вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/711/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя - Міліціанов Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр", вул. Кар'єрна, буд. 1-В, с. Жежелів, Хмільницький район, Вінницька область, 22116, код - 00292379
до: Глуховецької селищної ради, вул. Шкільна, 41, селище Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130, код - 04328200
про визнання укладеною додаткової угоди
за участю представників:
позивача: Горовенко Любов Михайлівна
відповідача: Рудик Сергій Миколайович
29.05.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 29.05.2025 року) (вх. № 759/25 від 29.05.2025 року) Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" до Глуховецької селищної ради про визнання укладеною між сторонами Додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору оренди землі № 1 від 18.12.2007 року, кадастровий номер 0521481800:01:003:0141, у запропонованій позивачем редакції.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року відкрито провадження у справі № 902/711/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.07.2025 року.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року забезпечено участь представника Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр", адвоката Горовенко Любов Михайлівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 16.07.2025 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/711/25 на 27.08.2025 року.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
19.08.2025 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 19.08.2025 року) (вх.канц. № 01-34/8698/25).
27.08.2025 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення (б/н від 27.08.2025 року) (вх.канц. № 01-34/8992/25).
У судовому засіданні 27.08.2025 року судом постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 02.10.2025 року прийняли участь представники сторін.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його видобувна діяльність провадиться на земельній ділянці, яка надана в оренду на підставі договору оренди землі № 1 від 18.12.2007 року, укладена між Жежелівською сільською радою і ПрАТ "Жежелівський кар'єр".
Рішенням Глуховецької селищної ради Вінницької області 8 скликання від 26.11.2020 року № 15 розпочато процедуру реорганізації Жежелівської сільської ради шляхом приєднання до Глуховецької селищної ради та визначено Глуховецьку селищну раду правонаступником активів і пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Жежелівської сільської ради.
Таким чином, Глуховецька селищна рада є правонаступником прав та обов'язків Жежелівської сільської ради.
Відповідно до витягу №НВ-9940434502025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 на 2025 рік склала 800 957,35 грн.
27.03.2025 року позивач звернувся до Глуховецької селищної ради з пропозицією про внесення змін до Договору стосовно перерахунку розміру орендної плати з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та надіслав проект відповідної додаткової угоди (вих. №29 від 27.03.2025). Однак відповідач відмовив в укладенні додаткової угоди.
З метою приведення розміру орендної плати за вказаним договором у відповідність до вимог чинного законодавства, позивач звернувся з позовом до суду про визнання укладеною Додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору оренди землі №1 від 18.12.2007 року, кадастровий номер 0521481800:01:003:0141, у запропонованій позивачем редакції.
У письмових поясненнях позивач зазначає, що вимога про необхідність внесення змін до договору оренди землі обґрунтована тим, що відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
За змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
Таким чином, йдеться не тільки про земельні ділянки, які співпадають з контуром ділянки надр, що надається для видобування корисних копалин, а і про прилеглі до кар'єру земельні ділянки, необхідні для забезпечення господарської діяльності гірничодобувного підприємства - розробки родовища корисних копалин.
Надана в оренду земельна ділянка відповідно до договору оренди землі №1 від 18.12.2007 року використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовища, що надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 54-57).
Місцеві податки та збори є тим інструментом, який забезпечує наповнення місцевого бюджету, створюючи умови для життєдіяльності та підвищення добробуту населення на місцевому рівні в межах територіальної громади. Власне для досягнення цієї мети, Глуховецькою селищною радою прийнято Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності на території Глуховецької селищної ради, яке було затверджено рішенням 8 сесії 8 скликання Глуховецької селищної ради №221 від 20 квітня 2021 року. Оскільки зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, відповідач просить відхилити позовні вимоги позивача з метою надання сторонам можливості обопільно переглянути діючі договори оренди землі, та привести їх у відповідність (т.1, а.с. 80-81).
Також, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову зазначаючи про те, що враховуючи положення чинного законодавства та висновки Верховного Суду, зміна розміру нормативної грошової оцінки або зміни, внесені до Податкового кодексу України в частині визначення орендної плати, не є підставою для внесення змін до договору оренди судовим рішенням.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" є юридичною особою за законодавством України, основним видом економічної діяльності якого є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11).
