08 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/747/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.
за участі секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Таш'ян Р.І. (в залі суду) - Ордер ВІ №1284591 від 03.03.2025
відповідача - Безкровний М.Г. (в залі суду) - Ордер АХ №1268669 від 19.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли (вх.№1774Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025
у справі №922//747/25 (суддя Буракова А.М., повний текст рішення складено та підписано 11.07.2025)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мослєм Ахмад Мохамад, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли, м. Харків
про стягнення 1.984.405,20 грн.
Фізична особа-підприємець Мослєм Ахмад Мохамад (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 11.10.2022 у розмірі 198.4405,20 грн. Також, згідно позову позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 провадження у справі №922/747/25 в частині стягнення з ФОП Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли на користь ФОП Мослєм Ахмад Мохамад 568.720,46 грн заборгованості та 29.766,08 грн судового збору - закрито. Позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФОП Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли на користь ФОП Мослєм Ахмад Мохамад 1.415.684,74 грн заборгованості.
Відповідач, частково не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/747/25 в якій просить зазначене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин та доказів по справі та невірного застосування нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, зокрема не встановив зв'язок між видатковими накладними №№417- 421, 423 та договором від 11.10.2022; не витребував товаро транспортні накладні та інші первинні документи; без належної оцінки відхилив повернення товару на 661.936,20 грн і доводи про відмову позивача підписати накладні на повернення;
- суд неправильно застосував норми матеріального права щодо строку виконання, зокрема на думку скаржника, видаткові №№417- 421, 423 не доводять, що поставки здійснювались саме за договором від 11.10.2022 (у накладних немає посилання на договір, вжита інша назва сторін - «Продавець» замість «Постачальник»). Через це, на думку скаржника, договірні умови про оплату (після реалізації/у межах 15- 70 днів; 70- 80% до 7 місяців) не підлягають застосуванню, а строк оплати слід вважати невизначеним і визначати за ч.2 ст.530 ЦК України - 7 днів від пред'явлення вимоги. На підтримку позиції скаржник посилається на практику Верховного Суду (постанови у справах №910/19460/17; №910/13071/19; №908/288/20).
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Мартюхіна Н.О., Россолов В.В.
16.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційної скарги, в яких ФОП Мослєм А.М. просить відмовити у відкритті апеляційного провадження в зв'язку з тим, що апелянтом порушено строк на подання апеляційної скарги та апелянт не має зареєстрованого електронного кабінету у системі ЄСІТС «Електронний суд».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли залишено без руху. Роз'яснено апелянту, що в разі не усунення вказаних недоліків в установлений строк, апеляційна скарга згідно ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується в силу ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, буде вважатися не поданою і підлягає поверненню заявнику. Витребувано матеріали справи №922/747/25 з Господарського суду Харківської області.
29.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/747/25.16.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційної скарги, в яких ФОП Мослєм А.М. просить відмовити у відкритті апеляційного провадження.
29.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/747/25.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли; встановлено строк до 22.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 22.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 08.10.2025. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
22.09.2025 через систему “Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Мослєм Ахмад Мохамад на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі 922/747/25 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Аргументуючи свою позицію по справі, позивач посилається на те, що сторони перебувають у договірних відносинах за договором поставки від 11.10.2022, факт підписання якого відповідач не заперечує, а видаткові накладні №№ 417, 418, 419, 420, 421, 423 оформлено саме на виконання цього договору та підписано сторонами; інших договорів між ними не існувало, а асортимент і кількість погоджувалися усно, що не суперечить закону. Строк оплати прямо визначений умовами договору (п. 2.2.1: оплата після реалізації в межах 15- 70 днів; у будь-якому разі 70- 80% не пізніше 7 місяців із моменту поставки; дата поставки - дата в накладній за п. 4.1), отже заявляти про безстроковість немає підстав. Під час розгляду в першій інстанції відповідач перерахував 568.720,46 грн, не пояснивши правову підставу цих платежів, що додатково підтверджує існування грошового зобов'язання за спірними поставками. Довід апелянта про обов'язкове досудове врегулювання відхиляється як такий, що не вимагається законом і, до того ж, суперечить п. 7.1 спірного договору.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В., в зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О.
