пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 жовтня 2025 року Справа № 903/885/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/885/25 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області до Цуманської селищної ради про стягнення 481246,64 грн,
05.09.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі «Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області до Цуманської селищної ради про стягнення шкоди в розмірі 481246,64 грн, яка заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що шкода, заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу добровільно не сплачена, тому, з метою захисту інтересів держави та відновлення стану земельної ділянки, який існував до її засмічення та забруднення, належним та дієвим способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача відшкодувати завдану шкоду внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме забруднення та засмічення земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Цуманської територіальної громади за межами населених пунктів с. Башлики, с.Берестяне та с. Липне.
Ухвалою суду від 10.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду від 10.09.2025 отримав 10.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Строк для подання відзиву для відповідача - до 25.09.2025 включно.
11.09.2025 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому вважаємо, що позовна заява є необгрунтованою безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі інформації, наведеної у листах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 8-3 -0.2210-1700/2-25 від 01.05.2025 та № 8-3-0.10-336/2-25 від 06.02.2025р. При цьому, лист № 8-3-0.2210-1700/2-25 від 01.05.2025 не містить інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок - у ньому вказано, що надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок не є можливим. Лист № 8-3-0.10-336/2-25 від 06.02.2025 взагалі відсутній у матеріалах справи. Також вказує, що у формулі розрахунку шкоди взято коефіцієнт/показник 2,57 - незрозуміло, оскільки у матеріалах справи такі документи/інформація відсутні. Отже, в основу розрахунків розміру збитків взяті абсолютно незрозумілі вихідні дані, а тому заявлений позивачем розмір збитків не підтверджується належними доказами у справі. Вважає, що прокурор належним чином не підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді.
16.09.2025 представниця позивача сформувала в системі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача, в якій просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Вказує, що показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, підтверджений належними доказами, визначеними законом. Спосіб та порядок визначення площі забрудненої земельної ділянки підтверджені документально. Відповідно до наданих розрахунків розміру шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земельних ділянок, що були об'єктом перевірки, Державна екологічна інспекція у Волинській області здійснювала розрахунок нормативної грошової оцінки даних об'єктів. А тому, заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 481246,64 грн. підтверджена належними та допустимими доказами.
17.06.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій просить суд відхилити викладені у відзиві доводи, а позов задовольнити.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі наказу від 27.02.2025 № 104/22-25 в період з 03.03.2025 по 07.03.2025 (наказом від 06.03.2025 №119/22-25 термін проведення перевірки продовжено до 31.03.2025, наказом від 28.03.2025 №190/22-25 термін проведення перевірки продовжено до 30.04.2025) проведено планову перевірку додержання Цуманською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державною екологічною інспекцією у Волинській області вивчалося питання дотримання селищною радою вимог законодавства в частині поводження з відходами на території населених пунктів Цуманської територіальної громади.
За результатами проведення відповідної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.04.2025 №14 зі змісту якого вбачається, що при обстеженні території Цуманської територіальної громади виявлені стихійні сміттєзвалища за межами населених пунктів, а саме сіл Башлики, Липне та Берестяне.
Під час обстеження земельних ділянок на відкритому грунті виявлені сторонні предмети і матеріали, сміття. В ході проведення обстежень земельних ділянок, засмічених твердими побутовими відходами, відбиралися проби грунту щодо встановлення рівня забруднення за межами всіх населених пунктів, де виявлені стихійні сміттєзвалища. За результатами проведення перевірки з урахуванням відбору проб грунту на кожній із земельних ділянок встановлено наступне:
- за межами населеного пункту с. Липне площа засмічення твердими побутовими відходами становить 1855 кв.м, об'єм відходів - 927,5 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей грунтів від 31.03.2025 №22 25 на земельній ділянці встановлено перевищення відносно гранично допустимої концентрації (ГДК) вмісту амонію;
- за межами населеного пункту с. Берестяне, відповідно до акту обстеження земельної ділянки площа засмічення твердими побутовими відходами становить 3420 кв.м, а об'єм відходів - 2052 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей грунтів від 31.03.2025 №21-25 на земельній ділянці встановлено перевищення відносно ГДК вмісту контрольного (фонового) вмісту амонію;
- за межами населеного пункту с. Башлики відповідно до акту обстеження земельної ділянки площа засмічення твердими побутовими відходами становить 792 кв.м, а об'єм відходів - 199,5 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей грунтів від 31.03.2025 №19-25 на земельній ділянці встановлено перевищення відносно ГДК вмісту контрольного (фонового) вмісту амонію та нітратів.
