02 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1030/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (вх.№1676 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., повне додаткове рішення складено 14.07.2025) у справі №922/1030/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків,
до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, м.Харків,
про стягнення 1 233 858,67 грн,
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/1030/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (вх. № 14823/25 від 23.06.2025) задоволено частково.
Стягнуто з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" витрати на правничу допомогу (правові послуги) адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви позивача відмовлено.
Додаткове рішення обґрунтовано тим, що спір у справі № 922/1030/25 виник через неповну оплату відповідачем за отриману електричну енергію за листопад 2024 року та нездійснення оплати за грудень 2024 року. Водночас, існування вказаної неоплати за договором не заперечується відповідачем, про що свідчить підписаний останнім акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.01.2025 за період з 29.12.2023 - 14.01.2025, а також підписані акти прийому-передачі електричної енергії. Отже, справа № 922/1030/25 не є складною, що виключає значні витрати часу спеціаліста в галузі права на підготовку позову у справах даної категорії, за своєю суттю надані адвокатським об'єднанням послуги фактично складають послугу щодо складання позовної заяви, відповіді на відзив позивача та заяви про збільшення позовних вимог. При цьому, як зазначено у додатковому рішенні, виклад обставин виникнення спору займає лише 1,5 сторінки позовної заяви, іншу частину її змісту становить викладення правових підстав, які є напрацьованими сталою судовою практикою у великій кількості подібних спорів даного виду. А відтак, дана справа не становить складності для підготовки правової позиції позивача. Також, враховуючи наявність великої кількості допоміжних онлайн-засобів (зокрема, відповідного калькулятору системи "Ліга-Закон"), не є складним нарахування штрафних санкцій на заборгованість, яка не заперечується відповідачем. Крім того, суд визнав передчасним покладення на відповідача витрат щодо гонорару "успiху" (п. 4.3 договору) в розмірі 30 000,00 грн, оскільки представником відповідача заявлено про намір оскарження рішення суду у справі № 922/1030/25, що свідчить про недосягнення на даний час мети представництва (кінцевий позитивний результат за результатами розгляду справи), в зв'язку з чим заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу - 50000,00 грн є надмірно завищеною. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача усього розміру витрат на правову допомогу. Судом взято до уваги позицію відповідача, що розмір судових витрат на правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи. Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/1030/25; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" від 23.06.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба витрат на правничу допомогу (правові послуги) адвоката - відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у доданому до заяви про ухвалення додаткового рішення договорі про надання правничої допомоги (правових послуг) від 13.01.2025, сторонами узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 1 000 грн за годину роботи. Згідно з нормами тривалості робочого часу на 2025 рік усереднена кількість робочих годин при 40-годинному робочому тижні у період січень-липень (період надання правових послуг) становить 173,7 години. За такої вартості години роботи заробіток адвоката на місяць складає 173 000 грн за місяць, що є вочевидь неспівмірним, зокрема, з огляду на предмет позову. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила суд додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у заяві про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог) від 01.05.2025 позивач повідомив, що станом на дату подання позову сторонами узгоджено орієнтовний розмір послуг на правничу (правову допомогу), який буде затверджено актом наданих правових (правничих) послуг в загальній сумі 50 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2025 у справі №922/1030/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" задоволено повністю. Стягнуто з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 19.08.2024, а саме: суму боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 1 233 858,67 грн; суму інфляційних збитків у розмірі 41 243,40 грн; суму трьох відсотків річних у розмірі 6 719,30 грн; витрати з оплати судового збору в розмірі 15 381,86 грн.
23.06.2025 до суду надійшла заява позивача (вх. № 14823/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить включити до судових витрат та покласти на відповідача - Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба суму витрат ТОВ "Овіс Трейд" на правничу допомогу (правові послуги) адвоката в розмірі 50 000,00 грн.
