ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2025Справа № 910/12416/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Смирнової Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасника справи: Гаражно-будівельний кооператив "Прикордонник Дарниця",
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:
- накласти арешт із забороною відчуження гаражу АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки - місця під гараж № НОМЕР_2 , в тому числі передачі в оренду чи тимчасове користування іншим членам Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" (а також не членам ГБК), площею 134,3 кв.м, який розташований на території Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" за адресою: м.Київ, вул.Світла, 6-Б та належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Заявник у поданій заяві стверджує, що є власником вищевказаного гаражу. 11.09.2025 на мобільний телефон ОСОБА_4 - батька ОСОБА_1 , який теж має гаражний бокс і є членом Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця", голова правління цього кооперативу Володимир Фаренюк надіслав повідомлення про те, що 27.05.2023 на загальних зборах Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" були затвердженні зміни до статуту зазначеного кооперативу, а в подальшому, на підставі протоколу правління Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" №15 від 03.09.2025 місця НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі "Прикордонник Дарниця" були повернуті кооперативу, тобто заявника було позбавлено членства в Гаражно-будівельному кооперативі "Прикордонник Дарниця" та права власності на гараж № НОМЕР_2 у незаконний спосіб.
За твердженнями заявника, зазначені вище дії порушують його права як члена Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця", а тому заявник звертатиметься до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання дій зазначеного кооперативу протиправними, поновлення в членстві та визнання за позивачем права на гараж та земельну ділянку під ним.
Також, як вказує заявник, він побоюється, що Гаражно-будівельний кооператив "Прикордонник Дарниця" до розгляду справи по суті може вчиняти перешкоди у захисті права власності заявника, в тому числі шляхом надання земельної ділянки під гаражем НОМЕР_2 іншій особі, що утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а станом на день подання даної заяви керівник Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" вже перегородив місце гаражу НОМЕР_2 автомобілями, перекрив ворота та здійснює інші чисельні перешкоди, що змушує заявника звернутися до суду для захисту порушених прав.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з положеннями п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов'язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В свою чергу, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову. У вирішенні питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже це питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Отже, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до положень ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
На переконання суду, заявник не довів, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також зумовить настання негативних і незворотних наслідків для захисту прав заявника. Можливість настання таких наслідків не підтверджена жодними доказами. Викладені заявником обставини є суперечливими. Зокрема, у поданій заяві заявник стверджує, що гараж було знесено до фундаменту ще на початку 2022 року, а отже запропоновані заявником заходи забезпечення позову щодо арешту такого майна не можуть бути реалізовані. Також заявник не надав жодних відомостей щодо земельної ділянки, щодо якої просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії, інформації про її власника або користувача.
У зв'язку з цим, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.
Суддя Ю.М. Смирнова