13.10.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1687/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. (суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 09.12.2024р.) у справі
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до: Фізичної особи-підприємця Бень Сергія Валентиновича, АДРЕСА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 3 Територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, вул. Стрілецька, 23, м. Вінниця, 21007
про стягнення 226 732,28 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бень Сергія Валентиновича грошових коштів у сумі 226 732,28 грн.
В обґрунтування позову Позивач послався на те, що за результатами проведеного внутрішнього аудиту виявлена відсутність копій первинних документів на підтвердження певних витрат Відповідача як підрядника за договорами підряду, що включені до актів виконаних робіт, що свідчить про безпідставність оплат, здійснених Позивачем на користь Відповідача у відповідних сумах, а тому такі грошові кошти підлягають поверненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті Відповідачем.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі №912/1687/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з Відповідача судовий збір за подання позову та апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів у Відповідача відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо. В той же час, Відповідачем до актів КБ-2в були включені адміністративні витрати у сумі 182 914,16 грн. та витрати на відрядження в сумі 43 818,12 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами, що створює ризик незаконних видатків на вказані вище суми. Разом з тим, за приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надання Позивачу копій первинних документів на підтвердження витрат Відповідача є обов'язком останнього.
За доводами скарги, у п. 4.1.6. укладених договорів зазначено, що у разі виявлення у розрахунках за виконані роботи, які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість підрядних робіт підлягає уточнення Позивачем, про що Відповідач повідомляється письмово. Суд першої інстанції наведеному не надав правової оцінки, що, на думку Апелянта, призвело до нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що до актів виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати повинні включатись лише ті витрати, які були дійсно понесені Відповідачем. Самі форми № КБ-2в та № КБ-3 передбачають, що при їх складанні Відповідач повинен внести достовірну інформацію про понесені витрати. Підтвердження інших витрат відповідними первинними документами укладеними договорами було також визначено як обов'язок Відповідача, який не був виконаний останнім, оскільки підтверджуючі бухгалтерські документи ним не надано.
Апелянт вважає, що до моменту виявлення Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України відповідних порушень Відповідачем, підставою набуття коштів були укладені договори. Разом з тим, непідтвердження Відповідачем відповідними первинними витрат на відрядження та адміністративні витрати у сумі 226 732,28 грн. є свідченням того, що підстава, на якій Відповідач набув вказані грошові кошти, відпала, оскільки до форм № КБ-2в та № КБ-3 повинні були вноситись тільки ті витрати, які підтверджені документально.
На переконання Скаржника, належним способом захисту порушених прав Позивача у цій справі є стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 226 732,28 грн. на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки останнім зазначені грошові кошти набуті без достатніх правових підстав. Таким чином, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві зазначає, що на виконання укладених Договорів роботи виконанні Відповідачем, прийняті та оплачені Позивачем згідно складених і підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3. Будь-які зауваження з приводу недоліків та об'ємів робіт між сторонами були відсутні.
На думку Відповідача, рекомендації, викладені в аудиторському звіті є обов'язковими до виконання підконтрольною установою. Водночас, такі висновки і рекомендації є судженням управління внутрішнього аудиту, не мають заздалегідь встановленої сили та можуть бути як підтверджені, так і спростовані у суді у разі спору.
Відповідач зазначає, що ДСТУ Б Д.1.1-3:2013 були чинними на дату укладення Договорів та їх виконання, вони установлювали основні правила з визначення вартості будівництва на різних його стадіях, у тому числі, під час складання кошторисної документації і при складанні ціни пропозиції учасника конкурсних торгів; визначення інших витрат кошторисної вартості будівництва, що включається до кошторисної документації . Згідно Договорів сторони визначили договірну ціну на основі кошторису як тверду, тобто таку, що може змінюватись лише в окремих випадках, про які у даному випадку не йдеться.
Крім того Відповідач звертає увагу, що виконані Відповідачем роботи та складені акти і довідки відповідають погодженій у Договорах твердій договірній ціні. Вартість робіт відповідає обсягам фактично виконаних робіт. Таким чином, виконані Відповідачем роботи оплачені Позивачем відповідно до визначеної у кошторисах та погодженої в Договорах твердої договірної ціни.
Відповідач вказує, що Позивач під час виконання та строку дії Договорів не реалізовував узгоджену Договорами процедуру коригування (уточнення) ціни виконаної роботи, натомість погодився з виконаними Відповідачем роботами та їх вартістю, здійснивши відповідну оплату .
На переконання Відповідача, оскільки спірні кошти сплачено Позивачем відповідно до визначеної у кошторисі та погодженої у Договорах твердої договірної ціни, суд дійшов вірного висновку, що такі кошти набуті Відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов'язань. Підстава набуття таких коштів не відпала, оскільки договірна ціна, яка узгоджена між сторонами, є дійсною, уточнення чи коригування ціни під час виконання робіт та дії Договорів не здійснювалось. З огляду на викладене, господарський суд обґрунтовано з посиланням на норми матеріального права, відмовив у задоволенні позову повністю, оскільки не встановив підстав для стягнення спірних коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1687/24.
Матеріали справи № 912/1687/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга є такою, що відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, а надані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Суддею-доповідачем зроблена доповідь колегії суддів про проведення підготовчих дій, що є підставою для призначення справи до апеляційного розгляду.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовником) та ФОП Бень С.В.(підрядником) укладені договори підряду №№ 05/05/20 від 12.05.2020, 08/06/20 від 02.06.2020, 09/06/20 від 02.06.2020, 42/12/20 від 25.12.2020, 48/12/20 від 25.12.2020, 49/12/20 від 25.12.2020.
Згідно з договором № 05/05/20 від 12.05.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-1) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За умовами договору № 08/06/20 від 02.06.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-7) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За договором № 09/06/20 від 02.06.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-8) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до договору № 42/12/20 від 25.12.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-1) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з договором № 48/12/20 від 25.12.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-7) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За договором № 49/12/20 від 25.12.2020 Позивач доручає, а Відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи щодо виконання робіт Будівництво табірного містечка для розміщення бригади у польовому табору НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), І пусковий комплекс «Будівництво 11 казарм (у тому числі 1 - для військовослужбовців жінок)» І черга будівництва» (казарма 3-8) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45216200-6-Будівництво будівель і споруд військового призначення), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України (том 1 а.с. 237-242, том 1 а.с.1-30).
У вказаних договорах сторони погодили, зокрема, шо:
Підрядник виконує роботу власними засобами та з власних матеріалів (пункт 1.5. Договорів).
Обсяги робіт по об'єктам можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (пункт 1.4. Договорів).
Підрядник зобов'язаний виконати передбачені Договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва, проектній документації та умовам Договору (пункт 2.1. Договорів).
Договірна ціна є твердою, складається Підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві. Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи з строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції (договірній ціні), та на підставі прогнозованих рівнів інфляції на наступні періоди, що схвалюються Кабінетом Міністрів України. (пункт 3.2. Договорів).
Розрахунки за виконані роботи по Об'єкту проводяться на підставі “Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та “Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3 протягом 90 календарних днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт. При взаєморозрахунках за виконані роботи Підрядник складає розрахунок у довільній формі виходячи з номенклатури та обсягів виконаних у звітному місяці робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), нормативної кількості матеріальних ресурсів на виконанні обсяги робіт, поточних ринкових цін їх придбання в зіставленні з цінами цих же ресурсів, врахованих договірній ціні. (пункт 4.1.1. Договорів).
Після виконання Підрядником робіт по Об'єкту (повністю або частково) та надання Замовнику документів, зазначених в пп. 4.1.1 Розділу IV Договору, Замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами Договору щодо якості та об'єму, в іншому випадку акти повертаються Підряднику для усунення зауважень та коригування (пункт 4.1.2. Договорів).
У разі виявлення невідповідності пред'явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що Підрядник повідомляється письмово (пункт 4.1.5. Договорів).
У разі виявлення у розрахунках за виконані роботи (форма КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат"), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню Замовником, про що Підрядник повідомляється письмово (пункт 4.1.6.).
Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на Об'єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору (пункт 4.1.7. Договорів).
Передача виконаних робіт по Об'єкту Підрядником та їх приймання Замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов'язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо. З Актами приймання виконаних будівельних робіт, Підрядник зобов'язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо). (пункт 5.2.4. Договорів).
Договори діють до 31 грудня 2020 року, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (пункт 10.1. Договорів).
До Договорів укладено Додаткові угоди, згідно з якими внесено зміни до п. 3.1. Договорів щодо визначеного розміру договірної ціни (т. 2 а.с. 31-34).
Згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-2В, КБ-3) роботи ФОП Бень С.В. за Договорами виконані та прийняті Військовою частиною НОМЕР_1 (т.1 а.с. 27-236).
Оплата вказаних робіт проведена повністю, що підтверджується відповідними відмітками управління Державної казначейської служби на Актах виконаних будівельних робіт та що визнається відповідачем.
На підставі Рішення Міністра оборони України від 23.04.2021 № 6057/з та розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12.05.2021 № 234/1287 проведено аудит Військової частини НОМЕР_1 щодо, зокрема, законного та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів ДССТ на будівництво об'єктів Міноборони за КПКВ 2101020 та КПКВ 2101190 у 2018-2020 роках.
За результатами проведеного аудиту складено Аудиторський звіт № 234/3/29 від 06.09.2021 (т. 1 а.с. 10-26).
Аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів ФОП Бень С.В. відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо.
У той же час, ФОП Бень С.В. до актів КБ-2в були включені адміністративні витрати в сумі 182 914,16 грн та витрати на відрядження в сумі 43 818,12 грн, які не підтверджені відповідними первинними документами.
Всього до актів КБ-2в ФОП Бень С.В. включено адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників за укладеними договорами на загальну суму 226 732,28 грн.
23.09.2022 Позивач звернувся до Відповідача з листом про надання документів на підтвердження витрат на відрядження працівників на суму 43 818,12 гн та адміністративних витрат на суму 182 914,16 грн (т. 2 а.с. 39).
24.08.2023 Позивач направив Відповідачу претензію про надання зазначених вище документів, а у разі їх відсутності повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти в розмірі 226 732,28 грн (т. 2 а.с. 40-42).
ФОП Бень С.В. грошові кошти у розмірі 226 732,28 грн. не оплатив, що стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що: виконані Відповідачем роботи оплачені Позивачем відповідно до визначеної у кошторисах та погодженої у Договорах твердої договірної ціни; Позивач під час виконання та дії Договорів погодився з виконаними Відповідачем роботами та їх вартістю, здійснивши оплату відповідно до Договорів; оскільки в даному випадку спірні кошти сплачені Позивачем відповідно до визначеної в кошторисі та погодженої у Договорах твердої договірної ціни, такі кошти набуті Відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов'язань; Підстава набуття таких коштів не відпала, оскільки договірна ціна, яка узгоджена між сторонами, є дійсною, уточнення чи коригування ціни під час виконання робіт та дії Договорів не здійснювалось.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У даному випадку, сторонами укладені договори підряду, відповідно до яких Відповідач зобов'язався виконати обумовлені договорами роботи відповідно до проектної документації, а Позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Стаття 875 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та у кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У ст. 882 Цивільного кодексу України врегульовано порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.
Так, за ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Форму Акта приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в та форму Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати встановлено КБ-3ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013, які діяли в період виконання робіт за Договорами.
Щодо досліджуваної справи, то на виконання укладених договорів роботи виконанні Відповідачем, прийняті та оплачені Позивачем згідно із складеними і підписаними Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3.
Будь-які зауваження з приводу недоліків та об'ємів робіт між сторонами були відсутні.
Докази зворотного Відповідачем не надано.
За доводами Позивача, включення Відповідачем до Актів виконаних робіт адміністративних витрат у сумі 182 914,16 грн та витрат на відрядження у сумі 43 818,12 грн є безпідставним, у зв'язку з відсутністю відповідних документів на їх підтвердження та вказує про ненадання таких документів Відповідачем за вимогами Позивача від 23.09.2021, 24.08.2023.
При цьому Позивач посилається на Аудиторський звіт № 234/3/29 від 06.09.2021 Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
У цьому зв'язку суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Наказом Міністерства оборони України № 280 від 05.06.2019, відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України та Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року N 1001, затверджено Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
За п. 2 зазначеного Положення об'єктом внутрішнього аудиту є, у тому числі, діяльність військових частин для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).
Висновки в аудиторському звіті повинні міститись обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань програми внутрішнього аудиту (п. 6 р. XI).
Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит (п. 6 р. XI). (п. 6 р. XI).
У даному випадку, Аудиторський звіт № 234/3/29 від 06.09.2021 щодо спірних питань, які досліджуються в межах розгляду даної справи містить такі висновки:
- підприємцем Бень С.В. не враховано вимоги пунктів 5.3.1., 5.3.2., 5.3.5. ДСТУ Б Д.1.1-3:2013 та до договірної ціни і до актів виконаних робіт (форми КБ-2в) включались на відшкодування адміністративні витрати у сумі 182 914,16 грн, документально не підтверджені, чим створено ризик незаконних видатків бюджетних коштів;
- дослідженням обґрунтованості включення до відшкодування інших супутніх витрат (витрат на відрядження) встановлено, що підприємцями не дотримано вимог пункту 6.2.7.4 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, п. 5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013, роз'яснень Збірника Ціноутворення в будівництві за травень 2008 року та документально не забезпечено підтвердження витрат ФОП Бень С.В. на загальну суму 43 818,12 грн, чим створено ризик незаконних видатків бюджетних коштів.
У розділі рекомендацій Аудиторського звіту запропоновано, зокрема, щодо ризику завищення витрат (незаконних видатків) в актах форми КБ-2 забезпечити отримання (витребування) документів, що підтверджують формування витрат та підтверджують фактично понесені витрати на суму 4 717,84 тис. грн.
Разом з тим, згідно з п.13 р.І Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України керівник установи, щодо якої проводиться внутрішній аудит або виконується інше аудиторське завдання, зобов'язаний вживати невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень і недоліків, відшкодування втрат та збитків, притягнення до відповідальності винних у їх допущенні осіб, реагування на ризики.
Керівник установи, якому за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації (пропозиції), забезпечує, зокрема, виконання пропозицій, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень; складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб (п. 4 р. ХІІ).
Таким чином, рекомендації, викладені в аудиторському звіті є обов'язковими до виконання підконтрольною установою. Водночас, такі висновки і рекомендації є судженням управління внутрішнього аудиту, не мають заздалегідь встановленої сили та можуть бути, як підтверджені, такі і спростовані в суді у разі спору.
Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Між тим, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Аналогічні висновки викладені Верховним судом у постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 .
Одночасно, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено та не заперечується Позивачем, що Відповідач відповідно до умов договору виконав, а Позивач прийняв роботи у сумі, яка не перевищує погоджену сторонами ціну договору та сплачена останнім у повному обсязі.
У матеріалах справи відсутні докази того, що виконані Відповідачем за договорами роботи не були прийняті Позивачем, або прийняті із зауваженнями. Доказів про те, що недоліки є прихованими, суду також не надані.
Отже, взяті на себе за договором зобов'язання сторонами було виконано, а тому такі зобов'язання є припиненими.
При цьому за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частиною 3 вказаної статті в імперативному порядку встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 містить правила визначення вартості будівництва, а ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 установлює основні положення з визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва.
Зазначені ДСТУ, які були чинними на дату укладення Договорів , установлювали основні правила з визначення вартості будівництва на різних його стадіях, у тому числі, під час складання кошторисної документації і при складанні ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (пункти 5.3, 6.2. ДСТУ Б Д.1.1-3:2013); визначення інших витрат кошторисної вартості будівництва, що включається до кошторисної документації (п. 5.4. ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013).
У даному випадку, згідно укладених Договорів підряду, сторони погодили, що договірна ціна є твердою (пункт 3.2. Договорів). Невід'ємними частинами Договорів є договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів (пункт 12.1. Договорів).
Згідно з визначень понять, наведених в ДСТУ Б Д.1.1-3:2013: договірна ціна - кошторис, яким визначається вартість робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена у договорі підряду (пункт 3.15.); твердий кошторис (тверда договірна ціна) - договірна ціна, визначена як твердий кошторис, що може коригуватися лише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором підряду (пункт 3.17.).
Отже, за умовами договорів, сторони визначили договірну ціну на основі кошторису як тверду, тобто таку, що може змінюватись лише в окремих випадках, які судом не були встановлені.
Одночасно, договори передбачають випадки та порядок коригування (уточнення) Замовником ціни виконаної роботи (пункти 4.1.5., 4.1.6.).
Однак, матеріали свідчать про те, що виконані Відповідачем роботи та складені акти і довідки відповідають погодженій в Договорах (з урахуванням внесених змін) твердій договірній ціні. Вартість робіт відповідає обсягам фактично виконаних робіт.
В Аудиторському висновку № 234/3/29 від 06.09.2021 щодо спірних сум зазначається про їх включення не лише до актів виконаних робіт, а й до договірної ціни. Така договірна ціна є узгодженою між сторонами шляхом підписання Договорів з додатками.
Таким чином, виконані Відповідачем роботи оплачені Позивачем відповідно до визначеної у кошторисах та погодженої у Договорах твердої договірної ціни.
Позивач, під час виконання Договорів, не реалізовував узгоджену ними процедуру коригування (уточнення) ціни виконаної роботи, натомість погодився з виконаними Відповідачем роботами та їх вартістю, здійснивши відповідну оплату.
При цьому з урахуванням положень наведених вище норм та обставин справи, Аудиторський звіт контролюючого органу, сам по собі, не є належним і допустимим доказом порушення Відповідачем умов договору і не являється підставою виникнення зобов'язання у останнього повернути сплачені йому Позивачем кошти , оскільки порушення, виявлені при проведенні перевірки, жодним чином не впливають на умови спірних договірних відносин та не можуть їх змінювати.
З огляду на викладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог військовій частині про стягнення з Відповідача 226 732,28грн..
Стосовно доводів Скаржника про необхідність застосування у даному випадку ст.1212 ЦК України та на порушення судом матеріального права відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Наведе співпадає з позицією Великої Палати Верховного Суду , висловленою у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 .
У разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Між тим, у даному випадку, як зазначено вище, спірні кошти сплачено Позивачем відповідно до визначеної у кошторисі та погодженої у договорах твердої договірної ціни, тому такі кошти набуті Відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов'язань.
При цьому підстава набуття таких коштів не відпала, оскільки договірна ціна, яка узгоджена між сторонами, є дійсною, уточнення чи коригування ціни під час виконання робіт та дії Договорів не здійснювалось.
Посилання скаржника на нез"ясування судом обставин справи є безпідставними.
Так, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даному випадку, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у їх сукупності, при цьому зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у позові.
Інші доводи Апелянта були розглянуті колегією суддів, між тим вони не мають суттєвого впливу на вирішення даного спору, оскільки не спростовують вказаних вище висновків суду.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275-285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 у справі №912/1687/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О.Дармін