пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 жовтня 2025 року Справа № 903/275/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: Чабан Р. Л. - адвокат (ордер серія АС № 1133364 від 26.03.2025, довіреність від 21.03.2025),
в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Гудков М. В. (службове посвідчення № 071757 від 01.03.2023),
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради, Волинська область, Луцький район, с. Боратин
до Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба», Волинська область, Луцький район, с. Воютин
про стягнення 2475737,64 грн.,
13.03.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради про стягнення із Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба» 2475737,64 грн., з них: 1989305,80 грн. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 360860,32 грн. інфляційних втрат, 125571,52 грн. процентів річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Ухвалою суду від 18.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до 07.04.2025.
07.04.2025 сформовано в системі “Електронний суд», а 08.04.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що СГПП “Дружба» зробило вагомий вклад у розвиток інфраструктури с. Рованці Боратинської територіальної громади, чим виконало обов'язок із внесення пайової участі як замовник об'єкта будівництва у відповідному населеному пункті.
Відповідач стверджує, що виконав обов'язок з пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту Боратинської територіальної громади шляхом безпосередньої участі в облаштуванні частини доріг та інженерної інфраструктури в с. Рованці, Боратинська сільська рада не заперечувала проти цього, не пред'являла вимог чи претензій на момент здачі об'єкта “Нове будівництво об'єктів дорожнього сервісу в с. Рованці, Луцького району, Волинської області», не проводила розрахунок пайової участі СГПП “Дружба» в експлуатацію, не зверталася з вимогою про сплату суми пайової участі в грошовому еквіваленті. Загальна вартість будівельних робіт з влаштування транспортної та інженерної інфраструктури, здійснених на замовлення відповідача, становить 5717007,83грн.
Крім цього, відповідач заперечує наявність правових підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та просить у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання 09.04.2025 представник позивача не з'явився. Ухвалу суду від 18.03.2025 про відкриття провадження у справі було надіслано до електронного кабінету позивача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.03.2025.
У судовому засіданні 09.04.2025 представник відповідача заявив клопотання про визнання явки представника позивача у наступне судове засідання обов'язковою та відкладення підготовчого судового засідання, яке у подальшому просив залишити без розгляду. А тому суд за клопотання представника відповідача залишає без розгляду його клопотання про визнання обов'язковою явки у судове засідання представника позивача.
Прокурор у судовому засіданні 09.04.2025 повідомив, що до прокуратури не надходив відзив на позов відповідача, просив відкласти підготовче засідання, надавши можливість ознайомитись з відзивом відповідача та підготувати відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.04.2025 було зобов'язано відповідача направити відзив на позов з додатками на адресу Луцької окружної прокуратури та відкладено підготовче засідання на 07 травня 2025 року, 12:00 год.
11.04.2025 сформовано в системі “Електронний суд», а 14.04.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області клопотання представника відповідача про надання доказів надіслання відзиву на позовну заяву з додатками Луцькій окружній прокуратурі.
30.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Боратинська сільська рада зазначає, що підтримує позовні вимоги прокуратури повністю; посилається на те, що сільською радою не було висловлено згоди про зарахування вартості виконаних відповідачем робіт в рахунок сплати пайової участі, відповідач не звертався щодо сплати коштів пайової участі за період з 2019 року по 2024 рік.
30.04.2025 сформовано в системі “Електронний суд», а 01.05.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відповідь на відзив керівника Луцької окружної прокуратури № 53-3311вих-25 від 30.04.2025.
У відповіді на відзив заступник керівника Луцької окружної прокуратури посилається на те, що у відповідача виник обов'язок сплатити кошти пайової участі, а щодо представництва інтересів держави в особі Боратинської сільської ради прокурором, то відповідно до вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор поінформувала Боратинську сільську раду про існування означених порушень інтересів, зокрема, про факт несплати замовником будівництва коштів пайової з посиланням на актуальну судову практику у подібних правовідносинах. Боратинська сільська рада не вжила належних заходів стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі. Внаслідок нездійснення позивачем належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
05.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи: супровідного листа Боратинської сільської ради від 29.04.2025 щодо дороги СГПП Дружба; рішення Боратинської сільської від 15.04.2025; листа АТ “Волиньгаз» від 18.04.2025; відповіді КП “Луцькводоканалу» від 14.04.2025 на адвокатський запит; листа ПрАТ “Волиньобленерго» від 18.04.2025.
05.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Клопотання обґрунтоване тим, що предметом справи є, зокрема, встановлення вартості фактично виконаних будівельних робіт з влаштування транспортної інфраструктури та інженерних мереж с. Рованці Борантиської територіальної громади як пайової участі СГПП “Дружба» в розвитку соціальної та транспортної інфраструктури населеного пункту і для з'ясування цієї обставини необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.05.2025 не з'явилися.
