номер провадження справи 17/63/24
13.10.2025 Справа № 908/1209/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/1209/24
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», 01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24
до відповідача: приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3
про стягнення 95 741,65 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
22.04.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 22.04.24 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (далі ТОВ “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ») до приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (надалі ПрАТ “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА») про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.21 № ЗП 14/12/21 в розмірі 95 741,65 грн, а саме: 44 463,16 грн пені, 13 514,97 грн 3% річних та 37 763,52 грн інфляційних втрат.
22.04.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1209/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 29.04.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1209/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Ухвалою від 08.07.24 судом вирішено:
- поновити процесуальні строки розгляду справи № 908/1209/24 по суті;
- кінцевий строк розгляду справи по суті визначити не більш тридцяти днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.23 у справі №908/1113/23 законної сили;
- зупинити провадження у справі №908/1209/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.24 у справі № 908/1113/23.
Ухвалою від 08.09.25 судом поновлено провадження у справі № 908/1209/24 з 08.09.25. Призначено розгляд справи № 908/1209/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 07.10.25 о/об 11 год. 00 хв.
05.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява з проханням надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 07.10.25 об 11 год. 00 хв. та у всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції по справі №908/1209/24 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 06.10.25 судом задоволено частково заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд» 05.10.25) про участь саме у судовому засіданні 07.10.25 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції по справі №908/1209/24, з підстав викладених в тексті такої ухвали.
06.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання з проханням до суду долучити до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій, який є предметом спору.
Представник відповідача в судове засідання 07.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В засіданні 07.10.25 представник позивача заявила усне клопотання про залишення без розгляду клопотання (сформоване в системі “Електронний суд» 06.10.25) про долучення доказів.
Судом за вказаним клопотанням представника позивача, залишено без розгляду клопотання позивача (сформоване в системі “Електронний суд» 06.10.25) про долучення доказів.
Представник позивача в засіданні 07.10.25 надала усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.
Ухвалою від 07.10.25 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі №908/1209/24, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 13.10.25 о/об 11 год. 00 хв.
Позивач в особі уповноваженого представника заявлені позовні вимоги підтримував у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № ЗП 14/12/21 від 14.12.21 у відповідача виникла заборгованість за договором станом на дату його припинення 05.12.22 в розмірі 312 876,40 грн. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду. Господарським судом Запорізької області рішенням від 25.09.23 у справі №908/1113/23 позовні вимоги ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» задоволено частково, вирішено стягнути з ПрАТ “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на користь ТОВ “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» 312 876,40 грн основного боргу, 70 895,25 грн пені, 4 253,71 грн 3% річних, 8 560,01 грн втрат від інфляції та 5 948,78 грн. Позивач зауважив, у справі №908/1113/23 ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» здійснило нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних лише за 6- місячний період до дати подання позову - з 01.10.22 по 31.03.23. Нараховуючи штрафні та фінансові санкції, позивач керувався нормами ч. 6 ст. 232 ГК України (6-місячний строк для нарахування пені з моменту порушення зобов'язань) та пункту 7 Прикінцевих положень ГК України, яким було продовжено строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, на строк дії карантину (COVID-19). В той же час, ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» не було заявлено вимог щодо стягнення пені з моменту виникнення заборгованості 16.02.22 по 01.10.22. Крім того, враховуючи недобросовісну поведінку ПрАТ “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», спрямовану на затягування вирішення питання погашення заборгованості та уникнення відповідальності за її прострочення, ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», керуючись нормами ст. 625 ЦК України, здійснено донарахування інфляційних втрат та 3% річних за інші періоди існування заборгованості відповідача, не охоплені позовними вимогами у справі №908/1113/23, з 01.04.23 по дату подання цього позову. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 259, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 632, 691, 692, 706, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач (його представник), позовні вимоги не оспорив, представника у судове засідання жодного разу не направив.