В судовому засіданні 08.10.2025 приймають участь представник відповідача - Безкровний М.Г., який підтримав вимоги апеляційної скарги та висловив непогодження із рішенням суду першої інстанції, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/747/25; представник позивача Таш'ян Р.І., який підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Звертаючись із позовною заявою до господарського суду, ФОП Мослєм Ахмад Мохамад посилається на укладення 11.10.2022 між ним (Продавець за Договором, позивач по справі) та ФОП Мірсаабов Мірсамед Міраллам огли (Покупець за Договором, відповідач по справі) Договору поставки (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставляти продукцію (товар) на замовлення узгодженим з Покупцем в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар, поставлений йому у відповідності з п. 1.1. і оплатити його на умовах даного договору.
Іншими умовами Договору Сторони визначили наступне:
- кожна поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної (п.2.1.5.);
- оплата за товар здійснюється покупцем в гривні після реалізації товару та отримання коштів за товар від третіх осіб згідно умов договорів протягом 15-70 календарних днів. В будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити кошти за 70-80 % отриманого товару не пізніше 7 місяців з моменту поставки товару. Решта 20-30 % від отриманого товару покупець може просити додатково ще 180 днів відстрочення за взаємною згодою сторін (п. 2.2.1.);
- датою поставки вважається дата, зазначена в накладній (п. 4).
Позивач - ФОП Мослем Ахмад Мохамад стверджує, що на виконання цього Договору 11.10.2022 поставив відповідачу продукцію, і ФОП Мірсаабов Мірсамед Міраллам огли відповідно її отримав, згідно наступних видаткових накладних:
- №417 товар (олівці для очей, олівці для губ) на загальну суму 447.090,00 грн;
- №418 товар (косметичні та манікюрні вироби) на загальну суму 390.741,86 грн;
- №419 товар (косметичні та манікюрні вироби) на загальну суму 790.615,12 грн;
- №420 товар (олівці з блискітками для губ) на загальну суму 67.737,60 грн;
- №421 товар (олівці для губ, олівці для очей, олівці з блискітками для губ) на загальну суму 198.184,62 грн;
- №423 товар (блиск для губ) на загальну суму 90.036,00 грн.
Таким чином, позивач вказує, що відповідач отримав від нього товар за договором на загальну суму 1.984.405,20 грн.
Після поставки обумовленого товару відповідач, посилаючись на складнощі з його реалізацією, не здійснив жодних розрахунків, чим порушив умови договору поставки, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, мотивував висновки тим, що між сторонами укладено договір поставки від 11.10.2022, поставка товару належно підтверджена належними видатковими накладними №№ 417, 418, 419, 420, 421, 423 на загальну суму 1.984.405,20 грн, підписаними сторонами, а відповідач обов'язку з оплати в установлені договором строки не виконав (ст. 525, 526, 530, 610, 612, 692, 712 ЦК України; ст. 193 ГК України; ст. 79, 86 ГПК України). В ході судового розгляду, провадження щодо стягнення 568.720,46 грн заборгованості та 29.766,08 грн судового збору було закрито у зв'язку з їх добровільною сплатою відповідачем під час розгляду справи (п.2 ч.1 ст.231 ГПК України). Щодо решти вимог - про стягнення 1.415.684,74 грн - суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем первинні документи є достатньо вірогідними, відповідач доказів належної оплати або повернення товару не подав, доводи про обов'язковість досудового врегулювання та про нібито повернення товару підтвердження не знайшли.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію - передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо - або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника належного виконання цього обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У даному випадку матеріально-правові відносини між сторонами склалися в межах договору поставки б/н від 11.10.2022, який визначає обсяг, строки та порядок виконання взаємних зобов'язань.
За змістом частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, передбачений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - у порядку, визначеному статтею 530 цього Кодексу.
Покупець, у свою чергу, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).
Згідно зі статтями 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а якщо строк виконання визначений - то саме у встановлений договором строк.
Таким чином, саме умови договору поставки є визначальними для оцінки моменту настання обов'язку відповідача здійснити оплату вартості поставленого товару.
Згідно зі статтями 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять у предмет доказування, а суд оцінює їх відповідно до статей 79 та 86 ГПК України за критерієм належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору поставки, колегія суддів констатує, що сторони чітко погодили момент виникнення обов'язку з оплати товару - після його реалізації, але не пізніше строків, визначених пунктом 2.2.1 договору, а саме: у межах 15- 70 днів після реалізації, при цьому не менш як 70- 80% вартості поставки має бути сплачено не пізніше семи місяців від дати поставки (датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній).
Отже, строк виконання зобов'язання визначений договором, настав, і відповідач був зобов'язаний здійснити оплату в межах встановлених договором строків. Невиконання цього обов'язку свідчить про порушення умов договору поставки та надає позивачу право на судовий захист відповідно до статей 16, 610, 612 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1.984.405,20 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ 417, 418, 419, 420, 421, 423 від 11.10.2022, підписаними обома сторонами.
За результатами дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи - видаткові накладні, договір, рахунки та супровідні матеріали - є належними, допустимими та вірогідними доказами факту поставки товару в межах спірних договірних відносин.
Відповідно до статей 13, 74, 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у їх сукупності.
Стандарт доказування у господарському процесі полягає не в абсолютній достовірності доказів, а у досягненні більшої переконливості сукупності доказів однієї сторони порівняно з доказами іншої, тобто у вірогідності доказів (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Іншими словами, факт вважається доведеним тоді, коли, з огляду на всі надані та оцінені судом докази, висновок про його існування є більш вірогідним, ніж висновок про його відсутність.
Саме цей підхід узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови від 14.06.2022 у справі №910/18389/20, від 22.03.2023 у справі № 911/2364/21) та з підходом Європейського суду з прав людини (справа Benderskiy v. Ukraine, №22750/02, §42), згідно з яким доказування має спиратися на критерій “балансу ймовірностей».
За результатами оцінки доказів у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що докази, надані позивачем, створюють послідовну, узгоджену та вірогідну сукупність обставин здійснення поставки товару за договором від 11.10.2022 на суму 1.984.405,20 грн, тоді як відповідач не надав жодних достовірних чи переконливих доказів, які б спростовували цю обставину.
Більше того, сам відповідач у процесі розгляду справи сплатив 568.720,46 грн основного боргу за видатковими накладними №№ 418, 419 та 29.766,08 грн судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями №858 від 23.04.2025, №872 від 01.05.2025, №874 від 15.05.2025, №887 від 23.05.2025, №14 від 14.06.2025, №23 від 20.06.2025, №25 від 27.06.2025, №26 від 27.06.2025 та №36- 37 від 01.07.2025.
Здійснення цих платежів у межах спірних правовідносин є додатковим підтвердженням факту існування між сторонами договірного зв'язку та визнання відповідачем своєї заборгованості.
Також наявність таких правовідносин підтверджується поведінкою відповідача під час розгляду справи - зокрема, ініціюванням переговорів про укладення мирової угоди, що є несумісним із позицією про відсутність договірних зобов'язань.
За сукупністю наведених доказів факт порушення відповідачем умов договору поставки від 11.10.2022 є доведеним і не спростованим стороною захисту, а висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку з оплати вартості поставленого товару - законними, обґрунтованими та відповідають стандарту вірогідності доказів, визначеному статтею 79 ГПК України.
Стосовно тверджень апелянта про “повернення товару» на 661.936,20 грн, то колегія суддів зазначає з цього приводу, що надані відповідачем скріншоти переписки, роздруківки та окремих товаро-транспортних накладних не підтверджують факту повернення саме спірного товару, оформленого видатковими №№417, 418, 419, 420, 421, 423 від 11.10.2022. В матеріалах відсутні первинні документи, які унеможливлюють сумнів: повертаючі видаткові/акти приймання-передачі з підписом позивача про отримання, коригуючі накладні, належним чином оформлені претензійні документи чи внутрішні акти списання у позивача. За ст. 74, 76- 79, 86 ГПК України такі несистемні докази не є достатніми та не спростовують вірогідну сукупність первинних доказів позивача. Натомість часткова оплата боргу у процесі розгляду справи логічно несумісна з твердженням про повернення цього ж товару.
Щодо доводу відповідача про “обов'язкове досудове врегулювання», то слід зауважити, що Закон не покладає на позивача обов'язку звернення з претензією як передумови позову у спорах про стягнення заборгованості за договором поставки (за відсутності прямої імперативної вимоги закону). Договірна умова про можливість врегулювання спору у претензійному порядку не позбавляє сторони права негайно звернутися до суду (ст. 16 ЦК України). До того ж поведінка самого відповідача (переговори щодо мирової угоди та часткова оплата) свідчить, що питання врегулювання фактично розглядалося, але борг не погашено.
Стосовно твердження апелянта про відсутність зв'язку накладних із договором, колегія суддів звертає увагу на зміст видаткових накладних (контрагенти, номенклатура, дати, підписи), які узгоджуються з договором від 11.10.2022 і фактичним рухом товару. Відповідач не надав жодного альтернативного договору чи правової підстави, в межах яких могли б бути здійснені саме ці поставки. Додатково цей зв'язок підтверджено частковими платежами за конкретними накладними, а також заявленим самим відповідачем наміром примирення. Формальна вказівка на різницю у термінах “Продавець/Постачальник» не змінює правової природи відносин купівлі-продажу/поставки та не нівелює належність первинних документів.
Щодо строку виконання зобов'язання та застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегія суддів зазначає, що строк оплати визначено договором: після реалізації у межах 15- 70 днів, а в усякому разі не менш як 70- 80 % - не пізніше 7 місяців від дати поставки; решта - за погодженням сторін. Навіть якщо припустити спірність моменту реалізації, договір встановлює граничний семимісячний строк оплати, який сплив ще до подання позову. Тому підстав вважати зобов'язання безстроковим і застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України немає. Посилання апелянта на практику Верховного Суду не змінює цього висновку, оскільки в даній справі зв'язок поставок із договором і настання строку оплати доведені належними та вірогідними доказами.
Стосовно стандарту вірогідності та розподіл тягаря доказування, який був застосований судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у господарському процесі діє критерій переваги більш вірогідного висновку: факт вважається доведеним, коли з урахуванням усієї сукупності доказів висновок про його існування є більш імовірним, ніж протилежний (ст. 79, 86 ГПК України). Позивач надав узгоджену сукупність первинних документів, що підтверджує поставку й прострочення оплати; відповідач же в свою чергу не подав рівновагомого за силою спростування (ст. 13, 74 ГПК). Така перевага на користь позивача відповідає стандарту “балансу ймовірностей» і є достатнім для висновку про наявність боргу.
Також колегія суддів вважає за необхідне дати оцінку процесуальних наслідків часткової оплати, а саме: добровільна сплата відповідачем 568.720,46 грн основного боргу та 29.766,08 грн судового збору під час розгляду справи правильно кваліфікована судом першої інстанції як підстава закриття провадження в цій частині (п.2 ч.1 ст.231 ГПК України) і водночас - як додаткове підтвердження існування саме спірного зобов'язання.
Всі наведені апеляційні доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів та спроби підмінити встановлені судом першої інстанції факти власними припущеннями. Вони не спростовують вірогідну та послідовну доказову базу позивача, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права і тому підстав для зміни чи скасування рішення немає
Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/747/25 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мірсаабова Мірсамед Міраллам огли залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/747/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.В. Россолов