Ухвала суду від 09.04.2025 про відкладення підготовчого засідання була надіслана позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.04.2025.
Прокурор у судовому засіданні 07.05.2025 заявив, що не отримував клопотання відповідача про приєднання доказів та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 05.05.2025, а тому є необхідність в ознайомлення з клопотаннями та підготовки пояснень на них.
Ухвалою суду від 07.05.2025 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 18.06.2025 включно; відкладено підготовче засідання та розгляд клопотань відповідача від 05.05.2025 про приєднання доказів до матеріалів справи та про призначення у справі будівельно-технічної експертизи на 21 травня 2025 року.
12.05.2025 відповідач подав докази на підтвердження надіслання Луцькій окружній прокуратурі та позивачу клопотання про приєднання доказів, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 05.05.2025.
15.05.2025 прокурор подав пояснення на клопотання відповідача про приєднання доказів; на клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.
У судовому засіданні 21.05.2025 було розглянуто клопотання відповідача про приєднання доказів, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, які були залишені судом без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 21.05.2025.
Також 19.05.2025 відповідач надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №903/275/25, у якому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України просив зупинити провадження у справі № 903/275/25 до набрання законної сили рішенням суду у справі №140/4759/25 за позовом СгПП “Дружба» до Боратинської сільської ради про визнання незаконним рішення від 15 квітня 2025 року №30/19 “Про відмову у зменшенні розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури Боратинської сільської ради» та зобов'язання розглянути повторно заяви СгПП “Дружба» від 21.03.2025 та від 07.04.2025 про зарахування вартості будівельних робіт з влаштування транспортної та інженерної інфраструктури у розмір пайової участі для зменшення розміру пайової участі, а також про передачу результатів зазначених робіт у комунальну власність на баланс Боратинської сільської ради.
У судовому засіданні 21.05.2025 прокурор в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.05.2025 було відкладено підготовче засідання на 04.06.2025; постановлено прокурору до 02.06.2025 подати суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 19.05.2025 у письмовій формі.
26.05.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
29.05.2025 через систему “Електронний суд» від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
29.05.2025 через систему “Електронний суд» від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення.
02.06.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких позивач просить залишити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без задоволення.
В судовому засіданні 04.06.2025 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.
На обгрунтування клопотання посилався на те, що СгПП “Дружба», вважаючи рішення Боратинської сільської ради від 15.04.2025 року №30/19 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з позовом до Волинського адміністративного окружного суду про визнання незаконним рішення Боратинської сільської ради від 15 квітня 2025 року №30/19 “Про відмову у зменшенні розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури Боратинської сільської ради» та зобов'язання розглянути повторно заяви СгПП “Дружба» від 21.03.2025 та від 07.04.2025 про зарахування вартості будівельних робіт з влаштування транспортної та інженерної інфраструктури у розмір пайової участі для зменшення розміру пайової участі, а також про передачу результатів зазначених робіт у комунальну власність на баланс Боратинської сільської ради.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відмовлено у задоволені клопотання Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба» від 19.05.2025 про зупинення провадження у справі №903/275/25.
04.06.2025 в судовому засіданні прокурор, представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04.06.2025 було закрито підготовче провадження; постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
20.06.2025 на електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшла ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2025, в якій суд апеляційної інстанції постановив витребувати у Господарського суду Волинської області матеріали справи №903/275/25 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/275/25.
Ухвалою суду від 20.06.2025 було зупинено провадження у справі №903/275/25 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради до Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба» про стягнення 2475737,64 грн. до розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 та повернення матеріалів справи №903/275/25 до Господарського суду Волинської області.
04.08.2025 до Господарського суду Волинської області повернулися матеріали справи №903/275/25 із Північно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно із ч. 3 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
Провадження у справі № 903/275/25 було зупинено на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 08.08.2025 було поновлено провадження у справі №903/275/25; постановлено розгляд справи по суті призначити на 03.09.2025.
03.09.2025 в судове засідання представник позивача не з'явився, ухвала суду від 08.08.2025 була надіслана до електронного кабінету позивача.
03.09.2025 в судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
03.09.2025 в судовому засіданні представник відповідача позову не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Повідомив про те, що докази на підтвердження витрат відповідача на правову допомогу будуть подані впродовж 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні 03.09.2025 було оголошено перерву до 01.10.2025.
Позивача про оголошення перерви у судовому засіданні було повідомлено шляхом надіслання ухвали-повідомлення до його електронного кабінету.
29.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла заява, в якій висловлено заперечення на доводи, наведені у додаткових поясненнях відповідача від 29.09.2025.
01.10.2025 в судове засідання представник позивача не з'явився, ухвала-повідомлення від 03.09.2025 була надіслана до електронного кабінету позивача.
У зв'язку з належним повідомленням позивача про судовий розгляд 01.10.2025 справу розглянуто за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача судом встановлено, що у період з з березня 2019 року по грудень 2022 року, згідно акту готовності об'єкта до експлуатації, складеного 28.12.2022, відповідач на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 27.03.2019 № ВЛ 112190860737 здійснював будівництво об'єкта: «Нове будівництво об'єктів дорожнього сервісу в с. Рованці, Луцького району, Волинської області» (а.с. 21-25, т.1).
Код об'єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 1230.9. - Будівлі торговельні інші.
Державною інспекцією архітектури та містобудування України (надалі - ДІАМ) 17.01.2023 було видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ 122230104142 від 17.01.2023, що підтверджується витягом з вебсайту «е-construction.gov.ua» (а.с.35-36 т. 1)
Як вбачається із п. 12 акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 28.12.2022), пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ).
Відповідно до інформації Боратинської сільської ради від 21.02.2025 № 321/01- 19/2-25 - відповідач не сплачував кошти пайової участі за будівництво вказаного об'єкту, а також не передавав у комунальну власність громади будь-які об'єкти інфраструктури.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.
На час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку ним будівництва частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На момент прийняття в експлуатацію об'єкта відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (надалі - Закон №132-ІХ).
Враховуючи те, що будівництво об'єкта розпочалося у березні 2019 року (на підставі дозволу від 27.03.2019 № ВЛ112190860737), тобто до набрання чинності Законом №132-ІХ, відповідач був зобов'язаний у період з початку будівельних робіт і до 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати належні документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від органу місцевого самоврядування відповідного розрахунку і примірника договору, чого відповідач не зробив, порушивши імперативну норму ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зазначена норма була чинною на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020).
Після 01.01.2020 набув чинності Закон №132-ІХ, яким скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти (пайовий внесок) до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-ІХ не сплачувалися (у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав пункт 13 розділу І Закону №132-ІХ).
Після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 розділу І Закону № 132-ІХ, якою було скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі укладено не було, то правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли.
Водночас, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Згідно з абзацом 1 п. 2 роздіу ІІ Закону №132-ІХ, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Із 01.01.2020 у замовників будь-яких об'єктів будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Абзацом 2 п. 2 розділу ІІ Закону №132-ІХ встановлено:
- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом).
- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідач був зобов'язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію у січні 2023 року сплатити пайовий внесок.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення його в експлуатацію надає право прокурору на стягнення цих коштів у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі.
Верховний Суд, розглядаючи подібні справи ( постанова від 19.02.2025 у справі №903/468/24), виходить з того, що наведені висновки з приводу застосування абз. 2 п. 2 розд ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону за №132-ІХ у аналогічних спірних правовідносинах у повній мірі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об'єкта в експлуатацію такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі, право позивача - Боратинської сільської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов'язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Правові висновки щодо ефективного способу захисту порушеного права у правовідносинах з оплати пайової участі Великою Палатою Верховного Суду наведені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, на яку прокурор посилався у своєму позові.
Крім цього, у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд зазначив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування, правова підстава для такого повернення - ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об'єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Також Верховний Суд у справі №910/6226/23 (постанова Касаційного господарського суду від 03.12.2024) наголосив, що за приписами Закону №132-ІХ пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Саме фактор будівництва об'єкту комерційного призначення є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно з відомостями, які містить сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122230104142 від 17.01.2023, кошторисна вартість будівництва становить 132620,387 тис. грн.
Відповідно до пункту 3.1. Положення про порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури сіл Боратинської сільської ради (із змінами від 22.12.2017 та від 19.03.2020), затвердженого рішенням сільської ради від 24.05.2012 № 13/46 (надалі - Положення), розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл сільської ради для об'єктів будівництва: для об'єктів комерційного призначення становить 1,5% загальної кошторисної вартості будівництва.
Враховуючи наведене та зважаючи на норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, а також пункту 3.1. Положення, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету становить 1 989 305,8 грн., виходячи з розрахунку: 132 620 387 х 1,5% = 1 989 305,8 грн.).
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить також стягнути з відповідача на користь позивача 360860,32 грн. інфляційних втрат, 125571,52 грн. процентів річних за період з 18.01.2023 по 24.02.2025.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
Відтак, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме: частиною другою статті 625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Оскільки об'єкт було здано відповідачем в експлуатацію 17.01.2023, але до цього часу кошти пайової участі відповідач не сплатив, то відповідач допустив порушення строку виконання зобов'язання, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про стягнення з відповідача 360860,32 грн. інфляційних втрат, 125571,52 грн. процентів річних, нарахованих за прострочення платежу за період з 18.01.2023 по 24.02.2025 (розрахунки - а.с. 47-49, т.1 ).