Оскільки у ПрАТ “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1209/24 та розгляд справи здійснювалось шляхом направлення процесуальних документів в його електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1209/24 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 29.04.24 у справі № 908/1209/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засіданні 13.10.25 представники сторін не з'явились, про дату, місце та час проголошення судового рішення були повідомлені належним чином
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
У засіданні 13.10.25 суд ухвалив рішення без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 07.10.25, суд
14.12.21 товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (споживач, відповідач) укладений договір №ЗП 14/12/21 від про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно із п. 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об'єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного білку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
У пункті 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору. Споживач разом із заявою до договору та не пізніше 01 грудня кожного поточного року надає постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (додаток 3).
Згідно із п. 5.9 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Пунктом 13.1 Договору встановлено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.
В заяві-приєднанні до договору, що є додатком 1 до договору, сторони погодили початок постачання з 26.12.21 та об'єкт постачання: виробничо-адміністративна нерухомість за адресою: Адм. Нахімова буд. 3, м. Запоріжжя, ЕІС-код 62Z7915671584645.
В додатку 3 до Договору сторони погодили прогнозований розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на розрахункові періоду 2022 року: на січень - 30000 кВт.год., на лютий - 20000 кВт.год., березень - 10000 кВт.год., на квітень - 12000 кВт.год., на травень - 10000 кВт.год., на червень - 10000 кВт.год., на липень - 13000 кВт.год., на серпень 15000 кВт.год., на вересень - 11000 кВт.год., на жовтень - 18000 кВт.год., на листопад 15000 кВт.год., на грудень - 15000 кВт.год., разом - 179000,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 18.10.22 сторони погодили розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на періоди 2022 року: на жовтень - 18000 кВт.год, на листопад - 15000 кВт.год., на грудень - 15000 кВт.год., разом - 48000 кВт.год.
В комерційній пропозиції, що є додатком 2 до договору, сторони погодили термін дії цієї комерційної пропозиції: початок - липень 2021 року, кінець - 31 грудня 2021 року.
Також сторонами було погоджені комерційні пропозиції на період з 01.11.22 по 31.12.22 та на період з 01.01.22 по 31.12.22.
14.11.22 ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» надало Споживачу (ПрАТ “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА»), Оператора системи (ПАТ «Запоріжжяобленерго») та постачальнику «останньої надії» (ДПЗД «Укрінтеренерго») ПОВІДОМЛЕННЯ № 14/11-1 про розірвання Договору про електропостачання із відповідачем, визначивши дату такого розірвання - 05.12.22. Станом на дату припинення дії Договору про електропостачання заборгованість відповідача за електроенергію складала 312 876,40 грн. з ПДВ
Обставини виконання сторонами вказаного Договору стали предметом дослідження Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1113/23.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.23 у справі №908/1113/23 позов ТОВ “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» задоволено частково. Вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» 312876,40 грн. основного боргу, 70895,25 грн. пені, 4253,71 грн. 3% річних, 8560,01 грн. втрат від інфляції та 5948,78 грн витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням суду, зокрема, встановлено наступне:
- факт споживання відповідачем електричної енергії за період з січня по грудень 2022 року на загальну суму 600 601,49 грн підтверджується відповідними актами приймання-передачі електричної енергії, які додані до матеріалів справи;
- відповідач (у строк визначений Комерційною пропозицією) свого обов'язку щодо повної сплати позивачу за поставлену електроенергію не виконав, сплативши за спожиту електричну енергію частково суму 287 725,09 грн, залишок неоплаченої вартості електроенергії складає 312 876 40 грн;
- факт наявності основної заборгованості у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію на суму 312876,40 грн підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем, як наслідок, позовні вимоги визнані обґрунтованими, з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені та 3% річних.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.25 у справі №908/1113/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
04.09.25 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.23 було видано відповідний наказ.
Посилаючись на те, що у справі №908/1113/23 ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» здійснило нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних лише за 6- місячний період до дати подання позову - з 01.10.22 по 31.03.23, позивачем здійснено донарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за інші періоди існування заборгованості відповідача, не охоплені позовними вимогами у справі №908/1113/23.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.25, чинній на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Обставини дотримання відповідачем своїх зобов'язань, які випливають із Договору та Закону, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі №908/1113/23.