Державною екологічною інспекцією України у Волинській області до адміністративної відповідальності притягнуто 5 посадових осіб Цуманської селищної ради за ст. 82-1 КУпАП та накладено на них адміністративні стягнення у виді штрафів, які винними особами сплачено в повному обсязі.
Виявлені факти забруднення та засмічення земельних ресурсів свідчать про порушення вимог статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 96 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про управління відходами».
Державною екологічною інспекцією у Волинській області у відповідності до «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 (у редакції наказу Міндовкілля і природних ресурсів України від 04.11.2020), здійснено обгрунтований розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок.
Відповідно до Методики № 171, шкода внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами; Кег - коефіцієнт еколого господарського значення земель.
Відповідно до наданого Державною екологічною інспекцією у Волинській області розрахунку розмір шкоди зумовленої засміченням земельних ресурсів твердими побутовими відходами, за межами населеного пункту с. Башлики Цуманської територіальної громади розмір шкоди становить 61 063,20 грн (Ршз = 0,5х15х2,57х792х4х1=61063,20грн); за межами населеного пункту с. Берестяне - 263 682,00 грн (Ршз = 0,5х15х2,57х3420х4х1=263682 грн); за межами населеного пункту с. Липне - 143 020,50 грн (Ршз = 0,5х15х2,57х1855х4х1=143 020,50 грн).
Крім цього, у зв'язку з виявленням в ході перевірки одночасного забруднення земельних ділянок амонієм та нітратами Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено відповідні розрахунки.
Відповідно до Методики № 171, шкода внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А х Гоз х Пдз х Кзз х Кп х Кег, де:
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами;
Кп - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (обраховується за формулою Кп=Кр х Кгп, де Кр коефіцієнт рівня забруднення; Кгп - поправний коефіцієнт на глибину просочування забруднюючої речовини);
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.
Внаслідок забруднення земельної ділянки, що знаходиться:
- за межами населених пунктів с. Липне Цуманської територіальної громади розмір шкоди становить 3581,30 грн (Ршз = 0,5х2,27х1858х1х1,5х1=3581,30 грн);
- за межами населеного пункту с. Берестяне - 6 592,05 грн (Ршз = 0,5х2,57х3420х1х1,5х1=6 592,05 грн);
- за межами населеного пункту с. Башлики 3 307,59 грн (нітрати- Ршз = 0,5х2,57х792х1х2,5х1=2544,30 грн, амоній Ршз = 0,5х2,57х792х1х1,5х1=1526,58 грн, за забруднення декількома забруднюючими речовинами Ршзаг = 2544,30+0,05х1526,58=3307,59 грн).
Загальний розмір шкоди, заподіяної забрудненням та заміченням земельних ділянок на території Цуманської територіальної громади становить 481244,64 гривень.
Державною екологічною інспекцією у Волинській області, враховуючи порушення вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України на адресу Цуманської селищної ради скеровано лист від 27.05.2025 № 2 2/1471 із претензією про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на суму 481244,64 гривень у місячний термін.
Вказаний лист згідно рекомендованого повідомлення про відправлення отриманий Цуманською селищною радою 05.06.2025.
На день розгляду справи, заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу добровільно не сплачена, тому, з метою захисту інтересів держави та відновлення стану земельної ділянки, який існував до її засмічення та забруднення, належним та дієвим способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача відшкодувати завдану шкоду внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме забруднення та засмічення земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Цуманської територіальної громади за межами населених пунктів с. Башлики, с.Берестяне та с. Липне в сумі 481 246,64 грн.
За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про управління відходами» визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Приписами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів; не допускати змішування відходів, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені; вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності, та подавати відповідну звітність; розробляти та виконувати плани управління відходами підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність; призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону.
Пунктом 10 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про охорону земель» при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Відповідно до Методики № 171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а із збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1 Методики).
Пунктом 3.2. Методики № 171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Також, пунктом 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики (п. 3.4 Методики).
У випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій (п. 3.6 Методики).
При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5 Методики).
Наявність засмічення та забруднення встановлено документами, складеними уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, а саме: актом обстеження, актом відбору проб ґрунтів, протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, розрахунками розміру шкоди.
Згідно ст.30 Закону України «Про управління відходами» (чинний з 09.07.2023) органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.