Для розрахунку інфляційних втрат та процентів річних за період з 18.01.2023 по 24.02.2025 включно взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний період у розмірі 1 989 305,8 гривень.
Твердження відповідача, що СГПП «Дружба» зробило прямий вклад у розвиток інфраструктури с. Рованці Боратинської територіальної громади, чим виконало обов'язок з внесення пайової участі як замовник об'єкта будівництва у відповідному населеному пункті, не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, оскільки позивач у відповіді на відзив зазначає про відсутність звернень від СГПП «Дружба» щодо сплати коштів пайової участі за період 2019-2024 роки.
Відповідач звернувся до Боратинської сільської ради із заявою від 07.04.2025 про зарахування вартості будівельних робіт з влаштування інженерної інфраструктури у розмір пайової участі для зменшення розміру пайової участі, а також про передачу результатів зазначених робіт у комунальну власність на баланс Боратинської сільської ради, тобто вже після звернення прокурора з позовом суду.
Рішенням сесії Боратинської сільської ради від 15.04.2025 №30/19 відмовлено СГПП «Дружба» у зменшенні розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури Боратинської сільської ради.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі № 140/4759/25 у задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» до Боратинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2025 №30/19 відмовлено.
У суду також відсутні правові підстави для зменшення розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 зазначив, що за приписами Закону №132-ІХ пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
До 20.09.2019 частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що у разі якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Законом №132-ІХ вказані положення ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмінено і взагалі не передбачено можливості зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Враховуючи наведене, замовник будівництва об'єктів, будівництво яких розпочато до 2021 року, зобов'язаний сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі, визначеному Законом, зокрема 4 % від кошторисної вартості у разі будівництва об'єктів комерційного призначення (якщо менший розмір не визначено органом місцевого самоврядування), без можливості зменшення такої суми за рахунок виконання інших робіт або передання об'єктів у комунальну власність.
Щодо заяви відповідача про пропуску прокурором строку позовної давності.
Обов'язок сплатити пайову участь у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року роках. Подібні правові висновки Верховним Судом викладено у постанові від 16.10.2023 у справі №140/5484/21 щодо об'єкта будівництва, розташованого на території міста Луцька.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, обов'язок замовника будівництва звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі.
У випадку, якщо замовником будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об'єкту в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
Готовність до експлуатації об'єкту будівництва «Нове будівництво об'єктів дорожнього сервісу в с. Рованці, Луцького району, Волинської області підтверджено сертифікатом №ІУ122230104142 від 17.01.2023, відтак саме цю дату слід вважати початок перебігу строку, визначеного ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, строки позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом станом на березень 2025 року не спливли, а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Частинами 1, 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Бюджетом розвитку, згідно з приписами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Належна інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави.
Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат і неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом.
Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об'єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та проценти річних, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Боратинська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.п. 5 п. а ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.
За змістом підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва.
У правовідносинах, які виникли щодо стягнення із СГПП «Дружба» коштів пайової участі, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані за несвоєчасну сплату коштів пайової участі, Боратинська сільська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.
З урахуванням наведеного, Боратинська сільська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом, проте не вживала таких дій.
Прокуратура поінформувала Боратинську сільську раду про існування означених порушень інтересів держави, що підтверджується листами від 14.01.2025, 12.02.2025 та 24.02.2025.
Однак, позивачем не було вжито заходів до усунення порушень інтересів держави, не пред'явлено до суду позову про стягнення з відповідача коштів пайової участі до місцевого бюджету.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Також у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно якого прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Внаслідок нездійснення позивачем належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. А тому у прокурора виникло право відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення позову до суду. .
Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм окружною прокуратурою повідомлено позивача про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення позову до суду листом від 10.03.2025.
Таким чином, прокурор належним чином обгрунтував підстави звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, процентів річних та інфляційних у зв'язку з несвоєчасною сплатою коштів пайової участі.
У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі у розмірі 29708,85 грн. сплаченого Волинською обласною прокуратурою судового збору.
Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» (ЄДРПОУ 03737284, вул. Шкільна, буд. 1Б, с. Воютин, Луцький район Волинська область, 45645) на користь Боратинської сільської ради (ЄДРПОУ 04332207, вул. Центральна, 20, с. Боратин, Луцький район, Волинська область, 45605)
- 1989305 грн. 80 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;
- 360860 грн. 32 коп. збитків, завданих інфляцією;
- 125571 грн. 52 коп. процентів річних.
3. Стягнути із Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» (ЄДРПОУ 03737284, вул. Шкільна, буд. 1Б, с. Воютин, Луцький район Волинська область, 45645) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15) 29708 грн. 85 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано:13.10.2025.
Суддя І. О. Якушева