ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/9080/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/9080/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3; ЄДРПОУ 41194076)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (03143, місто Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; ЄДРПОУ 40234919)
про стягнення 161 889 грн 41 коп.,
без виклику сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» про стягнення заборгованості у сумі 178 000 грн, інфляційних втрат у сумі 28 384 грн 54 коп, 3 % річних у сумі 5 504 грн 87 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору поставки від 31.01.2024 № 04-31/01/24, з січня 2024 року до грудня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» здійснювалися поставки товарів Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД».
За період дії Договору, Позивачем на користь Відповідача здійснено 16 поставок товару. Кожну партію Відповідачем отримано, 13 з них оплачені. Втім, 3 останні поставки товару Відповідачем отримані, але не оплачені.
06.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» надійшла заява про зменшення позовних вимог у справі №910/9080/25. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначає, що 25.07.2025 Відповідачем на користь Позивача сплачена частина заборгованості, що є предметом позову у сумі 20 000 грн. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1519 від 25.07.2025, в «призначення платежу» зазначено - за контейнери п/п згідно договору № 04-31/01/24 від 31.01.24. 01.08.2025 Відповідачем на користь Позивача сплачена частина заборгованості, що є предметом позову у сумі 30 000 грн. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1564 від 01.08.2025, в «призначення платежу» зазначено - за контейнери п/п згідно договору № 04-31/01/24 від 31.01.24.
Позовними вимогами позивача до відповідача є стягнення заборгованість у сумі 128 000 грн 00 коп, інфляційні втрати у сумі 28 384 грн 54 коп., 3% річних у сумі 5 504 грн 87 коп.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК».
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу №910/9080/25 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» надійшла заява про зменшення позовних вимог у справі №910/9080/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» про зменшення розміру позовних вимог у справі №910/9080/25.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
31.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №04-31/01/24, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцеві контейнери п/п м'які (біг-беги) (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Найменування Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його ціна та асортимент погоджується Сторонами - при оформленні Замовлення та зазначається у Видаткових накладних, підписаних Сторонами, щодо кожної партії Товару, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та які після підписання представниками Сторін стають невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).
Ціна Договору складається із суми вартості партій Товару, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору (п. 2.3 Договору).
Для погодження конкретних умов поставки Товару, уточнення характеристик Товару та/або встановлення додаткових вимог до якості, за вимогою однієї із Сторін укладається Специфікація до Договору, яка після підписання представниками Сторін стає невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.5 Договору).
Розрахунок за Товар здійснюється на умовах 100 % передоплати шляхом безготівкового переказу коштів на поточний розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення Рахунку, якщо інше не погоджено Сторонами при Замовленні Товару (п. 3.1 Договору).
При здійсненні платежів за Договором, Покупець вказує у призначенні платежу дату та номер цього Договору, а також дату та номер Рахунку, виставленого Постачальником, на підставі якого здійснюється оплата (п. 3.4 Договору).
Поставка Товару здійснюється протягом 14 робочих днів після оплати Товару відповідно до п.3.1. цього Договору, якщо інший термін не погоджений Сторонами при Замовленні( п. 4.1 Договору).
Доставка Товару здійснюється перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» на відділення, погоджене Сторонами, якщо інші умови поставки не визначені Замовленням (п. 4.2 Договору).
За невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).
Постачальник зобов'язується надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник зобов'язується повідомляти Покупця про випадки, коли «Податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (Постачальнику надійшла квитанція про їх неприйняття) або випадків реєстрації Податкових накладних з порушеннями вимог діючого законодавства України. Постачальник гарантує, що податкова накладна, буде підписана посадовою особою Постачальника, з зазначенням її прізвища, яка відповідає прізвищу особи, на яку отримано засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи, та передано податковому органові за місцем реєстрації Постачальника, у відповідності з вимогами чинного законодавства в т. ч. Постанови КМУ від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних». У випадку, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не надав Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі, внаслідок чого Покупець втратив право на включення сум податку до складу податкового кредиту, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 100% суми втраченого податкового кредиту (п. 6.8 Договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Договір вважається автоматично пролонгованим строком на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про припинення, направленого однією Стороною іншій. Таке письмове повідомлення направляється другій Стороні не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати фактичного припинення даного Договору (п. 9.4 Договору).
На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату: №2467/10 від 11.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ, №1802/08 від 26.08.2024 на суму 73 500, 00 грн з ПДВ, №2350/09 від 30.09.2024 на суму 76 500, 00 з ПДВ.
Також видаткові накладні: № 1738/08 від 27.08.2024 на суму 73 500, 00 грн з ПДВ, №2301/10 від 01.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ, №2418/10 від 14.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ.
Отримання вказаного товару підтверджується наявними на видаткових накладних підписи уповноважених представників позивача та відповідача та відтиском печатки. Також підтверджується долученими позивачем до позовної заяви експрес накладними: №59001230715928 від 02.10.2024, №59001209917498 від 28.08.2024, №59001238705828 від 15.10.2024.
Позивачем до позовної заяви долучені копії податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №343 від 27.08.2024 на суму 73 500, 00 грн, №11 від 01.01.2024 на суму 76 500, 00 грн, №126 від 14.10.2024 а суму 76 500, 00 грн.
06.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» надійшла заява про зменшення позовних вимог у справі №910/9080/25.
Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначає, що 25.07.2025 Відповідачем на користь Позивача сплачена частина заборгованості, що є предметом позову у сумі 20 000 грн. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1519 від 25.07.2025, в «призначення платежу» зазначено - за контейнери п/п згідно договору № 04-31/01/24 від 31.01.24. 01.08.2025 Відповідачем на користь Позивача сплачена частина заборгованості, що є предметом позову у сумі 30 000 грн. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1564 від 01.08.2025, в «призначення платежу» зазначено - за контейнери п/п згідно договору № 04-31/01/24 від 31.01.24.
Відтак, позовними вимогами позивача до відповідача є стягнення заборгованість у сумі 128 000 грн 00 коп, інфляційні втрати у сумі 28 384 грн 54 коп., 3% річних у сумі 5 504 грн 87 коп.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: акту звірки взаємних розрахунків від 19.02.2025; Договору поставки №04-31/01/24 від 31.01.2024; експрес-накладні №59001230715928 від 02.10.2024, №59001209917498 від 28.08.2024, №59001238705828 від 15.10.2024; видаткових накладних № 1738/08 від 27.08.2024; №2301/10 від 01.10.2024; №2418/10 від 14.10.2024; податкових накладних №343 від 27.08.2024; №11 від 01.01.2024; №126 від 14.10.2024; рахунків на оплату №2467/10 від 11.10.2024; №1802/08 від 26.08.2024; №2350/09 від 30.09.2024; платіжних інструкцій № 1519 від 25.07.2025, № 1564 від 01.08.2025, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №04-31/01/24, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцеві контейнери п/п м'які (біг-беги) (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Незважаючи на не підписання примірника даного Договору відповідачем, цей правочин слід вважати укладеним між сторонами спору на викладених в ньому умовах, з таких підстав.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 203,215 ЦК україни.
Нормами ст.ст. 215, 229-233 ЦК України передбачені підстави визнання недійсним вчиненого правочину, що має належну форму, але не відповідає фактичному волевиявленню учасника договору.
Натомість, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття чи зміни цивільних прав та обов'язків, такий правочин є не вчиненим, а права та обов'язки за таким правочином особою не набуваються, правовідносини за ним - не виникають.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (учасників) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 зі справи № 674/461/16-ц.)
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду у справі 145/2047/16-ц від 16.06.2020.
В контексті даної справи саме по собі підписання Договору поставки №04-31/01/24 від 31.01.2024 лише позивачем і не підписання його відповідачем, не є належним і достатнім доказом не укладення цього Договору.
Судом враховано правові позиції Великої Палати ВС у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Позивачем доводиться і відповідачем не надано заперечень і доказів протилежного, що Договір поставки №04-31/01/24 датовано 31.01.2024.
Саме на виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №2467/10 від 11.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ, №1802/08 від 26.08.2024 на суму 73 500, 00 грн з ПДВ, №2350/09 від 30.09.2024 на суму 76 500, 00 з ПДВ.
Із посиланням на вказані рахунки-фактури позивач здійснив на користь відповідача поставку товару що підтверджується видатковими накладними № 1738/08 від 27.08.2024 на суму 73 500, 00 грн з ПДВ, №2301/10 від 01.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ, №2418/10 від 14.10.2024 на суму 76 500, 00 грн з ПДВ та експрес накладними: №59001230715928 від 02.10.2024, №59001209917498 від 28.08.2024, №59001238705828 від 15.10.2024.
Згідно частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором (стаття 647 Цивільного кодексу України).
Прийняття відповідачем від позивача товару за видатковими накладними, які підписані та скріплені сторонами в даному випадку є доказом укладення Договору.
Крім того, дійсність господарської операцій підтверджується зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, податковою накладною № 126 від 14.10.2024, № 11 від 01.10.2024, № 343 від 27.08.2024, складеною за результатом здійсненої господарської операції Позивача з Відповідачем та квитанціями про реєстрацію податкової накладної.
Податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Такий висновок сформовано у постанові ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (Постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (Покупця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
Відповідач не заперечив укладення між сторонам Договору №04-31/01/24 від 31.01.2024 та його виконання з боку відповідача та отримання від позивача товару.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір№04-31/01/24 від 31.01.2024 є договором поставки та відповідає положенням ст. 712 ЦК України.
Даною нормою передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, саме на виконання укладеного між сторонами Договору №04-31/01/24 від 31.01.2024, на підставі рахунків №2467/10 від 11.10.2024, №1802/08 від 26.08.2024, №2350/09 від 30.09.2024 та видаткових накладних № 1738/08 від 27.08.2024, №2301/10 від 01.10.2024, №2418/10 від 14.10.2024 позивач здійснив поставку відповідачу товару.
Натомість відповідач мав здійснити оплату замовленого товару на користь позивача.
Сторонами не надано суду докази про зміну даного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У силу ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №04-31/01/24 від 31.01.2024 у розмірі 128 000 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог).
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 128 000,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати - 28 384, 54 грн,· 3% річних - 5 504, 87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Також, відповідно до п. 7.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Відповідачем заперечення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат подано не було.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати - 28 384, 54 грн,· 3% річних - 5 504, 87 грн.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» підлягають задоволенню повністю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (03143, місто Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; ЄДРПОУ 40234919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3; ЄДРПОУ 41194076) заборгованість у сумі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (03143, місто Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; ЄДРПОУ 40234919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3; ЄДРПОУ 41194076) інфляційні втрати у сумі 28 384 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 54 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (03143, місто Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; ЄДРПОУ 40234919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3; ЄДРПОУ 41194076) 3% річних у сумі 5 504 (п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн. 87 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД» (03143, місто Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; ЄДРПОУ 40234919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДПРОМПАК» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3; ЄДРПОУ 41194076) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн 68 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2025, з урахуванням перебування судді Блажівської О.Є. у відпустці.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА