ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 жовтня 2025 року Справа №903/513/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 (суддя Дем'як В.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"
до Приватного акціонерного товариства "Енко"
про стягнення 260 400 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи погоджений сторонами у п. 7 Специфікації строк поставки, зазначив, що відповідач мав виконати свій обов'язок за договором та поставити позивачу товар до 10.11.2024 включно.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ПрАТ "Енко" товар по накладних №74 від 01.11.2024 року, №75 від 01.11.2024 року, №101 від 05.11.2024 року було вручено та передано покупцю своєчасно в обумовлений договором строк.
Натомість, товар по накладній №105 від 07.11.2024 року та по накладній №108 від 18.11.2024 року було поставлено відповідачем з порушенням встановленого строку поставки, однак період прострочення не перевищував 29 днів.
Відтак, здійснивши перерахунок, господарський суд вказав, що правомірним є нарахування відповідачу штрафу по накладній №105 від 07.11.2024 року у розмірі 42900,00 грн (858 000,00 грн.*5%) та штрафу по накладній №108 від 18.11.2024 року у розмірі 44 400,00 грн (888 000,00 грн.*5%), що в загальному становить 87 300,00 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи ст.561, 563 ЦК України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, зазначив, що позивач своїм правом за банківською гарантією скористався, звернувся до банка-гаранта з відповідною вимогою на суму 216 000,00 грн та отримав її, що підтверджується листом повідомленням №1-365 від 04.03.2025.
Таким чином, оскільки позивач отримав від банка-гаранта кошти в сумі 216 000,00 грн за вимогою про неналежне виконання договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, за несвоєчасну поставку товару нарахованого штрафу, що є предметом даного судового спору, а суд встановив, що підставним є нарахування відповідачу штрафу в загальному розмірі 87 300,00 грн, суд дійшов висновку, що обов'язок зі сплати штрафу у відповідача перед позивачем відсутній.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, позов задоволити у повному обсязі.
Апелянт, посилаючись на п.5.4., 5.5., 5.7. договору, вказує, що на дату поставки товар не відповідав умовам договору та мав недоліки, які були усунуті лише 06.12.2024 року, що як наслідок призвело до порушення постачальником взятих на себе зобов'язань за договором.
З огляду на викладене вважає, що правомірно суд мав би дійди до висновку, що всупереч умовам договору відповідач поставку товару здійснив з порушенням строків поставки, яке виникло внаслідок поставки неякісного товару, що є порушенням взятих на себе зобов'язань, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про неможливість одночасного стягнення неустойки та гарантії за порушення умов договору, оскільки чинне законодавство не містить заборон щодо одночасного стягнення неустойки та гарантії.
Із врахуванням ст.546 ЦК України, а також правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18, апелянт вказує, що можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не ставиться в залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.
Також зауважує, що умовами п.15.4 договору передбачено випадок за якого договірне забезпечення не повертається, а саме: порушення відповідачем своїх зобов'язань перед АТ "Укрнафта" за цим договором.
У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що ПрАТ "Енко" здійснено своєчасну поставку 4-ьох вагон-будинків в м. Борислав на ГСЛ Борислав з дотриманням обумовленого договором строку, а затримка мала місце лише в поставці 1-го вагон-будинку в с. Лопянка на ГСЛ Долина на 10 календарних днів у зв'язку із наявністю об'єктивних обставин, про які було попереджено покупця, і щодо яких останній не заперечував.
Звертає увагу, що позивачем недотримано визначеного умовами п.5.6. договору порядку приймання товару та фіксації виявлених при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності, зокрема, не було складено та підписано акт виявлених недоліків товару.
Із урахуванням фактичних обставин, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів наявності недоліків, та приймання товару не зупинялося, відповідач вважає, що у позивача були відсутні підстави для зволікання у підписанні накладних.
Таким чином, зауважує, що незважаючи на своєчасну поставку товарів, у зв'язку із затримкою та зволіканням покупця в прийманні товару, оформленні документів та їх направленні постачальнику, останній фактично позбавлений можливості своєчасно усунути чи спростувати недоліки та зауваження по товару, у разі їх виявлення. Позивачем безпідставно вимагається стягнення штрафу за договором, незважаючи на те, що відповідачем не було допущено порушення строків поставки товару.
Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення 260400,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару, так як ним уже стягнуто та отримано 216 000,00 грн штрафу за банківською гарантією.
З огляду на викладене, відповідач просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 без змін, а апеляційну скаргу АТ "Укрнафта" - без задоволення.
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 у справі №903/513/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2024 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Енко" (постачальник) укладено договір про закупівлю №13/3206-МТР (а.с.5-8), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві у погоджені сторонами строки «Вагон-будинки побутові відповідно до коду ДК 021:2015:44210000-5 - Конструкції та їх частини (Вагон-будинки побутові) Лот 2 44210000-5 - Конструкції та їх частини (Вагон-будинки побутові 9 м "Захід" (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно з п.2.1. договору, номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні якісні та кількісні характеристики, умови, гарантії, місце поставки товару, визначені у Специфікації до даного договору, що є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до додатку 1 до договору постачальник зобов'язувався поставити товар в асортименті та кількості на загальну вартість 4 320 000,00 грн (а.с.8 зворот).
Пунктами 4.1., 4.2 договору встановлено, що платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками строків відповідної видаткової накладної та акта приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії товару.
За положеннями п.5.4. договору, датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідних видаткових накладних та акта приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).
Відповідно до специфікації додатку 1 до договору строк поставки встановлюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Згідно з п.7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Сторони домовилися, що позовна давність за цим договором стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в три роки (п.10.3 договору).
На виконання умов договору, постачальником відповідно до видаткових накладних №74 від 01.11.2024 року, №75 від 01.11.2024 року, №101 від 04.11.2024 року, №105 від 07.11.2024 року, №108 від 18.11.2024 року поставлено товар - п'ять Вагон-будинків побутових (а.с.13-15, 17, 19 зворот).
Під час приймання товару АТ "Укрнафта" виявлені недоліки, які полягали не лише у відсутності технічної (супровідної) документації, а й у невідповідності технічним та якісним вимогам товару, визначеним у Додатку №1 до договору. Перелік виявлених недоліків підтверджується актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю №900/13775 від 05.11.2024 року, №901/13926 від 05.11.2024 року, №950/14666 від 08.11.2024 року, №968/15061 від 11.11.2024 року, №16076 від 20.11.2024 року (а.с.16, 18, 21-23).
Покупець, вказуючи, що на дату поставки товар не відповідав умовам договору та мав недоліки, які були усунуті лише 06.12.2024 року, що як наслідок призвело до порушення постачальником взятих на себе зобов'язань за договором, здійснив розрахунок штрафних санкцій на підставі п.7.1. договору.
Листом від 28.01.2025 року позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату штрафу в сумі 260400,00 грн за недотримання строків поставки товарів (а.с.24).
Натомість, відповідач листом від 31.01.2025 повідомив позивача, що вимога покупця щодо сплати штрафу не підлягає задоволенню (а.с.26).
Враховуючи залишення постачальником без задоволення вимогу покупця та відповідно несплату штрафу в сумі 260400,00 грн в добровільному порядку, АТ "Укрнафта" звернулось з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору, договір про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.11, 202, 509 ЦК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У статті 663 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із урахуванням встановленого у специфікації додатку 1 до договору строку поставки товару - впродовж 90 календарних днів з дати укладання договору (12.08.2024), суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар у строк до 10.11.2024.
Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідних видаткових накладних та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт поставки товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №74 від 01.11.2024, №75 від 01.11.2024, №101 від 04.11.2024, №105 від 07.11.2024 №108 від 18.11.2024 року та актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю №900/13775 від 05.11.2024 року, №901/13926 від 05.11.2024 року, №950/14666 від 08.11.2024 року, №968/15061 від 11.11.2024 року, №16076 від 20.11.2024 року.
Відповідно до пункту 5.6. договору, у разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. Постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару.
Отже, покупець в силу узгодженого сторонами п.5.6. договору взяв на себе зобов'язання добросовісно діяти при прийманні товару та не зволікати з підписанням відповідних документів у строк, що не перевищує трьох робочих днів.
14.11.2024 року ПрАТ "Енко" від АТ "Укрнафта" отримало лист про невідповідність поставленого товару від 13.11.2024 року (а.с.28), до якого долучено акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання):
- №900/13775 від 05.11.2024 року по накладній №74 від 01.11.2024 року;
- №901/13926 від 05.11.2024 року по накладній №75 від 01.11.2024 року;
- №950/14666 від 08.11.2024 року по накладній №101 від 04.11.2024 року;
- №968/15061 від 11.11.2024 року по накладній №105 від 07.11.2024 року.
Відповідно до даного листа АТ "Укрнафта" повідомило, що за результатами вхідного контролю по поставлених 4-ьох вагон-будинках в м.Борислав на ГСЛ Борислав (видаткові накладні №74 та №75 від 01.11.2024, №101 від 04.11.2024, №105 від 07.11.2024), було виявлено відсутність технічної документації згідно переліку, у зв'язку з чим вимагало усунення виявлених недоліків та надання необхідної документації. Покупець зазначив, що до повного усунення зауважень, поставлений за видатковими накладними товар оприбутковуватись та оплачуватись не буде.
Листом про невідповідність поставленого товару від 25.11.2024 року (а.с.29), до якого долучено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №16076 від 20.11.2024 року, АТ "Укрнафта" повідомило постачальника, що за результатами вхідного контролю по поставленому вагон-будинку в с.Лопянка на ГСЛ Долина (видаткова накладна №108 від 18.11.2024) було виявлено недоліки та відсутність документації згідно переліку, у зв'язку з чим вимагало усунення виявлених недоліків та надання необхідної документації. Також зазначено, що до повного усунення зауважень, поставлений за видатковою накладною товар оприбутковуватись та оплачуватись не буде.
Аналізуючи викладене із врахуванням п.5.6. договору, та оцінюючи зміст актів приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання), апеляційний суд зауважує, шо відповідні акти були оформлені та підписані позивачем, зокрема:
- акт №900/13775 від 05.11.2024 року по накладній №74 від 01.11.2024 року через 14 днів після фактичної передачі товару в розпорядження покупця (23.10.2024 року);
- акт №901/13926 від 05.11.2024 року по накладній №75 від 01.11.2024 року через 12 днів після фактичної передачі товару в розпорядження покупця (25.10.2024 року);
- акт №950/14666 від 08.11.2024 року по накладній №101 від 04.11.2024 року через 4 дні після фактичної передачі товару в розпорядження покупця (05.11.2024 року);
- акт №968/15061 від 11.11.2024 року по накладній №105 від 07.11.2024 року через 4 дні після фактичної передачі товару в розпорядження покупця (08.11.2024 року).
23.01.2025 року АТ "Укрнафта" проведено оплату за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №7815УГ25 від 23.01.2025 року
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено наступне:
- по накладній №74 від 01.11.2024 року товар було передано (вручено, відвантажено на склад) покупцю 23.10.2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, а покупцем зі своєї сторони здійснено приймання товару за кількість та якістю 05.11.2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №900/13775 від 05.11.2024 року;
- по накладній №75 від 01.11.2024 року товар було передано (вручено, відвантажено на склад) покупцю 25.10.2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, а покупцем зі своєї сторони здійснено приймання товару за кількість та якістю 05.11.2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №901/13926 від 05.11.2024 року;
- по накладній №101 від 05.11.2024 року товар було передано (вручено, відвантажено на склад) покупцю 05.11.2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, а покупцем зі своєї сторони здійснено приймання товару за кількість та якістю 08.11.2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №950/14666 від 08.11.2024 року;
- по накладній №105 від 07.11.2024 року товар було передано (вручено, відвантажено на склад) покупцю 08.11.2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, а покупцем зі своєї сторони здійснено приймання товару за кількість та якістю 11.11.2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №968/15061 від 11.11.2024 року;
- по накладній №108 від 18.11.2024 року товар було передано (вручено, відвантажено на склад) покупцю 20.11.2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, а покупцем зі своєї сторони здійснено приймання товару за кількість та якістю 20.11.2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №16076 від 20.11.2024 року.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з господарським судом, що товар по накладних №74 від 01.11.2024 року, №75 від 01.11.2024 року, №101 від 05.11.2024 року було вручено та передано покупцю своєчасно в обумовлений договором строку до 10.11.2024 року.
Натомість, товар по накладних №105 від 07.11.2024 року, №108 від 18.11.2024 року було поставлено відповідачем з порушенням встановленого строку поставки, що свідчить про невиконання постачальником своїх зобов'язань відповідно до умов договору.