Добування корисних копалин Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" здійснює на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.1996 року №735 та актів про надання гірничого відводу від 07.06.2018 року №3345 і №3346.
Видобувна діяльність провадиться, зокрема на земельній ділянці, яка була надана в оренду на підставі договору оренди землі №1 від 18 грудня 2007 року, укладеного між Жежелівською сільською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Жежелівський кар'єр" (Орендар) (т. 1, а.с. 16-18).
Відкрите акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр", а в подальшому - у Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр".
Відповідно п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає на підставі рішення 10 сесії 5 скликання Жежелівської сільської ради від 22 січня 2007 року в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, яка знаходиться в с. Жежелів, на території Жежелівської сільської ради Козятинського району для добувної промисловості.
В оренду передається земельна ділянка №1 загальною площею 0,5267 га, з якої землі промисловості - 0,5267 га, в тому числі під капітальною одноповерховою спорудою - 0,0497 га; під спорудами - 0,0077 га; під проїздами, проходами, площадками - 0,4693 га (п. 2 Договору).
Договір укладено строком на 48 років. Після закінчення строку договору в разі належного виконання його умов орендар має переважне право поновлення його па новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 Договору).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , що становить 2 096,03 грн в рік (п. 8 Договору).
Обчислення розміру орендної плази за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахування їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 9 Договору).
Згідно з п. 11 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для добувної промисловості.
Згідно з п. 16 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки під розробку кар'єру і розміщення виробничих приміщень.
Договір зареєстрований ВРФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 жовтня 2008 року за №040881800003 (т. 1 а.с. 16-18).
Також до договору між сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно якого, Жежелівською сільською радою передано, а ВАТ "Жежелівський кар'єр" прийнято земельну ділянку для добудовної промисловості площею 0,5267 га, що знаходиться в межах населеного пункту села Жежелів на території Жежелівської сільської ради (т. 1, а.с. 18 (зворотна сторона).
Окрім того між сторонами підписано додаткові угоди, зокрема:
- 01.03.2014 року Додаткову угоду № 1, за змістом якої сторонами внесено зміни в п. 4, п. 8 п. 10 основного договору та викладено їх у нових редакціях:
"п. 4 "Нормативна грошова оцінка становить 354 311,09 грн.";
"п. 8 "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 629,33 грн на рік";
"п. 10 "Орендна плата вноситься рівними частками в сумі 885,78 грн щомісячно поточного року на розрахунковий рахунок" (т. 1, а.с. 19 (зворотна сторона).
- 15.07.2020 року Додаткову угоду № 2, за змістом якої сторонами внесено зміни до вступної частини основного договору (т. 1, а.с. 21).
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 27.07.2020 року, номер запису про право 37614071.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» територія Жежелівської територіальної громади увійшла до складу Глуховецької селищної ради.
Рішенням Глуховецької селищної ради Вінницької області 8 скликання від 26.11.2020 року №15 розпочато процедуру реорганізації Жежелівської сільської ради шляхом приєднання до Глуховецької селищної ради та визначено Глуховецьку селищну раду правонаступником активів і пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Жежелівської сільської ради.
Відповідно до витягу №НВ-9940434502025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 на 2025 рік склала 800 957,35 грн (т. 1, а.с. 27 (зворотна сторона).
27.03.2025 року Позивач звернувся до Глуховецької селищної ради з пропозицією про внесення змін до Договору стосовно перерахунку розміру орендної плати з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та надіслав проект відповідної додаткової угоди (вих. №29 від 27.03.2025), якою запропонував внести зміни до п.8, 10 Договору. Посилаючись на пункт 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, відповідно до якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, позивач вказує, що річний розмір орендної плати за вищезазначену земельну ділянку становить 1 569,85 грн (т. 1, а.с. 28-29).
Листом № 319 від 06.05.2025 року відповідач відмовив у внесенні змін до Договору, вказавши, що вказані позивачем в листі норми статей 274, 277 та 284 Податкового кодексу України жодного відношення до вказаних договорів оренди не мають, оскільки вони стосуються виключно земельного податку. Що стосується орендної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі визначається статтями 288 та 289 ПК України (т. 1, а.с. 30 (зворотна сторона).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Спір у цій справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про оренду землі".
