08.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/462/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 р.
( суддя Рудь І.А., м. Дніпро )
про закриття провадження у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Страда ЛТД",
м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Ваговимірювальні системи",
м Дніпро
про стягнення заборгованості
у сумі 113 987 грн 33 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" заборгованість у сумі 113 987 грн 33 коп., з яких: 85 000 грн 00 коп. - основна сума боргу, 11 459 грн 86 коп. - пеня, 8 500 грн 00 коп. - штраф, 1 292 грн 47 коп. - з відсотка річних, 7 735 грн 00 коп. - інфляційні втрати.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 р. у справі № 904/462/25 провадження у справі № 904/465/25 закрито. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № С189-0НТ5-1Х1С-М33Х від 31.01.2025 р.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" частину витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 10 000 грн 00 коп. В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить керуючись ч. 3 ст. 271 ГПК України, скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 р. про закриття провадження по справі № 904/462/25, та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про стягнення з Відповідача та користь Позивача 10 000 грн., який обґрунтував це тим, що справа не потребувала значного аналізу обставин справи, судової практики та нормативно-правової бази, а також суд зазначив, що сума основного боргу була повністю погашена Відповідачем одразу після звернення Позивача із даним позовом до суду.
При цьому, Скаржник зазначає: сума в 20 000 грн. передбачена умовами договору від 30.12.2024 р. № 3012, підтверджується актом від 06.01.2025 р. та платіжною інструкцією № 6190 від 22.01.2025 р., що свідчать про здійснення оплати до початку розгляду судом даної справи; як вбачається з додатку № 2 до позовної заяви аналіз судової практики становить тільки 0,5 години ( тобто 2 000 грн. ), що не відповідає зменшеного судом розміру витрат Позивача на правову допомогу; судом не враховано, що до подання позовної заяви проводилось до судове врегулювання, протягом тривалого часу, а саме направлялись претензії на адресу Відповідача, на які він надав відповіді які не відповідали дійсності застосовуючи підроблені документи; в матеріалах справи наявний адвокатський запит від 29.01.2025 р. № 1 направлений на ТОВ «Грифон-транс плюс», проводилась робота по отриманню необхідних доказів для обґрунтування своєї юридичної позиції в суді, яка не була врахована в акті наданих послуг від 06.01.2025 р. так як проводилась пізніше; як зазначає суд першої інстанції в своїй ухвалі, позовну заяву було залишено без руху, відповідно представник Позивача готував апеляційну скаргу щодо скасування відповідної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області; суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріалів справи, так як вбачається, що при подані Позивачем апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху був сплачений судовий збір, відповідна квитанція № 3028 знаходиться в матеріалах справи розподіл даних витрат судом не здійснений; представник Позивача приймав участь у судовому засіданні 10.07.2025 р., що також судом не враховано при стягнені витрат на правничу допомогу.
Скаржник наголошує на тому, що в клопотанні Відповідача про зменшення розміру суми відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалі суду першої інстанції про закриття провадження у справі, не наведені критерії неспівмірності витрат визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України з реальним витратам часу на правничу допомогу та підготовку процесуальних документів витрачених представником на підготовку подання позовної заяви.
Крім того, Скаржник вказує на те, що представником Позивача додатково було підготовлено: адвокатський запит від 29.01.2025 р. № 1 направлений на ТОВ «Грифон-транс плюс» - 0,15 години; апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.02.2025 р., якою позовну заяву залишено без розгляду - 1 година; апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.07.2025 р. про закриття провадження по справі - 1 година; представник Позивача приймав участь у засіданні суду яке відбулось 10.07.2025 р. - 1 година. Всього витрачено 3 години 15 хвилин, що відповідно до умов договору від 30.12.2024 р. № 3012 становить 13 000 грн.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Позивачем було заявлено орієнтовну суму судових витрат, які Позивач очікував понести, в той же час не збуло роблено заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та не визначено остаточний розмір таких витрат. Крім того, Господарський суд Дніпропетровської області був вимушений залишити позовну заяву без руху через допущені представником Позивача суттєві помилки при поданні позовної заяви.
Відповідач вважає, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із: складністю справи ( справа є нескладною та типовою, містить незначну кількість документів ); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( матеріали справи містять лише одну платіжну інструкцію, щодо оплати за якою виникла спірна заборгованість, а представник Позивача не приймав участь у жодному судовому засіданні ); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ( надіслана Позивачу Претензія від 01.11.2024 р. підписана Директором Позивача та направлена Відповідачу до дати укладання Договору про надання послуг професійної правничої допомоги ); ціна позову складає 113 987,33 грн., а орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. складає близько 35% від ціни позову, що є явно неспівмірним з категорією справи; недоцільним є включення Скаржником до розміру витрат на професійну правничу допомогу складання ним апеляційної скарги на ухвалу суд про залишення позовної заяви буз руху.
Також, Відповідач звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 р. ухвалено Позивачу надати до суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а також пояснення щодо заяви Відповідача про закриття провадження у справі та заяви про зменшення витрат на правничу допомогу. Окрім цього, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. ухвалено Позивачу надати до суду письмову позицію щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Поряд з цим, законні вимоги суду Позивачем не виконано в обох випадках, що свідчить про невиконання покладених на Позивача процесуальних обов'язків та, відповідно, зменшує суму заявлених ним до стягнення сум професійної правничої допомоги.
Відповідач наголошує, що Позивачем не надано до суду будь-якого опису реально здійснених адвокатом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України. Дана справа є нескладною та типовою, містить незначну кількість документів, окрім цього Позивачем допущено суттєві помилки при складанні та поданні позовної заяви, що свідчить про низький професійний рівень надання правової допомоги та не співмірність витрат на них.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/462/25.
Матеріали справи № 904/462/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.10.2025 р..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 08.10.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" заборгованість у сумі 113 987 грн 33 коп., з яких: 85 000 грн 00 коп. - основна сума боргу, 11 459 грн 86 коп. - пеня, 8 500 грн 00 коп. - штраф, 1 292 грн 47 коп. - з відсотка річних, 7 735 грн 00 коп. - інфляційні втрати.
12.05.2025 р. від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 904/462/25, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В обґрунтування поданого клопотання Відповідач зазначив про добровільне погашення заборгованості, на підтвердження чого надав платіжні інструкції № 65244 від 12.05.2025 р. на суму 85 000 грн 00 коп. та № 65245 від 12.05.2025 р. на суму 28 987 грн 33 коп.
24.06.2025 р. Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні сторони підтримали клопотання про закриття провадження у справі, крім того, представник Позивача просив суд розподілити судові витрати, понесені Позивачем за розгляд даної справи, що складалися з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 р. у справі № 904/462/25 провадження у справі № 904/465/25 закрито. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № С189-0НТ5-1Х1С-М33Х від 31.01.2025 р.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" частину витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 10 000 грн 00 коп. В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного провадження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з тим, зважаючи на те, що ТОВ "Страда ЛТД" оскаржує судове рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених доводів.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що не згода Скаржника з порядком розподілу судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, як просить Відповідач в апеляційній скарзі.
Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 ГПК України ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат ( ст. 129 ГПК України ).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду ( частина 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 ст. 126 ГПК України ).
У розумінні положень частини 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами ( частини 5, 6 ст. 126 ГПК України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 р. у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18 ).
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи ( така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 ).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 180 постанови від 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22 зазначила, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та неодмінності ), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було надано суду першої інстанції: договір про надання послуг професійної правничої допомоги та представництва в суді від 30.12.2024 р. № 3012, акт про надання правничої допомоги та представництва в суді від 06.01.2025 р., платіжна інструкція № 6190 від 22.01.2025 р. на суму 20 000 грн 00 коп., з призначенням платежу - оплата за послуги адвоката на виконання договору № 3012 від 30.12.2024 р..
Так, судом було встановлено, що за умовами укладеного між Позивачем та адвокатом Кузьміним Д.В. договором про надання послуг професійної правничої допомоги та представництва в суді від 30.12.2024 р. № 3012, Клієнт доручає, а Представник приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу та здійснювати представництво в судах в обсязі та на умовах, передбачених даним договором щодо виконання умов договору № 04072024 від 04.07.2024 р. укладеного між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи", в тому числі стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних та інших належних клієнту витрат та компенсації.
Юридичні консультації та представництво інтересів у суді, що надається Представником, Клієнт оплачує у грошовій одиниці України (гривнях) в розмірі 4 000 грн. за кожну витрачену годину на підготовку документів ту супроводження справи у суді ( без врахування податків ) ( п. 4.1 договору).
06.01.2025 р. між Позивачем та адвокатом Кузьміним Д.В. підписано акт про надання правничої допомоги та представництва в суді, яким підтверджується надання адвокатом послуг загальною вартістю 20 000 грн 00 коп., які сплачені Позивачем відповідно платіжної інструкція № 6190 від 22.01.2025 р..
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, дослідивши надані Позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу та заперечення Відповідача щодо таких витрат, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру витрат на оплату послуг Адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим Адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), встановив, що визначений Позивачем розмір витрат на послуги адвоката 20 000,00 грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування, тому присудив до стягнення 10 000,00 грн, оскільки і такий розмір, за висновками суду, буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд апеляційної інстанції враховує, що зазначені Скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень частин 5-7, 9 статті 129 ГПК України порівняно з позицією місцевого господарського суду у справі, що переглядається.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода Скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Отже, питання про розподіл витрат на правову допомогу суд першої інстанції вирішив з дотриманням вимог норм частин 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення господарського суду відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страда ЛТД" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 р. у справі № 904/462/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.10.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О.Г. Іванов