Відповідно до ст. 21 зазначеного Закону до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: 1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами; 2) участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами; 3) затвердження місцевих планів управління відходами; 4) вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об'єктів оброблення відходів; 5) створення пунктів роздільного збирання побутових відходів. 2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: 1) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами; 2) організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення; 3) визначення у встановленому порядку суб'єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів; 4) визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами; 5) запровадження роздільного збирання побутових відходів та забезпечення виконання цільових показників щодо підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів; 6) організація роботи пунктів роздільного збирання побутових відходів; 7) забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів; 8) передача відходів, власник яких не встановлений, суб'єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення; 9) надання інформації, проведення роз'яснювальної та просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами; 10) визначення одиниці вимірювання обсягу наданої послуги з управління побутовими відходами; 11) затвердження норм надання послуги з управління побутовими відходами; 12) затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами; 13) встановлення тарифів на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні); 14) укладення договорів з організаціями розширеної відповідальності виробників щодо запровадження приймання та роздільного збирання видів побутових відходів, на які поширюється розширена відповідальність виробника.
Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону.
Статтею 40 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:
-дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
-проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;
-підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;
-дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;
-надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
-сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;
-своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
-забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
-забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;
-забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
-уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про охорону земель» передбачено відповідальність за порушення законодавства України про охорону земель, а саме шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявності складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювана шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.29, п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, може слугувати перешкодою для держави у своєчасному та повному здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природніх ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Главою 11 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України № 128 від 09.08.2013 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 05.12.2019 № 342) передбачено, що платежі (кошти), які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Казначействі на ім'я відповідного органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків (далі - рахунок 3311) у розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Після розподілу, кошти у відповідних обсягах засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються за призначенням на відповідні рахунки.
Цивільним кодексом України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.
Вищезазначене узгоджується із позицією, викладеною в постановах Вищого господарського суду України у справі № 914/1743/16 від 30.03.2017 та Верховного Суду України у справі № 917/2579/14 від 18.11.2015.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) знаходяться під державною охороною.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Також, згідно з положеннями ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, крім іншого, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Водночас, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відновлення становища, яке існувало в натурі, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
У діях Відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у забрудненні та засміченні земельної ділянки; безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.
При цьому вина відповідача полягає у забрудненні та засміченні земельної ділянки, що підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки Цуманською ОТГ Луцького району, в порушення вимог ст. ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державі заподіяно шкоду у розмірі 481246,64 грн, яка на даний час не відшкодована.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Так, у постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Державною екологічною інспекцією у Волинській області не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих службовими особами Цуманської селищної ради, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, у зв'язку з чим грошові кошти до бюджету не стягнуто. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Луцькою окружною прокуратурою направлено до Державної екологічної інспекції Волинської області лист від 05.08.2025 № 53-5524вих-25, у якому просила надати копії матеріалів перевірки в тому числі щодо Цуманської селищної ради.
Листом від 11.08.2025 №13-5/2176 Інспекція надала запитувані документи та повідомила про те, що вирішення питань щодо пред'явлення позовів здійснюється в порядку черговості та врахуванням наявних коштів для сплати судового збору, відтак не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою..
У зв'язку із чим у Луцької окружної прокуратури наявні підстави для пред'явлення даного позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області.
Водночас, захист інтересів держави у суді потребує від уповноважених органів забезпечення певного комплексу заходів та можливість його здійснення, в тому числі затвердження у своєму кошторисі коштів, пов'язаних із судовими витратами.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій».
Державна екологічна інспекція у Волинській області, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, усвідомлює таке порушення, та має повноваження щодо ініціювання питання стягнення коштів у судовому порядку відповідно до вищенаведених положень законодавства, проте, всупереч інтересам держави за їх захистом до суду не звертається.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Цуманської селищної ради Луцького району (вул.Грушевського, 2, селище Цумань, Луцький р-н, Волинська обл., 45233, код ЄДРПОУ 04333885) на користь держави збитки, заподіяні внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 481246,64 гривень (чотириста вісімдесят одну тисячу двісті сорок шість гривень 64 коп.), які перерахувати на р/р UА288999980333109331000003494, ГУК у Волинській області./смт. Цумань/, код отримувача - 38009371, код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету - грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Цуманської селищної ради Луцького району (вул.Грушевського, 2, селище Цумань, Луцький р-н, Волинська обл., 45233, код ЄДРПОУ 04333885) користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5774,96 грн (п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 94 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 13.10.2025.
Суддя І. О. Гарбар