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового актe органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового актe органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, за загальними правилами, договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов'язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.
Визначення договору оренди землі міститься у статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У статті 13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У частині першій статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (чч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.
Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.
Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.
Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено площа земельних ділянок.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.
З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, і її зміна може бути підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Подібні правові висновки містяться в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) внесено зміни, в тому числі, до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
На підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності (аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20).
При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України також визначено суб'єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме гірничодобувні підприємства.
Водночас, у статті 1 Гірничого закону України, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій закріплено наступні визначення:
гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;
гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Відповідно до статті 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (для гірничих об'єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
За змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20).
Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Статтею 66 Земельного кодексу України передбачено в тому числі, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.
Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу Кодексом України про надра.
Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за землю за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 13.09.2023 у справі № 904/4380/21.
Підсумовуючи наведене, при вирішенні спору про внесення змін до існуючого договору оренди за рішенням суду, з посиланням на приписи пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, зазначені обставини або їх відсутність підлягають доведенню сторонами та, відповідно оцінці судом при встановленні підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
Відповідно до ст. ст. 77-79 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На позивача покладено обов'язок довести належними доказами обставини надання спірної земельної ділянки гірночодобувному підприємству саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а не з метою здійснення інших видів промислової діяльності або інших видів діяльності гірничодобувного підприємства.
У даному випадку, враховуючи, що предмет спору стосується визначення цільового призначення земельної ділянки, правового статусу позивача, як суб'єкта спеціального виду господарювання, застосування пільги зі сплати надходжень до бюджету, підстави позову мають доводитись належними та допустимими (ст. 77, 78 ГПК України), а не вірогідними доказами (ст. 79 ГПК України).
Як встановлено судом, ПрАТ "Жежелівський кар'єр" дійсно є гірничодобувним підприємством, що здійснює добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11) (т. 1 а.с. 7-12), на підставі: Спеціального дозволу на користування надрами та Актів про надання гірничого відводу (т. 1 а.с. 13-15).
Земельна ділянка за договором оренди №1 від 18.12.2007 надана позивачу для добувної промисловості.
Відповідно до вказаного договору позивач користується земельною ділянкою №1 загальною площею 0,5267 га, з якої землі промисловості - 0,6021 га, в тому числі під капітальною одноповерхневою спорудою - 0,0497 га; під спорудами - 0,0077 га; під проїздами, проходами, площадками - 0,4693 га (т. 1 а.с. 16-18).
Судом також враховано, що відповідно до змісту Спеціального дозволу на користування надрами № 735 від 28.12.1996 року, мета користування надрами: видобування граніту ділянки Північна, придатного для видобування блоків та виробництва плит і облицювальних виробів з них, відходи та порушення вивітрюванням граніти придатні для виробництва щебеню будівельного каменю побутового. Видобування граніту ділянки Південна, придатного для виробництва щебеню для будівельних робіт в якості заповнювача важких бетонів, для баластного шару залізничної колії та каменю бутового, відсіви від дроблення гранітів придатні для благоустрою, рекультивації і планування; назва родовища Жежелівське родовище ділянки Північна та Південна; місцезнаходження Вінницька область, Козятинський район; площа 54,9 га; строком дії до 28.12.2036.
07.06.2018 року Державною службою України з питань праці ПрАТ "Жежелівський кар'єр" видано акти про надання гірничого відводу з метою розробки Південної ділянки Жежелівського родовища, Північної ділянки Жежелівського родовища граніту. Гірничий відвід знаходиться у Козятинському районі Вінницької області. Площа проекції гірничого відводу, становить 33,28 га та 15,92 га відповідно (т. 1 а.с. 13-15).
Однак, ані Спеціальний дозвіл на користування надрами № 735 від 28.12.1996 року, ні Акти про надання гірничого відводу не містять відомостей про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 у межах території Жежелівського родовища ділянки Північна та Південна, а також не підтверджують її безпосереднє використання для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
Відповідно до п. 14.1.37 ст. 14 ПК України, господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу IX цього Кодексу - діяльність гірничого підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.
Положеннями ст. 14 Кодексу України про надра передбачено різні вили користування надрами, для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, отримання геотермальної енергії (теплової енергії надр), експлуатації підземних споруд, пов'язаної із запобіганням підтопленню навколишнього природного середовища внаслідок закриття шахт; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади) (крім нафтогазоносних надр); виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.
