ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/9343/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу №910/9343/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення грошових коштів,
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2022 на 544 км + 200 м автодороги М-06 «Київ-Чоп» сталося ДТП за участю автомобіля марки «Мерседес-Бенц» під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Вольво» з причепом марки «Шміц» під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зв'язку з настанням страхового випадку позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 122 202,58 грн та просить суд відшкодувати завдані збитки за рахунок відповідача в порядку суброгації.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 163325 від 06.06.2021, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Приватним підприємством «АР-ТРАНС», були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «VOLVO FH», державний номерний знак НОМЕР_1 .
2.2. 13.04.2022 о 17 год. 45 хв. На 544 км 200 м автодороги М-06 «Київ-Чоп» водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц» номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, у результаті чого під час руху у нього відірвалось ліве заднє колесо і пошкодило транспортний засіб марки «Вольво» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та причеп марки «Шміц» номерний знак НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
2.3. 14.04.2025 власник транспортного засобу «Вольво» звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання 13.04.2022 випадку, що має ознаки страхового.
2.4. 14.04.2022 складено протокол технічного огляду КТЗ (транспортний засіб «VOLVO FH» 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ) та виставлено рахунок на передоплату на загальну суму 173 975,50 грн без ПДВ (18 697,50 грн - роботи; 155 278,00 грн - запчастини, паливно-мастильні матеріали).
2.5. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2022 у справі №450/1141/22 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2.5. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» складено Страховий акт КАСКО №17823/1 щодо виплати Приватному підприємству «АР-ТРАНС» по страховому випадку від 13.04.2022 страхового відшкодування у розмірі 122 202,58 грн. Зазначена виплата була здійснена відповідно до платіжної інструкції №00078634 від 28.06.2022 на суму 122 202,58 грн.
2.6. 19.08.2024 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулась до ОСОБА_1 із Досудовою вимого №17823РК щодо відшкодування збитків у розмірі 122 202,58 грн.
2.7. 09.09.2024 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулась до Державної установи «Науково-Практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України» із Досудовою вимого №17823РК щодо відшкодування збитків у розмірі 122 202,58 грн.
2.8. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що оскільки на момент ДТП власник транспортного засобу «Мерседес-Бенц» не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а водій ОСОБА_1 був посадовою особою відповідача та керував транспортним засобом, переданим відповідачу в якості гуманітарної допомоги, то відповідач має відшкодувати позивачу страхове відшкодування, сплачене потерпілій особі.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 122 202,58 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є стаття 108 Закону України «Про страхування» та статті 993, 1188 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо відшкодування збитків.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач відзив на позов не подав.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
5.2. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 07.08.2025 о 17 год. 09 хв. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 07.08.2025 о 17 год. 22 хв.
5.3. Отже, у строк до 25.08.2025 включно відповідач мав подати до суду відзив на позовну заяву/клопотання про продовження строку на подання відзиву.
5.4. Суд зазначає, що станом на день прийняття рішення судом, ні відзив, ні відповідне клопотання від відповідача до суду не надходили.
5.5. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
5.6. Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
5.7. За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи набув позивач прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування та в якому розмірі?
- Чи правомірні вимоги позивача до відповідача щодо компенсації нанесених збитків?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше питання, а відповідач протилежне.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАБУТТЯ ПОЗИВАЧЕМ ПРАВ КРЕДИТОРА.
7.1. Відповідно до частини 3 статті 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
7.2. У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства (частина 4 статті 102 Закону України «Про страхування»).
7.3. Згідно з статтею 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
7.4. Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
7.5. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
7.6. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
7.7. Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
7.8. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
7.9. Оцінивши наявні у справі докази у сукупності, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставину нанесення шкоди джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем марки «Мерседес-Бенц» (номерний знак НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_1 , який визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення.
7.10. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що після виплати страхового відшкодування до позивача перейшли права потерпілої особи в розмірі страхового відшкодування - 122 202,58 грн.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕПРАВОМІРНІСЬ ВИМОГ ПОЗИВАЧА ДО ВІДПОВІДАЧА.
8.1. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.2. Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
8.3. Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
8.4. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
8.5. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
8.6. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
8.7. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
8.8. Автомобіль «Мерседес-Бенц» (номерний знак НОМЕР_4) на час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.04.2022, не був забезпеченим транспортним засобом.
8.9. Відповідно до частини 39.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України від 01.07.2004 в редакції чинній на час спірних правовідносин; далі ЗУ 1961-IV) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
8.10. Згідно з пунктом «а» частини 41.1 статті 41 ЗУ 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
8.11. Відповідно до абзацу 2 частини 22.1 статті 22 ЗУ 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
8.12. Згідно з частиною 35.1 ЗУ 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
8.13. Відповідно до пункту 38.2.1 частини 38.2 статті 38 ЗУ 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
8.14. Суд зазначає, що вказані норми ЗУ 1961-IV за своєю суттю корелюються з нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чинного на час розгляду справи.
8.15. Отже, збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки - автомобіль «Мерседес-Бенц» (номерний знак НОМЕР_4), повинні компенсуватися за рахунок МТСБУ у порядку, передбаченому законодавством у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортерних засобів. У свою чергу МТСБУ отримує право на регресний позов до винної особи.
8.16. Водночас відповідно до пункту 37.1.4 частини 37.1 статті 37 ЗУ 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
8.17. У постанові від 14.12.2021 (справа №147/66/17) Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступні висновки.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
8.18. Отже, позивач, якому перейшло право вимоги від потерпілої особи в розмірі виплаченого страхового відшкодування, має право на звернення з позовом до МТСБУ в межах строку позовної давності.
8.19. Позивач, звертаючись одразу з позовом до Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України» нівелює мету Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушуючи черговість вимог, оскільки вказаний закон створений для ефективного захисту прав потерпілої особи через відшкодування збитків компетентним суб'єктом та прав винної особи, яка має правомірні очікування щодо страхування своєї цивільно-правової відповідальності.
8.20. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України» щодо стягнення збитків у розмірі 122 202,58 грн є передчасними та не підлягають задоволенню.
9. СУДОВІ ВИТРАТИ.
9.1. Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2025.
Суддя Ігор Курдельчук