ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/606/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023", вул. Мазепи Гетьмана, буд. 72, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 4262837,66 грн, з яких 217908,71 грн - загальний залишок боргу за процентами, 3464854,04 грн - загальний залишок боргу за винагородою, 580074,91 грн - загальний залишок боргу з нарахованої пенi.
за участі:
від позивача: Калашнікова Марина Олександрівна (в режимі вкз);
від відповідача: не з'явилися.
встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023" про стягнення заборгованості у розмірі 4262837,66 грн, а саме: 217908,71 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 3464854,04 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 580074,91 грн - загальний залишок заборгованості з нарахованої пенi.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням лізингоодержувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" зобов'язань за договором фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014, які забезпечені порукою, у зв'язку із чим виникла заборгованість по лізинговим платежам, та обов'язок відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023" як поручителя на підставі договору поруки №DNH2LNI05953/DP1 від 14.04.2014 щодо їх оплати.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
14.07.2014 між Акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк» (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № DNH2LNI05953, відповідно до п.1.1. якого банк здійснює придбання у власність у ТОВ "Приват Лізинг" (продавця), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації, наданої в додатку № 1 до даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору вартість майна становить: 2966425,00 (два мільйони дев'ятсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок, ПДВ 593285,00 (п'ятсот дев'яносто три тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок, усього до оплати 3559710,00 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок.
Відповідно до пункту 1.3. договору строк лізингу зазначений у п.11.1 договору та встановлений з дати підписання договору до 13.07.2019.
Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1 - 10.4.2 даного договору.
Пунктом 1.4. договору передбачено авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок оплати майна, який становить 10 % (десять) відсотків від суми до оплати, зазначеної в п.1.2 даного договору, що становить 355971,00 (триста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) гривня 00 колійок і підлягає сплаті у день укладення даного договору фінансового лізингу на рахунок відкритий згідно п. 1.5. цього договору.
Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором фінансового лізингу Банк відкриває рахунок НОМЕР_1 (п. 1.5. договору).
15 грудня 2014 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору фінансового лізингу № DNH2LNI05953, яким було викладено додаток 2 у новій редакції, всі інші умови договору фінансового лізингу залишено без змін.
Відповідно до пункту 2.2. розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку 2, з урахуванням внесених змін, що є невід'ємною частиною даного договору, та включають:
- винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 12 % річних від суми залишку невиплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати процентів, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Графіку внесення лізингових платежів (додатку № 2) (п.2.3.2.).
- винагороду за користування майном у розмірі згідно наведеної у договорі 3 формулі (п. 2.4.).
Згідно з пунктом 8.1. договору у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.4., 7.2.15, 8.14 даного договору і зазначених у додатку № 2, лізингоодержувач сплачує банку:
- пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ;
- винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 48 % річних від суми залишку невиплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 до договору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що передача банком і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.
22 липня 2014 року між банком та лізингоодержувачем підписано акт прийому-передачі майна, за яким передано майно, зазначене в специфікації.
Отже, зобов'язання АТ КБ “ПриватБанк» за договором виконані в повному обсязі, шляхом передачі визначеного сторонами майна лізингоодержувачу за вказаним актом.
Відповідно до п. 7.2. договору лізингоодержувач, крім іншого, зобов'язався: виплачувати лізингові платежі, що включають суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; відсотки (комісії) за отримане в лізинг майно; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з договором фінансового лізингу і передбачені даним договором згідно додатку 2 (п. 7.2.15.); не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені додатковими угодами до даного договору (п. 7.2.12.).
Відповідно до п. 8.15. договору строки позовної давності по вимогам про стягнення лізингових платежів, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № DNH2LNI05953 від 14.07.2014 лізингоодержувач станом на 15.04.2025 має заборгованість - 4262837,66 грн, яка складається з наступного: 217908,71 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 3464854,04 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 580074,91 грн - загальний залишок заборгованості з нарахованої пенi.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 у справі №916/5688/24(916/129/25) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство “Рідна природа», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.
У вказаній справі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» 07.04.2025 звернулось до Господарського суду Одеської області з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство “Рідна природа» до боржника сумі 15503227,96 грн, в тому числі тих що виникли на підставі договору фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014 укладеного між АТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємства “Рідна природа».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2025, визнано вимоги АТ КБ «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» в сумі 15 503 227,96 грн та 4 844,80 грн судового збору.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/5688/24(916/129/25), що наявна у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), при розгляді вказаних кредиторських вимог, судом досліджувалися наявні між АТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» договірні зобов'язання, що виникли на підставі договору фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014.
Як встановлено судом у вказаній справі, у зв'язку з тим, що лізингоодержувач належним чином не виконував зобов'язання за договором від 14.07.2014 №DNH2LNI05953, станом на 03.03.2025 утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 4282060,09 грн, яка складається з: 217908,71 грн - заборгованість за простроченими процентами; 3464854,04 грн - заборгованість за простроченою винагородою; 580074,91 грн - пеня; 19222,43 грн - судовий збір, сплачений за позовне провадження.
