вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
01 жовтня 2025 рокуСправа № 912/1386/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1386/25
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
про визнання протоколу загальних зборів таким, що не є дійсним
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 , особисто, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.05.2002 Ленінським РВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області;
від відповідача - Грабовська В.В., адвокат, ордер серії ВА №1118053 від 24.06.2025.
У судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з вимогами про визнання протоколу загальних зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "УЖД" (далі - ОСББ "УЖД") від 16.06.2024, складений головою загальних зборів ОСОБА_2 таким, що не є дійсним.
Ухвалою від 10.06.2025 суд залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення виявлених недоліків.
16.06.2025 позивач подав позовну заяву (вторинну) та додатки до неї на усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 18.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в редакції заяви поданої 16.06.2025 та відкрив провадження у справі №912/1386/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 10.07.2025 о 14:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
30.06.2025 позивач подав клопотання про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_3 для допиту і надання показань.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача адвокат Грабовська В.В. подала відзив на позовну заяву, де просить відмовити в задоволенні позову.
08.07.2025 позивач подав відповідь на відзив.
10.07.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача адвокат Грабовська В.В. подала заперечення (на відповідь на відзив).
У підготовчому засіданні 10.07.2025 за усним клопотанням позивача суд оголосив перерву до 15:00 год 07.08.2025.
22.07.2025 позивач подав клопотання про долучення до судової справи додаткових доказів на підтвердження того, що він є співвласником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "УЖД", а саме: свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав.
У підготовчому засіданні 07.08.2025 суд оголосив перерву до 15:30 год 14.08.2025.
08.08.2025 позивач подав:
- клопотання, відповідно до якого просить відзив на позов, наданий адвокатом Грабовською В.В., визнати таким, що не є дійним та у випадку надання суду адвокатом Грабовською В.В. договору про надання правової допомоги відповідачу ОСОБА_2 після засідання суду 07.08.2025 відзив визнати таким, що наданий у пропущені строки визначені судом і законом;
- клопотання, за яким просить заперечення на відзив на позов наданий адвокатом Грабовською В.В. визнати таким, що не є дійним та у випадку надання суду адвокатом Грабовською В.В. договору про надання правової допомоги відповідачу ОСОБА_2 після засідання суду 07.08.2025 заперечення визнати таким, що надане у пропущені строки визначені судом і законом.
11.08.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача адвокат Грабовська В.В. подала клопотання про долучення доказів, а саме договору про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025, укладеного між адвокатом Грабовською В.В. та ОСОБА_2
13.08.2025 позивач подав клопотання, згідно з яким просить відзив і заперечення на відзив визнати недійсними, як такі, що не відносяться до повноважень адвоката представника Грабовської В.В. за договором про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025.
Ухвалою від 14.08.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №912/1386/25 на тридцять днів; відмовив у задоволенні клопотання позивача від 30.06.2025 про виклик свідка; задовольнив клопотання позивача від 22.07.2025 про долучення доказів та долучив до матеріалів справи №912/1386/25 свідоцтво про право власності та витяг з Державного реєстру речових прав; відмовив у задоволенні клопотань позивача від 08.08.2025, від 13.08.2025 та усного клопотання від 14.08.2025; закрив підготовче провадження у справі №912/1386/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025 о 15:30 год.
05.09.2025 позивач подав заяву від 05.09.2025 про заперечення окремих положень протокольної ухвали суду від 14.08.2025, відповідно до якої просить суд:
- у порядку відступу, що у пункті 4 частини ухвали суду від 14.08.2025 - відмовити в задоволенні клопотань від 08.08.2025, від 13.08.2025 та усного клопотання від 14.08.2025 - переглянути обґрунтування суду з врахуванням заперечення позивача за його наданими фактами і наданими право-законними аргументами та задовольнити клопотання позивача від 08.08.2025, від 13.08.2025 та усного клопотання позивача від 14.08.2025;
- відзив і заперечення на відповідь позивача щодо відзиву визнати недійсними як такі, що не відносяться до повноважень адвоката - представника ОСОБА_4 за договором про надання правничої допомоги;
- у випадку надання суду адвокатом Грабовською В.В. договору про надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_2 після засідання суду 07.08.2025 відзив і заперечення визнати такими, що надані у пропущені строки, визнані законі судом.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд розпочав розгляд справи по суті, в якому оголосив перерву до 17.09.2025 о 15:30 год, про що поставив протокольну ухвалу, відповідно до якої також:
- за усним клопотанням позивача відповідачу подати до суду оригінал або належним чином засвідчену копію оскаржуваного протоколу для долучення до матеріалів справи та для огляду в судовому засіданні, або письмові пояснення в разі неможливості виконати вимоги суду в цій частині;
- відмовив в задоволенні заяви позивача від 05.09.2025 з наступним зазначенням мотивів такої відмови у судовому рішенні.
15.09.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача адвокат Грабовська В.В. подала клопотання про долучення доказів, а саме копії протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" №9 від 16.06.2024 із зазначенням, що його оригінал буде надано для огляду в судовому засіданні 17.09.2025.
15.09.2025 позивач подав заяву стосовно повноважень адвоката, які надані йому клієнтом у договорі про правову (правничу) допомогу, відповідно до якої просить суд відзив і заперечення на відповідь позивача щодо відзиву, які надані позивачу та суду, визнати недійсними як такі, що не відносяться до повноважень адвоката - представника Грабовської В.В. за договором про надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_2 (договір №24/06/25-22 від 24.06.2025) і не повинні відноситися до надання правничої допомоги відповідачу.
17.09.2025 суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 17.09.2025 позивач подав клопотання про визнання копії протоколу №9 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "УЖД" від 16 червня 2024 року, яка надана суду у додатках позовної заяви, автентичною за змістом копії протоколу №9, що додатково наданий в оригінальному варіанті, з долученням до матеріалів судової справи такої копії.
Протокольною ухвалою суд оголосив перерву до 22.09.2025 та відмовив у задоволенні заяви позивача, що надійшла до суду 15.09.2025, з наступним зазначенням мотивів такої відмови у судовому рішенні.
У судовому засіданні 22.09.2025 за клопотанням позивача приймала участь ОСОБА_2 , в засіданні оголошено перерву до 25.09.2025 о 10:15 год.
25.09.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача адвокат Грабовська В.В. подала клопотання від 24.09.2025 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
У судовому засіданні 25.09.2025 оголошено перерву до 01.10.2025 о 15:30 год.
30.09.2025 позивач подав суду заперечення, відповідно до яких просить повернути без розгляду клопотання про стягнення судових витрат, що надане адвокатом Грабовською В.В., як таке, що надане суду з порушенням вимог ст. 170 Господарського процесуального кодексу України; визнати акт приймання - передачі наданих послуг від 23.09.2025 таким, що не відповідає основним засадам договірного права у частинах справедливість, добросовісність, розумність, обов'язковість тлумачення умов договору та скасувати розмір 5000,00 грн як вартість сплати за професійну правову (правничу) допомогу.
01.10.2025 суд продовжив розгляд справи по суті, в якому сторони підтримали подані заяви по суті справи.
Суд наводить мотиви відмови у задоволенні заяви позивача від 05.09.2025 та від 15.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положенням ч. 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №369/13467/20 зазначено, що ордер, який виданий адвокатом і містить його підпис, є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи.
Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок про обов'язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
На підтвердження повноважень представництва інтересів відповідача у справі адвокатом Грабовською В.В. надано ордер про надання правничої допомоги серії ВА №1118053 від 24.06.2025, який відповідає всім вимогам закону щодо його оформлення.
Таким чином, долучений адвокатом Грабовською В.В. ордер про надання правничої допомоги серії ВА №1118053 від 24.06.2025, в якому не було зазначено про обмеження, є належним та достатнім підтвердженням повноважень як представника відповідача у даній справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив такі обставини.
09.06.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію юридичної особи ОСББ "УЖД", місцезнаходження: 25002, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 1.
За визначенням у ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Данилківу Я.Н. належить 1/2 (одна друга) частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме квартиру загальною площею 114,4 кв.м, житловою площею 85,3 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 26.01.2024, зареєстрованим в реєстрі за №83, та витягом з Державного реєстру речових прав №363433947 від 26.01.2024 (а.с. 130-131).
ОСОБА_1 є співвласником ОСББ "УЖД".
16.06.2024 відбулися загальні збори співвласників ОСББ "УЖД", за результатами якого складено протокол №9 (далі - протокол №9, а.с. 19).
Позивач зазначає, що протокол №9 складений самочинно головою зазначених зборів ОСОБА_2 , повністю підроблений та є таким, що суперечить ряду вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Типовому статуту ОСББ та є підставою про визнання протоколу №9 від ОСОБА_2 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке:
1. Правління ОСББ "УЖД", яке скликало загальні збори співвласників ОСББ "УЖД" на 16.06.2024, є нелегітимне, оскільки 29.08.2021 загальні збори співвласників ОСББ "УЖД" усунули з посад правління, яке зазначені збори скликало.
2. Неспроможність колишнього складу правління надати співвласникам ОСББ "УЖД" правдиву інформацію про свій склад, колишнє правління займається підробкою підпису ОСОБА_5 - одного з авторитетніших колишнього складу правління, який вже не проживає у будинку, де створено ОСББ "УЖД".
3. Порядок скликання загальних зборів ОСББ "УЖД" на 16.06.2024 є порушенням вимог, що прописані у ст.ст. 6, 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Це призвело до неправдивої інформації, наданою головою загальних зборів ОСОБА_2 про загальну кількість співвласників ОСББ "УЖД", про участь у загальних зборах від 16.06.2024 недостатньої кількості голосів, щоб затвердити порядок денний цих зборів, а у подальшому прийняти рішення, яке відповідало б вимогам ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Типовому статуту ОСББ.
4. Нестачу кваліфікованої кількості голосів і кількості співвласників для прийняття рішень голова загальних зборів ОСОБА_2 компенсує нібито проведенням письмового опитування співвласників ОСББ "УЖД", які були відсутні на загальних зборах від 16.06.2024, не маючи на це повноважень.
5. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 у незаконний спосіб представила загальним зборам співвласників для звіту ревізійної комісії ОСОБА_6 , який взагалі не був обраний до складу ревізійної комісії ОСББ "УЖД".
6. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 блокує обрання складу ревізійної комісії, бо не вносить у порядок денний свого придуманого (недійсного) протоколу обрання членів ревізійної комісії.
7. ОСОБА_2 , яка видає себе за голову правління, а на разі була головою зборів, ніби звітувала про фінансово-господарську діяльність правління за 2021, 2022, 2023 роки власне 16.06.2024, але фактично звіт за необхідними позиціями фінансово-господарської діяльності правління не був здійсненим. Разом з тим, ОСОБА_2 підтвердила, що за 2021, 2022, 2023 роки зазначеного звіту не було, а подібні звіти станом на 16.06.2024 є далеко за межами реального звітного періоду, про що визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
8. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 прописує, що звіт про діяльність правління за 2021, 2022, 2023 роки прийнято як "задовільно", що є неправдою.
9. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 прописує, що кошторис і розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території загальними зборами прийнятий. Проте, насправді кошторис і зазначений внесок рішеннями загальними зборами не прийнято.
10. Внесок за користуваннями коморами за приписом голови загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 рішення прийнято, а насправді не прийнято.
11. Щодо обрання до складу правління ОСОБА_7 , то у протоколі №9, головою загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 придумано обрання ОСОБА_7 до складу правління, бо стільки "за" співвласників не були присутні на загальних зборах, а письмове опитування Здійснене (чи не здійснене) ОСОБА_2 , неправомірне, бо на це ОСОБА_2 не мала повноважень, наданими загальними зборами співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 і не має таких повноважень, передбачених п. 16 розділу III Типового статуту ОСББ.
12. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 приховала, що загальні збори розглядали питання про переобрання ОСОБА_2 на посаді голови правління ОСББ "УЖД" і, що про звільнення ОСОБА_2 із зазначеної посади були "за" - 75 співвласники з 109 опитаних, законно обраною комісією з письмового опитування, а це 68,81% від 109.
13. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 приховала, що загальні збори розглядали питання про обрання іншого голову правління ОСББ "УЖД" - ОСОБА_8 і "за" його обрання - 79 співвласників з 119 опитаних, що становить 66,39% від 119 опитаних співвласників ОСББ "УЖД".
14. Голова загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 ОСОБА_2 не внесла до порядку денного зазначених зборів чотири питання порядку денного, які прийняті рішенням загальних зборів від 16.06.2024, а саме:
1 - пропозиція про внесення до порядку денного переобрання голови правління ОСОБА_2 ;
2 - пропозиція про внесення до порядку денного обрання ревізійної комісії;
3 - пропозиція про внесення до порядку денного вибори ініціативної групи з письмового
опитування співвласників;
4 - пропозиція про внесення до порядку денного обрання нового голову правління ОСББ "УЖД".
Як стверджує позивач, згідно змісту позовної заяви та узагальнень, що у чотирнадцяти зазначених пунктах позовної заяви, є доказом того, що самочинно складений ОСОБА_2 протокол №9, що стосується скликання (повідомлення) загальних зборів, їх проведення та оформлення відповідним протоколом і його змісту не відповідає інтересам співвласників ОСББ "УЖД" щодо мети створення ОСББ, не відповідає завданню та предмету діяльності ОСББ.
Відповідач стверджує, що Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку "УЖД", що відбулись 16.06.2024, проведені у відповідності до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту ОСББ "УЖД" в редакції від 2021 року. У протоколі зазначена загальна кількість співвласників ОСББ "УЖД" 131 особа, що підтверджується публічною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач вказує на практику Верховного Суду, відповідно до якої не всі порушення порядку скликання та проведення зборів призводять до визнання рішення загальних зборів недійсними.
Окрім цього, за доводами відповідача позивачем не обґрунтовано, які саме його права та інтереси порушені, в чому полягає таке порушення протоколом №9 та яким чином права та інтереси будуть захищені та/чи відновлені шляхом визнання вказаного протоколу недійсним.
З огляду на вказане, позивач вважає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Крім того, відповідач вважає, що є неналежним відповідачем за вказаною позовною заявою, оскільки позивач визначив відповідачем ОСОБА_2 як співвласницю ОСББ "УЖД", тобто як фізичну особу, яка не має змоги, правомочності, повноважень виконати вимоги позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Предметом даного позову є вимога про визнання протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024, складений головою загальних зборів ОСОБА_2 таким, що не є дійсним.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласниками багатоквартирного будинку (далі - співвласники) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Стаття 3 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що діяльність об'єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об'єднання, асоціації.
Положеннями статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства (ст. 97 ЦК України).
У ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" зазначено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.
Отже, Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України, за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.
Судом встановлено, що позовні вимоги про визнання протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" від 16.06.2024 таким, що не є дійсним, заявлено позивачем до ОСОБА_2 як до особи, яка є його членом, головою правління, приймала участь у таких зборах та обрана головою таких зборів.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ОСББ "УЖД" (код ЄДР 40552692) ОСОБА_2 є керівником такої юридичної особи. У відомостях про органи управління вказаної юридичної особи зазначено таке: вищий - загальні збори, виконавчий - правління.
Проте, у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів юридичної особи, відповідачем виступає саме юридична особа, рішення якої оскаржується, а не її члени (учасники), як учасники загальних зборів. Учасники юридичної особи не є належними відповідачами у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу юридичної особи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 22.05.2019 у справі №905/691/18, від 11.08.2020 у справі №904/1966/18, від 16.09.2021 у справі №910/19000/20, від 09.09.2021 у справі №916/161/20, від 12.10.2021 у справі №910/8823/19, від 09.02.2022 у справі №916/3631/20, від 19.04.2023 у справі №916/4097/21.
У протоколі №9 від 16.06.2024 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "УЖД" зазначена така інформація: загальна кількість співвласників квартир та нежитлових приміщень будинку - 131 особа (загальна площа власності - 8415,04 кв.м); у зборах взяли участь 55 осіб, яким належить квартири та/або нежитлові приміщення будинку загальною площею 317/7,19 кв.м; у письмовому опитуванні взяли участь співвласники в кількості 61 особа загальною площею 3458 кв.м; всього прийняло участь 116 осіб, яким належить 6635,19 кв.м, що складає 78,85% від площі власності; головою зборів обрано - ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом №9 прийнято такі рішення:
1. Заслухали голову ревізійної комісії ОСОБА_6 із звітом ревізійної комісії про фінансово-господарську діяльність ОСББ "УЖД" за 2021, 2022 та 2023.
2. Визнано задовільною діяльність правління (слухали голову правління ОСОБА_2 із звітом про результати діяльності ОСББ "УЖД" за 2021, 2022, 2023 роки).
3. Затверджено кошторис та встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території з 01.07.2024.
4. Затверджено розмір внеску за користування місцями загального користування (комори).
5. Рішення по затвердження розміру щомісячних платежів співвласників машино-місць не прийнято.
6. Прийнято до складу правління ОСОБА_7 .
Вказаний протокол підписаний головою правління ОСББ "УЖД" ОСОБА_2 .
Отже, рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "УЖД", оформлені протоколом №9 від 16.06.2024 є результатом волевиявлення не окремого члена, а загальних зборів співвласників як вищого органу управління ОСББ "УЖД", та члени об'єднання не можуть відповідати за дії вищого органу управління такого об'єднання.
За твердженням позивача, оскаржуваний протокол складений всупереч статуту ОСББ "УЖД" та вимогам законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17.
Відтак, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.
Тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №14/325).
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц).
З урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).
Разом з тим, незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у пункті 5.36 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц).
З урахування наведеного, господарський суд зазначає, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21).
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Таким чином, чинним ГПК України передбачена заміна судом відповідача на належного або залучення іншого співвідповідача виключно за клопотанням позивача.
Однак, за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (постанова від 11.09.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі №910/7122/17).
Проте, позивач не використав дане своє право, клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв в тому числі і після подання відповідачем відзиву, в якому зазначалось про необхідність формування позивачем належного суб'єктного складу.
При цьому, судом з'ясовувались обставини щодо суб'єктного складу сторін у даній справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст.48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17.
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Позивачем не доведено наявності обов'язку ОСОБА_2 як голови загальних зборів відповідати за визначеними позовними вимогами.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем подано позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за такими вимогами.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 не є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" таким, що не є дійсним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З урахуванням наведеного, вказана обставина, незалежно від будь-яких інших обставин, є достатньою підставою для відмови у задоволені позову про визнання протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "УЖД" таким, що не є дійсним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з огляду на їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Відповідно відсутні підстави для розгляду усного клопотання позивача про постановлення окремої ухвали.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Відповідач подав клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, зокрема, є відзив на позовну заяву (відзив).
З дотриманням вказаних приписів законодавства, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_2 понесла та очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, в розмірі 7 000,00 грн на правничу допомогу, міститься у поданому відзиві на позовну заяву.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу подані відповідачем разом з клопотаннями від 08.08.2025 та 24.09.2025 у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
На підтвердження понесення адвокатських витрат відповідачем надано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025, ордер серії ВА №1118053 від 24.06.2025, квитанцію про оплату від 24.09.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2025, рахунок на оплату №02-09 від 23.09.2025.
24.06.2025 між адвокатом Грабовською Веронікою Володимирівною (далі - Адвокат) та Сиротюк Катериною Олексіївною (далі - Клієнт) укладено договір №24/06/25-22 про надання правничої допомоги (далі - Договір, а.с. 140-141), за умовами п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору для виконання умов цього Договору, Клієнт надає Адвокату такі повноваження: представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах, усіх органах, установах, організаціях будь-якої форми власності, перед іншими фізичними та юридичними особами, з питань пов'язаних із судовою справою №912/1386/25.
Клієнт доручає Адвокату звертатись до суду в інтересах клієнта, представляти його як учасника справи в цивільному, адміністративному, господарському процесі з усіма процесуальними правами, наданими законом Клієнту як учаснику відповідного провадження, а також у виконавчому провадженні, зокрема, але не обмежуючись: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
У п. 4.1. Договору зазначено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі узгодженому сторонами та зафіксованому у виставленому рахунку. Клієнт зобов'язується оплатити виставлений рахунок протягом одного дня з дати його отримання.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку - до закінчення розгляду справи чи перегляду рішень у справі в апеляційному, касаційному провадженні/залишення позову без розгляду/закриття провадження у справі (п. 7.1. Договору).
Згідно рахунка на оплату №02-09 від 23.09.2025 вартість послуг становить 5 000,00 грн (а.с. 182).
Вказаний рахунок оплачено відповідачем, про що свідчить квитанція про оплату від 24.09.2025 на суму 5 000,00 грн (а.с. 180).
Надана Адвокатом Клієнту професійна правнича допомога підтверджується актом від 23.09.2025 приймання-передачі наданих послуг, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме:
складання процесуальних документів (відзив на позовну заяву) - 1 000,00 грн;
складання процесуальних документів (заперечення на відповідь на відзив) - 1 000,00 грн;
представництво інтересів в суді (участь в судових засіданнях) - 3 000,00 грн,
всього 5 000,00 грн (а.с. 181).
Відповідно до п. 3. вказаного акта сторонами підтверджено, що Клієнт оплатив Адвокату вартість послуг у розмірі 5 000,00 грн, а також зауважень та скарг один до одного стосовно виконання умов Договору не мають.
Договір та акт підписано сторонами та скріплено печаткою Адвоката.
Отже, загальна вартість виконаних послуг складає 5 000,00 грн.
Як встановлено матеріалами справи, адвокат Грабовська В.В. брала безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси ОСОБА_2 .
Так, відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив підписано та подано через систему "Електронний суд" адвокатом Грабовською В.В.
Адвокат Грабовська В.В. брала участь у всіх призначених у даній справі засіданнях суду, а саме: 10.07.2025, 07.08.2025, 14.08.2025, 11.09.2025, 17.09.2025, 22.09.2025, 25.09.2025.
Таким чином, витрати на правничу допомогу документально підтверджені та є фактично наданими.
У Договорі сторони погодили, що розмір гонорару зафіксований у виставленому рахунку.
Господарський суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1-2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Зазначені форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №922/4169/19.
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 викладений висновок про те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 дійшов висновку, що у випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в межах касаційного перегляду справи у фіксованому розмірі, виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії, виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, враховуючи положення п. 4.1. Договору, який містить відсильну умову, передбачено, що розмір гонорару узгоджується сторонами та фіксується у виставленому рахунку.
Згідно виставленого рахунку гонорар визначено в розмірі 5 000,00 грн.
Отже, в даному випадку сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвокату, що не залежить від обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом.
Господарський суд враховує те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 21.04.2021 у справі №488/1363/17, провадження №61-11991св20).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а не на суд, покладено обов'язок доказування неспівмірності витрат на правову допомогу.
При цьому, позивач не подав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Позивачем подано лише заперечення про грошові витрати за правову (правничу) допомогу адвоката.
Разом з тим, у цих запереченнях не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу.
За твердженням позивача, викладеним у вказаних запереченнях, клопотання відповідача підлягає поверненню без розгляду, оскільки за формою та порядком подання не відповідає вимогам частини першої і/або частини другої (ст. 170 ГПК), а саме не містить: зазначення про місце проживання чи перебування заявника - Сиротюк К.О. і представника заявника - Грабовської В.В.; статус громадянки Сиротюк К.О. у справі №912/1386/25 не є заявник; статус громадянки Грабовської В.В. у справі №912/1386/25 не є представник заявника Сиротюк К.О.; не містить прізвища та ініціали судді; не зазначено, за яким договором стосуються витрати на правничу допомогу.
Позивач звертає увагу суду, що у договорі про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025 клієнт - відповідач Сиротюк К.О. не надала повноважень своєму представнику в суді Грабовській В.В. на укладення відзиву, на його підписання та його надання (надсилання) суду і позивачу для розгляду.
При цьому, на думку позивача, ордер не визначає перелік повноважень, зокрема, на підписання відзиву та заперечення на відповідь позивача на відзив.
У клопотанні про стягнення судових витрат, за доводами позивача, є дата його подання та немає підпису Грабовської В.В.; у відзиву на позовну заяву немає дати укладення відзиву, але є підпис Грабовської В.В.; у запереченні на відповідь на відзив відсутня дата подання заперечення та є підпис Грабовської В.В.
Як вказує позивач, долучений до справи договір про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025 не засвідчений.
Вказаний договір подано відповідачем через систему "Електронний суд" разом з клопотанням про долучення доказів.
Відповідно до п. 5.2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (далі - Положення), електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відтак, належною електронною копією договору про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025 є документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, який засвідчений кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Отже, вказаний договір повинен мати реквізит підпису, а електронний формат копії має бути засвідчений кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Доданий до клопотання про долучення доказів договір про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025 містить реквізит підпису сторін та печатки адвоката (візуальне зображення підписів та печатки).
Тому, скріплення електронним цифровим підписом скан-копії договору про надання правничої допомоги №24/06/25-22 від 24.06.2025, а також подання клопотання про його долучення із застосуванням системи "Електронний суд" із доданням до останнього підписаної скан-копії вказаного договору підтверджує дотримання форми документа та відповідності його оригіналу.
Відповідно до п. 5.4 Положення електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
У п. 26 Положення визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
З матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та клопотання про стягнення судових витрат сформовані відповідачем в системі "Електронний суд", отже є електронними документами, містять дату, підписані кваліфікованим електронним підписом.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підпису та дати на вказаних документах.
Як вказує позивач, клієнтом Сиротюк К.О. та адвокатом Грабовською В.В. у акті приймання - передачі наданих послуг не деталізована послуга про представництво в суді за складністю представництва і за кількістю витраченого часу на кожне з 6 (шести) представництв.
Крім того, за твердженням позивача, неподання адвокатом Грабовською В.В. розрахунку у порядку детального опису надання послуг (робіт) відповідачу, свідчить про намагання позбавити позивача - Данилківа Я.Н. можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на правничу професійну допомогу.
При цьому, позивачем не зазначено, яким саме чином неподання адвокатом вказаного розрахунку завадило йому висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат.
Разом з тим, як вже зазначено, сторонами в п. 4.1. Договору погоджено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі узгодженому сторонами та зафіксованому у виставленому рахунку, такий рахунок виставлено на суму 5 000,00 грн, а підписанням акта про приймання - передачі наданих послуг сторони підтвердили надання послуг із складання процесуальних документів (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив) та представництва інтересів в суді (участь в судових засіданнях), що підтверджується фактичним наданням послуг адвокатом Грабовською В.В.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною неспівмірності заявлених до стягнення витрат.
Разом з тим, позивачем не доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд враховує, що заявником дотримано процесуальний порядок та строк звернення з клопотанням про стягнення судових витрат та надання доказів їх понесення.
Зазначені в акті від 23.09.2025 приймання-передачі наданих послуг види правничої допомоги суд вважає необхідними, а витрати на допомогу такими, що понесені відповідачем у зв'язку з поданням позивачем до суду позову та безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Їх розмір суд не вважає завищеним з урахуванням принципу співмірності, розумності та пропорційності до предмета спору.
Суд враховує поведінку адвоката Грабовської В.В. під час розгляду справи, яка не вчиняла дій спрямованих на затягування розгляду справи.
Відповідачем у засіданні суду підтверджено наявність у адвоката Грабовської В.В. повноважень на представництво її інтересів в суді та зазначено про відсутність заперечень щодо діяльності адвоката.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування позивача не мають вирішального впливу на результат розподілу судових витрат, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Таким чином, оцінивши подані відповідачем докази у підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з їх обґрунтованості та співмірності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем під час розгляду справи в господарському суді, є документально підтвердженими, співмірними з наданими адвокатом Грабовською В.В. послугами та обґрунтованими в заявленому розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.
У даній справі ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.
Отже, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129-130, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Клопотання від 24.09.2025 ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу (вул. Вокзальна, буд. 1, кв. 1, м. Кропивницький, 25007 або вручити в суді), представнику відповідача до електронного кабінету.
Повне рішення складено 13.10.2025.
Суддя В.Г. Кабакова