Зазначеним рішенням суду, зокрема, встановлено факт несплати відповідачем вартості спожитої у спірний період електроенергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.21 № ЗП 14/12/21 у визначений договором строк. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та розмір заборгованості в сумі 312 876,40 грн суд визнав доведеним.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов'язань щодо сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг остаточно встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.23 у справі № 908/1113/23, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
За порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи, що у справі №908/1113/23 ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» не було заявлено вимог щодо стягнення пені з моменту виникнення заборгованості 16.02.22 по 01.10.22, позивачем нараховано 44 463,16 грн пені за цей період, а також, на підставі ст. 625 ЦК України, здійснено донарахування інфляційних втрат та 3% річних за періоди з 16.02.22 по 01.10.22 та з 01.04.23 по 20.04.24.
Суд приймає до уваги, що у справі № 908/1113/23 позивач на суму заборгованості нарахував пеню за період з 01.10.22 по 31.03.23, 3% річних за період з 01.10.22 по 31.03.23 та інфляційні втрати за жовтень 2022 року та лютий 2023 року.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон), платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, ст. 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.20 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.20. Дія карантину неодноразово продовжувалась відповідними постановами Кабінету Міністрів України та відмінена 30.06.23.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.20 № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Пунктом 5.8 Договору передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник маж право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
За умовами комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені - в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 16.02.22 по 01.10.22, суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати та суми заборгованості за кожним окремо актом приймання-передачі у спірному періоді, до стягнення підлягає 44 296,70 грн пені. В решті вимоги про стягнення 166,46 грн пені суд відмовляє через необґрунтованість (в розрахунку за актом приймання-передачі № ТЕК00000204 від 28.02.22 за період з 20.07.22 по 28.07.22 помилково включено один зайвий день).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Серед іншого, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України надає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Також, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.19 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.19 у справі №922/3095/18, від 18.03.20 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем не сплачено (доказів зворотного суду не надано), тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.09 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлені позивачем періоди з 16.02.22 по 01.10.22 та з 01.04.23 по 20.04.24, суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати та суми заборгованості за кожним окремо актом приймання-передачі у спірному періоді, до стягнення підлягає 13 504,96 грн 3% річних. В решті вимоги про стягнення 10,01 грн 3% річних суд відмовляє через необґрунтованість (в розрахунку за актом приймання-передачі № ТЕК00000204 від 28.02.22 за період з 20.07.22 по 28.07.22 помилково включено один зайвий день та допущено арифметичну помилку в розрахунку за актом приймання-передачі № ТЕК00001279 від 31.08.22 ).
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі №910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлені ним періоди з 16.02.22 по 01.10.22 та з 01.0.23 по 20.04.23, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 36 578,93 грн. В решті вимоги про стягнення 1 184,59 грн інфляційних втрат суд відмовляє через необґрунтованість (позивачем помилково нараховано інфляційні втрати за актом приймання-передачі № ТЕК00001279 від 31.08.22 за період з 16.09.22 по 01.10.22).
Отже, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог частково.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 44 296,70 грн пені, 13 504,96 грн 3% річних та 36 578,93 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (166,46 грн пені, 10,01 грн 3% річних та 1 184,59 грн інфляційних втрат ) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 387,96 грн судового збору.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 479 від 17.04.24).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ТОВ “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Інші судові витрати судом не розподіляються, оскільки позивач вказав, що оновлений розрахунок та докази на підтвердження понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу буде надано в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства “ЗАВОД “ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3, ідентифікаційний код 00187292) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, ідентифікаційний код 39624119) - 44 296 (сорок чотири тисячі двісті дев'яносто шість) грн 70 коп. пені, 13 504 (тринадцять тисяч п'ятсот чотири) грн 96 коп. 3% річних, 36 578 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн 93 коп. інфляційних втрат та 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 96 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.10.2025.
Суддя В.Л. Корсун