 1 кв. м спорудження житла у Львівській області в розмірі 14451 грн.
Посилання прокуратури на ту обставини, що при розрахунку розміру пайової участі відповідачів ним використано показник опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області, розрахований станом на 1 жовтня 2021 р. та затверджений наказом № 337 від 16.12.2021 р., необґрунтовані.
Показник, який застосовано прокуратурою в інтересах позивача, на день, встановлений Законом для виконання замовниками обов'язку із сплати пайового внеску, не був розрахований, не був затверджений у встановленому законом порядку та не діяв. Наказ № 337 ще не було прийнято, про зворотню дію в часі наказу № 337 у самому наказі не заначено. Тому застосування до зобов'язань із сплати пайового внеску, строк виконання яких порушено 15.12.2021 р., нормативного акта, що набрав законної сили з 16.12.2021 р., суперечить ст. 58 Конституції України.
У справі № 910/6226/23 (постанова від 03.12.2024) Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, наголосив на необхідності перевірки розрахунку пайової участі за нормативами, чинними на момент виникнення обов'язку, тобто до прийняття об'єкта в експлуатацію.
У справі № 916/2709/22 (постанова від 07.09.2023) суд зробив висновок, що розрахунок має базуватись саме на даті введення об'єкта в експлуатацію.
За таких обставин, законними та обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача лише 1065038,7 грн. пайового внеску.
У матеріалах справи немає та відповідачами суду не надані докази виконання ними встановленого Законом обов'язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі.
Згідно з ст.ст. 541, 543 та 625 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 550625,01 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з грудня 2021 р. до січня 2025 р. та 102331,25 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.12.2021 р. до 26.02.2025 р. Решта позовних вимог в частині інфляційних та 3 % річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. При цьому суд враховує лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.4.1997 р., а також ту обставину, що згідно з поданим прокуратурою розрахунком позовних вимог, 572890,01 грн. інфляційних, які прокуратура просить стягнути з відповідачів, становлять інфляційні, обчислені з урахуванням індексів інфляції за період з грудня 2021 р. до січня 2025 р. Індекс інфляції за лютий 2025 р. на момент подання позову уже було опубліковано.
Решта позовних вимог в частині стягнення інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до даних Державної служби статистики України індекси інфляції встановлюються у вигляді цілого числа та десятих чисел (одного знаку після коми). У листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. за № 62-97р теж йдеться про те, що сукупний індекс інфляції за певний період часу визначається, виходячи з цілого числа та однієї десятої, шляхом заокруглення чисел.
Доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності безпідставні, оскільки в силу приписів п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 липня 2025 року № 478/2025, який затверджено Законом України 15 липня 2025 року № 4524-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд керується ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також тим, що позовну заяву подано в електронній формі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області (79005, м.Львів, вул. Богомольця, 9), який подано в інтересах держави в особі: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 34814859) до Приватного підприємства «Алтекс» (79049, м. Львів, вул. М. Драгана, 9, код ЄДРПОУ 37583940), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська околиця» (79049, м. Львів, вул. В.І. Вернадського, 8, код ЄДРПОУ 39337384) задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Алтекс» (79049, м. Львів, вул. М. Драгана, 9, код ЄДРПОУ 37583940) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська околиця» (79049, м. Львів, вул. В.І. Вернадського, 8, код ЄДРПОУ 39337384) до місцевого бюджету на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 34814859) 1065038,7грн. пайової участі, 550625,01грн. інфляційних, 102331,25грн. 3% річних.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Алтекс» (79049, м. Львів, вул. М. Драгана, 9, код ЄДРПОУ 37583940) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська околиця» (79049, м. Львів, вул. В.І. Вернадського, 8, код ЄДРПОУ 39337384) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 20615,94грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3.Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення Господарського суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 13.10.2025 р.
Суддя Бортник О.Ю.