При цьому, пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України використано окремі види діяльності гірничодобувного підприємства, які надають право на застосування пільгової ставки плати за землю, виключно у випадку: видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
Тобто, не усі вили та форми використання надр надають право на застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.
Вживання сподучника «та» досліджена у межах судової практики, зокрема Верховний Суд зазначав, що текстуальна конструкція норми випливає на її зміст та рохуміння, залежно від поїднання законодавецем сполучниками "та" і "або".
Сполучник "та" поєднує 1 і 2 умови, а сполучник "або" - розділяє (Постанова КАС ВС від 30 травня 2024 року у справі №280/6079/23).
Тому, пільгова ставка плати за землю застосовується до земельних ділянок, які надані гірничодобувним підприємства одночасно, як для видобування корисних копалин, так і з метою розробки родовищ корисних копалин.
За відсутності чіткого нормативного визначення понять видобування та розробки корисних копалин суд враховує, що видобування (добування) корисних копалин - дія, процес добування корисних копалин з надр у результаті їхньої розробки різними способами; розробка родовищ корисних копалин - комплекс взаємопов'язаних процесів гірничого виробництва з вилучення корисних копалин або корис них компонентів з надр Землі.
Вимоги щодо порядку організації та проведення дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (далі - ДПР) та визначення подальше використання наслідків робіт затверджено Положенням про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, згідно Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 року № 34/м.
ДПР проводиться на родовищах корисних копалин, промислове значення яких позитивно визначене за результатами попередньої геолого-економічної оцінки, але з достатньою повнотою достовірне визначення характеристик корисних копалин можливе лише шляхом пробного вилучення і перероблення частини запасів мінеральної сировини в промислових умовах. ДПР є складовою частиною робіт з геологічного вивчення.
ДПР може здійснюватися на всьому родовищі або на окремих його ділянках чи покладах (п.п. 1.3-1.5 Положення).
Тобто, розробка родовищ корисних копалин заборонена поза межами території відповідного родовища.
Згідно досліджених матеріалів справи та обставин визнаних позивачем, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 розташована поза межами Жежелівського родовища ділянки Північна та Південна, що додатково підтверджено наданим позивачем ситуаційним планом родовища, із відображенням кадастрових номерів земельних ділянок, які входять у його склад (т. 1 а.с. 57 зворот).
Таким чином, вимоги позову в частині поширення на спірну земельну ділянку пільг щодо плати за землю суперечить пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, який звужує підстави застосування виключно до земельних ділянок, які безпосередньо використовуються у процесі видобування та розробки родовищ корисних копалин.
Згідно фактичних обставин справи, відомостей договору оренди та реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 16, 66, 94, 95), на земельній ділянці розміщено не родовище корисних копалин, а нерухоме майно та проїзди, проходи, площадки.
Отже, земельна ділянка у межах укладеного договору може використовуватись під час здійснення інших видів добувної промиловості або допомжіної діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин.
Водночас, до матеріалів справи не долучено достатніх доказів на підтвердження обставин використання автогаражу, майстерні, диспетчерської, прибудови, ганку, які розташовані за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Жежелів, вулиця Кар'єрна, 1, як у процесі видобувної діяльності, так і у процесі розробки родовища корисних копалин.
Суд зауважує, що виключно внаслідок набуття статусу гірничодобувного підприємства, застосування пільгової ставки плати за землю до усіх земельних ділянок. які надані в оренду з метою провадження усіх видів господарської діяльності, законом не передбачено.
Позивач помилково ототожнює юридичні поняття «добувна промисловість», яке застосовано у договорів оренди, з термінами «видобування корисних копалин» та «розробка родовищ корисних копалин», які вжиті у пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.
Так, в силу положень ст. 1 Гірничого Закону України, гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення.
Гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Гірничі роботи - комплекс робіт з проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Отже, гірничодобувна промисловість не обмежується діяльністю з видобування та розробки корисних копалин; робота гірничого підприємства лише частково пов'язана з видобутком корисних копалин.
Оскільки, гірничодобувна промисловість включає, зокрема розвідування родовищ та їх збагачення; гірниче підприємство, окрім безпосередньоого видобутку корисних копалин здійснює будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій.
Водночас, диспозицію пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України не поширено на усі види гірничодобувної промисловісті або усі форми здійснення господарської діяльності гірничим підприємством на орендованих земельних ділянках, в тому числі поза межами роджовища корисних копалин.
Таким чином, вимоги позову суперечать предмету та обсягу застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування використання земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 саме з метою видобування та розробки родовища корисних копалин.
Суд вважає нерелевантими мотиви Постанови КГС ВС від 09 лютого 2022 року у cправі №904/4748/20, на яку посилався позивач, оскільки Верховний Суд не формував правового висновку у процесі розгляду вказаної справи, не приймав остаточного рішення, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, підстави позову є необгрунтованими та суперечать нормам матеріального права.
Крім того, судом оцінено позовні вимоги на предмет обрання позивачем ефективного захисту порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Статтею 30 Закону "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами; особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються; так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Зазначені висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
Крім того, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 нормативна грошова оцінка земельних ділянок взагалі не може бути умовою договору оренди, а відповідно її зміна не є підставою для внесення змін до договору оренди.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначає, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах (пункт 108); з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не призведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (зокрема ефективного) способу захисту прав (постанова Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 918/297/24).
Натомість задоволення судом позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов'язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили. Адже якщо договір змінений судом, то згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 (пункт 57).
Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Аналогічно і в разі, якщо законом імперативно змінюється порядок визначення розміру орендної плати (зокрема у зв'язку зі зміною регулювання, яке встановлюється ПК України), така зміна відбувається автоматично без внесення змін у договір оренди землі.
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та висновки Верховного Суду, зміна розміру нормативної грошової оцінки або зміни, внесені до Податкового кодексу України в частині визначення орендної плати, не є підставою для внесення змін до договору оренди судовим рішенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункти 109, 110) сформульований висновок щодо належного способу захисту орендодавця. У випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності: він вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми. Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Щодо належного способу захисту орендаря суд звертає увагу на те, що якщо орендодавець звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення орендної плати в розмірі, з яким орендар не погоджується, то орендар має доводити, що насправді розмір орендної плати є меншим, в цьому судовому процесі. Якщо ж орендодавець вимагає від орендаря сплати орендної плати в розмірі, з яким орендар не погоджується, але орендодавець не звертається до суду з позовом про стягнення коштів, то задля задоволення інтересу у правовій визначеності орендар може звернутися до суду з позовом про відсутність в орендодавця права вимагати сплати орендної плати в розмірі більшому, ніж вважає правильним орендар.
Відповідні висновки викладено у Постанові КГС ВС від від 02.04.2025 у справі №918/297/24.
Отже, внесення змін до ПК України та встановлення пільгової ставки плати за землю визначають обов'язки сторін в силу прямої вказівки у законі та не потребують внесення змін до договору оренди.
Позивач, вважаючи наявність права на застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України до розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141, не позбавлений можливості здійснювати виконання умов укладеного договору згідно вимог законодавства.
У випадку пред'явлення позову про стягнення заборгованості заперечувати проти вимог, з посиланням на норму закону, або звернутися до суду з позовом про відсутність в орендодавця права вимагати сплати орендної плати в розмірі більшому, ніж визначений орендодавцем.
Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволення позовних вимог.
Доводи представника відповідача відносно неможливості зменшення плати згідно поданих податкових декларацій та ймовірного пред'явлення податкових вимог оцінюються судом критично, оскільки доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
На підставі вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (вул. Кар'єрна, буд. 1-В, с. Жежелів, Хмільницький район, Вінницька область, 22116, код - 00292379) до Глуховецької селищної ради (вул. Шкільна, 41, селище Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130, код - 04328200) про визнання укладеною між сторонами Додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору оренди землі № 1 від 18.12.2007 року, кадастровий номер 0521481800:01:003:0141, у запропонованій позивачем редакції.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 442,40 грн - залишити за позивачем.
3. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: позивачу - office.zhezheliv@gmail.com, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідачу - inbox@gluhovecka-gromada.gov.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Кар'єрна, буд. 1-В, с. Жежелів, Хмільницький район, Вінницька область, 22116)
3 - відповідачу (вул. Шкільна, 41, селище Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130)