Позовні вимоги у даній справі пред'явлені Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Магістраль») як поручителя на підставі договору поруки № DNH2LNI05953/DP1 від 14.04.2014, предметом якого є надання поруки відповідачем за виконання зобов'язань лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу DNH2LNI05953 від 14.07.2014.
Так, 14.07.2014 між АТ КБ “ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Магістраль» (Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма Неккар 2023") укладено договір поруки №DNH2LNI05953/DP1 від 14.04.2014 (далі - договір поруки).
Згідно умов договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа", юридична адреса якого: 65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30, код в ЄДРПОУ 19058491, далі - “Лізингоодержувач» зобов'язань за договором фінансового лізингу № DNH2LNI05953 від 14.07.2014 з:
- сумою договору фінансового лізингу становить 3559 710,00 грн на взяття у лізинг майна, згідно специфікації майна до Договору фінансового лізингу, в тому числі авансовий платіж лізингоодержувача становить 355971,00 грн;
- терміном до 13.07.2019, у відповідності до умов п.п. 11.1. договору фінансового лізингу;
- сплатою винагороди за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку невиплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 380 днів у році, в дату сплати процентів, на дату сплати платежу згідно графіку внесення лізингових платежів, зазначеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу.
- а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання договору фінансового лізингу зобов'язання лізингоодержувача договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при, укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за договором фінансового лізингу в розмірі таких, збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з пунктом 1.3. договору поруки поручитель з умовами договору фінансового лізингу ознайомлений.
Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що до доручителя, який виконав зобов'язання лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, переходять всі права банка за договором фінансового лізингу та договором(ам) застави (іпотеки), що укладений(ні) в забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача перед банком за договором фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем будь-яких зобов'язань, передбаченого п. 1.1 цього договору, банк направляє поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов'язання(нь) письмово з врученням поштового повідомлення про отримання. Банк має право звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу іншими способами.
Відповідно до п. 5.1 договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог банка до поручителя позовна давність встановлюється сторонами 15 років.
14.05.2025 банк направив відповідачу вимогу щодо не виконаних зобов'язань за договором фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014, що підтверджується наявними в справі доказами (описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком).
Однак, станом на час розгляду справи, зобов'язання за договором поруки №DNH2LNI05953/DP1 від 14.04.2014 залишились відповідачем невиконаними.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частиною 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 ГК України).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частини 1 та 2 статті 193 ГК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеське природоохоронне сервісне-виробниче підприємство “Рідна природа» свої зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість в частині відшкодування частини вартості предмету лізингу та винагороди за користування майном.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.1. договору фінансового лізингу сторонами погоджено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку:
- пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п.8.1.1. договору фінансового лізингу);
- та винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 48% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком №2 (п.8.1.2. договору фінансового лізингу).
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/5688/24(916/129/25), у лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» за договором від 14.07.2014 №DNH2LNI05953, станом на 03.03.2025 утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 4282060,09 грн, яка складається з: 217908,71 грн - заборгованість за простроченими процентами; 3464854,04 грн - заборгованість за простроченою винагородою; 580074,91 грн - пеня; 19222,43 грн - судовий збір, сплачений за позовне провадження.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 ГПК, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Отже не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи вищенаведене, наявність заборгованості за договором фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014 та її розмір підтверджується матеріалами справи, а також ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/5688/24(916/129/25) та становить: 5217908,71 грн - загальний залишок боргу за процентами, 3464854,04 грн - загальний залишок боргу за винагородою, 580074,91 грн - загальний залишок боргу з нарахованої пенi.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Пунктом 1.5. договору поруки №DNH2LNI05953/DP1 від 14.04.2014 сторони погодили, що у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач та поручитель відповідають перед банком як солідарні лізингоодержувачі.
Враховуючи ту обставину, що лізингоодержувач належним чином не виконав своїх обов'язків то вимога позивача до відповідача, як поручителя, про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу є обгрунтованою та відповідає способу судового захисту, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості чи її розміру.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми законодавства, позовні вимоги про стягнення 5217908,71 грн - загального залишку боргу за процентами, 3464854,04 грн - загального залишку боргу за винагородою, 580074,91 грн - загального залишку боргу з нарахованої пенi є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В спірному випадку відповідач по справі заявлену позивачем заборгованість не спростував, докази сплати суду не надав.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023" про стягнення 4262837,66 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Неккар 2023", вул. Мазепи Гетьмана, буд. 72, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 36796638) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 14360570) 217908 (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн 71 коп. - загальний залишок боргу за процентами, 3464854 (три мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн 04 коп. - загальний залишок боргу за винагородою, 580074 (п'ятсот вісімдесят тисяч сімдесят чотири) грн 91 коп. - загальний залишок боргу з нарахованої пенi, 51154 (п'ятдесят одну тисячу сто п'ятдесят чотири) грн 05 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2025.
Суддя Неверовська Л. М.