Згідно з п. 7.1 договору, при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю 10% вартості непоставленого товару.
Відтак, враховуючи періоди прострочення поставки товару, та здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням п.7.1. договору, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правомірним є нарахування відповідачу штрафу по накладній №105 від 07.11.2024 року у розмірі 42 900,00 грн (858000,00 грн*5%) та штрафу по накладній №108 від 18.11.2024 року у розмірі 44 400,00 грн (888 000,00 грн*5%), що в загальному становить 87300,00 грн.
При цьому, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що оскільки позивач отримав від банка-гаранта кошти в сумі 216 000,00 грн за вимогою про неналежне виконання договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, за несвоєчасну поставку товару, то обов'язок зі сплати штрафу у відповідача перед позивачем відсутній.
Колегія суддів, надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, вважає за необхідне вказати наступне.
У відповідності до п.15.1, 15.2 договору, під час укладання цього договору постачальник не пізніше дати його підписання надає забезпечення виконання договору в розмірі 5% його вартості, що складає 216 000,00 грн. Забезпечення вноситься у формі банківської гарантії, яка надана банком та гарантує забезпечення виконання договору і повинна бути дійсна до кінця дії договору та протягом 90 календарних днів після закінчення строку дії договору.
На виконання умов п.15.1., 15.2 договору, постачальником було надано забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії.
Згідно умов договору про надання гарантії №41040/ЮГ-24 від 29.07.2024, укладеного з АТ "КБ "ГЛОБУС" (гарантом), останнім 29.07.2024 року видано ПАТ "Укрнафта" банківську гарантію №41040, якою гарант цим гарантував належне виконання принципалом зобов'язань по виконанню договору та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 216000,00 грн.
25.02.2025 року АТ "Укрнафта" (бенефіціар) звернувся до АТ "КБ "Глобус" із вимогою про сплату коштів за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024 року, в розмірі 216 000,00 грн, у зв'язку з порушенням строку поставки товару.
Листом від 28.02.2025 року АТ "КБ "ГЛОБУС" повідомив ПрАТ "Енко" про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 216 000,00 грн, у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
04.03.2025 року ПрАТ "Енко" сплатило на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 216 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 04.03.2025 року.
Водночас, 04.03.2025 року АТ "КБ "ГЛОБУС" здійснив сплату на користь АТ "Укрнафта" в розмірі 216000,00 грн на виконання зобов'язань за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024 року, на підставі вимоги №01/01/13/04/03/527 від 25.02.2025 року, про що листом від 04.03.2025 року повідомив ПрАТ "Енко".
Апеляційний суд враховує, що згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст.560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
У теорії цивільного права способи забезпечення виконання зобов'язань поділяються на акцесорні (додаткові) та неакцесорні.
За своєю природою акцесорний характер має неустойка, яка у всіх випадках є елементом забезпеченого зобов'язання, тому недійсність основного зобов'язання завжди означає недійсність права на неустойку, що забезпечує його виконання.
До неакцесорних способів забезпечення виконання зобов'язань належить банківська гарантія, оскільки передбачене нею зобов'язання гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого вона видана, навіть якщо в гарантії є посилання на це зобов'язання.
Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов'язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18).
Отже, можливість стягнення з відповідача штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлення обґрунтованості нарахування відповідачу штрафу в загальному розмірі 87300,00 грн, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми. У задоволенні позову в частині стягнення 173100,00 грн слід відмовити.
Пунктом 2 ч.1 ст.275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у даній справі не врахував, що сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності згідно ст.546, 549, 560 ЦК України, що призвело до помилкового висновку суду про неможливість одночасного стягнення банківської гарантії та штрафу та відповідно про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ "Укранафта", скасування рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи приписи п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 у справі №903/513/25 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2025 у справі №903/513/25 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов задоволити частково.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енко" (43020, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 13367676) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 87300,00 грн штрафу.
5. У задоволенні позову в частині стягнення 173100,00 грн штрафу відмовити.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енко" (43020, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 13367676) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ 00135390) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1047,60 грн та апеляційної скарги в сумі 1571,40 грн.
6. Господарського суду Волинської області видати судові накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.