ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/8710/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3», м.Київ
про стягнення 1 935 181,88 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: Качкурова С.В.
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельний кооператив «Дніпровець-3» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн, інфляційних втрат в сумі 76 252,98 грн, 3% річних в сумі 10 797,65 грн, пені в розмірі 106 990,72 грн, штрафу в сумі 41 838,02 грн, суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в розмірі 764 378,57 грн, інфляційних втрат в сумі 29 834,78 грн, 3% річних в сумі 6721,46 грн, пені в розмірі 61607,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання своїх обов'язків за угодою №Р-730059/2024/11 від 27.11.2024 про реструктуризацію заборгованості та договором №730059 від 29.10.2018 в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.08.2025.
27.08.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 24.09.2025.
24.09.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2025.
Відповідач у судове засідання 08.10.2025, як і попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не надав, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» про розгляд справи. При цьому, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04136, м.Київ, вул.Маршала Гречка, буд.12-Б.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судова кореспонденція була вручена відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями та витягом з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».
З огляду на неявку представника відповідача суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 08.10.2025.
До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Представником позивача у судовому засіданні 08.10.2025 було надано усні пояснення по справі, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
В судовому засіданні 08.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
29.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець-3» (споживач) укладено договір №730059 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 4.1,4.4 договору №730059 від 29.10.2018).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установ і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. договору №730059 від 29.10.2018).
Відповідно до п. 2.2.1 договору №730059 від 29.10.2018 постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4 Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року за адресою зазначеною в договорі.
Згідно п. 2.3.1. договору №730059 від 29.10.2018 споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
27.11.2024 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець-3» було укладено угоду №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.10.2018 №730059, відповідно до якої споживач визнає та підтверджує перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за договором станом на 01.11.2024 загальною сумою 3 933 902,23 грн., що складається з заборгованості у справі №910/16293/23 у розмірі 3 007 141,76 грн. та заборгованості за період з 01.08.2023 по 01.11.2024 у розмірі 926 760,47 грн. Споживач зобов'язується сплатити заборгованість протягом листопада 2024 - лютого 2025 щомісячними сплатами згідно додатку до 25 числа кожного місяця.
Відповідно до п.8 угоди про реструктуризацію, угода втрачає чинність у разі порушення відповідачем умов оплати заборгованості, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплачсної частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також Споживач зобов'язаний оплатити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф за невиконання Угоди про реструктуризацію у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за цією угодою.
У додатку №1 до угоди №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію сторони визначити графік погашення заборгованості.
Проте, за твердженнями позивача, відповідачем умови угоди дотримано не було, заборгованість у визначений за домовленістю сторін графік не погашено, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» залишилась заборгованість за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн. Порушення угоди про реструктуризацію також стало підставою для нарахування 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат за весь період прострочення.
Одночасно, у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 позивачем здійснювалось забезпечення відповідача тепловою енергією, на підтвердження чого до матеріалів справи надано корінці нарядів на включення та відключення до житлового будинку в період опалювального сезон та облікові картки споживання.
Проте, за твердженнями позивача, відповідач здійснював часткові платежі, однак своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію у повному обсязі, в результаті чого за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 утворилась заборгованість у розмірі 764 378,57 грн.
Порушення відповідачем обсягів та строків внесення платежів за постанову у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 теплову енергію стали підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Судом вказувалось, що 27.11.2024 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець-3» було укладено угоду №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.10.2018 №730059, відповідно до якої споживач визнає та підтверджує перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за договором станом на 01.11.2024 загальною сумою 3 933 902,23 грн., що складається з заборгованості у справі №910/16293/23 у розмірі 3 007 141,76 грн. та заборгованості за період з 01.08.2023 по 01.11.2024 у розмірі 926 760,47 грн. Споживач зобов'язується сплатити заборгованість протягом листопада 2024 - лютого 2025 щомісячними сплатами згідно додатку до 25 числа кожного місяця.
Проте, відповідачем умови угоди дотримано не було, заборгованість у визначений за домовленістю сторін графік не погашено, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» залишилась заборгованість за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн. Порушення угоди про реструктуризацію також стало підставою для нарахування 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат за весь період прострочення.
Одночасно, у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 позивачем здійснювалось забезпечення відповідача тепловою енергією, на підтвердження чого до матеріалів справи надано корінці нарядів на включення та відключення до житлового будинку в період опалювального сезон та облікові картки споживання.
Проте, відповідач здійснював часткові платежі, однак своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію у повному обсязі, в результаті чого за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 утворилась заборгованість у розмірі 764 378,57 грн.
Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів належного виконання своїх обов'язків за угодою про реструктцризацію та з оплати спожитої у період з 01.11.2024 по 31.05.2025 теплової енергії.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості та наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн та суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в розмірі 764 378,57 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п.3.3 №730059 від 29.10.2018 споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до п.8 угоди про реструктуризацію, угода втрачає чинність у разі порушення відповідачем умов оплати заборгованості, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплачсної частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також Споживач зобов'язаний оплатити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф за невиконання Угоди про реструктуризацію у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за цією угодою.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку,що останній містить помилку у нарахуванні інфляційних втрат у зв'язку із невиконанням угоди про реструктуризацію.
Зокрема, позивачем відповідний розрахунок здійснено за період з 26.12.2024 по 31.05.2025 і визначенням сукупного індексу інфляції 1,091, проте, правомірним є нарахування за січень 2025 - травень 2025 (обмежуючись періодом, визначеним позивачем), в який сукупний індекс інфляції дорівнював 1,056.
Отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача у зв'язку із невиконанням угоди №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості інфляційних втрат на суму 47025,61 грн.
Одночасно, розрахунок 3% річних у зв'язку із невиконанням угоди №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію містить арифметичну помилку й обґрунтованим є стягнення з відповідача 10 796,52 грн 3% річних.
В іншій частині розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, які наведено позивачем, є вірними.
За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та наявності підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн, інфляційних втрат в сумі 47025,61 грн, 3% річних в сумі 10 796,52 грн, пені в розмірі 106 990,72 грн, штрафу в сумі 41 838,02 грн, суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в розмірі 764 378,57 грн, інфляційних втрат в сумі 29 834,78 грн та 3% річних в сумі 6721,46 грн, пеню в розмірі 61607,23 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн, інфляційних втрат в сумі 76 252,98 грн, 3% річних в сумі 10 797,65 грн, пені в розмірі 106 990,72 грн, штрафу в сумі 41 838,02 грн, суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в розмірі 764 378,57 грн, інфляційних втрат в сумі 29 834,78 грн, 3% річних в сумі 6721,46 грн, пені в розмірі 61607,23 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» (04136, м.Київ, вул.Маршала Гречка, буд.12-Б, ЄДРПОУ 23377902) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 40538421) заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою №Р-730059/2024/11 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 836 760,47 грн, інфляційних втрат в сумі 47025,61 грн, 3% річних в сумі 10 796,52 грн, пеню в розмірі 106 990,72 грн, штрафу в сумі 41 838,02 грн, суму заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 в розмірі 764 378,57 грн, інфляційні втрати в сумі 29 834,78 грн, 3% річних в сумі 6721,46 грн, пеню в розмірі 61607,23 грн та судовий збір в сумі 28 589,30 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.10.2025.
Суддя В.В. Князьков