ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу справи на розгляд іншому суду
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/10089/25
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком», Полтавська область, Лубенський район, село Окіп
про стягнення 176 760 грн, -
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» про стягнення штрафу в сумі 176 760 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 в частині поставки товару належної якості.
Ухвалою від 18.08.2025 судом було відкрито підготовче провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.
Під час розгляду справи, судом встановлено наявність підстав для передання справи за підсудністю до Господарського суду Полтавської області. При цьому, суд виходить з такого.
За приписами ч. 3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У ч.2 ст.27 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Наразі, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача є: 37511, Полтавська область, Лубенський район, село Окіп, вул.Польова, буд.11.
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України врегульовано підсудність справ за вибором позивача.
Зокрема, згідно ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У ч.5 вказаної статті вказано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначених положень процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України), однак право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу, (частина 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
В контексті означеного слід зауважити, що відповідно до ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Згідно з ч.1 ст.197 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025) господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Абзацом 4 ч.2 ст.197 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025) передбачено, що у разі, якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано, за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 Цивільного кодексу України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07.02.2024 по справі №916/2239/22.
Як вказувалось судом, підставою позовних вимог у справі є порушення відповідачем умов договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 в частині поставки товару належної якості.
Згідно умов п.6.2 договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 передача - приймання товару здійснюється у пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Київській області. Військові частини будуть визначені заявкою замовника згідно плану графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставок можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України.
З матеріалів справи вбачається, що в межах договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було складено заявку на поставку товару - консерви овочеві «Квасоля консервована в томатному соусі з овочами». У вказаній заяві визначено місце постачання:
- в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_4 у кількості 5000 кг;
- в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 у кількості 5000 кг.
Одночасно, у заявці вказано, що місцем приймання товару за якістю до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 здійснюється у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Тобто, з наведеного полягає, що сторонами договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 не було досягнуто згоди стосовно визначення місця виконання договору (місця поставки товару) саме у місті Києві.
До того ж, судом враховано, що на підтвердження передання відповідачем товару неналежної якості позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні №АД_000055\3078 від 13.05.2025, в якому одержувачем визначена в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та №АД_000056\3018 від 13.05.2025, в якій одержувачем вказана в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .
За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, враховуючи, що умовами договору №180/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 не визначено місцем його виконання саме міста Києва, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача у даному випадку права застосування правил альтернативної підсудності, що визначені ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України та визначення підсудності спору Господарському суду міста Києва.
Одночасно, судом вище вказувалось, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У ч.2 ст.27 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача є: АДРЕСА_3 .
Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на місце державної реєстрації відповідача, суд дійшов висновку, що спір у справі належить до територіальної підсудності Господарського суду Полтавської області, а не Господарського суду міста Києва.
Таким чином, з огляду на те, що спір у справі належить до територіальної підсудності Господарського суду Полтавської області (вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000), суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання справи №910/10089/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» про стягнення штрафу в сумі 176 760 грн на розгляд до вказаного вище суду.
Керуючись ст.ст.27, 29, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Передати справу №910/10089/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» про стягнення штрафу в сумі 176 760 грн до Господарського суду Полтавської області (вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до відповідного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Князьков