ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 жовтня 2025 року Справа № 918/403/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Кузьмич Н.О.
відповідача 1: Лавренчук Т.В. адвокат
відповідача 2: не з"вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 про закриття провадження у справі №918/403/25 (суддя Андрійчук О., м. Рівне, повний текст складено та підписано 18.08.2025)
за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек",
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСКОРП (Вайтера Трейд)
про визнання договору поставки недійсним
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 у справі №918/403/25, провадження у справі за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек", Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“ВАЙТЕРА ТРЕЙД») про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним закрито.
Не погоджуючись часткового з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025р. у справі № 918/403/25 в частині мотивів з яких її було прийнято, а саме вилучити з тексту мотивувальної частини ухвали наступні мотиви суду першої інстанції: «Ураховуючи викладене та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі № 757/29660/24-к, суд констатує про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ МЕНСКОРП (Вайтера Трейд), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності. Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі...».
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 про закриття провадження у справі №918/403/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09 жовтня 2025 року.
02 жовтня 2025 року Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу по даній справі залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 по справі № 918/403/25 без змін.
В судовому засіданні 09.10.2025 представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2025 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.
В судове засідання 09.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНСКОРП (ВАЙТЕРА ТРЕЙД) свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, встановивши відсутність господарської діяльності між відповідачами, що виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі, врахувавши правову позицію наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач 1 посилається на те, що ТОВ «Соя-Біотек» не погоджується із викладеними висновками суду першої інстанції щодо відсутності господарської діяльності між відповідачами, зробленими з посиланням на вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі №757/29660/24-к. На думку скаржника, ці висновки суперечать процесуальному законодавству, порушують засади господарського судочинства та виходять за межі повноважень суду на стадії підготовчого провадження.
Скаржник зазначає, що відповідно до статей 2, 175 та 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має діяти справедливо, неупереджено та лише в межах своєї юрисдикції, забезпечуючи рівність сторін і змагальність процесу. Завданням господарського судочинства є ефективний захист прав учасників господарських правовідносин, і жоден суд не має права ухвалювати висновки, що по суті вирішують спір, на стадії підготовчого засідання.
Відповідач 1 зазначає, що ТОВ «Соя-Біотек» подало заяву про закриття провадження саме з підстав неналежності справи до юрисдикції господарських судів. Ця заява розглядалася під час підготовчого провадження, яке, згідно зі статтями 177- 182 ГПК України, має на меті лише визначення складу учасників процесу, предмета спору, з'ясування заперечень сторін та інших процесуальних питань, але не передбачає розгляду справи по суті. Попри це, суд першої інстанції, не закривши підготовче провадження і не розпочавши розгляду справи по суті, зробив у своїй ухвалі висновок про встановлену відсутність господарських відносин між відповідачами, пославшись на вирок у кримінальній справі. Скаржник вважає, що таке твердження є неправомірним, оскільки суд не дослідив докази сторін, не встановив обставин справи та не мав на це повноважень на даній стадії процесу.
Крім того, відповідач 1 звертає увагу, що вирок Печерського районного суду не містить жодних встановлених фактів, які б стосувалися безпосередньо дій чи бездіяльності ТОВ «Соя-Біотек» або господарських операцій між ним та ТОВ «Менскорп». Таким чином, цей вирок не може бути використаний для констатації відсутності господарських відносин у межах цієї справи.
Відповідач 1 зазначає, що суд першої інстанції, зробивши висновки про фіктивність діяльності одного з відповідачів, фактично вирішив спір по суті, чого він не мав права робити. Суд також не надав жодної оцінки доказам, наданим ТОВ «Соя-Біотек», серед яких є матеріали, що підтверджують реальність господарських операцій, у тому числі рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/1233/25, яким встановлено факт здійснення таких операцій між відповідачами.
Разом з тим, відповідач 1 зауважує, що для визначення юрисдикції справи суду достатньо встановити лише склад учасників, зміст позовних вимог і підстави позову, без необхідності оцінки доказів або встановлення обставин справи. Здійснення таких дій є розглядом спору по суті, що неприпустимо, якщо суд сам визнав, що справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, відповідач 1 зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, хоча й правильно визначено, що справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, проте в частині мотивів містить неприпустимі висновки, які порушують принципи неупередженості суду, право сторін на справедливий суд і створюють ризик використання цієї ухвали на шкоду відповідачам у майбутньому.
Відповідач 1 наголошує, що залишення ухвали без змін у її нинішньому вигляді може призвести до порушення прав відповідачів, зокрема до шкоди діловій репутації ТОВ «Соя-Біотек», яке є одним з провідних виробників білкових компонентів до комбікормів та соняшникової олії в регіоні, входить до переліку найбільших переробників соняшнику в Україні, є переможцем у регіональному експортному форумі «Стимулювання партнерства: влада та бізнес» у номінації «Магнат готової продукції - 2024» та включене до офіційного переліку верифікованих експортерів агропромислового комплексу.
Позивач, заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив, що ТОВ «Соя Біотек» подало клопотання про закриття провадження у справі №918/403/25, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024, яким директора ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (раніше «МЕНСКОРП») визнано винним за статтею 205-1 Кримінального кодексу України.
Також, позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що фіктивні або нелегальні підприємства не можуть здійснювати легальну господарську діяльність, а їхні операції не підлягають легалізації, навіть за наявності договорів чи бухгалтерських документів. Виходячи з цього, суд першої інстанції встановив відсутність реальної господарської діяльності між ТОВ «Соя Біотек» та ТОВ «МЕНСКОРП» («ВАЙТЕРА ТРЕЙД»), що стало підставою для висновку про непідвідомчість спору господарському суду.
Разом із тим позивач вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 зазначила, що спори, ініційовані контролюючими органами щодо визнання правочинів фіктивних підприємств недійсними, належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки вони пов'язані з реалізацією повноважень податкових органів і мають публічно-правовий характер. Таким чином, встановлення факту відсутності господарських правовідносин свідчить про наявність виключно публічно-правового спору.
Крім того, позивач зазначає, що відсутність належного викладення мотивувальної частини в ухвалі суду першої інстанції суперечить вимогам статті 236 ГПК України, яка передбачає обов'язковість обґрунтованості судового рішення.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
У травні 2025 року Головне управління державної податкової служби у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“ВАЙТЕРА ТРЕЙД») про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним.
Позовні вимоги Головне управління державної податкової служби у Рівненській області у поданій позовній заяві обґрунтовані тим, що між ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) (постачальник) та ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» (покупець) укладено договір поставки від 16.03.2023 №1603-С, який, за висновками контролюючого органу, має ознаки фіктивності та укладений із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. ГУ ДПС у Рівненській області вважає, що постачальник - ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) - є ризиковим суб'єктом господарювання, не має виробничих засобів, трудових ресурсів, основних фондів, земельних ділянок, не зареєстрований платником ПДВ і не подавав податкової звітності з моменту створення. Такі обставини свідчать про неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності. Зокрема в підтвердження вказаних обставин, позивач посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок від 05.09.2024 у справі № 757/29660/24-к по кримінальному провадженні № 72024001530000004 від 01.04.2024, яким директора ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.205-1 Кримінального кодексу України (Внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості) (а.с.17-19 т.1).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2025 підготовче засідання відкладене на 23.06.2025. У судовому засіданні 23.06.2025 оголошено перерву на 07.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні на 04.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.08.2025 підготовче засідання відкладено на 18.08.2025.
11 серпня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД) до суду першої інстанції надійшла заява про закриття провадження у справі №918/403/25 (а.с.143-144 т.2). Вказана заява обґрунтована тим, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 року у справі №420/12471/22, дана справа не підлягає розгляду і вирішенню в порядку господарського судочинства, адже позивач у цій справі є суб'єктом владних повноважень, а позов подано виключно на реалізацію цих повноважень у сфері публічних правовідносин.
15 серпня 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" адвокатом Лавренчук Т.В. подано заяву про закриття провадження у справі №918/403/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вказана заява обґрунтована тим, що позивач у даній справі не є суб'єктом господарської діяльності, не є учасником приватно-правових відносин та звернувся до господарського суду з позовом у цій справі не для захисту своїх прав та інтересів , а на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Разом з цим, представник ТОВ "Соя-Біотек" у вказаній заяві наголосила на застосуванні у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, а саме висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, враховуючи наступне.
Як установлено судом першої інстанції із матеріалів справи, позивачем у цій справі є Головне управління ДПС у Рівненській області , яке є суб'єктом владних повноважень. Предметом заявлених позовних вимог є визнання недійсним договору поставки від 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД), підставами заявлених позовних вимог податковий орган визначає спрямування оспорюваного правочину виключно для формування витрат та заниження об'єкта оподаткування ТОВ "Соя-Біотек" без реального проведення господарських операцій.
Звертаючись до суду першої інстанції із цим позовом, податковий орган посилається на недійсність договору, у тому числі через фіктивність відповідача-2 як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджує вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі № 757/29660/24-к, яким директора ТОВ “ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. Вказаним вироком установлено, що ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей, виготовив та підписав документи, відповідно до яких останній був зазначений як засновник, зокрема ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, та призначений на посаду директора вказаного товариства. При цьому ОСОБА_1 наміру здійснювати діяльність як учасник та директор товариства не мав.
У свою чергу, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.
Ураховуючи викладене та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі №757/29660/24-к, суд першої інстанції констатував про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.
Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі та, як наслідок, юрисдикцію справи господарським судам (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 у справі №918/403/25, провадження у справі за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек", Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД) про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним закрито.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» залежно від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
Стаття 1 та частина перша статті 2 ГПК України визначають юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлюють, за яким порядком здійснюється судочинство у господарських судах, а також вказують, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Господарські суди розглядають також справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (норма пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин.
Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а)участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного суду вказала в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №911/1834/18.
Таким чином, у даній справі необхідно з'ясувати характер правовідносин, учасником яких є податковий (контролюючий) орган.
Позов про визнання правочину недійсним у даній справі подав територіальний орган Державної податкової служби України - Головне управління державної податкової служби у Рівненській області на підставі підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України та статті 228 ЦК України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
За пунктом 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: 4.1.1 загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; 4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Отже, у податкових правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому, як прямо зазначено в підпункті 14.1.241 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є суб'єктом владних повноважень у значенні КАС України.
Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів.
Пунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Отож, заявляючи відповідний позов, контролюючий орган діє як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов'язку платника податків (стаття 67 Конституція України), тобто для забезпечення публічного порядку.
В одному зі своїх рішень ЄСПЛ (справа «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy) заява № 44759/98) проголосив, що «…податкові питання… становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер…, податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків» (пункт 29).
При цьому відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При зверненні контролюючого органу з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, особливо враховуючи положення статті 228 ЦК України, вони не є стороною оспорюваного правочину, не перебувають у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носіями власного «приватного» інтересу чи представниками приватного інтересу його сторін.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб'єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб'єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Видане [винесене, ухвалене, постановлене] суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи. Так само звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є визначеним законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.
У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Із цього короткого викладу можна підсумувати, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень [такі самі висновки щодо предмета адміністративної судової юрисдикції сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21(пункт 28)].
Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо скарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тобто норми КАС України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Розгляд спорів у межах господарської юрисдикції за зверненням контролюючого органу з позовами про визнання недійсними правочинів та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, призводить до того, що цей орган має довести порушення своїх прав та інтересів, проте оспорювані правочини в цьому випадку не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів Державної податкової служби України, оскільки в цих правовідносинах такі органи реалізують виключно владні управлінські функції під час податкового контролю відповідно до ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 виснувала, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими (п.135 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22).
Разом з цим , колегія суддів відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем у даній справі є Головне управління державної податкової служби у Рівненській області, яке є суб'єктом владних повноважень.
Предметом спору є позовна вимога контролюючого органу до двох суб'єктів господарювання про визнання недійсним договору поставки насіння соняшника 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» («МЕНСКОРП»), код ЄДРПОУ 44744474, та ТОВ «СОЯ - БІОТЕК», код ЄДРПОУ 41654619.
У даному випадку Головне управління ДПС у Рівненській області не є стороною оспорюваного правочину, не перебуває у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носієм власного «приватного» інтересу чи представником приватного інтересу його сторін.
В обґрунтування підстав звернення із вказаним позовом до суду позивач зазначає, що згідно з п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними, та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Разом з тим, звертаючись до суду із позовом у даній справі, податковий орган посилається на недійсність договору поставки 16.03.2023 №1603-С укладеного між ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, та ТОВ «СОЯ - БІОТЕК», код ЄДРПОУ 41654619 через фіктивність ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджує зокрема вироком Печерського районного суду м.Києва від 05 вересня 2024 року у кримінальній справі № 757/29660/24-к, яким директора «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 КК України (а.с.17-19 т.1).
Тобто, податковий орган заперечує дійсність укладеного між між ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, та ТОВ «СОЯ - БІОТЕК», код ЄДРПОУ 41654619 через фіктивність ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» (МЕНСКОРП) правочину, оскільки директор ТОВ “ВАЙТЕРА ТРЕЙД» ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей, виготовив та підписав документи, відповідно до яких останній був зазначений як засновник, зокрема ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, та призначений на посаду директора вказаного товариства. При цьому ОСОБА_1 наміру здійснювати діяльність як учасник та директор товариства не мав.
Колегія суддів відзначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 та зокрема вирок Печерського районного суду м.Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі №757/29660/24-к, констатував про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд»), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.
Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі та, як наслідок, юрисдикцію справи господарським судам (відповідна правова позиція наведена у п.92 постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек", Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД) про визнання договору недійсним підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, так як суд першої інстанції правомірно закрив провадження у даній справі, оскільки встановив відсутність між відповідачами реальних господарських відносин, що виключає існування приватноправового спору, який міг би бути предметом розгляду в суді господарської юрисдикції. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 р. у кримінальній справі №757/29660/24-к, який в силу приписів ч.1 ст.532 ГПК України набрав законної сили, має преюдиціальне значення та підтверджує фіктивність створення ТОВ «МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД). Саме на підставі цього суд першої інстанції констатував відсутність реальної діяльності між відповідачами.
Зокрема, вказаному вироку встановлено: «Так, ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей, виготовив та підписав наступні документи, відповідно до яких останній був зазначений як засновник ТОВ "ВЕЛЕН ТРЕЙД" (КОНТРЕЙС) код ЄДРПОУ 44805966, ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, ТОВ "АРСЕЛОР ТРЕЙД" код ЄДРПОУ 44732488 та призначений на посаду директора вказаних товариств, а саме:… рішення одноосібного засновника №1 ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474 від 12.10.2022 , щодо створення ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474 та формування статутного капіталу в сумі 220 000 грн. В дійсності ОСОБА_5 , не формував частку в статутному капіталі ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474; модельний статут ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474 від 12.10.2022, затверджений рішенням єдиного засновника;….
При цьому ОСОБА_1 наміру здійснювати діяльність як учасник та директор зазначених підприємств не мав та розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації вищевказаних юридичних осіб.
Надалі 13.10.2022, продовжуючи реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_1 надав документи до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, для проведення на підставі них державної реєстрації відомостей про юридичні особи - ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474 та ТОВ "АРСЕЛОР ТРЕЙД" код ЄДРПОУ 44732488, ТОВ "ВЕЛЕН ТРЕЙД" (КОНТРЕЙС) код 44805966, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які містили неправдиві відомості щодо намірів ОСОБА_5 до управління господарською діяльністю вказаними товариствами.
На підставі вказаних документів, 13.10.2022 проведено державну реєстрацію юридичних осіб ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474 та ТОВ "АРСЕЛОР ТРЕЙД" код ЄДРПОУ 44732488 та 14.10.2022 проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "ВЕЛЕН ТРЕЙД" (КОНТРЕЙС) код ЄДРПОУ 44805966, про що внесено відповідні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Надалі після проведення державної реєстрації зазначених юридичних осіб ОСОБА_1 надав невстановленим особам доручення на ведення фінансово-господарських діяльності вказаними підприємствами.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.….
….Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.»
Поряд з цим, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не мав права враховувати вирок у кримінальній справі, суперечить ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої вирок суду, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо встановлених ним фактів, зокрема фіктивності суб'єкта господарювання.
Отже, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не мав права зазначати мотиви щодо відсутності господарської діяльності, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд зобов'язаний у мотивувальній частині ухвали зазначити обставини, на яких ґрунтується його висновок про неможливість розгляду предмету спору в суді господарської юрисдикції. Така оцінка не є розглядом справи по суті, а лише дослідженням обставин, що надають право суду дійти висновку про правові підстави, щодо застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім того, колегія суддів відзначає, що ТОВ «Соя Біотек» 15.08.2025 у поданій заяві про закриття провадження у справі №918/403/25 саме посилалась на необхідність до застосування у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22.
Так, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.
Таким чином, саме з огляду на це суд першої інстанції констатував про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд»).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що без зазначення в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали тексту, якого відповідач 1 просить суд апеляційної скарги виключити: «Ураховуючи викладене та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі №757/29660/24-к, суд констатує про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ МЕНСКОРП (Вайтера Трейд), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності. Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі...» суд першої інстанції не мав би підстав закривати провадження з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. У той же час, в постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 (на яку покликається відповідач 1, як на підставу закриття провадження) Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими (п.135 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22).
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що саме встановлення обставин відсутності приватно-правового спору через відсутність реальної господарської діяльності дає підстави прийти до висновку про наявність виключно публічно-правового спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно використав вищевказаний вирок як обставину, що виключає реальність господарських операцій між ТОВ «Соя-Біотек» та ТОВ "МЕНСКОРП" (ВАЙТЕРА ТРЕЙД).
В свою чергу, доводи скаржника про упередженість суду не підкріплені жодними належними чи допустимими доказами. Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції діяв у межах процесуальних повноважень, розглянув заяву про закриття провадження відповідно до ст.231 ГПК України та не виходив за межі своєї компетенції.
Твердження апелянта про можливе порушення його ділової репутації є суб'єктивним і не стосується предмета апеляційного перегляду, оскільки суд діє в межах процесуального закону та не може виходити за рамки встановлених ним обставин.
Крім того, судова колегія відзначає, що доводи апелянта про обов'язок суду досліджувати первинні документи є безпідставними, оскільки при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції розглядав не суть спору, а питання юрисдикції, тобто правову можливість розгляду справи в господарському суді. Для вирішення цього питання суд не зобов'язаний досліджувати всі докази чи оцінювати господарські операції, достатньо встановити відсутність приватноправового спору.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання відповідача на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, у постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №520/399/19; у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №160/8965/19 та у справі 1240/2439/18, від 22.09.2022 у справі № 818/1895/17, від 14.09.2022 у справі №2а-8068/12/1370 є безпідставними, оскільки при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції розглядав не суть спору.
Водночас колегія суддів зазначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів касаційного суду (див. постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №908/2609/20, від 15.09.2021 у справі №10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі №908/1671/16, від 12.12.2023 у справі №909/811/22).
Отже, при перегляді цієї справи, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 про те, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими. Висновок суду першої інстанції у справі, узгоджується з вказаним висновком Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, посилання відповідача 1 на практику застосування вищевказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду судами першої інстанції господарської юрисдикції, а саме: ухвали Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 у справах №№917/974/24, 917/975/24 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/9524/24, судова колегія вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 зробив правильні висновки про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек", Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд») про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 234 ГПК України.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" щодо зміни ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025р. у справі №918/403/25 в частині мотивів з яких її було прийнято, а саме вилучити з тексту мотивувальної частини ухвали наступні мотиви суду першої інстанції: «Ураховуючи викладене та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі №757/29660/24-к, суд констатує про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ МЕНСКОРП (Вайтера Трейд), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності. Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі...» не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про неправомірність застосування вказаних мотивів у оскаржувані ухвалі суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для зміни мотивувальної частини ухвали, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 про закриття провадження у справі №918/403/25 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 про закриття провадження у справі №918/403/25 без змін.
2. Справу №918/403/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.