08.07.2025 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване додаткове рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
У ст.221 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття додаткового рішення) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3-5 ст.244 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття додаткового рішення) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
У частині 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги (правових послуг) від 13.01.2025, укладений між позивачем та адвокатом Бевзюк Оксаною Олександрівною, акт наданих послуг з правової допомоги від 19.06.2025, ордер серії ВІ № 1272274 від 13.01.2025
Так, 13.01.2025 між ТОВ "Oвic Трейд", клієнтом, та адвокатом Бевзюк Оксаною Олександрівною, адвокатом, укладено договір про надання правничої допомоги (правових послуг), відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту (позивачу) правничу допомогу щодо представництва прав і законних iнтepeciв клієнта в господарському судi першої, апеляційної та касаційної iнстанцiї у справi за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Oвic Трейд" до Харкiвського нацiонального унiверситету повiтряних сил iмeнi Івана Кожедуба про стягнення коштiв за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергiї споживачу № 149 вiд 19.08.2024.
Згідно з п.4.2 договору сторонами узгоджено розмiр адвокатського гонорару за даною справою в сумі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.) за годину роботи. У разi збiльшення обсягу наданих послуг адвокатом, нiж узгоджено сторонами на момент укладення даного договору, сторони окремою домовленiстю сторін визначають iншу суму гонорару.
За умовами п.4.3 договору у випадку, якщо адвокатом буде досягнуто мету представництва (за справою прийнято судове рiшення про стягнення на користь клiєнта, тобто отриманий позитивний результат за справою) клiєнт зобов'язується додатково оплатити адвокату гонорар у розмiрi 30 000,00 грн (гонорар "успiху").
У п.4.4 договору передбачено, що оплата послуг за цим договором здiйснюється клiєнтом на користь адвоката будь-яким зручним способом - готiвковим або безготiвковим розрахунком пiсля отримання коштiв вiд боржника на пiдставi пiдписаного сторонами актy наданих послуг, складання якого прирiвнюється до детального опису робiт (наданих правничих послуг) виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з підписаного сторонами акту наданих послуг з правової допомоги від 19.06.2025, адвокатом надано позивачу наступні правові послуги:
- зустрiч з клієнтом, з'ясування пiдстав та мети звернення, обговорення судового процесу, звiт про перебiг судового процесу з виїздом поза робоче мiсце адвоката (два робочих днi по пiвгодини) - 1 година - 1 000,00 грн;
- вивчення документiв, наданих клієнтом, проведення правового аналiзу правочину на вiдповiднiсть законодавству України з виїздом поза робоче мiсце адвоката - 5 годин (два робочих днi по 2 години та один робочий день 1 год.) - 5000,00 грн;
- збiр та оформлення доказiв по справi, визначення правової позиції та судових перспектив вирiшення питання клiєнта, аналiз судової практики, вивчення практики Верховного суду з виїздом поза робоче мiсце адвоката - 2 години (2 робочих днi по 1 годинi) - 2 000,00 грн;
- складання та оформлення позову, здiйснення розрахунку штрафних санкцiй, цiни позову, оформлення позову, розрахунку, додаткiв, вiдповiдi на вiдзив, пояснень у справi, клопотань, заяв, участь у судових засiданнях - 12 год. - 12000,00 грн;
- гонорар "успiху" (п.4.3 договору) - 30 000,00 грн.
Загальна сума витрат на правову допомогу, згідно з вищевказаним актом, склала 50000,00 грн.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку договором про надання правової допомоги встановлено, що обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу адвоката відображаються в акті здачі-приймання послуг, що складається адвокатом за результатом наданих послуг та підписується клієнтом.
Актом наданих послуг з правової допомоги від 19.06.2025, підписаного між сторонами, визначено, що адвокат надав позивачу юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 на загальну суму 50 000 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, спір у даній справі виник через неповну оплату відповідачем за отриману електричну енергію за листопад 2024 року та нездійснення оплати за грудень 2024 року. Дані обставини визнаються останнім. Отже, справа не є складною, що виключає значні витрати часу спеціаліста в галузі права на підготовку позову у справах даної категорії, за своєю суттю надані адвокатом послуги фактично складають послугу щодо складання позовної заяви, відповіді на відзив позивача та заяви про збільшення позовних вимог.
Також, як правильно зазначено судом першої інстанції, покладення на відповідача витрат щодо гонорару "успiху" в розмірі 30 000,00 грн було передчасним, оскільки рішення суду, на час прийняття додаткового рішення, ще не набрало законної сили, в зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 50000,00 грн є надмірно завищеною.
Судом правомірно було взято до уваги позицію відповідача, що розмір судових витрат на правничу допомогу має бути обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.
Отже, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги обсяг наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що справедливим та співмірним до предмету спору є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/1030/25 без змін як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/1030/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна