вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. Справа№910/4655/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025
у справі №910/4655/25 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева»
до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»
про стягнення 194 350,73 грн
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі по тексту - відповідач), за яким просило стягнути з відповідача 194 350,73 грн збитків, завданих внаслідок неналежного виконання договору на відшкодування витрат власником нежилого приміщення по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №3/10 від 20.10.2022 (далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється провести ремонт фасаду будинку після демонтажу рекламного засобу, внаслідок чого позивач вирішив здійснити ремонтні роботи за власні кошти, відповідно, АБ «Укргазбанк» зобов'язане відшкодувати ОСББ «Лебедева» витрати на проведення ремонту згідно з умовами договору на відшкодування витрат власником нежилого приміщення по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №3/10 від 20.10.2022.
Господарський суд міста Києва рішенням від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов п. 5.2.11 Договору, банк зобов'язався проводити за власні кошти ремонт офісу, зовнішніх стін та вхідну групу в офіс сходова частина, однак після проведення демонтажу рекламного засобу з фасаду будинку за адресою; м. Київ вул. Миколи Голего, 6, відповідач ремонт з відновлення фасаду будинку не здійснив.
Проте, cуд зазначив, що долучена до позовної заяви договірна ціна від 17.09.2024 на будівництво поточний ремонт оздоблення фасаду та відновлення, що здійснюється в 2024 році, виконана ФОП Корнель Л.О. не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру вартості ремонту фасаду будинку за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи, 6, у зв'язку з чим позивачем не доведено розміру збитків, які завдані або можуть бути понесені останнім внаслідок проведення ремонту фасаду будинку за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи, 6.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 скасувати; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вказує, що долучений до матеріалів справи кошторис, складений суб'єктом господарювання, до видів діяльності якого, віднесено здійснення ремонтних робіт, про що зазначено у ЄДР (дані у відкритому доступі) містить перелік робіт, їх вартість та об'єм. При цьому, відповідачем не спростовано, а ні об'єму необхідних робіт, а ні їх вартість. Відповідно, на думку скаржника, у суду були відсутні підстави вважати вартість, розмір витрат, які повинен понести позивач для відновлення спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/4655/25 з Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи №910/4655/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.09.2025.
До Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач вказує, що на дату звернення позивача до суду збитки у останнього з вини Банку відсутні, обставини та докази які б вказували на їх виникнення в майбутньому теж відсутні.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Публічному акціонерному товариству Акціонерного банку «Укргазбанк» на праві власності належать: нежитлові приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №61) (в літ. А) загальною площею 132,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача (перейменовано на вул. Голего Миколи), будинок 6.
На підставі рішення виконавчого органу Київради, Публічному акціонерному товариству Акціонерного банку «Укргазбанк» надано дозвіл №40619-14 на розміщення рекламного засобу за адресою розташування: Солом'янський район вул. Лебедєва-Кумача (перейменовано на вул. Голего Миколи), 6; характеристика рекламного засобу: Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 4.000х0.590 заг. пл. 2.3600 кв.м., кількість площин 1; строк дії дозволу: з 18.06.2014 по 17.06.2019, продовжено: з 11.05.2019 по 10.05.2024.
20.10.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - сторона-1) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» (далі - сторона-2) укладено договір на відшкодування витрат власником нежилого приміщення по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №3/10.
Згідно із п. 2.1. договору сторона-2 надає стороні-1 за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6 такі послуги: з утримання будинку та прибудинкової території; забезпечує організацію і виконання послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Відповідно до п. 5.2.11. договору сторона-1 зобов'язується проводити за власні кошти ремонт офісу, зовнішніх стін та вхідну групу в офіс (сходова частина).
У відповідності до п. 5.2.12. договору сторона-1 зобов'язується дотримуватись вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення прав та інтересів інших громадян.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 включно (п. 10.1. договору).
Пунктом 10.4. договору передбачено, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін письмово не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
З 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку «Укргазбанк» припинило використання приміщення за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6 в якості відділення банку, а тому демонтувало рекламний засіб, внаслідок чого на зовнішніх стінах будинку утворились пошкодження фасаду будинку. На фасаді будинку наявні також пошкодження від розміщення плакатів, банерів та кондиціонерів.
Після демонтажу рекламного засобу та припинення використання приміщення відповідачем для розміщення відділення банку, виникла потреба у проведенні ремонтних робіт фасаду, у місцях розміщення рекламного засобу, банерів, вивісок тощо, а саме реставрація та відтворення фасаду, штукатурення стін та наслідків демонтажу.
26.09.2023 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» звернулося до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» з листом, в якому просило згідно із п. 5.2.11. та п. 5.2.12. договору на відшкодування витрат власником нежилого приміщення по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №3/10, провести за власні кошти ремонт зовнішніх стін та вхідної групи в офіс (сходова частина).
У відповідь на цей лист, банк листом за вих. № 901/2863/2023 від 29.09.2023 повідомив Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева», що в силу непередбачуваних обставин (воєнний стан) відсутній централізований договір експлуатаційних витрат (на виконання ремонту фасаду, вхідної групи) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Голего, 6. При укладенні централізованого договору, одним із перших пунктів буде організовано ремонт вхідної групи.
У подальшому, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» повторно звернулося до відповідача із листами від 25.03.2024 та від 24.07.2024, в яких просило здійснити ремонт вхідної групи та фасаду приміщення, що належить АБ «Укргазбанк».
Листом №501/919/2024 від 14.06.2024 відповідач повідомив позивача, що правління банку прийняло рішення припинити діяльність відділення банку за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6, у зв'язку із тим, що виснувало нераціональним виконання вимог постанови Національного банку України щодо доступності маломобільних груп населення, а кошти на ремонт вхідної групи та фасаду приміщення за даною адресою в бюджеті банку на 2024 рік не передбачено. У зв'язку із цим одночасно повідомлено, у разі економії за рахунок ремонту інших об'єктів банк виконає косметичний ремонт, в іншому випадку, витрати на ремонтні роботи будуть заплановані на 2025 рік.
27.01.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому запропонував розглянути пропозицію щодо ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, яке належить АБ «Укргазбанк», надіславши кошторис на ремонт та відновлення фасаду нежилого приміщення за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» звернулось до ФОП Корнель Л.О. для визначення вартості ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, яке належить АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6.
Згідно із наданої ФОП Корнель Л.О. договірної ціни від 17.09.2024 на будівництво поточний ремонт оздоблення фасаду та відновлення, що здійснюється у 2024 році, вартість робіт, матеріалів та устаткування складає 194 350,73 грн.
Оскільки відповідачем в порушення умов п. 5.2.11. та п. 5.2.12. договору на відшкодування витрат власником нежилого приміщення по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №3/10 від 20.10.2022, як власником приміщення за адресою: м. Київ вул. Миколи Голего, 6, після демонтажу рекламного засобу не здійснено ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» звернулось до суду з цим позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення збитків у розмірі 194 350,73 грн, визначених на підставі договірної ціни від 17.09.2024 ФОП Корнель Л.О.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення права на апеляційний перегляд справи у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначає його обов'язок щодо здійснення ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, однак не вчиняє дій по його здійсненню обґрунтовуючи це тим, що значна частина бюджету Банку відведеного на відновлення експлуатаційного зносу використовуваних приміщень Банком, зосереджена на відновлення приміщень, що знаходяться на прифронтових територіях, а також пошкоджені у зв'язку з воєнною агресією російської федерації та потребують невідкладного ремонту у зв'язку з їх непридатністю до використання в цілому станом на 2025 рік кошти на ремонт фасаду Приміщення в межах власності АБ «УКРГАЗБАНК» не виділені.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем понесення заявлених до стягнення з відповідача збитків за відновлення фасаду приміщення, яке належить АБ «Укгазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Голего, 6 та знаходиться в будинку, що утримується та обслуговується позивачем.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
У контексті наведеного суд зазначає, що за змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що обов'язок з проведення ремонту частини фасаду будинку повинно бути здійснено власником приміщення, а саме відповідачем, який демонтував рекламний засіб з фасаду будинку за адресою: м. Київ, вул. Миколи Голего, 6, через закриття відділення банку, яке розміщувалось в цьому приміщенні.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, в тому числі, виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою.
За договором підряду згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 876 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 виснував, що порядок прийняття робіт за договором підряду є більш складним та унормованим та передбачає складання сторонами необхідних первинних документів «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3), типову форму яких затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013».
Процес виконання робіт є господарською операцією, у зв'язку з чим, на суб'єктів підприємницької діяльності поширюється обов'язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що, у свою чергу, є фактичним обґрунтуванням виконання робіт та/або надання виконавцем відповідних послуг замовнику. Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, виконання робіт, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Вимоги до первинних документів містяться у частині 2 вказаної норми.
У пункті 10 частини 1 статті 1 названого Закону міститься термін «первинний документ», що означає документ, який містить відомості про господарську операцію.
Акти надання послуг та акти виконаних робіт є первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують вчинення певної господарської операції, надання послуги, виконання робіт. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій з надання послуг, виконання робіт повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих робіт чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Процес виконання робіт є господарською операцією, у зв'язку з чим, на суб'єктів підприємницької діяльності поширюється обов'язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що, у свою чергу, є фактичним обґрунтуванням виконання робіт виконавцем замовнику. Усі господарські операції, у тому числі і виконання робіт, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, у зв'язку з чим під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
Прямими збитками, у даному випадку, позивач визначає 194 350, 73 грн - договірну ціну від 17.09.2024 на будівництво поточний ремонт оздоблення фасаду та відновлення, що здійснюється в 2024 році, виконана ФОП Корнель Л.О.
Водночас, матеріали справи не містять доказів укладення позивачем договору підряду, а також його виконання. Тобто, не надані первинні документи (у тому числі акти приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3), типову форму яких затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013», накладні, рахунки, платіжні доручення на оплату виконаних підрядником робіт з ремонту фасаду, які б підтверджували завдання відповідачем позивачу реальних збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Слід також звернути увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактична вартість відновлювального ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення має причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями завданими відповідачем, проте подані позивачем докази не є належними, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв'язку та не дають змогу повно, чітко, об'єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: реальних витрат позивача пов'язаних з ремонтом вхідної групи та відновлення фасаду приміщення та наявності матеріальних збитків на суму 194 350, 73 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було дотримано процедури визначення фактично понесених ним витрат на ремонт вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, що, в свою чергу, виключає можливість встановлення судом обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача сум і позовних вимог в цілому.
Крім того, позивач і не вказує про те, що ним, як замовником були здійснені ремонтні робити вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, які підлягають відшкодуванню відповідачем.
Отже, не підтвердилася основна умова притягнення до відповідальності - наявність шкоди. Лише за фактом завдання шкоди виникають підстави покласти цивільну відповідальність на особу, і лише потім можливо вирішувати питання про причинний зв'язок між діянням і завданою шкодою, вину.
З огляду на це, відсутня потреба аналізувати та встановлювати наявність / відсутність інших елементів складу цивільного (господарського) правопорушення.
У постанові від 22.07.2025 у справі №906/1324/23 Верховний Суд вказав, що недоведеність збитків, наявність яких покладена в основу позовних вимог, логічно вичерпує потребу дослідження поведінки відповідача та визначення її характеру (чи відповідала вона корпоративним інтересам; чи була вона добросовісною (bona fides) та незацікавленою; чи відповідала вона вимогам належної обачності й дбайливості).
Оскільки із зібраних у матеріалах справи №910/4655/25 доказів не можливо встановити понесені позивачем збитки з ремонту вхідної групи та відновлення фасаду приміщення, з огляду на відсутність у матеріалах справи документів необхідних для підтвердження розміру завданої шкоди, які передбачені законодавством, а тому, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Наявність розрахунку договірної ціни з поточного ремонту фасаду будинку, відповідно до якого вартість ремонту з урахуванням робіт, матеріалів та устаткування на суму 194 350,73 грн не свідчить про понесені позивачем реальні збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачем.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лебедева» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/4655/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/4655/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова